Провадження № 11-сс/821/161/26 Справа № 712/3930/26 Категорія: ст. 181 КПК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
21 квітня 2026 року Черкаський апеляційний суд в складі суддів:
суддя-доповідач ОСОБА_2
судді ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретар ОСОБА_5
за участі:
прокурорів ОСОБА_6 та ОСОБА_7
підозрюваного ОСОБА_8
захисника ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 24.03.2026, якою відносно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України,
уродженця м. Черкаси, зареєстрованого та проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1 , одруженого, має на утриманні сина
2009 року народження, працює збірником електричних машин і апаратів в ПОГ
«Черкаське УВП УТОС», є особою з інвалідністю ІІ групи з дитинства по зору,
депутатом, учасником бойових дій не являється, раніше судимого вироком
Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05.12.2025 за ч. 1 ст. 301-1 КК
України у вигляді позбавлення волі на строк три роки із забороною займатися будь-
якою діяльністю та обіймати посади, пов'язані з роботою з особами до вісімнадцяти
років строком на 3 роки, із застосуванням ст. 75 КК України у вигляді позбавлення
волі з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік, підозрюваного у вчиненні злочину,
передбаченого ч. 1 ст. 301-1 КК України,
застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 24.05.2026 включно в межах строку досудового розслідування, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України,
ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 24.03.2026 відмовлено у задоволені клопотання старшого слідчого СВ Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_10 , погодженого прокурором Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 та застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 24.05.2026 включно в межах строку досудового розслідування, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Прийняте рішення слідчий суддя мотивував обґрунтованістю повідомленої підозри наявністю, ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, даними про особу підозрюваного. При обранні запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 слідчим суддею враховано висловлену Європейським судом з питань захисту прав людини презумпцію про те, що за загальним правилом підозрюваний, за виключенням виняткових випадків, не має триматись під вартою.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, вважаючи її незаконною, прокурор у кримінальному провадженні подала апеляційну скаргу, якою просить скасувати вказану ухвалу з підстав невідповідності висновків слідчого судді фактичним обставинам кримінального провадження та постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_11 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 діб в межах строку досудового розслідування та визначити розмір застави достатній для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КК України, зокрема, п.п. 1, 4, 5, прокурор наголошує на тому, що ОСОБА_8 на підставі вагомих доказів підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 6 років, не має міцних соціальних зв'язків, оскільки родичі і сім'я підозрюваного перебувають за кордоном, являється особою з інвалідністю другої групи з дитинства по зору у зв'язку з чим має можливість перетнути державний кордон України, даних які б вказували на неможливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно останнього не встановлено. Крім того, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, спрямованого на основи моральності суспільства та права дитини. Також прокурор зазначає, що обіг матеріалів сексуального характеру із зображенням дітей здійснюється переважно через мережу Інтернет, доступ до таких матеріалів є швидким та технічно неконтрольованим без ізоляції особи.
На переконання прокурора слідчий суддя не врахував всі обставини вчинення кримінального правопорушення та вважає, що більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не здатні запобігти встановленим у справі ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка просила задовольнити апеляційну скаргу, пояснення підозрюваного та його захисника, які просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги прокурора, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.
Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано лише за наявності ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Частинами 1, 2, 6 статті 181 КПК України передбачено, що домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів та встановлено слідчим суддею, Слідчим відділом Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026250310000062 від 07.01.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 301-1 КК України.
За даними матеріалів досудового розслідування, в ході моніторингу працівниками відділу протидії кіберзлочинам в Черкаській області, на ресурсі «Національний центр пошуку зниклих та експлуатованих дітей», безпосередньо в згенерованих звітах під номером: 224737241 виявлено факт щодо умисного доступу та зберігання дитячої порнографії з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, невстановленою особою, за геолокацією на території м. Черкаси.
23.03.2026 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 301-1 КК України - умисне одержання доступу до дитячої порнографії з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, умисне її придбання та умисне зберігання без мети збуту чи розповсюдження.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, слідчий суддя дослідив клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 разом з матеріалами, які його обґрунтовують, та правильно встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, приведених у клопотанні органу досудового розслідування та доданих до нього матеріалах.
Отже вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, як підстави для застосування запобіжного заходу, слідчим суддею виконано належним чином.
На переконання суду апеляційної інстанції, ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, ризики переховуватися від органів досудового розслідування або суду та вчинення іншого кримінального правопорушення є доведеними, однак слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні не доведено, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, зважаючи на практику ЄСПЛ.
Апеляційний суд враховує дані про особу підозрюваного, який раніше судимий, має постійне місце реєстрації та проживання, являється особою з інвалідністю другої групи по зору з дитинства, працює, міцні та сталі соціальні зв'язки за місцем за місцем проживання відсутні.
На думку апеляційного суду запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, у даному кримінальному провадженні і забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного можливо шляхом застосування до ОСОБА_8 обраного слідчим суддею запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, роботи та зміну контактного номеру телефону; не залишати цілодобово місце свого постійного проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду; утриматися від відвідування інтернет сайтів у всесвітній мережі Інтернет. Покладені слідчим суддею обов'язки є достатніми запобіганню ризиків про які вказує сторона обвинувачення.
Отже, доводи прокурора щодо унеможливлення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та вчинення спроб, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, у разі не застосування до нього найсуворішого запобіжного заходу були предметом вивчення слідчого судді та їм надана належна обґрунтована оцінка, з якою погоджується й апеляційний суд, відтак такі зводяться до незгоди з прийнятим процесуальним рішенням, оскільки слідчим суддею об'єктивно встановлено існування обставин, які виправдовують застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу саме у вигляді цілодобового домашнього арешту в сукупності з даними про його особу й підтверджують на даному етапі кримінального провадження обґрунтованість застосованого запобіжного заходу та висновків слідчого судді не спростовують.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга прокурора має бути відхилена, а ухвала слідчого судді від 24.03.2026 - залишена без змін.
Керуючись ст. ст. 177, 181, 193, 194, 404, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу прокурора - відхилити.
Ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 24.03.2026 про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 24.05.2026 включно в межах строку досудового розслідування, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, відносно ОСОБА_8 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач
Судді