Справа № 947/11044/26
Провадження № 1-кс/947/5632/26
17.04.2026 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника - адвоката ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання слідчого відділу розслідування злочинів проти довкілля СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12025160000000393 від 18.04.2025 року відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Рудницьке Піщанського району Вінницької області, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого на посаді водія в КП «Кодимакомунсервіс», раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 240 КК України, -
Фактичні обставини даного кримінального провадження та обґрунтування поданого клопотання.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з червня 2021 року призначений на посаду водія в КП «Кодимакомунсервіс» Кодимської міської ради Подільського району Одеської області.
У невстановлений точний час, утім не пізніше 20 листопада 2025 року у ОСОБА_4 , який обізнаний про попит серед місцевих мешканців на придбання піску в якості будівельної сировини, а також в силу займаної посади знає про можливість його використання в якості складових до сумішей, що закуповуються комунальним підприємством за результатами публічних закупівель для потреб будівництва та у зимовий період для підсипки доріг і тротуарів, виник злочинний умисел спрямований на незаконне видобування корисних копалин місцевого значення для його подальшої реалізації і використання.
Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 20 листопада 2025 року, ОСОБА_4 , діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, переслідуючи мету особистого незаконного збагачення, здійснював незаконний видобуток корисних копалин місцевого значення, а саме піску.
ОСОБА_4 , діючи на виконання вказівок ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , за попередньою змовою з іншими працівниками КП «Кодимакомунсервіс», а саме: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , підшукали територію, яка багата на поклади корисних копалин місцевого значення - піску.
Вказана ділянка надр розташована поблизу м. Кодима Подільського району Одеської області, в межах географічних координат: 48.100619, 29.091936; 48.102739, 29.099958; 48.098034, 29.104906; 48.094766, 29.099099, що логістично приваблива для здійснення доставки до міста та його околиць, а також дозволяє вживати заходи конспірації через віддаленість від поселень місцевих мешканців.
Реалізуючи злочинний план, у період часу з 20.11.2025 по 21.01.2026 ОСОБА_7 , надавав напряму та опосередковано через інженера комунального підприємства ОСОБА_8 вказівки ОСОБА_4 та іншим водіям екскаватора-навантажувача добувати пісок із кар'єру, а водіям вантажівок - вивозити його з кар'єру до місць його тимчасового зберігання та доставки покупцям.
Діючи на виконання вказівок ОСОБА_7 , під контролем ОСОБА_8 , водії екскаватора-навантажувача марки «JCB 3CX», д.н.з. « НОМЕР_1 », ОСОБА_11 та ОСОБА_9 здійснили незаконний видобуток піску в кар'єрі, що розташований за вказаними координатами, а також завантажили його до вантажівок.
Діючи на виконання вказівок ОСОБА_7 під контролем ОСОБА_8 , залучені до протиправної діяльності водії вантажівок, а саме:
- ОСОБА_10 , використовуючи вантажівку марки «КАМАЗ 5511» д.н.з. « НОМЕР_2 », належну комунальному підприємству, забезпечив вивезення піску із кар'єру;
- ОСОБА_12 , використовуючи вантажівку марки «ЗИЛ 4316», д.н.з. « НОМЕР_3 », належну дружині директора - ОСОБА_14 , забезпечив вивезення піску із кар'єру;
- ОСОБА_4 , використовуючи вантажівку марки «КАМАЗ 55102» д.н.з. « НОМЕР_4 », належний батькові директора - ОСОБА_15 забезпечив вивезення піску із кар'єру;
- ОСОБА_13 використовуючи вантажівку марки «Volvo FL7» д.н.з. « НОМЕР_5 », належному Кодимській міській раді, забезпечив вивезення піску із кар'єру.
Таким чином, ОСОБА_4 , діючи на виконання вказівок ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , за попередньою змовою із ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 , умисно, керуючись корисливим мотивом, з метою особистого збагачення, достовірно знаючи про відсутність у них спеціального дозволу на видобування корисних копалин та повноважень на проведення таких робіт, всупереч вимог ст. ст. 13, 14 Конституції України, ст. ст. 16, 16-2, 19 Кодексу України «Про надра», здійснили незаконне видобування корисних копалин місцевого значення - піску поблизу м. Кодима Подільського району Одеської області, а саме в межах географічних координат: 48.100619, 29.091936; 48.102739, 29.099958; 48.098034, 29.104906; 48.094766, 29.099099 в обсязі 481 м?, з метою її подальшого збуту в якості будівельної сировини.
Ринкова вартість незаконного видобутого піску станом на 21.01.2026 складає 109 427,50 гривень.
Внаслідок самовільного користування надрами заподіяні збитки Державі становлять 490 523,8 гривень 80 копійок.
Крім того, ОСОБА_7 не пізніше 21.01.2026 вирішив змінити місце незаконного видобування піску, з метою попередження власного викриття правоохоронними органами через виявлення їх дій місцевою мешканкою.
Знайшовши іншу територію, що має запаси покладів піску, ОСОБА_7 надав вказівку змінити місце його незаконного видобування.
Вказана ділянка надр розташована поблизу м. Кодима Подільського району Одеської області, в межах географічних координат: 48.133994, 29.106760; 48.117369, 29.099717; 48.114439, 29.112272; 48.124102, 29.119332.
Реалізуючи злочинний план, у період часу з 21.01.2026 по 14.04.2026 ОСОБА_7 , надавав напряму та опосередковано через інженера комунального підприємства ОСОБА_8 вказівки водіям екскаватора-навантажувача добувати пісок із кар'єру, а водіям вантажівок - вивозити його з кар'єру до місць його тимчасового зберігання та доставки покупцям.
Діючи на виконання вказівок ОСОБА_7 , під контролем ОСОБА_8 , водії екскаватора-навантажувача марки «JCB 3CX», д.н.з. « НОМЕР_1 », ОСОБА_11 та ОСОБА_9 здійснили незаконний видобуток піску в кар'єрі, що розташований за вказаними координатами, а також завантажили його до вантажівок.
Діючи на виконання вказівок ОСОБА_7 , під контролем ОСОБА_8 , залучені до протиправної діяльності водії вантажівок, а саме:
- ОСОБА_10 , використовуючи вантажівку марки «КАМАЗ 5511» д.н.з. « НОМЕР_2 », належну комунальному підприємству, забезпечив вивезення піску із кар'єру;
- ОСОБА_12 , використовуючи вантажівку марки «ЗИЛ 4316», д.н.з. « НОМЕР_3 », належну дружині директора - ОСОБА_14 , забезпечив вивезення піску із кар'єру;
- ОСОБА_4 , використовуючи вантажівку марки «КАМАЗ 55102» д.н.з. « НОМЕР_4 », належний батькові директора - ОСОБА_15 забезпечив вивезення піску із кар'єру;
- ОСОБА_13 використовуючи вантажівку марки «Volvo FL7» д.н.з. « НОМЕР_5 », належному Кодимській міській раді, забезпечив вивезення піску із кар'єру.
Таким чином, ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 та ОСОБА_13 , умисно, керуючись корисливим мотивом, з метою особистого збагачення, достовірно знаючи про відсутність у них спеціального дозволу на видобування корисних копалин та повноважень на проведення таких робіт, всупереч вимог ст. ст. 13, 14 Конституції України, ст. ст. 16, 16-2, 19 Кодексу України «Про надра», здійснили незаконне видобування корисних копалин місцевого значення - піску поблизу м. Кодима Подільського району Одеської області, а саме в межах географічних координат: 48.133994, 29.106760; 48.117369, 29.099717; 48.114439, 29.112272; 48.124102, 29.119332 в обсязі 850,4 м?, з метою її подальшого збуту в якості будівельної сировини.
Ринкова вартість незаконного видобутого піску станом на 14.04.2026 складає 193 466 гривень.
За вищевикладених обставин, 14.04.2026 ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 240 КК України .
Вважаючи, що в рамках даного кримінального провадження ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 240 КК України, в цілях запобігання настання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які стороною обвинувачення зазначається в рамках даного клопотання, слідчий за погодженням з прокурором звертаються до слідчого судді з таким клопотанням про застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Позиції учасників судового засідання.
Прокурор надав короткий виклад обставинам кримінального правопорушення, вимоги клопотання підтримав та просив задовольнити у повному обсязі. Прокурор просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, посилаючись на обставини викладені в клопотанні, зокрема на наявні ризики передбаченні ч. 1 ст. 177 КПК Українита обґрунтованість підозри. Розмір застави просив встановити, виходячи з суми спричинених збитків, повідомив, що по першому епізоду збитки складають 490 523, 80 грн, по другому епізоду збитки ще не встановлено. Також прокурор просив встановити обов'язок не спілкуватися зі свідками, а саме: ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 .
Захисник підозрюваного заперечував проти задоволення клопотання вважає, що підозра є необґрунтованою, а ризики недоведені. Просив звернути увагу, що на а.с. 73 міститься відповідь Державної служби геології та надр України, яка підтверджує необґрунтованість підозри , оскільки згідно вказаної відповіді корисних копалин взагалі не має. Зазначив, що запропонований стороною обвинувачення розмір застави є непомірним для його підзахисного. Просив відмовити у задоволенні клопотання та застосувати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Підозрюваний зазначив, що з підозрою не погоджується, відмовився надавати пояснення. Щодо міри запобіжного заходу підтримав думку захисника. Звернув увагу на наявності важких захворювань, та постійного відвідування лікарні для проходження лікування. Долучив медичні документи.
Норми законодавства, якими керується слідчий суддя при вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Висновки слідчого судді.
Дослідивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.
14.04.2026 ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 240 КК України, за кваліфікуючими ознаками: незаконне видобування корисних копалин місцевого значення у значному розмірі, вчинене службовою особою з використанням службового становища, за попередньою змовою групою осіб.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень підтверджується стороною обвинувачення наступними матеріалами кримінального провадження:
- рапортом оперуповноваженого УСР в Одеській області ДСР НП України;
- протоколом огляду від 20.11.2025 відкритої ділянки місцевості , розташованої за межами населеного пункту Кодима Роздільнянського району Одеської області за географічними координатами 48.05542271, 29.05543725 що свідчить про проведення робіт на кар'єрі з метою видобування корисної копалини, згідно якого об'єм земляних робіт (виїмки корисної копалини) складає 246 м3 (метри кубічні).
- технічним звітом з топографо-геодезичного вишукування земельної ділянки, яка розташована за адресою: Одеська обл.. Подільський район, поблизу м. Кодима за географічними координатами : 48.05544142, 29.05545423, згідно якого об'єм земляних робіт (виїмки корисної копалини) складає 235 м3 (метри кубічні).
- протоколом огляду від 25.12.2025 щодо фіксування місця розташування кар'єру з видобутку корисної копалини місцевого значення - піску;
- висновком гемологічного експертно-лабораторного дослідження №71000-4/2701/26-1, проведеного Державним гемологічним центром України, відібрані зразки проб сипучої суміші за своїми ідентифікаційними ознаками ідентифіковані як пісок, який є корисною копалиною, і зважаючи на значну кількість домішок, є корисною копалиною місцевого значення;
- відповіддю Державної служби геології та надр України від 06.01.2026 щодо відсутності дозволів на спеціальне користування надрами на земельні ділянки у КП «Кодимакомунсервіс» Кодимської міської ради Подільського району Одеської області, розташовані за межами м. Кодима Подільського району Одеської області, а саме в межах географічних координат: 48.100619, 29.091936; 48.102739, 29.099958; 48.098034, 29.104906; 48.094766, 29.099099 та 48.133994, 29.106760; 48.117369, 29.099717; 48.114439, 29.112272; 48.124102, 29.119332;
- протоколами про результати зняття інформації з електронних комунікаційних мереж відносно ОСОБА_7 щодо його незаконної діяльності пов'язаної з незаконним видобутком корисної копалини місцевого значення -піску та надання вказівок на видобування піску на кар'єрі , під контролем ОСОБА_8 підлеглим працівникам ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 та ОСОБА_13 ;
- протоколом про результати проведення візуального спостереження за місцем ;
- висновком судової експертизи за спеціальністю 12.1 «Визначення вартості машин, обладнання, сировини та споживчих товарів», згідно якої ринкова вартість піску складає 109 427,50 гривень.
- розрахунком збитків заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами від 16.03.2026;
- розрахунком збитків заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами від 01.04.2026;
- допитами свідків та іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри, слідчий суддя враховує те, що діючий Кримінальний процесуальний кодекс України встановлює обов'язок розглядати обґрунтованість підозри, що за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» («Нечипорук і Йонкало проти України», 42310/04, §219, 21 квітня 2011 року).
Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).
Долучені матеріали кримінального провадження, на даній стадії досудового розслідування є достатніми для висновку щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_4 при цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що слідчий суддя не вирішує питання винуватості особи у вчиненні тих чи інших кримінальних правопорушень, а лише на підставі долучених до клопотання доказів, вирішує питання наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення таких кримінальних правопорушень.
Обставини, які свідчать про наявність/відсутність в рамках даного кримінального провадження ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
При розгляді клопотанні сторони обвинувачення, слідчий суддя бере до уваги те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень.
Так, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 240 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, слідчий суддя приходить до переконання, що наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик у вигляді можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.
Аналізуючи вказаний ризик в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови)).
Розглядаючи ризик переховування підозрюваного в контексті практики Європейського суду з прав людини, слід звернути увагу на наступне: ОСОБА_4 підозрюється незаконному видобуванні корисних копалин місцевого значення, а також обставини ймовірного вчинення інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення та характер такого кримінального правопорушення підтверджують ймовірну регулярність та перманентність здійснюваної неправомірної діяльності підозрюваним.
Слідчий суддя враховує, і те, що Указом Президента України № 64/2022 на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан. Відповідно до п. 8 роз'яснень, наданих Верховним Судом у листі від 03.03.2022 р. N 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, слідчий суддя (суд) керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію. Тому слідчий суддя, вважає, що тяжкість обвинувачення, хоча й не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, але таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо не враховувати.
Все вищевказане в сукупності обґрунтовує ризик переховування.
Крім того, як вбачається з клопотання досудове розслідування передбачає проведення великого обсягу слідчих дій, пов'язаних з встановленням місцезнаходження та вилучення відповідних документів, які можуть містити відомості про незаконний видобуток корисних копалин та подальше їх реалізація, що під час проведення обшуків органом досудового розслідування виявлені не були, а тому є вірогідність того, що підозрюваний має можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження (п.2 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Крім того, слідчий суддя вважає наявним існування в рамках даного кримінального провадження ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України у вигляді можливого незаконного впливу підозрюваного ОСОБА_4 на експертів та інших підозрюваних в рамках даного кримінального провадження.
Водночас, слідчий суддя враховує доводи сторони обвинувачення щодо того, що на теперішній час по вказаному кримінальному провадженні ймовірно проводиться проведення відповідних експертиз, зокрема, з метою визначення вартості корисних копалин, а тому є вірогідність того, що ОСОБА_4 може здійснювати вплив на експертів з метою спотворення висновків даних експертиз.
Слід зауважити, що з огляду на специфіку кримінальних правопорушень, у вчиненні яких на теперішній час обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 процесуальні джерела доказів у вигляді показань відіграють надзвичайно важливу роль, що на переконання слідчого судді додатково підтверджує вірність доводів сторони обвинувачення відносно існування в рамках такого кримінального провадження наведеного ризику.
При цьому, слідчий суддя зауважує, що обґрунтування прокурора у судовому засіданні та слідчого у письмовому клопотанні щодо існування в рамках означеного кримінального провадження ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, є неспроможними, формальними та такими, що нівелюють саму мету застосування запобіжного заходу, якою у тому числі є необхідність виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Водночас, сторона обвинувачення посилається й наявність в рамках даного кримінального провадження й ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, при цьому, ані слідчим у письмовому клопотанні, ані прокурором в судовому засіданні не було наведено належного обґрунтування щодо причетності підозрюваного до вчинення ще інших кримінальних правопорушень, у зв'язку із чим, слідчий суддя відхиляє відповідні доводи сторони обвинувачення.
Щодо міри запобіжного заходу.
У справі «Третьяков проти України» від 29.09.2011 року ЄСПЛ констатував «порушення ст. 5 КЗПЛ, зокрема, з огляду на те, що судом не було розглянуто можливість застосування до заявника будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою, у зв'язку із чим слідчий суддя вважає за необхідне розглянути можливість застосування інших більш м'яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_9 .
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Разом з тим, попри вищевказані встановлені в судовому засіданні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, сторона обвинувачення, всупереч п. 6 ч. 1 ст. 184 КПК України, жодним чином не обґрунтовує неможливість запобігання таким ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання встановленим ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки останнього впродовж досудового розслідування кримінального провадження, натомість, одна лише тяжкість кримінального правопорушення, у якому підозрюється особа, та тяжкість покарання, що загрожує їй у разі визнання винуватою у вчиненні інкримінованого злочину, не можуть бути єдиною підставою для застосування відносно ОСОБА_4 виняткового та найсуворішого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Згідно ст. 176 КПК України саме прокурор зобов'язаний довести, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
Між тим в судовому засіданні прокурор не довів таких обставин які б вказували на необхідність обрання найсуворішого запобіжного заходу - тримання під вартою.
В ході розгляду цього клопотання, слідчим суддею встановлено, що підозрюваний ОСОБА_4 одружений, має постійне місце проживання, офіційно працевлаштований, раніше не судимий, має онкологічне захворювання.
Також слідчий суддя не може залишити без уваги той факт, що підозрюваний ОСОБА_4 виконував вказівки інших осіб, не будучи організатором або координатором діяльності, та виступав лише як виконавець робіт із видобутку піску, при цьому офіційно будучи працевлаштованим у КП «Кодимакомунсервіс», на посаді водія.
Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м'якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).
Відповідно до ч. 1, 2, 6 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Більш м'якими запобіжними заходами, у порівнянні із домашнім арештом, за ступенем суворості є застава, особиста порука, особисте зобов'язання.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК, на будь-якій стадії кримінального провадження, тобто як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового провадження.
Ризики, які вище були встановлені слідчим суддею, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконний вплив на єкспертів є актуальними безвідносно до стадії цього кримінального провадження.
Слідчий суддя, з огляду на наведені обставини, з урахуванням наявності обґрунтованої підозри таризиків протиправної поведінки підозрюваного, оцінивши в сукупності всі обставини, вважає що прокурором не доведено, що домашній арешт не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
При цьому, слідчий суддя в даному конкретному випадку, з урахуванням відомостей про особу підозрюваного ОСОБА_4 вважає, що міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою буде занадто суворою для підозрюваного та не виправданою для кримінального провадження, зокрема для запобігання ризикам встановлених у судовому засіданні.
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання сторони обвинувачення.
Слідчий суддя вважає, що, з урахуванням наведених вище обставин, на даному етапі кримінального провадження більш ефективним щодо інших запобіжних заходів, з метою запобігання вчиненню ОСОБА_4 позапроцесуальних дій та неналежної процесуальної поведінки, буде домашній арешт в нічний час доби, з покладенням обов'язків визначених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду;не відлучатися за межі Одеської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування із іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , з приводу обставин викладених у повідомленні про підозру.
Зазначений запобіжний захід в повній мірі надасть можливість підозрюваному відвідувати медичні заклади, (оскількі згідно долучених медичних документів останній має тяжке захворювання та постійно проходить лікування), за для здійснення лікування та періодичних обстежень, а тому буде найбільш пропорційним заходом на теперішній час, який збалансує інтереси суспільства, держави та підозрюваного.
Вимоги прокурора про встановлення обов'язку не спілкуватися зі свідками, а саме: ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 є не обгрунтовантими та неспроможними, та не можуть бути задоволенні оскільки матеріали клопотання взагалі не містять данних про зазничених свідків та їх протоколів допиту в якості свідків.
Також у судовому засіданні підозрюваний повідомив, що не має паспорту для виїзду за кордон, тому вказаний обов'язок слідчий суддя також відхиляє.
Розглядаючи зазначене клопотання, слідчий суддя надав відповіді на всі вагомі аргументи сторін кримінального провадження.
Окремо слід зауважити, що згідно зі ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Керуючись ст. ст. 177-178, 181, 183, 184, 194, 309, 376 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання - відмовити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 12 червня 2026 року, включно, в межах строку досудового розслідування, із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 23 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин наступної доби, за виключенням необхідності залишити житло під час оголошення повітряної тривоги.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 12 червня 2026 року, включно, в межах строку досудового розслідування, обов'язки визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду;
- не відлучатися за межі України без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- утримуватися від спілкування із іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , з приводу обставин викладених у повідомленні про підозру .
Копію ухвали про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту направити для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1