ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 6/52024.01.11
За позовом Акціонерного товариства холдингова компанія «Київміськбуд»
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Фондова спілка «Україна»
Про визнання права власності
Суддя Ковтун С.А.
Представники сторін:
від позивача Гасюнас В.В. (за дов.)
від відповідача Бобрик В.І. (за дов.)
До господарського суду міста Києва звернулося з позовом акціонерне товариство холдингова компанія «Київміськбуд»(далі -АТ ХК «Київміськбуд») до товариства з обмеженою відповідальністю (далі -ТОВ) «Фондова спілка «Україна»про визнання права власності на прості іменні акції 34 акціонерних товариств: відкритого акціонерного товариства «Домобудівний комбінат № 4», відкритого акціонерного товариства «Будмеханізація», відкритого акціонерного товариства «Трест Київспецбуд», відкритого акціонерного товариства «Київоздоббуд», відкритого акціонерного товариства «Домобудівний комбінат № 3», відкритого акціонерного товариства «АТП -5», відкритого акціонерного товариства «ЕМЗ «Металіст», відкритого акціонерного товариства «Асфальтобетонний завод», відкритого акціонерного товариства «Київопорядкомплект», відкритого акціонерного товариства «ПТІ Київоргбуд», відкритого акціонерного товариства «Трест Міськбуд-4», відкритого акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд -6», відкритого акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд -3», відкритого акціонерного товариства «Завод ЗБВ №1», відкритого акціонерного товариства «Деревообробний комбінат № 7», відкритого акціонерного товариства «Трест «Київпідземшляхбуд-2», відкритого акціонерного товариства «Завод опоряджувальних матеріалів», відкритого акціонерного товариства «Управління спеціальних машин», відкритого акціонерного товариства «Міськбудтранс», відкритого акціонерного товариства «Деревообробний комбінат № 3», відкритого акціонерного товариства «Промінь», відкритого акціонерного товариства «Завод ДСП», відкритого акціонерного товариства «Київелектромонтаж», відкритого акціонерного товариства «Спеціалізоване будівельно-монтажне управління», відкритого акціонерного товариства «Тайга», відкритого акціонерного товариства «АТП -1», відкритого акціонерного товариства «АТП -7», акціонерного товариства відкритого типу «Жуляни», відкритого акціонерного товариства «Будтранс», відкритого акціонерного товариства «Експериментально-механічний завод», відкритого акціонерного товариства «АТП -2», відкритого акціонерного товариства «Київбуддеталькомплект», відкритого акціонерного товариства «ДБК «Відрадний», відкритого акціонерного товариства «ІНВЕСТИЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ».
Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем умов договору № 7-Ю від 31.01.2007 р. про відкриття рахунку у цінних паперах, який укладений між сторонами, щодо надання виписок з рахунку позивача в цінних паперах та про операції за даним рахунком, на якому зберігаються знерухомлені вищевказані акції, що належать позивачу. Оскільки виписка з рахунку в цінних паперах відповідно до законодавства, є документом, який підтверджує право власності на знерухомлені цінні папери, позивач, за його твердженнями, позбавлений можливості взяти участь у загальних зборах акціонерів товариств, акціонером яких він є. Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про відкрите невизнання відповідачем його права власності на акції 34 акціонерних товаристві, у зв'язку з чим воно підлягає захисту шляхом визнання на підставі ст. 392 ЦК України в судовому порядку.
Відповідач позовні вимоги відхилив повністю, виклавши свої заперечення у поданому суду відзиві. Відповідач вважає, що оскільки підставою позову є невиконанням договірних зобов'язань, і дані підстави не пов'язані з абсолютними речовими відносинами, до правовідносин не можуть бути застосовані правила ст. 392 ЦК України. Підстави позову не свідчать і не можуть свідчити про оспорювання чи не визнання відповідачем права власності позивача на акції, оскільки невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за договором не є діями, що оспорюють чи не визнають дане право. Виписка є документом, що підтверджує право власності, а не самостійним об'єктом права власності. Крім того, відповідач посилається на те, що запитів позивача про надання виписок з рахунку не отримував, а наявні у матеріалах справи запити підписані особою, зміни стосовно якої не були внесені до анкети рахунку позивача.
У судовому засіданні 17.01.2011 р. позивач подав заяву про зміну (доповнення) предмету позову. Дана заява, крім вимоги про визнання права власності, містить вимоги про:
визнання недійсними нікчемних договорів доручення на продаж акцій вищевказаних акціонерних товариств, укладеними між позивачем та відповідачем, договорів купівлі-продажу даних акцій, укладених від імені позивача ТОВ «Фондова спілка «Україна»з третіми особами;
скасування всіх операцій в системі депозитарного обліку України щодо цих акцій;
розірвання договору № 3-Ю про відкриття рахунку в цінних паперах від 31.01.2007 р., укладеним з відповідачем;
списання з рахунку акцій;
зарахування на рахунок, відкритий у зберігача відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус», акцій;
зобов'язання приватного акціонерного товариства «Всеукраїнський депозитарій цінних паперів», відкритого акціонерного товариства «Національний депозитарій України»перевести облік належних позивачу цінних паперів до відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус»;
зобов'язання реєстраторів, зберігачів, які здійснюють облік прав власності на цінні папери вищевказаних 34 акціонерних товариств, внести відповідні зміни до системи депозитарного обліку паперів, системи реєстру власників іменних цінних паперів.
Заявлені вимоги ґрунтуються на самостійних підставах: порушення виключної компетенції загальних зборів позивача на продаж акцій; порушення публічного порядку; позбавлення відповідача ліцензії на здійснення професійної діяльності на фондовому ринку цінних паперів.
Отже, подана 17.01.2011 р. заява за своєю правовою природою є заявою про зміну підстави та предмету позову.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до початку розгляду господарським судом справи по суті змінити предмет або підставу позову.
Підстава позову -це фактична обставина, на якій ґрунтуються позовні вимоги.
Предмет позову -це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача.
Одночасна зміна підстави та предмету позову законом не передбачена. Крім того, дана заява подана після початку розгляду справи (розгляд розпочато 29.11.2010 р.), у зв'язку з чим вона судом не розглядалась.
24.01.2011 р. позивач подав заяву про доповнення та уточнення обставин, яка за своєю правовою природою є заявою про зміну підстави позову. Зокрема, позивачем заявлені окремі фактичні обставини: продаж відповідачем акцій від імені позивача за відсутності рішення загальних зборів позивача на продаж; порушення публічного порядку при продажі акцій; позбавлення відповідача ліцензії на здійснення професійної діяльності на фондовому ринку цінних паперів.
Як зазначено вище, позивач вправі змінити підставу позову до початку розгляду господарським судом справи по суті. Оскільки заява від 24.01.2011 р. подана після початку розгляду справи, вона судом також не розглядалась.
Ухвалою суду від 17.11.2010 р. було вжито заходи до забезпечення позову.
До суду надійшли клопотання від відкритого акціонерного товариства «Експерементально-механічний завод»та дочірнього підприємства «БКС-КАПІТАЛ»про залучення її як третіх осіб на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору. Клопотання судом відхилені за відсутності підстав, визначених ст. 27 ГПК України, для залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
Строк розгляду справи було продовжено судом за клопотанням сторін.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
31.01.2007 р. між AT ХК «Київміськбуд»(депонентом) та TOB «Фондова спілка «Україна»(зберігачем) було укладено договір № 7-Ю про відкриття рахунку в цінних паперах.
Згідно з п. 2.1 Договору зберігач зобов'язаний, зокрема: здійснювати зберігання та облік цінних паперів, що зберігаються у зберігача;
за запитом депонента - у термін 1 (один) день з моменту отримання запиту готувати та передавати йому згідно з відповідним запитом: виписку про стан рахунку в цінних паперах депонента; виписку по операціях за рахунком в цінних паперах депонента за вказаний термін; інформаційні довідки і звіти згідно з Положенням про депозитарну діяльність; щомісяця готувати та передавати депоненту виписку про стан рахунку в цінних паперах.
Правові основи обігу цінних паперів у Національній депозитарній системі та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні визначаються Законом України від 10.12.1997 № 710/97-ВР «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні».
Частиною 1 статті 7 даного Закону встановлено, що діяльність, яка пов'язана із зберіганням цінних паперів та обліком прав власності на них, здійснюється на підставі договору про відкриття рахунку у цінних паперах, який укладається власником цінних паперів з обраним ним зберігачем; депозитарного договору, який укладається між зберігачем і депозитарієм; договору про обслуговування емісії цінних паперів, який укладається між емітентом та обраним ним депозитарієм; договору про кореспондентські відносини щодо цінних паперів, який укладається між депозитаріями.
Таким чином, позивач та відповідач пов'язані між собою зобов'язальними відносинами, що засновані та ґрунтуються на договорі, який, в силу ст. 11 ЦК України, є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
11.08.2010 р., 07.10.2010 р. та 21.10.2010 р. позивач звернувся до відповідач з запитами щодо надання виписки про операції з цінними паперами на рахунку в цінних паперах № 003007, які були залишені відповідачем без розгляду.
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 ЦК України).
Здійснення права власності полягає в володінні, користуванні, розпорядженні своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України).
Отже, повнота панування власника над річчю означає можливість здійснення з цією річчю будь-яких дій.
Виходячи з вагомості права власності поряд з іншими цивільним правами законом встановлена його непорушність (ч. 1 ст. 321 ЦК України). Відповідно до цієї ж норми закону ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 321 ЦК України).
Таким чином, позитивний аспект права власності означає можливість реалізації прав на річ (майно) без участі всіх інших осіб, а негативний -усунення всіх інших осіб від речі і захист її від всіх цих осіб.
Під захистом права власності у цивільному праві розуміється низка передбачених заходів, що вживаються у випадках порушення цього права та спрямовані на захист і відновлення власності.
Заходи, за допомогою яких цивільне право забезпечує захист відносин власності, поділяються на речово-правові та зобов'язально-правові.
Речово-правові заходи спрямовані безпосереднього на захист права власності як абсолютного права. Вони захищають повноваження власника на володіння, користування та розпорядження майном, яке є індивідуально-визначеним та існує в натурі за умови, що порушення права власності не пов'язано з невиконанням зобов'язань, що існували між власником та особою, яка порушила його права. До речово-правових заходів належить: віднидикаціний позов, негаторний позов, позов про визнання права власності.
Одним із речово-правових способів захисту права власності є визнання його в судовому порядку.
Зокрема, відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Вказаний спосіб захисту права власності пов'язаний з тим, що право власності має спиратись на певний титул, щоб бути доведеним перед іншими особами. Саме суд в разі виникнення спору здійснює це доведення.
Зобов'язально-правові заходи застосовуються у випадках, коли власник пов'язаний з правопорушником зобов'язальними відносинами. Отже, за умови наявності між власником та правопорушником зобов'язальних відносин, речово-правові заходи захисту відносин власності не можуть бути застосовані.
Метою використання способу захисту права власності шляхом визнання права власності є усунення невизначеності відносин права власності щодо індивідуально-визначеного майна, власником якого є позивач, або отримання документу, що засвідчує його права власності та був раніше втрачений.
Позивачем у позові про визнання права власності є власник індивідуально-визначено майна, права якого оспорюються або не визнаються іншою особою, з якою власник не перебуває у зобов'язальних відносинах.
Таким чином, порушення відповідачем своїх обов'язків за договором № 7-Ю про відкриття рахунку в цінних паперах не свідчить про оспорення чи не визнання права власності позивача на акції.
Крім того, надані відповідачем пояснення свідчать про те, що останній не оспорює право власності позивача на акції, зберігання яких є предметом договору № 7-Ю. Ухилення від вчинення дій, покладених на сторону договором, є підставою для примусового спонукання їх здійснити.
Вищенаведені обставини є підставою для відмови у позові.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Суддя С.А. Ковтун
Рішення підписано 31.01.2011 р.