Справа №523/27692/25
Провадження №1-кс/523/248/26
22 квітня 2026 року м. Одеса
Слідчий суддя Пересипського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 в режимі відеоконференції, в присутності підозрюваного, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_5 , яке погоджено з прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 62025150020001711 від 16.04.2025 відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Старостине Одеської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, одруженого, раніше несудимого, з середньою спеціальною освітою, РНОКПП НОМЕР_1 , військовослужбовця військової служби за контрактом, який на момент вчинення кримінального правопорушення перебував на посаді інспектора прикордонної служби 3 категорії 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) НОМЕР_2 прикордонного загону ДПСУ, у військовому званні «молодший сержант»,-
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
24.12.2025 року до Пересипського районного суду міста Одеси звернувся старший слідчий Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 , із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 ..
Слідчий в обґрунтування клопотання посилається на те, ОСОБА_6 підозрюється в тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, який на момент вчинення кримінального правопорушення перебував на посаді інспектора прикордонної служби 3 категорії 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) НОМЕР_2 прикордонного загону ДПСУ, у військовому званні «молодший сержант», у порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 58, 59, 127-130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від обов'язків військової служби, в умовах воєнного стану, о 08 годині 31.03.2025 не з?явився вчасно до підрозділу НОМЕР_2 прикордонного загону ДПСУ, який дислокується у АДРЕСА_2 (більш точна адреса під час дії воєнного стану розголошенню не підлягає), ухилявся, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи з обов'язками військової служби.
Так, за результатами проведення досудового розслідування у зв'язку з наявністю достатніх доказів для підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, 25.11.2025 року складено та затверджено повідомлення про підозру останньому у скоєнні вказаного кримінального правопорушення, яку скеровано у відповідності до ч. 1 ст. 111 КПК України за місцем його мешкання.
Так, 25.11.2025 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України повідомлено ОСОБА_6 про підозру у нез'явленні вчасно на службу військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Обставини вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення підтверджуються матеріалами, зібраними під час досудового розслідування кримінального провадження, актом службового розслідування та допитами свідків.
Так, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, відповідальність за вчинення якого передбачає позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, та відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України вказаний злочин віднесений до категорії тяжкого злочину.
Таким чином, під час досудового розслідування були встановлені обставини, які прямо вказують на вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення за яким останньому пред'явлено підозру.
Слідчий зазначає, що метою та підставами застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_6 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому він підозрюється, перешкоджати проведенню досудового розслідування іншим чином та знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, тобто ризикам, передбачених п.п. 1,2, 3,4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
В обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного покладається необхідність запобігання спробам:
- п.1 ч.1 ст.177 КПК України - переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_6 підозрюється у скоєнні тяжкого злочину. Необхідність врахування даного фактору зумовлена тим, що залежно від тяжкості залежить покарання, яке обвинувачений зобов'язаний буде понести (у разі визнання його винуватим). ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. Санкція статті відносить інкриміноване кримінальне правопорушення до особливо тяжкого і передбачає покарання у виді позбавлення волі від п'яти до десяти років. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення.
Враховуючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, беручи до уваги, що в умовах воєнного стану, під час цілодобової військової агресії з боку російської федерації, підозрюваний ОСОБА_6 не з'явився вчасно до місця розташування військової частини з метою ухилитися від військової служби, існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Перебуваючи на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину, підозрюваний ОСОБА_6 матиме можливість вчинити нез'явлення до військової частини та перетнути Державний кордон з іншою державою, оскільки наразі продовжує тривати воєнний стан, цілодобово триває збройна агресія з боку російської федерації, наявна велика кількість осіб, шо перетинають кордон, а в деяких місцевостях взагалі відсутні межі територіальної цілісності, ОСОБА_6 може спробувати уникнути кримінальної відповідальності та бути непоміченим при перетині Державного кордону.
У зв'язку з цим, у правоохоронних органів України фактично не буде можливості затримати останнього, а тому, існує ризик переховування ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності.
- п.3 ч.1 ст.177 КПК України - незаконно впливати на свідків, оскільки ОСОБА_6 будучи обізнаним про норми Кримінального кодексу України, під загрозою можливого покарання, беручи до уваги характер та обставини, суспільну небезпеку злочину, є підстави вважати, що перебуваючи на волі ОСОБА_6 може вжити заходи щодо незаконного впливу, як безпосередньо так і опосередковано на свідків, шляхом залякування, підкупу, шантажу, погроз, а також примусити вже допитаних свідків змінити показання на свою користь до дачі неправдивих показів та викривлення обставин, які підлягають доказуванню;
- п.4 ч.1 ст.177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки станом на теперішній час триває проведення слідчих (розшукових) дій, досудове розслідування не завершено, а отже, підозрюваний ОСОБА_6 може штучно затягувати проведення досудового розслідування та/або судового розгляду, шляхом, зокрема, неявки за викликом до органу досудового розслідування/прокуратури та/або суду, розголошувати відомості результатів досудового розслідування, що призведе до його неповноти, втрати доказів вини підозрюваного тощо;
- п.5 ч.1 ст.177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема, у зв'язку з тим, що підозрюваний ОСОБА_6 будучи військовослужбовцем, в умовах воєнного стану, вбачає за можливе грубе порушення військової дисципліни, як одного із основних принципів будови Збройних Сил України.
Слідчий зауважує, що враховуючи наявність обґрунтованої підозри та наявність ризиків, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу підозрюваного, а також, характер злочину, у якому ОСОБА_6 підозрюється, наявні у кримінальному провадженні інтереси суспільства, які явно переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи останнього, відсутність можливості перешкоджати судовому розгляду іншим чином, застосування до вказаного підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є єдиним співрозмірним та достатнім запобіжним заходом у даному випадку.
З урахуванням викладеного, на думку органу досудового розслідування, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 є єдиним, виключним і достатнім запобіжним заходом, який зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного на час досудового розслідування кримінального провадження.
Зміна ж запобіжного заходу на більш м'який, ніж тримання під вартою, не забезпечить виконання підозрюваною покладених на нього процесуальних обов'язків, запобіганню спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків, перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином.
На підставі вищезазначеного, слідчий просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання, просив його задовольнити в повному обсязі.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні в режимі відеоконференції заперечувала щодо задоволення клопотання, вважає заявлені прокурором ризики не доведеними та необґрунтованими. Зауважила, що у підозрюваного є батько, який є особою з інвалідністю І групи та матір пенсіонерка, які потребують постійного догляду. Разом з тим додала, що ОСОБА_6 виявив бажання повернутись до проходження військової служби. На підставі зазначеного просила застосувати щодо підозрюваного цілодобовий домашній арешт або визначити розмір застави у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, як альтернативу триманню під вартою.
Підозрюваний ОСОБА_6 підтримав позицію захисника та висловив бажання повернутись до проходження військової служби.
Вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши надані до суду матеріали та докази в їх сукупності, слідчий суддя приходить до таких висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Судовим розглядом встановлено, що Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Миколаєві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025150020001711 від 16.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
25.11.2025 року відносно ОСОБА_6 складено повідомлення про підозру в скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Постановою слідчого від 17.12.2025 року досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025150020001711 від 16.04.2025 року зупинено та оголошено у розшук ОСОБА_6 ..
Постановою слідчого від 21.04.2026 року досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025150020001711 від 16.04.2025 року відновлено.
21.04.2026 року о 16 годині 50 хвилин ОСОБА_6 затримано оперуповноваженим СКП Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області.
У справі «Мироненко і Мартенко проти України» від 10.12.2009 року ЄСПЛ зазначив, що компетентний суд повинен перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої буде здійснено затримання, та законність мети цього затримання й подальшого тримання під вартою.
Згідно п. 32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
До того ж, за відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту з метою примушення її зізнатися у злочині, свідчити проти інших осіб або з метою отримання від неї фактів чи інформації, які можуть служити підставою для обґрунтованої підозри (рішення у справі «Чеботарі проти Молдови» (Cebotari v. Moldova), N 35615/06, п.48, від 13 листопада 2007 року).
Так, слідчим суддею встановлено, що обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України підтверджується зібраними у кримінальному провадженні матеріалами, які долучені стороною обвинувачення до клопотання.
При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що слідчий суддя не вирішує питання винуватості особи у вчиненні тих чи інших кримінальних правопорушень, а лише на підставі долучених до клопотання доказів, вирішує питання наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення таких кримінальних правопорушень.
Проаналізувавши обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 та заявлені прокурором в судовому засіданні ризики, слідчий суддя вважає доведеним, що у даному провадженні існують ризики, передбаченні п.п.1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема:
-п.1 ч.1 ст.177 КПК України, існує ризик того, що ОСОБА_6 може переховуватися від органу досудового розслідування та в подальшому від суду, оскільки останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі, тому враховуючи обставини та характер кримінального правопорушення, яке інкримінується підозрюваному є підстави вважати, що він може вдатися до ухилення від слідства з метою уникнення можливих для нього негативних наслідків;
-п.3 ч.1 ст.177 КПК України, існує ризик незаконного впливу підозрюваним ОСОБА_6 на свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки є достатні підстави вважати, що підозрюваний може на них впливати з метою схилення їх не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації можливої кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину, адже свідки безпосередньо судом допитані не були, а показання, що надаються на досудовому розслідуванні, не можуть лягти в обґрунтуванні судових рішень, зважаючи на положення ч. 4 ст. 95 КПК України.
Одночасно, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення не доведено існування ризиків, передбачених п.п.4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме того, що підозрюваний ОСОБА_6 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення з огляду на те, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.
Оцінюючи сукупність обставини, які визначені ст.178 КПК України, слідчим суддею враховується: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_6 кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує особі, у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється; 3) дані про особу підозрюваного ОСОБА_6 , його, вік та стан здоров'я, те, що останній раніше не судимий, не одружений, є військовослужбовцем.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків, але слідчим у клопотанні, а прокурором у судовому засіданні доведено, що з урахуванням обставин по справі, а також того, що ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.407 КК України, яке згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі до 10 років, що вказує на відсутність підстав для обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу.
Доказів, які б підтвердили неможливість застосування до підозрюваного ОСОБА_6 за станом здоров'я чи з інших підстав такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, стороною захисту не надано.
Слідчий суддя враховує, що відповідно до ч. 7 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405,407,408,429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України та не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики, що є частиною національного законодавства України відповідно до Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції» (Letellier v France), 12369/86, 26 червня 1991).
В той же час, Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішеннях вказував на те, що обґрунтовуючи неможливість обрання інших альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою, суд повинен послатися на ті чи інші конкретні обставини, як цього вимагає пункт 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі «Осипенко проти України»). Уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою.
У всіх випадках, коли ризик ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (рішення у справі «Вренчев проти Сербії» п. 76).
Автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі «S.B.C. v. the UK» п.п. 23-24).
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч.4 ст.182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Враховуючи вказану практику ЄСПЛ, ст. 183 КПК України, яка наділяє слідчого суддю, суд дискреційними повноваженнями щодо питання стосовно застави, однак відповідно до вказаної статті зобов'язує слідчого суддю, суд визначити розмір застави застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Проте, згідно з ч.4 ст.183 КК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260,261,402-405,407,408,429,437-442 Кримінального кодексу України.
Враховуючи, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, слідчий суддя вважає необхідним не визначати розмір застави у кримінальному провадженні.
Керуючись ст.ст.176,177,183,309,376 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_5 , яке погоджено з прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 62025150020001711 від 16.04.2025 відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, - задовольнити частково.
Застосувати відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування, тобто до 28.05.2026 року включно, без визначення розміру застави та можливості її внесення.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1