ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 20/1026.01.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МУН РЕКОРДС»
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Чесна музика»»
Про стягнення 4984,16грн.
Суддя В.В. Палій
Представники:
Від позивача Король О.С. -предст. (дов. від 17.11.2010р.)
Від відповідача Коктиш В.Р. -директор
Обставини справи:
Позовні вимоги заявлені про стягнення з відповідача заборгованість в сумі 4984,16грн. (3392,20грн. основного боргу, 154,33грн. -пені, 1190,64грн. -збитків від інфляції, 246,99 -3% річних) за неналежне виконання відповідачем умов Ліцензійного договору №03/12/09-М від 03.12.2009р., а також 102,00грн. -державного мита, 236,00грн. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.12.2010р. суддею Палієм В.В. порушено провадження у справі №20/10, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 19.01.2011р.
У судовому засіданні 19.01.2011р. представник позивача заявлені позовні вимог підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначає про безпідставність позовних вимог та заперечує проти їх задоволення, з огляду на те, що відповідачем було проведено з позивачем зарахування зустрічних однорідних вимог за Договором №03/12/09-М від 03.12.2009р. на суму 3392,20грн. Відповідач зазначає, що умовами п.4.4 договору №03/12/09-М від 03.12.2009р. передбачено сплату позивачем штрафу в розмірі 1000,00грн. (за кожен факт порушення) за порушення позивачем гарантій, зазначених в договорі. У зв'язку з допущенням позивачем порушень гарантій, зазначених у договорі, відповідач направив позивачу претензію №988/07/10 від 16.06.2010р. щодо сплати штрафних санкцій загалом у сумі 49 000,00грн., що підтверджується фіскальним чеком поштової установи та описом вкладення у цінний лист від 22.06.2010р. Крім того, у претензії позивач зазначив, що у разі незадоволення вимог щодо сплати штрафу в сумі 49 000,00грн., відповідач залишає за собою право застосування зарахування зустрічних однорідних вимог. До претензії були додані факти, які підтверджують такі порушення. Як зазначено у відзиві, позивач відповіді на претензію не надав, штраф у сумі 49 000,00грн. не сплатив. Відтак, відповідач вважає себе кредитором, а позивача є боржником при виконанні грошового зобов'язання по сплаті штрафних санкцій у сумі 49 000,00грн. за договором №03/12/09-М від 03.12.2009р. За вказаних обставин, відповідач вважає своє зобов'язання по оплаті винагороди позивачу за отримані права за договором №03/12/09-М від 03.12.2009р. у сумі 3392,20грн. припиненими, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 3392,20грн. свідчить про відсутність заборгованості відповідача перед позивачем за договором №03/12/09-М від 03.12.2009р.
У судовому засіданні 19.01.2011р. судом оголошено перерву до 26.01.2011р., з метою ознайомлення суду з відзивом на позовну заяву.
У судовому засіданні 26.01.2011р. представник позивача надав суду заперечення на відзив на позовну заяву, в яких позивач вважає помилковим твердження відповідача, що факт направлення претензії позивачу автоматично створив для останнього зобов'язання зі сплати штрафних санкцій. А оскільки позивач у відповіді на претензію заперечив проти нарахування таких штрафних санкцій, то твердження відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог за Договором №03/12/09-М від 03.12.2009р. є необґрунтованими та безпідставними.
Представник відповідача в усних поясненнях проти позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.
Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши оригінали документів, суд, -
03.12.2009р. між ПП «Студія «МУН»та відповідачем укладено Ліцензійний договір №03/12/09-М, відповідно до умов якого ліцензіар (позивач) передає ліцензіату (відповідач) права на користування творів та кліпів способами, передбаченими даним договором, а також право на дозвіл і заборону використання творів іншими особами.
01.01.2010р. між ТОВ «Чесна музика», в якості ліцензіата, ПП «Студія «МУН», в якості попередньої компанії, та ТОВ «МУН РЕКОРДС», в якості нової компанії (позивач) було укладено Додаткову угоду до ліцензійного договору №03/12/09-М від 03.12.2009р. про заміну сторін в договорі, відповідно до умов якої попередня компанія передає свої права та обов'язки по договору, а нова компанія безвідмовно приймає їх на себе в об'ємі та на умовах, які існували на момент укладення даної Додаткової угоди.
Відповідно до п.2 Додаткової угоди з дня укладення даної додаткової угоди нова компанія стає новою стороною договору та зобов'язується виконувати всі обов'язки, які покладені на ліцензіара по договору.
Відповідно до п. 3.3.2 договору відповідач зобов'язаний виплачувати ліцензіару винагороду за отримані по договору права в порядку та строки, визначені даним договором.
Пунктом 5.3 договору встановлено, що відповідач зобов'язується виплачувати винагороду, яка належить ліцензіару за кожний звітний період, не пізніше 30 (тридцятого) числа місяця, наступного за відповідним звітним періодом за умови своєчасного отримання від позивача підписаної звітної відомості.
Згідно з п. 5.4 договору за надання позивачем відповідачу прав, відповідач виплачує позивачу винагороду в розмірі 70% від усіх сум, отриманих відповідачем в результаті використання об'єктів, в тому числі за субліцензійними договорами.
За період з 01.04.2010р. по 30.09.2010р. між сторонами були підписані уповноваженими особами та скріплені печатками сторін звітні відомості (містяться в матеріалах справи) по публічним правам на твори, кліпи, відповідно до яких до сплати відповідачем позивачу за вищезазначений період загалом підлягає 3392,20грн., що випливає з наступного:
- загальна сума, отримана відповідачем в результаті використання об'єктів (творів) за період з 01.04.2010р. по 30.07.2010р. склала 2979,90грн.
- загальна сума, отримана відповідачем в результаті використання об'єктів (творів) за період з 01.07.2010р. по 30.09.2010р. склала 412,30грн.
Також, сума, яка підлягає виплаті відповідачем позивачу в розмірі 3392,20грн. підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000082 від 27.07.2010р. та актом виконаних робіт від 19.10.2010р., які підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплені печатками юридичних осіб, належним чином завірені копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Проте відповідач свої зобов'язання по виплаті винагороди позивачу в сумі 3392,20грн. -не виконав.
25.10.2010р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію №90 від 21.10.2010р. з вимогою про сплату заборгованості по оплаті винагороди позивачу, яка отримана відповідачем 29.10.2010р., що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.
Проте відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість не сплатив.
За наведених обставин, позивач просить суд стягнути з відповідача 3392,20грн. - основну заборгованість-винагороду.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає про безпідставність позовних вимог та заперечує проти їх задоволення, з огляду на те, що відповідачем було проведено з позивачем зарахування зустрічних однорідних вимог за Договором №03/12/09-М від 03.12.2009р. на суму 3392,20грн. Відповідач зазначає, що умовами п.4.4 договору №03/12/09-М від 03.12.2009р. передбачено сплату позивачем штрафу в розмірі 1000,00грн. (за кожен факт порушення) за порушення позивачем гарантій, зазначених в договорі. У зв'язку з допущенням позивачем порушень гарантій, зазначених у договорі, відповідач направив позивачу претензію №988/07/10 від 16.06.2010р. щодо сплати штрафних санкцій загалом у сумі 49 000,00грн., що підтверджується фіскальним чеком поштової установи та описом вкладення у цінний лист від 22.06.2010р. Крім того, у претензії позивач зазначив, що у разі незадоволення вимог щодо сплати штрафу в сумі 49 000,00грн., відповідач залишає за собою право застосування зарахування зустрічних однорідних вимог. До претензії були додані факти, які підтверджують такі порушення. Як зазначено у відзиві, позивач відповіді на претензію не надав, штраф у сумі 49 000,00грн. не сплатив. Відтак, відповідач вважає себе кредитором, а позивача є боржником при виконанні грошового зобов'язання по сплаті штрафних санкцій у сумі 49 000,00грн. за договором №03/12/09-М від 03.12.2009р. За вказаних обставин, відповідач вважає своє зобов'язання по оплаті винагороди позивачу за отримані права за договором №03/12/09-М від 03.12.2009р. у сумі 3392,20грн. припиненими, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 3392,20грн. свідчить про відсутність заборгованості відповідача перед позивачем за договором №03/12/09-М від 03.12.2009р.
Також, відповідачем було направлено позивачу заяву №1001/07/10 від 29.07.2010р. про зарахування зустрічних однорідних вимог, зокрема, за договором №03/12/09-М від 03.12.2009р. на суму 3392,20грн.
У запереченні на відзив на позовну заяву, позивач вважає помилковим твердження відповідача, що факт направлення претензії позивачу автоматично створив для останнього зобов'язання зі сплати штрафних санкцій. А оскільки позивач у відповіді на претензію заперечив проти нарахування таких штрафних санкцій, то твердження відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог за Договором №03/12/09-М від 03.12.2009р. є необґрунтованими та безпідставними.
Суд відхиляє твердження відповідача про проведення між позивачем та відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням, зокрема, зустрічних однорідних вимог; таке зарахування може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
За змістом наведеної норми згоди іншої сторони у зобов'язанні із зарахуванням вимог не вимагається.
Закон не виключає можливості здійснення відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог і в процесі судового розгляду. У такому випадку відповідна заява обов'язково повинна мати письмову форму й адресуватися позивачеві, а її копія і докази надсилання позивачеві (чи одержання ним) подаватися господарському суду.
Відповідач може також звернутися із зустрічним позовом до позивача в порядку статті 60 ГПК.
Припинення зобов'язання зарахуванням означає відсутність предмета спору за умови, якщо між сторонами не залишилися спірних (неврегульованих) питань; наприклад, якщо позивач заперечує існування своєї заборгованості перед відповідачем, у господарського суду немає підстав для висновку про відсутність предмета спору. (вказана позиція зазначена у Листі Вищого господарського суду України від 12.03.2009р. №01-08/163 «Про деякі питання, порушені у відповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України»).
В матеріалах справи міститься лист позивача №58 від 13.08.2010р., в якому позивач заперечує проти зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки вважає безпідставним та необґрунтованим нарахування відповідачем штрафу в розмірі 49 000,00грн., у зв'язку з відсутністю порушення з боку позивача, наданих відповідачу гарантій за договором.
Таким чином, суд дійшов висновку, що між позивачем та відповідачем не було проведено зарахування зустрічних однорідних вимог за договором №03/12/09-М від 03.12.2009р. на суму 3392,20грн.
Також суд зазначає позицію Вищого господарського суду України, викладену в Листі №01-8/211 від 07.04.2008р. «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України», а саме:
«Згідно з частиною третьою статті 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Аналогічні правила містить і стаття 601 ЦК України.
Отже, заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань. Якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов'язання (наприклад, за відсутністю зобов'язання другої сторони або в разі недопустимості зарахування зустрічних вимог згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 203 ГК України, статтею 602 ЦК України), то друга сторона вправі звернутися до суду з позовом про примусове виконання зобов'язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом».
Таким чином, позивач правомірно звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за неналежне виконання відповідачем умов Ліцензійного договору №03/12/09-М від 03.12.2009р.
Відповідно до ст. 1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.
У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.
Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.
Укладеним між сторонами договором відповідачу надано невиключне право на використання на території України об'єктів авторського права-музичних творів (частин музичних творів), володарем виключних авторських прав на які є позивач.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач, в порушення умов Договору №03/12/09-М від 03.12.2009р., не виконав своє зобов'язання щодо виплати винагороди позивача в сумі 3392,20грн. у строки, визначені договором, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 3392,20грн. -основного боргу по виплаті винагороди вважається обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача за порушення виконання грошового зобов'язання 154,33грн. -пені, 153,11грн. -збитків від інфляції, 27,28 -3% річних.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 4.6 договору у випадку несвоєчасної оплати винагороди позивачу, відповідач сплачує пеню в розмірі 3% від суми, яка належить позивачу винагороди за кожний день прострочення.
Відповідно до п.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Ознайомившись з розрахунком пені суд задовольняє зазначену вимогу відповідно до уточненого розрахунку суду у розмірі 143,35грн. -пені.
Згідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Ознайомившись з розрахунком збитків від інфляції, суд задовольняє зазначену вимогу відповідно до уточненого розрахунку суду у розмірі 146,33грн. -збитків від інфляції, з урахуванням того, що у листопаді 2010р. індекс інфляції складав 100,3%.
Вимога про стягнення з відповідача 3% річних підлягає задоволенню відповідно до розрахунку позивача у розмірі 27,28грн.
Клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові суми, що належать відповідачу задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не подано доказів в підтвердження того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст.49 ГПК України покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, а також те, що відповідач не оспорив ціну позову, позовні вимоги визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, а саме: 3392,20грн. -основного боргу, 143,35грн. - пені, 146,33грн. -збитків від інфляції, 27,28грн. -3% річних.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чесна музика»(м. Київ, бул. Лихачова, 1/27, оф. 106-107; м. Київ, вул. Солом'янська, 33, код ЄДРПОУ 33628584) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МУН РЕКОРДС» (м. Київ, вул. Іскрівська/Міцкевича, 9/9, код ЄДРПОУ 36883133) 3392,20грн. -основного боргу, 143,35грн. -пені, 146,33грн. - збитків від інфляції, 27,28грн. -3% річних, 75,91грн. -державного мита, 175,63грн. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4. В іншій частині позовних вимог -відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня оголошення.
Суддя В.В. Палій