Справа № 530/2649/24 Номер провадження 22-ц/814/1414/26Головуючий у 1-й інстанції Ситник О.В. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.
21 квітня 2026 рокум. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Чумак О.В.,
суддів: Дряниці Ю.В., Панченка О.О.
за участю секретаря Ванди А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Приватного сільськогосподарського підприємства "Комишаське" адвоката Мальченка Дениса Володимировича
на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 11 листопада 2025 року, ухвалене суддею Ситник О.В.
по справі за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Комишаське" до ОСОБА_1 , Фермерського господарства "Чорноземи Зіньківщини" про визнання переважного права, визнання договору укладеним, визнання відсутнім права оренди,-
У грудні 2024 року ПСП «Комишанське» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ФГ «Чорноземи Зіньківщини» про визнання переважного права, визнання договору укладеним, визнання відсутнім права оренди.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 21.08.2014 року між ПСП «Комишанське» та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, який 23.08.2014 зареєстровано у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Згідно умов договору, ОСОБА_1 надає, а ПСП «Комишанське» приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Тарасівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, кадастровий номер 5321386400:00:053:0043, площею 2,4419 га, строком 10 років.
Умовами договору передбачено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити орендодавця про намір продовжити його дію.
Пунктом 9 встановлено, що орендна плата вноситься у розмірі 5% від грошової оцінки та становить 3482,53 грн.
За час користування земельною ділянкою сторони належним чином виконували умови договору оренди землі. Жодних зауважень чи претензій на адресу ПСП «Комишанське», ОСОБА_1 не висловлювала. Позивач вчасно та в повній сумі сплачував орендну плату.
За місяць до закінчення дії договору, ПСП «Комишанськ'е направило на адресу ОСОБА_1 повідомлення в якому , на підставі ч. 1 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» вказало, що має намір скористатися своїм переважним правом на укладення договору оренди землі та надіслало проект нового договору. У новому проекті договору, пропонувалось укласти договір оренди на 10 років з орендною платою 12% від нормативно-грошової оцінки.
30.08.2024 від ОСОБА_1 на адресу ПСП «Комишанське» надійшла заява (отримана 30.08.2024) в якій орендодавець повідомила, що не бажає укласти новий договір оренди, а має намір, після закінчення строку дії договору, самостійно здійснювати обробіток земельної ділянки, кадастровий номер 5321386400:00:053:0043. Повідомила ПСП «Комишанське» про необхідність завершити всі сільськогосподарські роботи до завершення строку дії договору.
Водночас, згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вбачається, що право оренди спірної земельної ділянки ПСП «Комишанське» було припинено та зареєстроване вказане право за ФГ "Чорноземи Зіньківщини" на підставі договору оренди землі укладеного між відповідачами від 01.11.2024.
Враховуючи вищевикладене позивач вважає, що відповідачі діяли недобросовісно, порушили право ПСП «Комишанське» на переважне право укладення договору оренди спірної земельної ділянки.
Відповідач ОСОБА_1 хоч і направила заяву про відмову у продовжені договору оренди, проте не висловила жодних заперечень, щодо істотних умов договору оренди та порушень з боку орендаря. Волевиявлення ОСОБА_1 на продовження договору оренди землі немає у зв'язку з бажанням власника землі самостійно користуватися своєю земельною ділянкою. Заява ОСОБА_1 щодо відмови у продовжені орендних відносин датована 19.08.2024. Згідно наданої до позову інформаційної довідки № 406652284 та інформації з ДЗК вбачається, що ОСОБА_1 , після закінчення строку дії договору оренди самостійно не зверталася до державного реєстратора з заявою, щодо внесення змін до розділу Інше речове право стосовно припинення орендних відносин з ПСП «Комишанське» і до 01.11.2024 ПСП «Комишанське» значилось як орендар земельної ділянки та продовжувало користуватися земельною ділянкою.
Як вбачається з доданого до матеріалів справи договору оренди землі укладеного 01.11.2024 між ФГ «Чорноземи Зіньківщини» та ОСОБА_1 , остання не мала наміру її обробляти самостійно, при цьому розуміючи, що у позивача наявне переважне право на продовження договірних відносин. Тобто, поведінка ОСОБА_1 є суперечливою, та такою, що не відповідає попереднім заявам.
Посилаючись на вищевказані обставини, позивач просив суд визнати переважне право за ПСП «Комишанське» згідно договору оренди землі від 21.08.2014 року, щодо земельної ділянки, яка знаходиться на території Тарасівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, кадастровий номер 5321386400:00:053:0043, площею 2,4419 га. Визнати укладеним між ПСП «Комишанське» та ОСОБА_1 стосовно земельної ділянки, яка знаходиться на території Тарасівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області кадастровий номер 5321386400:00:053:0043, площею 2,4419 га, договір оренди землі, в редакції викладеній у прохальній частині позову. Визнати відсутнім та припинити право оренди у ФГ «Чорноземи Зіньківщини» на земельну ділянку, яка знаходиться на території Тарасівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, кадастровий номер 5321386400:00:053:0043, площею 2,4419 га., що внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідно до договору оренди землі укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «Чорноземи Зіньківщини» зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.11.2024 номер запис про інше речове право 57500140, а також стягнути з відповідачів судовий збір у розмірі 7267,20 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 25000 грн.
Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 11 листопада 2025 року у задоволенні позову Приватного сільськогосподарського підприємства "Комишаське" до ОСОБА_1 , Фермерського господарства "Чорноземи Зіньківщини" про визнання переважного права, визнання договору укладеним, визнання відсутнім права оренди відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що у орендодавця ОСОБА_1 відсутнє волевиявлення на укладення договору оренди землі з позивачем на новий строк, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ПСП «Комишанське», оскільки реалізація переважного права на укладення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої статтею 33 Закону України «Про оренду землі» процедури та за наявності волевиявлення сторін.
Не погодившись з вказаним рішенням місцевого суду його в апеляційному порядку оскаржив представник ПСП "Комишаське" адвокат Мальченко Д.В., просив його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що позивачем дотримано визначену законом процедуру повідомлення орендодавця про намір продовжити дію договору оренди землі, на яке позивач має переважне право.
Судом першої інстанції не враховано недобросовісні дії ОСОБА_1 , яка ввела позивача в оману щодо самостійного обробітку земельної ділянки, при цьому передала спірну земельну ділянку в оренду ФГ «Чорноземи Зіньківщини», чим позбавила ПСП «Комишанське» переважного права на укладення договору оренди на новий строк.
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому ст. 360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надходило.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В судовому засіданні приймав участь представник ФГ «Чорноземи Зіньківщини» адвокат Бибик В.А.
Від представника ПСП «Комишанське» адвоката Мальченка Д.В. до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв?язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд та вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Наведена норма свідчить, що справедливий та своєчасний розгляд спорів судами є нерозривними поняттями, а комплексне дотримання цих вимог сприяє утвердженню верховенства права у суспільстві.
Згідно зі ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Тобто, відкладення розгляду справи у суді апеляційної інстанції передбачено у наступних випадках: якщо стосовно учасника справи немає відомостей про вручення йому судової повістки, а також у випадку наявності відповідного клопотання від учасника справи, якщо повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Звертаючись до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, представник позивача адвокат Мальченко Д.В. вказав на його зайнятість у розгляді справи № 920/589/25, яка призначена на 21.04.2026 на 10:40 год. На підтвердження вказаного долучив ухвалу Господарського суду Сумської області від 07.04.2026, з якої вбачається, що адвокат Мальченко Д.В. приймає участь у розгляді справи № 920/589/25 (суддя Заєць С.В.) призначеної на 21.04.2026 на 10:40 год. в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
Разом з тим, розгляд справи, яка є предметом апеляційного перегляду, призначено на 13:20 год. 21.04.2026. Окрім того, ухвалою Полтавського апеляційного суду від 05.03.2026 клопотання адвоката Мальченка Д.В. про розгляд справи в усіх судових засіданнях в режимі відеоконференції задоволено.
Згідно відомостей, які містяться на сайті Судова влада України, та перебувають у загальному доступі, у Господарському суді Сумської області на 21.04.2026 у складі суду Заєць С.В. на 12:30 год. призначено розгляд справи № 920/1774/25, на 12:50 год. призначено розгляд справи №922/1925/25, що спростовує посилання адвоката Мальченка Д.В. на неможливість прийняти участь у розгляді справи № 530/2649/24 призначеної 21.04.2026 на 13:20 год., у зв?язку з розглядом справи № 920/589/25.
Апеляційний суд враховує, що згідно висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц, якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи, явка представника позивача не визнана судом обов?язковою,з огляду на вимоги статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на вимоги частини 2 статті 372 ЦПК України, колегія суддів, розглянувши клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, з урахуванням стадії судового процесу, на якій розгляд справи за його клопотанням уже відкладався, вважає неявку представника ПСП «Комишанське» адвоката Мальченка Д.В. в судове засідання такою, що не перешкоджає розгляду справи за його відсутності.
Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення представника ФГ «Чорноземи Зіньківщини» адвоката Бибика В.А., перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення місцевого суду повною мірою відповідає вказаним вимогам.
Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ЯЗ № 172696, виданого 26.02.2009, є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5321386400:00:053:0043, площею 2,4419 га, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 20-22).
21 серпня 2014 року між ОСОБА_1 та ПСП «Комишанське» було укладено договір оренди землі (а.с. 12-13).
Пунктом 8 договору передбачено, що його укладено строком на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Згідно пункту 43 договору, він набирає чинності після підписання строронами та його державної реєстрації.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, право оренди спірної земельної ділянки було зареєстроване за ПСП «Комишанське» 21.08.2014, строк дії: 21.08.2024 (а.с. 14).
ПСП «Комишанське» повідомленням від 19 липня 2024 року вказало про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі та надіслало ОСОБА_1 проект договору (а.с. 23-24).
Заявою від 19.08.2024 ОСОБА_1 повідомила позивача про те, що після закінчення договору оренди землі від 21.08.2014 вона має намір самостійно здійснювати її обробіток, тому відмовила в укладенні договору оренди землі на новий строк (а.с. 18).
01 листопада 2024 року між ОСОБА_1 та ФГ «Чорноземи Зіньківщини» було укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки (а.с. 25-27).
З огляду на відсутність волевиявлення ОСОБА_1 щодо поновлення договору оренди землі укладеного з ПСП «Комишанське», враховуючи, що відповідач завчасно направила орендарю заяву про заперечення у поновленні договору оренди землі, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Колегія суддів погоджується з даним висновком місцевого суду з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Статтею 4 ЦПК України гарантовано право особи на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до положень частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Стаття 41 Конституції України гарантує кожному громадянину України право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Відповідно до статті 316 ЦК України право власності - це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб.
Правомочність власника - в його праві володіти, користуватися й розпоряджатися майном у межах, встановлених законом (випливає зі статті 317 ЦК України). Право користування є одним з видів речових прав на чуже майно (стаття 395 ЦК України).
Правовідносини сторін за договором оренди землі регулюються спеціальним Законом України «Про оренду землі», ЗК України та ЦК України.
Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору найму, регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про оренду землі».
Згідно зі статтею 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» та статтею 93 ЗК України визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
У частині першій статті 777 ЦК України закріплено переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачено певну процедуру здійснення цього права.
Правові підстави поновлення договору оренди землі визначені статтею 33 Закону України «Про оренду землі».
Враховуючи Перехідні положення Закону України «Про оренду землі», поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» (тобто до 16 січня 2020 року), здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 33 Закону України «Про оренду землі» (у редакції на час укладення договору оренди) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.
До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.
Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частини восьма, дев'ята статті 33 Закону України «Про оренду землі»).
Аналіз змісту цієї статті дає підстави стверджувати, що вона містить два законодавчих механізми такого поновлення: а) укладення договору оренди землі на новий строк з орендарем, який має переважне право перед іншими особами (частини перша-п'ята статті 33 Закону України «Про оренду землі»); б) поновлення (продовження) існуючого договору оренди землі на той самий строк і на тих же умовах, які були передбачені договором, у загальному порядку; при цьому таке поновлення не передбачає наявності інших осіб, які виявили намір орендувати відповідну земельну ділянку (після закінчення строку дії існуючого договору), тобто в ситуації, коли переважне право орендаря не виникає (частина шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі»).
При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що для продовження договірних орендних відносин необхідно волевиявлення на це сторін договору, досягнення ними згоди на поновлення договору із застосуванням переважного права орендаря на продовження договору оренди, у тому числі на змінених умовах (частини перша-п'ята статті 33 Закону України «Про оренду землі), або пасивна згода сторін договору на продовження договору на тих самих умовах на той самий строк - пролонгація договору (частина шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі»).
Задля дотримання балансу між правами та законними інтересами власника та користувача (орендодавця та орендаря) законодавець передбачив, що власник - орендодавець захищений правом вибору, здавати або не здавати своє майно в оренду, та правом змінювати умови договору при його переукладенні на новий строк; орендар, який належно виконував свої обов'язки за договором оренди, захищений тим, що за прийнятності для нього нових умов, саме він має переважне право укладення нового договору перед будь-якими іншими особами (постанова Верховного Суду 18 січня 2018 року у справі № 910/12017/17).
Переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк не може домінувати над виключним правом орендодавця як власника земельної ділянки, щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі. Для пролонгації відносини оренди та реалізації переважного права на укладення договору оренди на новий строк необхідною є згода обох сторін, одного лише волевиявлення орендаря недостатньо.
Норми про переважне право орендаря на поновлення договору спрямовані лише на забезпечення пріоритету його інтересів перед інтересами інших осіб. Будь-якого іншого змісту переважне право не має. Воно не може трансформуватися у право на спонукання орендодавця до укладення договору на новий строк за відсутності його згоди зі зміненими умовами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 січня 2022 року а справі № 143/591/20).
У справі, яка переглядається, встановлено, що орендар належним чином виконав свій обов'язок щодо повідомлення орендодавця про намір поновити строк дії договору оренди, проте, орендодавець ОСОБА_1 заперечила щодо такого поновлення надіславши орендарю до закінчення дії договору оренди повідомлення, у якому висловила незгоду щодо поновлення дії договору, належно її обґрунтувавши.
Лист орендодавця є достатнім підтвердженням відмови від подальшої пролонгації відповідного договору на новий строк.
Таким чином, суд першої інстанції, встановивши, що між ПСП «Комишанське», як орендарем, і ОСОБА_1 , як орендодавцем, не досягнуто згоди щодо продовження дії договору оренди, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки орендодавець повідомив орендаря про відсутність наміру продовжувати договори оренди.
Направлення орендарем пропозиції про продовження відносин оренди не є безумовною підставою для їх поновлення між сторонами у разі відсутності волевиявлення орендодавця на продовження договору оренди.
Наявність незгоди орендодавця щодо поновлення договору оренди земельної ділянки згідно з положеннями частини п'ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» виключає можливість визнання поновленим попереднього договору у вибраний позивачем спосіб.
Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 08 березня 2024 року у справі № 604/425/23 (провадження № 61-18021св23), від 21 березня 2024 року у справі № 604/423/23 (провадження № 61-18123св23), від 08 травня 2024 року у справі № 604/483/23 (провадження № 61-17970св23), від 27 травня 2024 року у справі № 604/482/23 (провадження № 61-1799св24), від 28 травня 2024 року у справі № 604/648/23 (провадження № 61-4230св24), від 03 липня 2024 року у справі № 604/479/23 (провадження № 61-1195св24), від 05 липня 2024 року у справі № 604/630/23 (провадження № 61-4229св24), від 25 липня 2024 року у справі № 604/647/23 (провадження № 61-1805св24), від 08 серпня 2024 року у справі № 604/779/23 (провадження № 61-3971св24).
Право орендаря на поновлення договору оренди землі не є абсолютним, наявність заперечень зі сторони орендодавця щодо поновлення договору попереднім орендарем дають підстави для висновку, що переважне право орендаря не порушено.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22)).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Таким чином, установивши, що переважне право ПСП «Комишанське» на поновлення договору оренди земельної ділянки не є порушеним, оскільки, зокрема, відсутня воля орендодавця на укладення нового договору, суд першої інстанції, дійшов до правильного висновку про відмову в позові.
Доводи апеляційної скарги про недобросовісність поведінки ОСОБА_1 у зв'язку з укладенням після закінчення строку дії попереднього договору нового договору оренди з ФГ «Чорноземи Зіньківщини» не спростовують правильності оскаржуваного рішення. Після припинення договору оренди у зв'язку із закінченням строку його дії та за відсутності правових підстав для його поновлення власник земельної ділянки вправі на власний розсуд розпорядитися належним йому майном, у тому числі передати його в оренду іншій особі. Сам по собі факт укладення ОСОБА_1 нового договору оренди з іншим орендарем не свідчить про порушення прав позивача, оскільки його переважне право на поновлення договору припинилося у зв'язку з відсутністю волевиявлення орендодавця на продовження договірних відносин.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції з'ясовано всі обставини та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення місцевого суду, апеляційним судом не встановлено.
Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 1, ст. 375, ст. 382 ЦПК України,
Апеляційну скаргу представника Приватного сільськогосподарського підприємства "Комишаське" адвоката Мальченка Дениса Володимировича залишити без задоволення.
Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 11 листопада 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий О.В. Чумак
Судді Ю.В. Дряниця
О.О. Панченко