ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 2/29925.01.11
За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртелеком»
про стягнення 80852,68 грн.
Суддя Домнічева І.О.
Представники:
Від позивача Ткач І.М.
Від відповідача не з'явився
Обставини справи:
Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго», позивач у справі, звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртелеком», відповідач у справі, про стягнення з останнього заборгованості по орендній платі, пені та 3% річних, всього 80852 грн. 68 коп. за договором № 43/2008.
Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення суми позовних вимог до 103287 грн. 23 коп.
Представник відповідача в черговий раз в судове засідання не з'явився, ніяких заяв, клопотань до суду не подав та не надіслав.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.
За таких обставин та враховуючи положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
При розгляді матеріалів справи встановлено, що:
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
10.10.08. між Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго”в особі філіалу “Теплові розподільчі мережі Київенерго”(далі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Укртелеком”(далі - Орендар) було укладено Договір № 43/2008 від 10.10.08. про передачу в оренду майна комунальної власності територіальної громади міста Києва (далі - Договір), відповідно до умов якого Орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 26.04.07. № 471/1132 передає, а Орендар приймає в оренду нежиле приміщення, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва за адресою: вул. Симиренка, 2/19, для торгівлі, надання побутових послуг та розміщення офісу.
Відповідно до п. 2.1 Договору, об'єктом оренди є нежиле приміщення загальною площею 123,74 кв. м.
Згідно п. 2.4 Договору, об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва і знаходиться у володінні і користуванні АК “Київенерго”на балансі філіалу “Теплові розподільчі мережі Київенерго”.
Пунктом 4.1 Договору встановлено, що Орендодавець зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього Договору з додатками передати, а Орендар прийняти по акту приймання-передачі об'єкт оренди.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.10.08. між Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго”в особі філіалу “Теплові розподільчі мережі Київенерго”та Товариством з обмеженою відповідальністю “Укртелеком”було підписано акт приймання-передачі приміщень, що надаються в оренду, відповідно до якого, згідно з Договором оренди № 43/2008 Орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування приміщення за адресою: вул. Симиренка, 2/19 загальною площею 123,74 кв. м.
Як визначено п.3.1 Договору, за користування об'єктом оренди Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 28.09.06. № 34/91, та відповідно до рішення Київради від 26.04.07. № 471/1132 та на дату підписання Договору становить 70,00 грн. на місяць за 1 кв. м орендованої площі, що в цілому складає 8661,80 грн. за місяць без ПДВ.
Пунктом 3.2 Договору передбачено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
Відповідно до п. 3.5 Договору, орендна плата сплачується Орендарем починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди Орендодавцю.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає, що оскільки приміщення відповідачем звільнене не було, йому нараховувалась орендна плата.
Пунктом 4.2 Договору визначено, що Орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.
Орендна плата сплачується Орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності щомісячно, не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок Орендодавця (п. 3.6 Договору).
За твердженням Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго”в особі філіалу “Теплові розподільчі мережі Київенерго”, станом на день подачі позовної заяви до Господарського суду міста Києва відповідач продовжує порушувати взяті на себе за Договором зобов'язання щодо своєчасної сплати орендної плати.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було направлено Орендарю лист № 09/2265 від 19.07.2010. з вимогою протягом 5 банківських днів з дати відправлення листа погасити наявну заборгованість в повному обсязі.
Як зазначає позивач, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю “Укртелеком” по орендній 103287,23 грн.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідач остаточно орендної плати за користування майном не оплатив, чим порушив умови Договору та чинного законодавства України.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У відповідності до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір оренди є одним з видів зобов'язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов'язального права та майнового найму.
Своєчасне внесення орендної плати за користуванням майном є одним з основних обов'язків наймача (Орендаря), належне виконання якого вимагається законом.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно -правовими актами (ст. 2, ст. 3 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Як визначено абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до абз. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 3 ст. 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” встановлено обов'язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Відповідно п. 1, п. 3 ст. 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Судом встановлено, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку по сплаті орендної плати за орендоване приміщення у повному обсязі не виконав, таким чином заборгованість відповідача по орендній платі 103287,23 грн.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі п. 6.2 Договору просить суд стягнути на свою користь з відповідача 5298,55 грн. - пені.
Відповідно до п. 6.2 Договору сторонами погоджено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів Орендар сплачує на користь Орендодавця пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Враховуючи все вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 4615,43 грн.
Крім того, позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на свою користь 872,08 грн. -3% річних.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Але, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано суду контррозрахунку суми позову, на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі філіалу “Теплові розподільчі мережі Київенерго” задовольнити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Укртелеком” (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, б. 127, код ЄДРПОУ 34295099) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі філіалу “Теплові розподільчі мережі Київенерго” (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 82-Г, код ЄДРПОУ 25665166) 103287 (сто три тисячі двісті вісімдесят сім) грн. 23 коп. -сума основної заборгованості, 4615 (чотири тисячі шістсот п'ятнадцять) грн.45 коп. пеня, 872 (вісімсот сімдесят дві) грн. 08 коп. -3% річних.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Укртелеком” (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, б. 127, код ЄДРПОУ 34295099) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі філіалу “Теплові розподільчі мережі Київенерго” (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 82-Г, код ЄДРПОУ 25665166) 1087 (одну тисячу вісімдесят сім) грн. 75 коп. -державне мито, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя
І.О.Домнічева
Повне рішення складено 31.01.2011 р.