Провадження № 11-сс/821/180/26 Справа № 711/2326/26 Категорія: ст. 183 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
22 квітня 2026 року Черкаський апеляційний суд у складі суддів:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
підозрюваної - ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу підозрюваної ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 березня 2026 року у кримінальному провадженні № 12025250000000701 від 17.10.2025, про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Лебедівка Черкаського району Черкаської області, громадянки України, з середньою спеціальною освітою, заміжньої, офіційно не працюючої, маючої на утриманні малолітню дитину 2018 року народження, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України несудимої, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, -
Заступник начальника ВРЗЗКС слідчого управління Головного управління Національної поліції в Черкаській області ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором відділу управління Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, в межах строку досудового розслідування. Просив визначити заставу в сумі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 256720,00 грн, у випадку внесення якої покласти на ОСОБА_7 відповідні обов'язки.
Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13.03.2026 клопотання прокурора задоволено частково. Продовжено ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, а саме до 15.04.2026 включно.
Визначено підозрюваній ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 199680,00 грн, у разі внесення якої, звільнити підозрювану ОСОБА_7 , з-під варти.
У випадку внесення підозрюваною або заставодавцем застави, покладено на підозрювану ОСОБА_7 наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду/слідчого судді,
- не відлучатися за межі Черкаського району Черкаської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання/ реєстрації;
- утримуватися від спілкування, у будь-якій формі (особисто, через знайомих, шляхом телефонного зв'язку чи через мережу Інтернет) зі свідком ОСОБА_10 у даному кримінальному провадженні, крім випадків необхідності такого спілкування безпосередньо в ході проведення слідчих чи процесуальних дій за його участі, а також участі ОСОБА_7 у присутності слідчого чи прокурора;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснено, що обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, покладені на підозрювану в межах строку досудового розслідування, тобто до 15.04.2026, який починається з моменту звільнення з-під варти після внесення застави.
Слідчий суддя вказав, що дослідженими в судовому засіданні доказами обґрунтовано можливу причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, що може слугувати підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі поданих стороною обвинувачення до клопотання матеріалів.
Слідчий суддя вважав, що стороною обвинувачення доведено продовження існування ризику можливого переховування підозрюваної від органів досудового розслідування та суду, який ґрунтується на тяжкості інкримінованого злочину, оскільки усвідомлюючи тяжкість покарання, яке їй загрожує, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, підозрювана може переховуватись від органу досудового розслідування та суду.
Свідком у даному кримінальному провадженні є, зокрема заявник ОСОБА_10 , а також особи, які були залучені до проведення слідчих дій у якості понятих, а тому ризик впливу на свідків, на думку слідчого судді, не втратив свою актуальність, оскільки ОСОБА_7 у результаті обізнаності про осіб, які давали свідчення у кримінальному провадженні, може шляхом погроз або іншим чином впливати на свідків з метою примушування їх до зміни раніше наданих показань, та таким же чином впливати на свідків, які ще не давали показання, що в подальшому виключить їх можливість давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування.
Також, слідчий суддя вважав встановленим та доведеним продовження існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: вчинити інше кримінальне правопорушення. При цьому слідчий суддя врахував, що ОСОБА_7 раніше притягувалась до кримінальної відповідальності та в силу ст. 89 КК України є несудимою, на розгляді Зарічного районного суду м. Суми перебуває обвинувальний акт відносно ОСОБА_7 за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, і вона знову підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Крім того, враховуючи відсутність у підозрюваної законного офіційного джерела доходів, та з урахуванням інкримінованих їй дій, вбачається, що вказана незаконна діяльність могла мати систематичний характер та могла бути джерелом отримання незаконного прибутку підозрюваною, що в сукупності може спонукати її до продовження вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення чи вчинення іншого та свідчить про відсутність гарантій належної правомірної поведінки підозрюваної та необхідність застосування до неї суттєвих заходів процесуального примусу.
Слідчий суддя прийшов до висновку, що підстави, за яких слідчим суддею було застосовано до підозрюваної запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а також обставини, які при цьому враховувались не змінились, а ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились та не втратили своєї актуальності, відтак слідчий суддя вважав, що запобігти вказаним вище ризикам, можливо виключно продовживши строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обраного ОСОБА_7 ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17.01.2026.
Слідчий суддя врахував, що альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в сумі 256720, грн, визначений ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси при застосуванні запобіжного заходу ОСОБА_7 , не було внесено останньою, що свідчить про непомірність його розміру, а тому при продовженні запобіжного заходу у вигляду тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , слідчий суддя вважав за необхідне визначити заставу у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 199680,00 грн, з покладенням на неї процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді від 13.03.2026, підозрювана ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить зменшити розмір застави в межах її можливостей або змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт чи підписку про невиїзд.
В апеляційній скарзі вказує, що на її утриманні перебуває неповнолітня донька, яка потребує материнського догляду та турботи.
Зазначає, що вона хворіє і на даний час онкологічна хворобо почала прогресувати, так як медична частина установи не в змозі надати їй належне обстеження та лікування в СІЗО .
Вважає, що тримання під вартою є загрозою для її життя.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення підозрюваної ОСОБА_7 та її захисника - адвоката ОСОБА_8 , які просили задовольнити апеляційну скаргу, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з вимогами ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції, переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності до вимог ч. 3 ст. 407 КПК України, постановляючи ухвалу за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, апеляційний суд вирішує питання щодо запобіжного заходу в порядку, передбаченому Главою 18 Розділу II КПК України.
Згідно вимог ч. 3 ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею у межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Положеннями ст. 199 КПК України регламентовано порядок продовження строку тримання під вартою.
Зокрема клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою (ч. 1 ст. 199 КПК України).
Пунктом 1 ч. 3 ст. 199 КПК України визначено, що прокурор окрім відомостей, зазначених у ст. 184 КПК України, має викласти обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи питання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя для прийняття законного й обґрунтованого рішення відповідно до ст. ст. 178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
У відповідності до ч. 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
За змістом ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, у провадженні слідчого управління ГУНП в Черкаській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12025250000000701 від 17.10.2025, за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Під час досудового розслідування установлено, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за попередньою змовою з ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, використовуючи умови введеного в Україні воєнного стану, достовірно знаючи порядок перетину державного кордону України, в порушення вимог Закону України «Про державний кордон України», Закону України «Про прикордонний контроль», Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57, здійснила організацію незаконного переправлення через державний кордон України ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , шляхом організації доставлення останнього до державного кордону України - Республіки Молдова (невизнана Придністровська Молдавська Республіка), наданням порад та вказівок, що стосуються незаконного переправлення через державний кордон України, за наступних обставин.
Так, на початку жовтня 2025 року ОСОБА_7 спільно, за попередньою змовою з ОСОБА_12 , підшукали особу призовного віку для незаконного переправлення через державний кордон України, за грошові кошти в сумі 6500 доларів США, а саме ОСОБА_10 , якого ОСОБА_12 мав доставити до державного кордону України - Республіки Молдова (невизнана Придністровська Молдавська Республіка) та організувати незаконний перетин ним державного кордону України.
В подальшому, 26.11.2025 ОСОБА_12 спільно з ОСОБА_7 , перебуваючи біля магазину «Файно Маркет» по вул. Перемога, 15а в м. Кам'янка Черкаського району Черкаської області, отримали від ОСОБА_10 грошові кошти в сумі 500 доларів США в якості завдатку, для бронювання місця в автомобілі, яким ОСОБА_12 мав намір доставити ОСОБА_10 до державного кордону України, з метою незаконного переправлення останнього за межі кордону України.
Продовжуючи свій злочинний умисел, 15.01.2026, близько 12 год. 17 хв., переслідуючи корисливий мотив, ОСОБА_7 зустріла ОСОБА_10 поблизу залізничного вокзалу ст. імені Т. Г. Шевченка у м. Сміла Черкаської області провела його до автомобіля «Hyundai SanFe», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у якому перебував ОСОБА_12 і який знаходився біля аптеки «Копійка», за адресою: Черкаська область, Черкаський район, м. Сміла, вул. Т. Г. Шевченка, 14а, та у салоні вказаного автомобіля, отримали від ОСОБА_10 обговорену ними раніше суму неправомірної вигоди, а саме 6000 доларів США за організацію незаконного переправлення останнього через державний кордон України.
Таким чином, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України - організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, вчинене повторно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб.
15.01.2026 ОСОБА_7 затримана в порядку ст. 208 КПК України.
16.01.2026 ОСОБА_7 повідомлена про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого їй злочину підтверджується зібраними під час проведення досудового розслідування доказами, а саме: показаннями свідка ОСОБА_10 від 06.01.2026 та 16.01.2026; показаннями свідка ОСОБА_13 від 15.01.2026; протоколом проведення обшуку автомобіля «Hyundai SanFe», реєстраційний номер НОМЕР_1 від 15.01.2026; протоколами затримання ОСОБА_7 та ОСОБА_12 від 15.01.2026; протоколами проведених негласних (слідчих) розшукових дій та іншими доказами у їх сукупності.
17.01.2026 ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси застосовано відносно підозрюваної ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 15.03.2026 включно, із можливістю внесення застави в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 256720,00 грн.
Постановою першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури від 11.03.2026 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12025250000000701 від 17.10.2025 продовжений до трьох місяців, а саме до 15.04.2026.
Сукупність наданих доказів дали достатні підстави слідчому судді дійти до висновку про обґрунтованість врученої ОСОБА_7 підозри, що є однією із складових, зокрема продовження обраного запобіжного заходу, який забезпечить дієвість кримінального провадження та належну процесуальну поведінку підозрюваної, а також убезпечить існуючі ризики на даній стадії кримінального провадження.
Слід зазначити про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Слідчим суддею вірно враховано, що ОСОБА_7 усвідомлюючи, що вона вчинила тяжкий злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, а також, що з метою ухилення від кримінальної відповідальності може переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, що вказує на продовження існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме вплив на свідків у цьому кримінальному провадженні знайшов своє відображення в тому, що підозрювана, перебуваючи на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності, матиме реальну можливість спілкуватися із свідками в даному кримінальному провадженні, що може свідчити про здійснення незаконного впливу на них, шляхом підкупу, вмовлянням та/або застосуванням погроз.
Окрім цього, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, який вчинений з корисливих мотивів з метою отримання прибутку, та як зазначив слідчий суддя, на розгляді Зарічного районного суду м. Суми перебуває обвинувальний акт відносно ОСОБА_7 за вчинення аналогічного злочину, що в сукупності свідчить про продовження існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що ризики, на які вказує сторона обвинувачення у клопотанні, продовжують існувати та підтверджуються матеріалами кримінального провадження.
З огляду на встановлені обставини, на переконання апеляційного суду, запобігти ризикам, передбаченим п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України у даному кримінальному провадженні, які продовжують існувати, можливо шляхом продовження застосування до ОСОБА_7 обраного слідчим суддею запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави.
При оцінці, передбачених ст. 177 КПК України вимог, колегія суддів приходить до висновку про продовження існування вказаних ризиків, які не зменшилися, з огляду на суспільну небезпечність кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , тяжкість покарання, яке загрожує останній, у разі визнання її винною у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення.
На підставі вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Разом з цим колегія суддів погоджується з розміром визначеної застави слідчим суддею, оскільки вважає, що такий розмір зможе в повній мірі забезпечити реальне виконання підозрюваною покладених на неї судом обов'язків.
Наведені в апеляційній скарзі доводи щодо зменшення розміру застави чи зміни запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, враховуючи те, що підозрювана має на своєму утриманні доньку, сама підозрювана хворіє, колегія суддів оцінює критично, оскільки скаржницею не доведено наявність достатніх стримуючих факторів, які б свідчили про можливість при розгляді клопотання про продовження застосування обраного раніше запобіжного заходу, застосувати до підозрюваної більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, оскільки вона підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, а тому вказані доводи не можуть бути визначальними в даному випадку при вирішенні питання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Під час апеляційного розгляду, не здобуто даних, які б безумовно свідчили про неможливість продовження тримання підозрюваної ОСОБА_7 під вартою, натомість, встановлена обґрунтована наявність продовження існування ризиків, визначених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, строк дії оскаржуваної ухвали слідчого судді був визначений до 15.04.2026 включно.
Тому інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків слідчого судді про наявність підстав для продовження застосування щодо підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначення розміру застави.
При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу, слід врахувати позицію Європейського суду з прав людини з приводу того, що серйозність пред'явленого обвинувачення і ризик втечі може бути аргументом при обранні запобіжного заходу і відповідно до п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості переважає принцип поваги до свободи особистості.
Також ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991).
Перевіривши мотиви прийнятого судового рішення, апеляційний суд установив, що при вирішенні питання про продовження підозрюваній ОСОБА_7 строку тримання під вартою, слідчий суддя належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку застосування запобіжного заходу, конкретні обставини кримінального провадження та особу підозрюваного, вимоги закону та існуючу практику Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
З урахуванням викладеного, ухвала слідчого судді першої інстанції є законною, обґрунтованою та вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги підозрюваної ОСОБА_7 .
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 404, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу підозрюваної ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 березня 2026 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4