Справа № 127/40870/25
Провадження № 2/127/9922/25
22 квітня 2026 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Воробйова В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи позовну заяву тим, що 24.08.2023 року між ТОВ «ФК «Віва Капітал» та відповідачем укладено, в електронній формі, кредитний договір №1323616134715, за умовами якого кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит, в розмірі визначеному кредитним договором, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у кредитному договорі, додатках до нього та в Правилах надання грошових коштів у позику, що розміщені на офіційному веб-сайті кредитодавця. Товариство виконало свої зобов'язання за кредитним договором шляхом перерахованя кредитних коштів на картковий рахунок в сумі 4100,00 грн.
Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов'язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин, внаслідок чого 22.07.2024 року між ТОВ «ФК «Віва Капітал» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладений договір факторингу №22072024, згідно з яким відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №1323616134715 на суму 16400,00 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту - 4100,00 грн. та заборгованість за відсотками - 12300,00 грн. За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №1323616134715 від 24.08.2023 року у розмірі 16400,00 грн., а також 2422,40 грн. судового збору та 6000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 14.01.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін з роз'ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.
У визначені судом строки, відзиву на позовну заяву відповідачем подано не було, судову кореспонденцію надіслано судом на останнє відоме зареєстроване місце проживання відповідача: АДРЕСА_1 . Судова кореспонденція повернулась на адресу суду з відміткою «одержувач відсутній за вказаною адресою».
Враховуючи викладене вище та положення ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлені наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст.ст. 207, 526, 527, 530, 536, 546, 549, 610-611, 625, 628, 629, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.
Згідно зі статтями 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін та погоджені ними.
За приписами статей 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (у тому числі електронній) формі. Електронний правочин, підписаний у порядку, визначеному законом, прирівнюється до письмового правочину.
Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми.
Договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, вважається таким, що укладений у письмовій формі.
Правове регулювання електронних правочинів також здійснюється Законом України «Про електронну комерцію», згідно з яким електронний договір є таким, що укладений у письмовій формі, а його підписання може здійснюватися шляхом використання одноразового ідентифікатора (одноразового пароля), який надсилається користувачу засобами телекомунікаційного зв'язку.
Суд враховує, що відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі, які додаються до інших електронних даних та використовуються для ідентифікації підписувача.
Аналогічна правова позиція неодноразово викладена у практиці Верховного Суду, зокрема у постановах Касаційного цивільного суду у справах щодо визнання дійсності кредитних договорів, укладених із використанням одноразового ідентифікатора, де зазначено, що такі правочини відповідають вимогам письмової форми та породжують цивільно-правові наслідки для сторін.
Судом встановлено, що 24.08.2023 року між ТОВ «ФК «Віва Капітал» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено, в електронній формі, кредитний договір №1323616134715, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 4100,00 грн. терміном на 120 днів (до 22.12.2023 року) зі сплатою дисконтної процентної ставки 1,5% від суми кредиту за кожен день користування кредитом (застосовується в межах строку надання кредиту, але не більше перших 20 днів користування кредитом), базової процентної ставки - 2,5% від суми кредиту за кожен день користування ним (застосовується в межах строку надання кредиту, починаючи з 21 дня користування ним по день повернення кредиту) та зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором (а.с. 7-11).
За змістом п. 2.1 кредитного договору, з метою отримання кредиту клієнт самостійно ознайомлюється з діючими Правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового Кредиту ТОВ «ФК «Віва Капітал», затвердженими протоколом Загальних зборів учасників ТОВ «ФК «Віва Капітал», розміщеними на офіційному сайті кредитодавця, створює особистий кабінет, заповнює Заявку, вказуючи всі дані, визначені в Заявці як обов'язкові.
Кредит надається шляхом перерахування суми кредиту на банківський рахунок Клієнта, за реквізитами платіжної картки, вказаної клієнтом у особистому кабінеті, що відбувається до 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення електронного договору (п. 2.23 кредитного договору).
Також в матеріалах справи наявний Паспорт договору про надання фінансового кредиту, який містить інформацію про основні умови надання коштів у позику з урахувань побажань споживача, інформацію щодо реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості позики для споживача, порядок повернення позики та інше, який містить електронний підпис відповідача (а.с. 7).
Судом встановлено, що спірний кредитний договір був підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, який був надісланий кредитодавцем на номер телефону (а.с. 20), зазначений відповідачем при реєстрації на сайті кредитодавця, на підтвердження чого у ідентифікаційній частині договорів міститься код ідентифікатора відповідача L9F2L2, що і є безпосереднім підписом відповідача.
Ідентифікаційна частина договору позики в Розділі «Позичальник» містить ідентифікуючі дані ОСОБА_1 , в тому числі зазначено номер телефону НОМЕР_1 . Крім того, по договору позики кредитні кошти були перераховані на картку № НОМЕР_2 .
ТОВ «ФК «Віва Капітал» виконало свої зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі шляхом переказу відповідачу грошових коштів, що підтверджується листом ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» (а.с. 22 на звороті).
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальнику, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтями 526, 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.
Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що відповідач належним чином свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед ТОВ «ФК «Віва Капітал» станом на 22.07.2024 року в розмірі 16400,00 грн., з якої: 4100,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 12300,00 грн. - заборгованість за відсотками (а.с. 12-13).
Суд також враховує положення статті 625 ЦК України, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання та зобов'язаний сплатити суму боргу.
Відповідно до статей 512-514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок відступлення права вимоги за правочином. До нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Статтею 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що 22.07.2024 року між ТОВ «ФК «Віва Капітал» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №22072024, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги за спірним кредитним договором на суму 16400,00 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту - 4100,00 грн. та заборгованість за відсотками - 12300,00 грн. (а.с. 14-19).
Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) набуває право грошової вимоги до боржника та має право вимагати її виконання.
Суд також враховує положення статті 1082 ЦК України, відповідно до якої боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови належного повідомлення про відступлення права грошової вимоги.
З наданих доказів вбачається, що відповідач був повідомлений про відступлення права вимоги та зміну кредитора, однак належного виконання зобов'язання не здійснив (а.с. 24).
Стаття 204 ЦК України встановлює презумпцію правомірності правочину, яка означає, що правочин є чинним і породжує юридичні наслідки, доки не буде визнаний недійсним у встановленому законом порядку. Доказів недійсності кредитного договору або договору факторингу суду не надано.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивач набув право вимоги у встановленому законом порядку, а зобов'язання відповідача щодо повернення кредиту та сплати процентів є дійсними та такими, що підлягають виконанню.
Оцінюючи доводи позивача щодо розміру заборгованості, суд виходить із наданого розрахунку, який узгоджується з умовами кредитного договору та договору факторингу, та не спростований відповідачем належними та допустимими доказами.
Відповідач заперечень проти позову не подав, розрахунок заборгованості не оспорив, доказів погашення заборгованості повністю або частково не надав.
Таким чином, суд вважає доведеним факт укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів, невиконання ним зобов'язань щодо їх повернення, а також наявність у позивача права вимоги внаслідок відступлення права вимоги за договором факторингу. З огляду на викладене, позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» підлягають задоволенню у повному обсязі як такі, що ґрунтуються на вимогах закону та підтверджені належними доказами.
При подачі позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн., тому відповідно до ст. 141 ЦПК України, сума сплаченого судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн., слід приймати до уваги викладене нижче.
За ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
Положенням п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Слід зазначити, що витрати на професійну правничу допомогу є видом судових витрат і всі норми процесуального кодексу, які стосуються судових витрат відносяться також до витрат на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Витрати повинні бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволені таких вимог.
До суду на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правової допомоги №42649746 від 01.01.2025 року (а.с. 20 на звороті-21), додаткову угоду до договору (а.с. 22), акт наданих послуг (а.с. 23), детальний опис наданих послуг (а.с. 13 на звороті), та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 25).
Згідно з п. 4.4. договору про надання правової допомоги, за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатом юридичної допомоги і її вартість.
Відповідно до детального опису наданих послуг, адвокатом було надано наступну юридичну допомогу: правовий аналіз обставин спірних правовідносин тривалістю 1,5 год. вартістю 2250,00 грн., складання позовної заяви тривалістю 3 год. вартістю 3000,00 грн., формування додатків до позовної заяви тривалістю 1 год. вартістю 750.,00 грн.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2022 року у справі № 911/2737/17, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 року № 640/8316/20, від 21.10.2021 року у справі № 420/4820/19 тощо).
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, враховуючи категорію справи, обсяг виконаних робіт та наданих адвокатом послуг, значення справи для сторони позивача, її публічним інтересом, тому суд вважає такими, що підлягають до задоволенню витрати на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн., які слід стягнути з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 204, 207, 526, 527, 530, 536, 546, 549, 550, 610-611, 625, 628, 629, 634, 638, 639, 641, 644, 1048, 1049, 1054, 1055, 1077, 1082 ЦК України, Законами України «Про електронну комерцію», «Про електронні документи та електронний документообіг», ст. 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №1323616134715 від 24.08.2023 року в розмірі 16400,00 (шістнадцять тисяч чотириста гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» у відшкодування витрат зі сплати судового збору 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) та 6000,00 грн. (шість тисяч гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, ЄДРПОУ 42649746.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , останнє відоме зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення суду складений 22.04.2026 року.
Суддя: