Справа № 545/2873/25 Номер провадження 22-ц/814/1565/26Головуючий у 1-й інстанції Любчик О. В. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.
21 квітня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої судді: Чумак О.В.,
суддів: Дряниці Ю.В., Панченка О.О.
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" адвоката Шумілової Наталії Ігорівни
на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 23 листопада 2025 року, ухвалене суддею Любчик О.В.
по справі за позовом Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
У липні 2025 року АТ "Перший Український Міжнародний Банк" звернулося до суду з вищевказаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у сумі 38189,24 грн., а також судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.01.2019 між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2001225262501, за умовами якого останній видано кредитну картку з кредитним лімітом 4300 грн., який в подальшому було збільшено до 22300 грн.
У зв'язку із неналежним виконанням умов договору, у відповідача утворилася заборгованість, яка станом на 09.04.2025 складає 38189,24 грн., з яких: 19685,60 грн. - заборгованість за кредитом, 18503,64 грн. - заборгованість за процентами, яку позивач просить стягнути у судовому порядку.
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 23 листопада 2025 року позов Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" заборгованість у розмірі 19685,60 грн. та судовий збір у сумі 1248,50 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що відповідач належним чином не виконала обов'язків за кредитним договором, внаслідок чого з неї на користь АТ «ПУМБ» підлягає стягненню заборгованість за кредитом у розмірі 19685,60 грн. Оскільки умовами договору не встановлено розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитними коштами, тому в цій частині позов є необґрунтованим.
Не погодившись з вказаним рішенням місцевого суду його в частині відмовлених позовних вимог щодо стягнення відсотків в апеляційному порядку оскаржила представник АТ "Перший Український Міжнародний Банк" адвокат Шумілова Н.І., просила його у відповідній частині скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що підписана ОСОБА_1 заява на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 2001225262501 від 23.01.2019 містить умову щодо сплати процентів та їх розміру, що свідчить про помилковість висновку місцевого суду щодо неузгодженості розміру процентів за користування кредитними коштами. Окрім того, до моменту підписання даної заяви відповідач була ознайомлена з детальними умовами кредитування, підписавши паспорт споживчого кредиту.
Від представника ОСОБА_1 адвоката Пишногуб Н.О. до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмови у стягненні заборгованості за процентами, тому в іншій частині рішення суду в силу ст. 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається.
Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення місцевого суду не в повній мірі відповідає вказаним вимогам.
Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, 23.01.2019 між АТ "ПУМБ" та відповідачем ОСОБА_1 шляхом підписання заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб було укладено кредитний договір № 2001225262501.
Зі змісту вказаної заяви вбачається, що підписанням даної заяви ОСОБА_1 беззастережно підтвердила, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування (надалі за текстом ДКБО) фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ»: pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані йому в процесі обслуговування і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через Дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у банку), а при обранні послуги з укладення договору страхування, підписанням цієї заяви підтвердив свою згоду на укладення договору страхування на зазначених умовах.
Підписавши дану заяву ОСОБА_1 просила відкрити на її ім'я поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривнях та надати кредитну картку, на яку встановити кредитний ліміт у сумі 4300 грн. Річна процентна ставка - 47,88 %.
У паспорті споживчого кредиту, який підписано ОСОБА_1 23.01.2019, міститься інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, в якому, серед іншого, узгоджено розмір процентної ставки - 47,88 % річних, строк кредитування - 12 місяців. Зі спливом вказаного строку продовжується кожного разу на такий самий строк у разі відсутності заперечень будь-якої сторони (а.с. 15).
Встановлено, що ОСОБА_1 було відкрито рахунок № НОМЕР_1 , на який 23.01.2019 встановлено кредитний ліміт в розмірі 4300 грн., який в подальшому збільшився до 22300 грн., що підтверджено довідкою про збільшення кредитного ліміту по договору №2001225262501 (а.с. 25 (зворотня сторона)).
Внаслідок неналежного виконання взятих на себе за даним кредитним договором зобов'язань, у ОСОБА_1 виникла заборгованість, яка згідно із наданим позивачем розрахунком станом на 09.04.2025 становить 38189,24 грн., з яких: 19685,60 грн. - заборгованість за кредитом, 18503,64 грн. - заборгованість за процентами (а.с. 26-28)
З метою досудового врегулювання спору банком на адресу відповідача було направлено письмову вимогу (повідомлення) № вих.КНО-44.2.2/580 від 10.04.2025 з вимогою сплатити заборгованість за кредитним договором №2001225262501 у розмірі 38189,24 грн., не пізніше 30 календарних днів з дня отримання цього повідомлення, що підтверджується копією даної письмової вимоги та списком згуртованих відправлень (рекомендованих листів) (а.с. 23-25).
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про доведеність факту невиконання зобов'язання відповідачем, що випливає з кредитного договору, в частині повернення суми тіла кредиту.
Разом з цим, суд вказав, що матеріали справи не містять жодних доказів в обґрунтування умов нарахування та розміру нарахованих позивачем відсотків за користування кредитом, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які інші письмові докази які б містили узгодження між ним та позивачем порядку сплати процентів.
Колегія суддів не погоджується з висновком місцевого суду щодо відсутності правових підстав для стягнення процентів за користування кредитними коштами з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: 1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; 2) розірванні договору в судовому порядку; 3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; 4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; 5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Із матеріалів справи вбачається, що підписана відповідачем заява №2001225262501 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб містить чітко визначені та доступні для розуміння споживача послуг істотні умови кредитування.
Підписанням такої заяви відповідач підтвердила своє вільне волевиявлення на укладення кредитного договору, отримання платіжної картки, розмір кредиту, який в подальшому було збільшено, та розмір процентної ставки 47,88% на рік.
Доказів на підтвердження наявності у позичальника на момент підписання заяви заперечень щодо умов кредитування, матеріали справи не містять.
Таким чином, висновок місцевого суду відносно того, що надана банком Публічна пропозиція ПАТ «ПУМБ», не може розцінюватися судом як частина кредитного договору, не може слугувати підставою для відмови у стягненні процентів за користування кредитом, оскільки у самій підписаній відповідачем заяві на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування та паспорті споживчого кредиту викладені усі суттєві умови, притаманні кредитному договору, зокрема, сума кредиту, порядок пролонгації договору, розмір процентів користування кредитними коштами, що виключає необхідність звертатися до інших документів Банку (Публічної пропозиції тощо) для з'ясування змісту спірних правовідносин.
Згідно із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц (провадження № 61-517св18), від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), доказами, які підтверджують наявність заборгованості за кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Так, указаними положенням закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Пункту 1 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, передбачає, що первинним є документ, який містить відомості про операцію. Зокрема, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Пунктом 62 цього ж Положення передбачено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Отже, виписка з рахунка особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20, від 01 грудня 2021 року у справі № 752/14554/15-ц, від 01 червня 2022 року у справі № 175/35/16-ц.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач відкрив відповідачу особовий рахунок, на який перерахував кредитні кошти, надавши їх у розпорядження позичальнику.
На підтвердження розміру заборгованості, банком, окрім розрахунку заборгованості, надано виписку по картковому рахунку позичальника ОСОБА_1 , із якої вбачається, що відповідач активно користувалася кредитними коштами та частково здійснювала повернення кредитних коштів, у тому числі здійснювалося погашення заборгованості за відсотками.
Факт отримання кредитних коштів та користування ними відповідачем не спростовано, доказів погашення заборгованості, свого контррозрахунку до суду не надано.
Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами у сумі 18503,64 грн.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Таким чином, з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь АТ «ПУМБ» судовий збір у сумі 2582,58 грн. (1173,90 грн. (за розгляд справи в суді першої інстанції) + 1408,68 грн. (за апеляційний перегляд справи).
Керуючись ст.ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, 376 ч. 1 п. 3, 4, 382 ЦПК України,
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" адвоката Шумілової Наталії Ігорівни задовольнити.
Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 23 листопада 2025 року в частині відмови у стягненні процентів за користування кредитом скасувати та ухвалити у відповідній частині нове судове рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" заборгованість за процентами у сумі 18503,64 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" судовий збір у сумі 2582,58 грн.
В іншій частині рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 23 листопада 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, окрім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий О.В. Чумак
Судді Ю.В. Дряниця
О.О. Панченко