ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 2/29027.01.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурна спілка»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурне бюро
«С.Бабушкін»
Третя особа ОСОБА_1
про визнання додаткової угоди № 3 від 03.11.2009 р. недійсною
Суддя Домнічева І.О.
Представники:
Від позивача Проценко О.М.
Від відповідача Євтєхов Є.А.
Від 3-ї особи ОСОБА_4
Рішення винесено відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Обставини справи:
Позивач -ТОВ «Архітектурна спілка»звернувся до суду з позовною заявою про визнання недійсною додаткової угоди № 3 від 03.11.2009р. до Договору № 070706-О від 09.07.2007р. оренди нежилих приміщень відповідно до ч.1 статті 232 Цивільного кодексу України.
Позовні вимоги мотивовані тим, що спірна додаткова угода була укладена всупереч інтересам ТОВ «Архітектурна спілка»внаслідок зловмисної домовленості представника ТОВ «Архітектурна спілка» з ТОВ «Архітектурне бюро «С.Бабушкін», з метою уникнути сплати заборгованості.
У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивач у своїй заяві жодним чином не зазначає про наявність зловмисної домовленості між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також не посилається на обставини, які б підтверджували наявність умислу на укладення правочину внаслідок зловмисної домовленості у діях вказаних осіб. А також вказує на те, що Додаткова угода № 3 укладалась за взаємною згодою сторін, оскільки власниками ТОВ «Архітектурна спілка»та ТОВ «Архітектурне бюро «С.Бабушкін»були ОСОБА_2 та ОСОБА_3 які, на момент укладання, перебували у зареєстрованому шлюбі., і відповідно ст. ст. 60, 61 Сімейного кодексу України та ч. 3 ст. 368 Цивільного кодексу України вказані юридичні особи фактично разом із належним їм майном, в тому числі нерухомим яке орендувалось, перебували у їх спільній власності та були їх спільним «сімейним»бізнесом.
У своїх поясненнях наданих суду третя особа -ОСОБА_1 вказує на те, що він був належним чином уповноважений на укладання та підписання спірної додаткової угоди, що підтверджується довіреністю від 01.09.2009р.. Спірна додаткова угода відображала дійсне волевиявлення сторін та жодним чином не суперечила інтересам доверітеля -ТОВ «Архітектурна спілка», оскільки на момент її укладання ці юридичні особи дуже тісно співпрацювали в галузі виконання проектних робіт для будівництва. На момент підписання додаткової угоди між ТОВ «Архітектурна спілка»(Генеральний проектувальник) і ТОВ «Архітектурне бюро «С.Бабушкін»(Субпідрядник) були укладені та виконувались близько десяти субпідрядних договорів на суму більше 11 млн. гривень, де орендовані приміщення використовувались для виконання архітектурної частини проектних робіт по укладеним договорам, більшість з яких було укладено з ТОВ «Архітектурна спілка».
В ході судового засідання представником позивача було порушено перед судом клопотання про призначення експертизи додаткової угоди та довіреності, виданої на ім'я ОСОБА_1, з посиланням на те, що висновок зроблений в Постанові про відмову в порушенні кримінальної справи від 28.12.2010 р. відносно того, що при здійснені перевірки не встановлено фактів підроблення додаткової угоди № 3 від 03.11.2009 р., був зроблений перевіряючими без проведення експертизи.
Розглянувши дане клопотання, суд вважає його таким, що не підлягає задоволенню, оскільки у разі не згоди із Постановою про відмову в порушенні кримінальної справи, позивач не позбавлений права на її оскарження, в порядку визначеному КПК України.
Також представник позивача звернувся до суду із клопотанням про витребування у ОСОБА_8 банківських виписок ТОВ «Оверт»та інших документів від даної компанії.
Розглянувши дане клопотання, суд також не вбачає підстав для його задоволення, оскільки по-перше, на аналогічне клопотання заявлене позивачем 25.01.2010 р., ОСОБА_1 у даному судовому засіданні були надані суду банківські виписки за вказаний позивачем період. По-друге, вказана юридична особа не є стороною у даній справі та в позовній заяві відсутні посилання на обставини пов'язані із даною юридичною особою та позивачем не доведено на підтвердження яких фактичних даних необхідні вказані докази і яким чином вони стосуються до предмету доказування у даній справі, а саме щодо зловмисної домовленості ОСОБА_1 та Бабушкіна Ос, саме при укладанні спірної угоди.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, господарський суд,
03.11.2009р. між ТОВ «Архітектурна спілка» (орендодавець) та ТОВ «Архітектурне бюро «С.Бабушкін»(орендар) була укладена додаткова угода № 3 від до Договору № 070706-О від 09.07.2007р. оренди нежилих приміщень, відповідно до п.1 якої сторони враховуючи багаторічну минулу та подальшу співпрацю під час виконання проектно-вишукувальних робіт для будівництва, а також те, що орендовані приміщення використовуються Орендарем для виконання проектних робіт по довгостроковим договорам субпідряду на виконання проектних робіт, укладеним між Сторонами, Орендодавець погодився відстрочити терміни сплати орендних платежів, встановлених п.п.5.1, 5.3 Договору № 070706-О оренди нежилих приміщень від 09.07.2007р. (надалі- договір оренди), а також заборгованості по орендних платежах в повному обсязі за Договором оренди, яка існує на момент укладання цієї Угоди, до 01.11.2012р. (першого листопада дві тисячі дванадцятого року).
Як вбачається із тексту вказаної додаткової угоди, остання з боку ТОВ «Архітектурна спілка»була укладена в особі ОСОБА_1, що діє на підставі довіреності № 090901-Д від 01 вересня 2009р., з боку ТОВ «Архітектурне бюро «С.Бабушкін»в особі директора ОСОБА_5, що діє на підставі Статуту.
До матеріалів справи залучена довіреність № 090901-Д від 01 вересня 2009р., з якої вбачається, що ТОВ «Архітектурна спілка»в особі директора -ОСОБА_9 доручила ОСОБА_1, зокрема, укладати та підписувати від імені Товариства зовнішньоекономічні контракти, договори, угоди, додаткові угоди, інші документи, пов'язані з господарською діяльністю Товариства.
Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.
Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб встановлених законом.
Статтею 232 ЦК України передбачено, що правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.
Для визнання правочину недійсним на підставі зазначеної норми необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявності домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя (п. 22 Постанови пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).
Оскільки судом встановлено, що позивач уповноважив ОСОБА_1 правом на укладання договорів, у т.ч. додаткових угод, пов'язаних з його господарською діяльністю, то суд вважає, що останній діяв в межах наданих йому повноважень за відсутності порушень з боку представника прав та оспорюваних законом інтересів позивача.
Посилання позивача на можливу фальсифікацію доказів (довіреності та додаткової угоди) та наявність зловмисної домовленості представника позивача та відповідача базуються лише на припущеннях та не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи.
Суд не бере до уваги також посилання позивача на можливу наявність умислу у діях ОСОБА_9, оскільки відповідно до вимог ч. 1 ст. 232 Цивільного кодексу України це не є предметом доказування в межах цієї справи, з огляду на те, що при укладенні спірної Додаткової угоди № 3 ОСОБА_9 не представляв ні інтересів Позивача, ні інтересів Відповідача. Виходячи із конструкції вказаної статті предметом доказування може бути лише наявність зловмисної домовленості між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, про що в позовній заяві не зазначається.
Більш того, всі вказані вище посилання позивача спростовуються наявною в матеріалах справи Постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 28.12.2010р., затвердженою Начальником Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві, і з якої вбачається, що перевіркою не встановлено фактів підроблення додаткової угоди № 3 від 03.11.2009р. та противоправних домовленостей між посадовими особами і представниками ТОВ «Архітектурна спілка»та ТОВ «Архітектурне бюро «С.Бабушкін».
Не знайшли свого підтвердження і доводи позивача стосовно укладання ОСОБА_1 спірної угоди всупереч інтересам довірителя, оскільки, як було встановлено судом та підтверджується результатами перевірки Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві, орендовані приміщення використовувались ТОВ «Архітектурне бюро С.Бабушкін»з метою виконання проектних субпідрядних робіт саме для ТОВ «Архітектурна спілка», і що в сукупності із обставинами того, що власники цих компаній на момент укладання спірної угоди перебували у зареєстрованому шлюбі (що не заперечувалось представником позивача у судовому засіданні) підтверджує обопільність намірів та дійсне волевиявлення сторін на момент укладання додаткової угоди саме з тих підстав, які вказані в п.1 цієї угоди.
Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про наявність зловмисної домовленості представника останнього із відповідачем, то суд не знайшов правових підстав для визнання оспорюваного договору недійсним, у зв'язку з чим вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Зазначене вище повністю узгоджується із практикою Верховного суду України при розгляді аналогійних спорів, що підтверджується Постановою ВСУ від 23.03.2010 р. № 16/158-08-4183 та Постановою ВСУ від 28.09.2004р. (копії знаходяться в матеріалах справи).
Витрати по сплаті державного мита та інформаційних послуг покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 77, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя І.О.Домнічева
Повне рішення складено 31.01.2011 р.