Справа № 761/28644/18
Провадження № 2-а/761/3/2026
21 квітня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва
у складі:
головуючого судді Осаулова А.А.
за участю секретаря судових засідань Путрі Д.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, В.о. начальника Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби Бондар Лариси Михайлівни про визнання дій протиправними, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
У липні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в порядку адміністративного судочинства з позовною заявою до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, В.о. начальника Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби Бондар Лариси Михайлівни про визнання дій протиправними, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, в якому проси визнати протиправними дії відповідача, скасувати постанову №104 про накладення адміністративного стягнення від 19.07.2018 р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки ПАТ «СГ«ТАС» з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2017, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та військового збору за період з 01.01.2013 по 31.12.2017 податковим органом був складений Акт перевірки від 10.07.2018 2018 №2084/28-10-43-02/30115243, за яким встановлено порушення п.1 ч.1 ст.6, п.1 ч.1 ст.7 та ч.5 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) в частині заниження нарахування єдиного внеску на загальну суму 4 390 176,04 грн; п.1 ч.2 ст.6, п.1 ч.1 ст. 7 та ч.13 ст.8 №2464-VI в частині заниження нарахування єдиного внеску в 2013-2017 р.р. на загальну суму 110 208,72 грн; п.1 ч.2 ст.6, п.1 ч.1 ст.7 та ч.7 ст.8 Закону №2464-VI в частині заниження нарахування єдиного внеску на загальну суму 226 872,92 грн.
В результаті перевірки на підставі протоколу про адміністративне правопорушення від 10.07.2018 р. в.о. начальника Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби Бондар Л.М. винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності за порушення порядку нарахування єдиного внеску, за що передбачена відповідальність ст. 165-1 КУпАП.
Позивач зазначає, що між АТ «СГ «ТАС» та фізичними особами підприємцями укладались договори доручення та надання послуг щодо консультування з питань комерційної діяльності й керування і договори про надання послуг щодо дослідження кон'юктури ринку та виявлення громадської думки. Звертає увагу, що всі ФОП за даними реєстру мають право здійснювати діяльність, передбачену КВЕД 66.22, який включає діяльність страхових агентів брокері (страхове посередництво) під час продажу, ведення переговорів або пропонування полісів страхування й перестрахування. Винагорода виплачувалась ФОП за фактично виконані роботи та технічні завдання в залежності від їх обсязі та складності.
В зв'язку з цим позивач вважає, що сума коштів, яка була виплачена ФОП, не є базою нарахування єдиного внеску. Крім того, ФОП є самостійними платниками єдиного соціального внеску, що в сукупності є підставою для скасування постанови.
У відзиві на позов представник відповідача 1 заперечує щодо його задоволення, зазначає, що предметом укладених договорів позивача з фізичними особами є процес праці, а не її кінцевий результат. Вважає, що посадова особа ПрАТ «СГ «ТАС» зобов'язана здійснювати нарахування ЄСВ та інших обов'язкових платежів. Вважає оскаржувану постанову правомірною, оскільки позивач порушив порядок нарахування єдиного внеску, за що передбачена відповідальність ст. 165-1 КУпАП.
У відповіді на відзив представник позивача звертає увагу, що позивач оскаржував вимоги, рішення про застосування штрафних санкцій, податкові повідомлення-рішення, які були винесені за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки ПАТ «СГ«ТАС». Судовими рішеннями у справі №826/15459/18 визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0001604302 віл 31.07.18 р., згідно з якою встановлено недоїмку зі сплати єдиного внеску у сумі 4 727 093,24 грн;Визнано протиправною та скасовано рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0001624302 від 31.07.18 р. у сумі 2 364 179,60 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001594303 від 31.07.2018 на суму 1 672 717,48 грн, податкове повідомлення-рішення № 0001584303 від 31.07.2018 на суму 20 471 463,74 грн., податкове повідомлення-рішення № 0001644303 від 31.07.2018 на суму 59 559 651,43 грн., податкове повідомлення-рішення № 0001564303 від 31.07.2018 на суму 3 385 417,94 грн., податкове повідомлення-рішення № 0001574303 від 31.07.2018 на суму 2 681 165,00 грн.
В запереченні представник відповідача 1 наводить доводи, аналогічні як у відзиві на позов, наголошує на тому, що правовідносини з ФОП мають ознаки трудових між роботодавцем та найманим працівником.
Ухвалою судді Макаренко І.О. від 10.10.2018 відкрито провадження у цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи.
11.03.2026 р. справу передано до провадження судді Осаулова А.А.
Ухвалою судді від 12.03.2026 р. призначено спрощене позовне провадження по розгляду даної справи у відкритому судовому засіданні.
В судове засідання позивач не з'явився, представник подав заяву про розгляд справи без його участі.
Відповідачі в судове засідання не з'явились, та своїх представників не направили, хоча були повідомлені про дату і час розгляду справи належним чином, про причини неявки суду не повідомили .
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки ПАТ «СГ«ТАС» з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2017, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та військового збору за період з 01.01.2013 по 31.12.2017 податковим органом був складений Акт перевірки від 10.07.2018 2018 №2084/28-10-43-02/ НОМЕР_1 , за яким встановлено порушення п.1 ч.1 ст.6, п.1 ч.1 ст.7 та ч.5 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI) в частині заниження нарахування єдиного внеску на загальну суму 4 390 176,04 грн; п.1 ч.2 ст.6, п.1 ч.1 ст. 7 та ч.13 ст.8 №2464-VI в частині заниження нарахування єдиного внеску в 2013-2017 р.р. на загальну суму 110 208,72 грн; п.1 ч.2 ст.6, п.1 ч.1 ст.7 та ч.7 ст.8 Закону №2464-VI в частині заниження нарахування єдиного внеску на загальну суму 226 872,92 грн.
19.07.2018 р. в результаті перевірки на підставі протоколу про адміністративне правопорушення від 10.07.2018 р. в.о. начальника Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби Бондар Л.М. винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності за порушення порядку нарахування єдиного внеску на загальну суму 4728194,75, за що передбачена відповідальність ст. 165-1 КУпАП.
Відповідно до ч.1 ст. 165-1 КУпАП порушення порядку нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності щодо єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування або подання недостовірних відомостей, що використовуються в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, іншої звітності та відомостей, передбачених законами України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» і «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» , порушення встановленого порядку використання та здійснення операцій з коштами Пенсійного фонду України, тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу-підприємця або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, від тридцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з п. 2 ч.1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 цього Закону платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
За правилами п. 1 ч.1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є: роботодавці : підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Тобто, вказаною статтею передбачено виключення щодо платників єдиного внеску, а саме до платників єдиного внеску не відносяться роботодавці, які використовують працю за цивільно-правовим договором, укладеним з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців)
При цьому, п. 4 ч.1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» відносить до платників єдиного внеску фізичних осіб - підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.
Позивач звертаючись до суду з позов зазначив, що ПАТ «СГ«ТАС'не є платником єдиного внеску під час укладення цивільно-правових договорів з фізичними особами підприємцями, які виконували роботи (надавали послуги) відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Вказані обставини досліджувались в рамках розгляду справи № №826/15459/18 за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкової вимоги, рішення про застосування штрафних санкцій, податкових повідомлень-рішень, в якій позивач просив: скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 31.07.2018 №Ю-0001604302; скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно ненарахованого єдиного внеску від 31.07.2018 №0001624302; скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.07.2018 №№0001594303, 0001584303, 0001644303, 0001564303 та 0001574303.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2019 року позов було задоволено в повному обсязі та стягнуто з ОВПП ДФС України за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 140 100 грн та сплачений судовий збір в сумі 616 700 грн.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року скасовано рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 30 січня 2019 року в частині стягнення з ОВПП ДФС України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ПАТ «СГ«ТАС» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 140 100 грн та прийнято в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 22.07.2020 р. рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року в оскаржуваній частині змінено в частині мотивів задоволення позову.
Згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Загальноприйнято вважати, що преюдиційність (лат. praejudicialis - те, що стосується попереднього судового рішення це можливість прийняття судом як беззаперечними тих обставин (юридичних фактів), що були встановлені іншим судом в іншій справі та містяться у мотивувальній частині рішення, яке набрало законної сили. У такій попередній справі повинні брати участь ті ж самі сторони або їх правонаступники.
Преюдиціальність надає стороні у справі право не доводити повторно обставини (юридичні факти), які вже були встановлені судом. Водночас інша сторона має можливість оскаржувати такі преюдиційні обставини (юридичні факти), надаючи належні та допустимі докази. Суд, у свою чергу, зобов'язаний обґрунтувати причини прийняття або відхилення цих заперечень. Відхиляючи заперечення, суд має чітко пояснити, що обставини (юридичні факти), встановлені іншим судом, мають преюдиційний характер і не є правовою оцінкою, наданою судом певній обставині (юридичному факту).
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 02 листопада 2022 року у справі № 140/6115/21 та від 08 квітня 2025 року у справі № 802/52/18-а.
Велика Палата Верховного Суду у пункті 32 постанови від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17 вказала, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
Тобто обставини є преюдиційними лише для осіб, які брали участь у відповідній справі.
Так, колегія суддів Верховного Суду у справі №826/15459/18 дійшла наступних висновків.
«В ході перевірки ПАТ «СГ «ТАС» податковим органом було встановлено, що у період, який перевірявся, між позивачем та низкою фізичних осіб-підприємців (далі - ФОП) були укладені договори доручення, договори про надання послуг щодо консультування з питань комерційної діяльності та керування, а також договори про надання послуг щодо дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки.
На думку контролюючого органу виплати за такими договорами прирівнюються до заробітної плати, оскільки відносини за такими договорами фактично є трудовими, у зв'язку з цим контролюючий орган дійшов висновків про донарахування єдиного внеску, сплати військового збору, сплати недоїмки та застосування штрафних санкцій.
Суди попередніх інстанцій із такою позицією податкового органу не погодились, обґрунтовуючи це тим, що укладені між позивачем та ФОП договори не можуть (із урахуванням їх предмету, змісту, характеру виконуваних робіт, порядку оплати винагороди) відноситися до трудових договорів, а тому нарахування позивачу сум податку з доходів фізичних осіб, військового збору та, відповідно, єдиного соціального внеску, є протиправним.
В контексті наведених вище обставин, судами встановлено, що, дійсно, між ПАТ «СГ «ТАС» та ФОП були укладені договори доручення та договори про надання послуг щодо консультування з питань комерційної діяльності й керування і договори про надання послуг щодо дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки.
За результатами виконання вказаних договорів між сторонами на підставі звітів про виконання зобов'язань (надання послуг) складено акти виконаних робіт.
Розрахунки між сторонами здійснені на підставі зведених звітів, складених у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.1996 № 1523 «Про порядок провадження діяльності страховими посередниками», передбачені в договорі доручення та актах виконаних робіт.
Виплати, проведені позивачем на користь повірених, які є фізичними особами- підприємцями, за вказаними договорами доручення, були включені ним до складу витрат та відображені при визначенні його фінансового результату.
Правомірність здійснення діяльності страхових агентів як фізичних осіб-підприємців (посередників) позивача підтверджується копіями витягів/виписок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та діючими свідоцтвами платників єдиного податку.
Більше того, всі фізичні особи-підприємці, з якими позивач перебував у договірних відносинах, відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців (далі - ЄДР) мають право здійснювати діяльність, передбачену п. 66.22 КВЕД, що включає в себе діяльність страхових агентів і брокерів (страхове посередництво) під час продажу, ведення переговорів або пропонування полісів страхування й перестрахування.
Згідно з пунктом 29 частини першої статті 1 Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року N 2664-III посередницькі послуги на ринках фінансових послуг - діяльність юридичних осіб чи фізичних осіб - підприємців, якщо інше не передбачено законом, що включає консультування, експертно-інформаційні послуги, роботу з підготовки, укладення та виконання (супроводження) договорів про надання фінансових послуг, інші послуги, визначені законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про страхування» від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР (далі - Закон року № 85/96-ВР) страхова діяльність в Україні може провадитися за участю страхових посередників. Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахові брокери, страхові агенти.
Страхові агенти - фізичні особи або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов'язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.
Порядок провадження діяльності страховими посередниками (страховими агентами і страховими брокерами) регламентується Постановою КМУ від 18 грудня 1996 року №1523 «Про порядок провадження діяльності страховими посередниками» (далі - Порядок №1523).
Відповідно до пункту 1 вказаного Порядку агентська діяльність - діяльність суб'єктів підприємницької діяльності, уповноважених діяти від імені та на підставі доручення одного або більше страховиків, щодо рекламування, консультування, пропонування страхувальникам страхових послуг та проведення роботи, пов'язаної з укладенням та виконанням договорів страхування (підготовка і укладення договорів страхування, виконання робіт з обслуговування договорів), у тому числі оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхових сум або страхового відшкодування, а також здійснення цих виплат.
Аналіз наведеної вище норми однозначно свідчить про те, що страховими посередниками (страховими агентами і страховими брокерами) є суб'єкти підприємницької діяльності.
Права та обов'язки сторін щодо порядку укладення, обслуговування та виконання договорів страхування, порядок внесення страхових платежів, умови здійснення взаєморозрахунків між ними, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов зазначеної угоди, інші умови за згодою сторін мають зазначатися в письмовому договорі між страховиком та страховим агентом про надання страхових агентських послуг (агентській угоді). Укладання договорів доручення на виконання страхових агентських послуг між страховиком та фізичною особою - суб'єктом господарювання даними нормативно-правовими актами не передбачено. Разом з тим, порядок укладання договорів та виконання зобов'язань за ними між суб'єктами господарювання регулюється розділом IV Господарського кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, фізичні особи - підприємці мають право бути страховими посередниками, в тому числі страховими агентами, та перебувати на спрощеній системі оподаткування, оскільки страхова агентська діяльність належить до підприємницької діяльності.
За такого правового врегулювання колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що якщо фізичною особою-підприємцем, яка отримує дохід, надано копію документа, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання, з яким вона перебуває у правовідносинах, подає до державної фіскальної служби за місцем реєстрації податковий розрахунок за формою № 1-ДФ, де зазначає суму нарахованого і виплаченого їй доходу (п. п. 165.1.36, ст. 177 ПК України) з ознакою доходу « 157», проте податок на доходи фізичних осіб не утримує і не сплачує, оскільки відповідно до норм податкового законодавства фізична особа-підприємець здійснює оподаткування такого доходу самостійно.
Таким чином, при виплаті винагороди контрагенту - підприємцю за вищевказаними договорами Компанія не є податковим агентом щодо таких доходів, а тому не має ані обов'язку, ані повноважень з виплачених йому сум винагороди утримувати і перераховувати до бюджету податок на доходи фізичних осіб, оскільки, як було встановлено вище, цей обов'язок належить самому підприємцеві і правовідносини зі сплати вказаного податку виникають безпосередньо між ним і податковим органом.
В контексті вищевикладеного, слід погодитися також із судами попередніх інстанцій про те, що укладені між позивачем та ФОП договори не можуть (із урахуванням їх предмету, змісту, характеру виконуваних робіт, порядку оплати винагороди) відноситися до трудових договорів, а відтак, нарахування позивачу сум податку з доходів фізичних осіб та, відповідно, військового збору, єдиного соціального внеску, є протиправним, а винесені податкові повідомлення-рішення від 31.07.2018 №0001584303, № 0001594303, вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ю-0001604302 від 31.07.2018 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно ненарахованого єдиного внеску № 0001624302 від 31.07.2018 підлягають скасуванню»
В зв'язку з цим суд погоджується з твердженням позивача про те, що ПАТ «СГ«ТАС» не є платником єдиного внеску під час укладення цивільно-правових договорів з фізичними особами підприємцями, які виконували роботи ( надавали послуги) відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. При цьому необхідно звернути уваги також на наступне.
Статтею 38 КУпАП встановлено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Відповідно до положень ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пункті 4, пункті 5 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.
В постанові Верховного Суду від 11.12.2018 р. (справа № 242/924/17) зазначено, що триваюче правопорушення - це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
З огляду на те, що правопорушення, вчинене позивачем, не носить характер триваючого, стосується нарахування єдиного внеску в 2013-2017 р.р., враховуючи час винесення спірної постанови - 19.07.2018 р. у відповідача закінчилися строки притягнення до адміністративної відповідальності, визначені у частині 1 статті 38 КУпАП, відповідачем протиправно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності.
Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб'єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.
У той же час, відповідачами у ході розгляду даної справи не було надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 165-1 КУпАП, за викладених у оскаржуваній постанові про притягання до відповідальності обставин.
У відповідності до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Позовна вимога про визнання протиправними дій відповідача суперечить положенням ст. 286 КАС України, а тому не підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення даного позову та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 19.07.2018 р. №104, яка винесена В.о. начальника Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби Бондар Л.М. відносно ОСОБА_1 за ст. 165-1 ч. 1 КУпАП та закриття справи про адміністративне правопорушення.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 19, 62 Конституції України, ст.ст. 2, 12, 25, 72, 77, 78, 286 КАС України, ст. 165-1 КУПАП, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, В.о. начальника Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби Бондар Лариси Михайлівни про визнання дій протиправними, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,, - задовольнити частково.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 19.07.2018 р. №104, яка винесена В.о. начальника Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби Бондар Л.М. відносно ОСОБА_1 за ст. 165-1 ч. 1 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 165-1 ч. 1 КУпАП, - закрити.
В іншій частині позовну заяву,- залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.
Реквізити сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1
Відповідачі : Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби, В.о. начальника Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби Бондар Лариса Михайлівна, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11Г.
Суддя: А.А.Осаулов