Ширяївський районний суд Одеської області
21.04.2026 Справа №: 522/10740/25-Е Провадження № 2/518/81/2026
21 квітня 2026 року
Ширяївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Тарасенко М.С.,
при секретарі - Логвенюк О.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Моторного (транспортне) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення суми інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми,-
Представник Моторного (транспортного) страхового бюро України звернувся до суду з позовом вказуючи, що 22.04.2021 року Приморським районним судом м. Одеси було задоволено позов Моторно (транспортного) страхового бюро України (далі - Позивач) до ОСОБА_1 (далі - Відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регрессу та витрат, пов'язаних із виплатою страхового відшкодування з Відповідача на користь Позивача завдані збитки в порядку регресу у розмірі 17070 гривень 89 коп. та судовий збір у розмірі 2102 гривень 00 коп. Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що 07.02.2018 року у місті Одеса по вул. Пушкінська, мала місце дорожньо транспортна пригода за участю автомобіля «Seat», державний номерний знак « НОМЕР_1 » під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Mercedes» державний номерний знак « НОМЕР_2 ». Внаслідок ДТП автомобілю «Mercedes» завдано механічних пошкоджень із матеріальними збитками для Позивача.
Відповідно до Постанови Приморського районного суду м. Одеси від 16.04.2018 року вказана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини Відповідача.
22.04.2021 року Приморським районним судом міста Одеси було винесено рішення по справі. Згодом, Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до державного виконавця із заявою про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення заборгованості у примусовому порядку.
30.10.2023 року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №69383745 у зв'язку із фактичним виконанням Боржником рішення суду. З урахуванням вищезазначеного, Позивач має право на стягнення з Відповідача суми інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу за весь час прострочення, починаючи з наступного дня винесення рішення суду по справі №522/8271/20 - 23.04.2021 року та до дня виконання грошового зобов'язання в повному обсязі - 29.10.2023 року. Загальний розмір інфляційних витрат за вказані періоди складає 6491грн.17коп. (деталізований розрахунок додається). Загальна сума відсотків річних за користування грошовими коштами за період з 23.04.2021по 29.10.2023 року складає 1290 грн. 84 коп.
Представник позивача в прохальній частині позовної заяви просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, справу розглянути в спрощеному провадженні, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не надав.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справи в порядку спрощеного провадження фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення її по суті, суд вважає,що позовні вимоги підлягають до задоволення з таких підстав.
07.02.2018 року у місті Одеса по вул. Пушкінська, мала місце дорожньо транспортна пригода за участю автомобіля «Seat», державний номерний знак « НОМЕР_1 » під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Mercedes» державний номерний знак « НОМЕР_2 ». Внаслідок ДТП автомобілю «Mercedes» завдано механічних пошкоджень із матеріальними збитками для Позивача.
Відповідно до Постанови Приморського районного суду м. Одеси від 16.04.2018 року вказана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини Відповідача.
22.04.2021 року Приморським районним судом міста Одеси було винесено рішення по справі.
30.10.2023 року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №69383745 у зв'язку із фактичним виконанням Боржником рішення суду. З урахуванням вищезазначеного, Позивач має право на стягнення з Відповідача суми інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу за весь час прострочення, починаючи з наступного дня винесення рішення суду по справі №522/8271/20 - 23.04.2021 року та до дня виконання грошового зобов'язання в повному обсязі - 29.10.2023 року. Загальний розмір інфляційних витрат за вказані періоди складає 6491грн.17коп. (деталізований розрахунок додається). Загальна сума відсотків річних за користування грошовими коштами за період з 23.04.2021по 29.10.2023 року складає 1290 грн. 84 коп.
Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.
За змістом ст. 524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5ЦК України. Тому, приписи розділу І книги 5ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5ЦК України).
Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Такий правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц.
У постанові від 16 травня 2018 року Велика Палата Верховного Суду у справі №686/21962/15-ц відступила від правових висновків, зроблених Верховним Судом України у постановах від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759 цс15, який полягав у тому, що правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані ЗУ «Про виконавче провадження'і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (ст. 625 ЦК України); та від 02 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15, який полягав у тому, що дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п'ята статті 11 ЦК України не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов'язальних правовідносин.
Правовий аналіз положень ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, в тому числі і за договором страхування, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбаченихстаттею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
У постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 520/16692/16-ц зазначено, що: «відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статті 1 Закону України від 03 липня 1991 року №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення' індекс інфляції (індекс споживчих цін)це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця Українигривня, іноземна валюта індексації не підлягає.
Норми ч. 2ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях.
Аналізуючи наведені норми матеріального права, правові висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, необхідно дійти висновку про те, що грошове зобов'язання цецивільне правовідношення, в якому праву вимоги кредитора кореспондує юридичний обов'язок боржника здійснити відповідний платіж, тобто вчинити дію, що полягає у передачі грошей.
Таким чином, наявність судового рішення про стягнення суми, яке боржник не виконав, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, передбачено статтею 625 цього Кодексу.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 22 березня 2017 року у справі № 6-2311цс16 та Верховним Судом не встановлено підстав для відступлення від неї.
Згідно з положеннями статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
В даному випадку, у відповідача виник юридичний обов'язок здійснити відповідний платіж на виконання рішення суду, яким з нього стягнуто заборгованість на користь МТСБУ, а тому позивач має право на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат в повному обсязі в межах заявлених позовних вимог, за визначений період, а саме: з 23.04.2021 року по 29.10.2023 року.
Сума трьох процентів річних розраховується за формулою: (сума боргу х 3 % х кількість прострочених днів) / 365 (кількість днів у році).
Сума інфляції розраховується за формулою: сума боргу х процент інфляції - сума боргу.
З огляду на те, що відповідачем не надано до суду свого власного альтернативного розрахунку, тому суд погоджується з розрахунком позивача, відповідно до якого, за обраний позивачем період з 23.04.2021 року по 29.10.2023 року інфляційні втрати становлять - 6491,17 грн. та 3 % становлять 1290,84 грн.
В даному випадку суд не посилається на пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, оскільки дана норма поширюється виключно на кредитні правовідносини (договірні зобов'язання). Водночас, між сторонами не було укладено жодних кредитних чи інших договорів, виплати проводились за пошкоджений транспортний засіб, що в результаті були стягнуті на користь МТСБУ в порядку регресу за рішенням суду.
За наведених обставин, вимоги позивача підлягають до задоволення в повному обсязі в межах заявлених вимог.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд у відповідності до вимог ч. 1ст. 141 ЦПК України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 3 028 гривень судового збору, який був сплачений при зверненні до суду з позовом.
На підставі вищезазначеного та керуючись ст. 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд
Позов Моторно (транспортне) страхове бюро України до ОСОБА_1 про стягнення суми інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (р/р IBAN: НОМЕР_4 в АТ «Укрексімбанк», м. Київ, код ЄДРПОУ: 21647131) 3% річних у розмірі 1290 грн. 84 коп. та інфляційні втрати у розмірі 6491 грн. 17 коп. та судовий збір в сумі 3028 грн.00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя М.Тарасенко