ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 55/44620.01.11
За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»,м.Донецьк
доВідкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»,м.Київ
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору,
на стороні Позивача -ОСОБА_1
на стороні Відповідача -ОСОБА_2
простягнення 4 108,80 грн. в порядку регресу
Суддя Ягічева Н.І.
Представники сторін:
від позивача:Винокуров О.В. -предст.за довіреністю (№ 610-Ю від 11.10.10)
від відповідача:Лінкевич О.В. -предст. за довіреністю (№ б/н від 08.12.2010р.)
від третьої особи 1:не з'явився;
від третьої особи 2:не з'явився;
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО», м.Донецьк (далі -Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна Страхова компанія «Оранта», м. Київ (далі -Відповідач) про стягнення 4 108,80 грн. в порядку регресу.
На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: правоустановчі документи Позивача, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, посвідчення водія, Довідку ДАІ від 01.06.2009р. № 3018, Акт виїзду на місце пригоди від 22.05.2009р. з додатком, Постанову Ленінського районного суду м. Донецька від 15.06.2009р. у справі № 3-1518/09р., Договір добровільного страхування наземного транспорту № 026433-02-05-01-02 від 10.07.2008р., заяву про виплату страхового відшкодування від 22.05.2009р., Акт огляду автомобіля від 26.05.2009р. з додатком, рахунок-фактуру № 2174 від 25.05.2009р. на суму 4 108,80грн., Калькуляцію вартості ремонтно-відновлювальних робіт на суму 4 108,80 грн., Звіт № 646-01, страховий акт № 5568-02 від 01.09.2009р., платіжне доручення № 13085 від 01.09.2009р. на суму 4 108,80 грн., претензія про відшкодування шкоди в порядку регресу від 03.12.2009р. № 6003, Свідоцтво про державну реєстрацію Позивача та інше.
Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.27 Закону України «Про страхування», ст.ст. 22,29,34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 993, 1166, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, ст.ст.1,6-8,12,13,15,36,54 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою про порушення провадження у справі від 22.12.2010р. залучено до участі у справі у якості третіх осіб на стороні Позивача ОСОБА_1 та на стороні Відповідача ОСОБА_2
10.01.2011р. через канцелярію суду від Третьої особи на стороні Відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі та надав для залучення до матеріалів справи копію паспорту та копію ідентифікаційного номеру.
В судовому засіданні 20.01.2011р. від Позивача надійшов для залучення до матеріалів справи Звіт № 215 про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку від 26.05.2009р. та Довідка Головного управління статистики у м.Києві щодо статусу та місцезнаходження Відповідача.
В судовому засіданні від Відповідача надійшов відзив на позов відповідно до якого, Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Крім того, в судовому засіданні 20.01.2011р. від Відповідача надійшли додаткові документи для залучення до матеріалів справи, а саме: Свідоцтво про державну реєстрацію Відповідача, Довідку АА № 219031 з ЄДРПОУ щодо статусу та місцезнаходження Відповідача, Довідку за підписом представника Відповідача, відповідно до якої Відповідач повідомив, що копія Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на ім'я ОСОБА_2 № ВС/571670 загублений, проте Поліс № ВС/571670 дійсно оформлений на ім'я ОСОБА_2, забезпечений транспортний засіб ГАЗ - 24, державний реєстраційний номер НОМЕР_1., строк дії полісу з 16.04.2009р. по 15.04.2010р., франшиза за полісом -нульова, ліміт відповідальності страхової компанії за полісом 35 000,00 грн.
В судовому засіданні 20.01.2011р. Відповідач визнав позовні вимоги.
Треті особи пояснень не надали, хоча належним чином повідомлялись про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи
Крім того, доказом належного повідомлення Третіх осіб про час та місце розгляду справи є відмітки про вручення відправлень на поштових повідомленнях, які містяться в матеріалах справи.
Як вбачається з матеріалів справи судова кореспонденція, яка направлялась третій особі на стороні Позивача отримана не була, у зв'язку з відсутністю останнього за адресою, визначеною за матеріалами справи.
При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов'язку щодо інформування Відповідача про судовий розгляд справи.
Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення сторін про місце, дату та час проведення судового засідання.
Зважаючи на достатність представлених сторонами документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд
10.07.2008 р. між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО»(правонаступником якого виступає Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО») та Прибиславським В.М. укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №026433-02-05-01, за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля Soueas Lioncel, державний номер НОМЕР_1.
Предметом договору є страхування автомобіля марки Soueas Lioncel, державний номер НОМЕР_1 на випадок настання подій, перелік яких наведено у статті 4 договору, а саме до страхових випадків відноситься: пошкодження або знищення застрахованого транспортного засобу внаслідок ДТП; пошкодження або знищення застрахованого транспортного засобу внаслідок протиправних дій третіх осіб; пошкодження або знищення застрахованого транспортного засобу внаслідок стихійного лиха, падіння предметів, нападу тварин а також пожежі чи вибуху; викрадення застрахованого транспортного засобу.
22.05.2009 р. в м. Донецьк на вул.Куйбишева було скоєне ДТП за участі застрахованого автомобіля Soueas Lioncel, державний номер НОМЕР_1 та автомобіля марки ГАЗ-24 державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2, що призвело до пошкодження транспортних засобів.
ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_2 вимог пункту 13.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується Довідкою ДАІ від 01.06.2009р. № 3018 та Постановою Ленінського районного суду міста Донецька від 15.06.2009р. у справі № 3-1518/09, відповідно до якої ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення.
Відповідно до висновку спеціаліста автотоварознавця (Звіт №215), складеного 26.05.2009 р. спеціалістом ОСОБА_3.(сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 7424/08, виданий ФДМ України 14.07.2008р.) вартість матеріального збитку, вчиненого власникові автомобіля Soueas Lioncel, державний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП складає 4 108,80 грн. з ПДВ.
На підставі страхового акту №5568-02, Позивач виконуючи свої зобов'язання за договором страхування №026433-02-05-01-02 від 10.07.2008р., сплатив своєму страхувальнику суму страхового відшкодування у розмірі 4 108,80 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 01.09.2009р. на суму 4 108,80 грн.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно із ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
За змістом п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди України” від 27.03.1992 р. № 6 джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).
Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Вина ОСОБА_2 встановлена у судовому порядку.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» згідно із полісом №ВС/571670.
Відповідно до довідки за підписом представника Відповідача, останній повідомив, що копія Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на ім'я ОСОБА_2 № ВС/571670 загублений, проте Поліс № ВС/571670 дійсно оформлений на ім'я ОСОБА_2, забезпечений транспортний засіб ГАЗ- 24, державний реєстраційний номер НОМЕР_1., строк дії полісу з 16.04.2009р. по 15.04.2010р., франшиза за полісом -нульова, ліміт відповідальності страхової компанії за полісом 35 000,00 грн.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Soueas Lioncel, державний номер НОМЕР_1, становить 4 108,80 грн., а до Позивача перейшло право зворотної вимоги в межах суми 4 108,80 грн.(4 108,80 грн. -франшиза за договором 0).
Згідно з пунктом 37.1 статті 37 вказаного Закону виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.
Позивач регресною вимогою №6003 від 03.12.2009р., до якої додані документи, передбачені ст. 35 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, звернувся до відповідача з проханням відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі 4 108,80 грн.
Враховуючи визначені полісом №ВС/5716370 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також встановлену судом вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 4 108,80 грн. (4 108,80 грн. - 0,00 грн. франшиза).
Суд доходить до висновку, що вимоги Позивача щодо стягнення суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 4 108,80 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відносно врахування позиції Відповідача щодо визнання позовних вимог.
Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.
У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб (ст.78 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на викладені положення законодавства та обставини справи, суд вважає, що визнання Відповідачем позову в частині стягнення відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 4 108,80 грн., суд приймає визнання Відповідачем позову в цій частині у якості самостійної підстави, поряд із власними висновками суду, для прийняття рішення про задоволення позову.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на Відповідача у випадку повного задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», м.Донецьк задовольнити повністю.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», м.Київ на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», м.Донецьк суму виплаченого страхового відшкодування у розмірі 4 108,80 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», м.Київ на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», м.Донецьк витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні 20.01.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення підписано 26.01.2011р.
Суддя Н.І. Ягічева