Справа № 308/5775/26
1-кс/308/2347/26
23 квітня 2026 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого в ОВС 1 відділення СВ УСБУ в Закарпатській області майора юстиції ОСОБА_3 погоджене прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні №42026072210000049 від 06.04.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України про накладення арешту на майно,-
Старший слідчий в ОВС 1 відділення СВ УСБУ в Закарпатській області майора юстиції ОСОБА_3 погоджене прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні №42026072210000049 від 06.04.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно.
В обгрунтування вимог клопотання слідчий посилається на те, що ОСОБА_5 проходить військову службу на посаді молодшого інспектора прикордонної служби 2 категорії - інструктор кінологічного відділення відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (тип Б) НОМЕР_1 прикордонного загону.
Згідно вимог ст. 19 Конституції України посадові особи органів державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Вимогами ст. ст. 2, 19 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" визначено, що основними функціями Державної прикордонної служби України є здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України транспортних засобів, вантажів, а також, виявлення і припинення випадків незаконного їх переміщення.
Положеннями ст. ст. 1, 2 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" та п.п. 6 п. 7 розділу II "Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України", затвердженої наказом Міністра внутрішніх справ України від 19.10.2015 № 1261, визначено, що під час несення служби у прикордонному наряді військовослужбовець Державної прикордонної служби України відповідає за точне та своєчасне виконання покладених на нього завдань та обов'язків та зобов'язаний нести службу відповідно до вимог отриманого наказу на охорону державного кордону; постійно підтримувати зв'язок з підрозділом охорони кордону; припиняти будь-які спроби незаконної зміни проходження лінії державного кордону України; виявляти та припиняти кримінальні та адміністративні правопорушення, протидію яким законодавством віднесено до компетенції Державної прикордонної служби України; здійснювати контроль за дотриманням режиму державного кордону, прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон та в контрольних пунктах в'їзду-виїзду.
З огляду на викладене, ОСОБА_5 при виконанні службових завдань за своєю посадою, відповідно до положень ст. 2 Закону України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів", примітки 1 до ст. 364 КК України, є службовою особою, яка за спеціальним повноваженням здійснює функції представника влади.
Згідно із вимогами ст. ст. 3, 22, 24 Закону України "Про запобігання корупції", військовим посадовим особам військових формувань забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, а у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов'язані невідкладно вжити таких заходів: відмовитися від пропозиції; за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників; письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції.
Однак, молодший інспектор прикордонної служби 2 категорії - інструктор кінологічного відділення відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (тип Б) НОМЕР_1 прикордонного загону, молодший сержант ОСОБА_5 , будучи службовою особою, у порушення вищевказаних вимог законодавства вчинив умисний корисливий корупційний злочин за наступних обставин.
Наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону ДПСУ № 1364-ОС від 20.12.2024 молодшого сержанта ОСОБА_5 призначено на посаду молодшого інспектора прикордонної служби 2 категорії - інструктора кінологічного відділення відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (тип Б) НОМЕР_1 прикордонного загону.
Крім того, відповідно до п. 8 Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою КМУ від 27 липня 1998 р. № 1147, громадяни України, іноземці та особи без громадянства в'їжджають у контрольований прикордонний район, перебувають, проживають або пересуваються в його межах на підставі документів, що посвідчують їх особу. У період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом воєнного стану громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років також зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ (у паперовій або електронній формі).
Згідно витягу з книги прикордонної служби відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " у період з 09 по 21 год. 16.04.2026 ОСОБА_5 виконував службові обов'язки у наряді КрП "Мирча".
В свою чергу, відповідно до пункту 12 Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 19.10.2015 № 1261,
Під час виконання завдань контрольний пост зобов'язаний, серед іншого, здійснювати перевірку документів у визначеної категорії осіб, які перебувають у транспортному засобі, наявності і дійсності реєстраційних документів на транспортний засіб, огляд транспортних засобів з метою виявлення правопорушників, зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон, інших підозрілих предметів; вживати заходів щодо недопущення спроб осіб обминути місце несення служби прикордонного наряду.
Таким чином ОСОБА_5 , відповідно до наданих йому службових повноважень, станом на 16.04.2026 був уповноважений на здійснення перевірки та пропуску осіб на територію контрольованого прикордонного району в зоні відповідальності відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 ".
Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 26.03.2026 у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, спрямований на незаконне збагачення шляхом отримання неправомірної вигоди, спільно з іншими невстановленими на даний час особами, за пропуск у прикордонну смугу осіб чоловічої статі мобілізаційного віку без дійсних військово-облікових документів. Зокрема, відповідно до розробленого злочинного плану, ОСОБА_5 спільно з іншими, на даний час невстановленими особами, планували отримувати неправомірну вигоду у сумі 200 дол. США з кожної особи.
На виконання даного злочинного задуму ОСОБА_5 14.04.2026 близько 19 год. поблизу супермаркету "Амбар" що за адресою: смт. Великий Березний Ужгородського району, вул. Шевченка, 6, зустрівся з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який діяв під контролем правоохоронних органів, в ході чого пообіцяв спряти у безперешкодному проїзді йому та ще чотирьом особам без дійсних військово-облікових документів за грошову винагороду у сумі 200 дол. США з кожної особи.
На виконання вищевказаної домовленості, 16.04.2026 близько 12 години 50 хв. мікроавтобус марки/моделі "Citroen Jumper", р.н. НОМЕР_2 , в якому знаходився ОСОБА_6 , а також ще чотири особи чоловічої статі - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , які діяли під контролем правоохоронних органів, під'їхав до КрП "Мирча", який знаходиться при в'їзді у с. Мирча Ужгородського району.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 , здійснюючи безпосереднє виконання своїх службових обов'язків у наряді КрП "Мирча", підійшов до зазначеного транспортного засобу, та, не перевіривши військово-облікових документів осіб, які у ньому слідували, надав дозвіл на в'їзд мікроавтобусу марки/моделі "Citroen Jumper", р.н. НОМЕР_2 , та особам, які перебували у ньому, у контрольований прикордонний район.
Насамкінець, 17.04.2026 о 12 год. 30 хв. між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відбулась зустріч на автобусній стоянці автостанції "Ужгород-2" за адресою: м. Ужгород, вул. Фединця, 61, в ході якої ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, керуючись раніше виниклим корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення з використанням службового становища, на виконання попередньої домовленості, отримав для себе та інших невстановлених досудовим слідством осіб від ОСОБА_6 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 1000 доларів США (що згідно офіційного курсу НБУ станом на 17.04.2026 становило 43 636,8 грн.) за пропуск у прикордонну смугу осіб чоловічої статі мобілізаційного віку без дійсних військово-облікових документів.
Вказаними діями молодший інспектор прикордонної служби 2 категорії - інструктор кінологічного відділення відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (тип Б) НОМЕР_1 прикордонного загону, молодший сержант ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України, а саме - прохання надати та одержання службовою особою неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
17.04.2026 громадянин України ОСОБА_5 затриманий в порядку ст. 208 КПК України безпосередньо після вчинення злочину.
17.04.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
17.04.2026 року, в ході проведення огляду місця події, в м. Ужгород, на автобусній стоянці автостанції "Ужгород-2" за адресою: м. Ужгород, вул. Фединця, 61, у громадянина ОСОБА_5 було виявлено та вилучено:
- одну купюру номіналом 100 дол. США № НА83364101А;
- 9 купюр номіналом по 100 дол. США, які є імітаційними засобами та містять один і той самий номер - № KF33008773С;
- смартфон марки "Redmi", модель "22126RN91Y", ІМЕІ 1: НОМЕР_3 , ІМЕІ 2: НОМЕР_4 .
Вказані вилучені речі, предмети та документи, відповідно до ст. 167 КПК України є тимчасово вилученим майном.
Постановою слідчого від 17.04.2026 у вищевказаному кримінальному провадженні зазначені грошові кошти, імітаційні засоби та мобільний телефон визнані речовими доказами.
Слідчий зазначає, що вищевказане майно відповідно до статті 98 КПК України є речовим доказом даного кримінального провадження, а тому в органу досудового розслідування виникла необхідність у накладанні арешту на вилучене майно.
На даний час існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вищевказані речі є доказами у кримінальному провадженні, адже вони відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України (вони є матеріальні об'єкти, які могли зберегти на собі сліди злочину, містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження). У зв'язку із цим є необхідність у накладенні арешту на вказане майно з метою збереження речових доказів.
Позиція сторін :
В судове засідання слідчий не з'явився. Подав до суду заяву, згідно якої просив розглянути клопотання без його участі.
Власник майна ОСОБА_5 та його захисник в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Захисник подав до суду клопотання згідно якого просив розглянути зазначену справу без участі адвоката та власника майна - ОСОБА_5 .
У відповідності до ст. 172 КПК України неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Перевіривши докази, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом Управління Служби безпеки України в Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке 06.04.2026 року внесені до ЄРДР за №42026072210000049, попередня правова кваліфікація ч. 3 ст. 368 КК України.
Слідчим суддею встановлено, Слідчим суддею встановлено, в ході проведення огляду місця події, в м. Ужгород, на автобусній стоянці автостанції "Ужгород-2" за адресою: м. Ужгород, вул. Фединця, 61, у громадянина ОСОБА_5 було виявлено та вилучено:
- одну купюру номіналом 100 дол. США № НА83364101А;
- 9 купюр номіналом по 100 дол. США, які є імітаційними засобами та містять один і той самий номер - № KF33008773С;
- смартфон марки "Redmi", модель "22126RN91Y", ІМЕІ 1: НОМЕР_3 , ІМЕІ 2: НОМЕР_4 .
Постановою слідчого від 17.04.2026 у вищевказаному кримінальному провадженні зазначені грошові кошти, імітаційні засоби та мобільний телефон визнані речовими доказами.
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Відповідно до ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160 - 166, 170 - 174 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Згідно ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Відповідно до частини 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Таким чином арешт може бути накладено на майно у вигляді речей, документів (в тому числі цінних паперів, грошей (у будь якій валюті готівкою або безготівковому вигляді), на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, корпоративні права.
Згідно положень ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частиною 3 ст. 170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
У кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) (п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК).
Застосовуючи положення п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК слідчий суддя зауважує, що стандарт доведення «достатні підстави», необхідність застосування якого у даній ситуації передбачає ч. 3 ст. 170 КПК, не вимагає від сторони обвинувачення надання безумовних та беззаперечних доказів, а передбачає необхідність наведення достатньо вагомих фактів та об'єктивних відомостей, аналіз яких у їх взаємозв'язку між собою дозволяє дійти висновку про відповідність вилученого майна критеріям речових доказів.
При цьому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Також, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Отже, чинним КПК не заборонено з метою збереження речових доказів накладати арешт на майно у кримінальному провадженні, коли у ньому нікому, в тому числі й тим, на чиє майно накладається арешт, не повідомлено про підозру.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5)розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Частиною 11 ст. 170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст.173 КПК України).
Щодо відповідності майна ознакам речового доказу
Надаючи оцінку тому чи майно, на яке просить слідчий накласти арешт, відповідає ознакам речового доказу, слідчим суддею ураховуються зміст поняття «речові докази» та обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Так, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (п. п. 1, 2, 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК).
Речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 98 КПК).
У кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) (п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК)
Застосовуючи положення п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК слідчий суддя зауважує, що стандарт доведення «достатні підстави», необхідність застосування якого у даній ситуації передбачає ч. 3 ст. 170 КПК, не вимагає від сторони обвинувачення надання безумовних та беззаперечних доказів, а передбачає необхідність наведення достатньо вагомих фактів та об'єктивних відомостей, аналіз яких у їх взаємозв'язку між собою дозволяє дійти висновку про відповідність вилученого майна критеріям речових доказів.
За ч. 7 ст. 236 КПК предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
На виконання вимог ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий довів слідчому судді необхідність арешту майна на вилучені речі, а саме: одну купюру номіналом 100 дол. США № НА83364101А; 9 купюр номіналом по 100 дол. США, які є імітаційними засобами та містять один і той самий номер - № KF33008773С; смартфон марки "Redmi", модель "22126RN91Y", ІМЕІ 1: НОМЕР_3 , ІМЕІ 2: НОМЕР_4 , з метою збереження речових доказів та наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України, а тому клопотання в цій частині підлягає до задоволення.
Метою накладення арешту на це майно, слідчим суддею є забезпечення кримінального провадження у частині збереження речових доказів.
Одночасно, слідчий суддя вважає, що слідчим дотримано вимог ст.ст. 170, 171 КПК України і в клопотанні слідчого наявне обґрунтування необхідності арешту на вилучені речі в цій частині виявлені під час огляду місця події та конкретизовано підстави та мета накладення арешту на них.
Слідчим суддею встановлена безумовна переконливість щодо застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, оскільки у разі його не застосуванні може призвести до зникнення та навіть втрати слідів, предметів як речових доказів, або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, окрім того вилучення майна проведено згідно встановленої процедури, враховуючи правову підставу для арешту майна та достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, наслідки арешту майна для інших осіб, приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини та положення ст.1 Протоколу №1 до Конвенції, яка проголошує, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, при цьому позбавлення цього права відбувається в суворому додержанні як національного, так і міжнародного законів, щоб не призводити до свавілля з боку правоохоронних органів не втручання в право власності, враховує можливість використання його як доказу у даному кримінальному провадженні, оскільки за його допомогою може бути виконане завдання досудового розслідування щодо встановлення та з'ясування всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, тому слідчий суддя вважає, що клопотання обґрунтоване й підлягає до задоволення з підстав та мотивів викладених вище.
Незастосування арешту майна може призвести до його зникнення, або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, проведенню експертиз для визначення вартості викраденого майна, а тому наявні правові підстави для арешту майна шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування.
За таких обставин слідчий суддя при розгляді даного клопотання вбачає потенційну загрозу та шкоду для кримінального провадження в разі відмови у накладенні арешту та повернення вилученого майна.
Така шкода може виразитись у втраті речового доказу стороною обвинувачення та унеможливить подальше провадження досудового розслідування та встановленню істини у справі, що очевидно переважає над відсутністю в даний час повідомленої підозри винуватій у вчиненні злочину в особі, а також неможливістю власником (володільцем) тимчасово володіти, розпоряджатися та користуватися вказаним майном. Крім того, матеріали провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби до судового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою попередження настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, тому підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження слідчий суддя не вбачає.
Застосування будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження,у тому числі і арешт майна, є втручанням у права і свободи особи, проте таке втручання можливе, якщо потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання, обов'язковою ж умовою для такого втручання має бути встановлення обставин, які б не допустили до порушення принципу розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Роз'яснити, що згідно ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Таким чином, клопотання прокурора підлягає до задоволення.
Керуючись ст. ст. 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання старшого слідчого в ОВС 1 відділення СВ УСБУ в Закарпатській області майора юстиції ОСОБА_3 погоджене прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні №42026072210000049 від 06.04.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України про накладення арешту на майно - задовольнити.
Накласти арешт речові докази, які були вилучені в ході проведення огляду місця події 17.04.2026 року, який проводився в м. Ужгород, на автобусній стоянці автостанції "Ужгород-2" за адресою: м. Ужгород, вул. Фединця, 61 у громадянина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , а саме на:
- одну купюру номіналом 100 дол. США № НА83364101А;
- 9 купюр номіналом по 100 дол. США, які є імітаційними засобами та містять один і той самий номер - № KF33008773С;
- смартфон марки "Redmi", модель "22126RN91Y", ІМЕІ 1: НОМЕР_3 , ІМЕІ 2: НОМЕР_4 .
Копію ухвали вручити прокурору, а іншим учасникам направити не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.
Ухвала про накладення арешту виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1