Справа №760/26418/25 2/760/3018/26
16 лютого 2026 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Ішуніної Л. М.
за участю секретаря судового засідання Воловіченко Л. В.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому в залі суду в місті Києві клопотання відповідача ОСОБА_3 про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини з батьком,
ОСОБА_4 звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_3 , в якому просив визначити місце проживання дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з її батьком - ОСОБА_4 .
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 20 липня 2014 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , який рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 09 березня 2017 року розірвано. Від шлюбу мають спільну малолітню дочку - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
31 жовтня 2022 року рішенням Дарницького районного суду м. Києва (справа № 758/3734/21), позовні вимоги за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини - ОСОБА_6 , задоволено. Визначено місце проживання дитини з матір'ю, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини з батьком відмовлено.
Зазначає, що подача даного позову не є повторним спором між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав у розумінні положень статті 255 ЦПК України, оскільки істотно змінились обставини які існували на момент розгляду позову Дарницьким районним судом у місті Києві в 2021-2022 році, а саме: 1) змінився вік дитини, вона досягла віку 10 років і 9 місяців, з якого, відповідно до положень статей 160, 161 та 171 СК України, повинна бути вислуханою з питань, що стосуються її особисто; 2) змінилось місце надання дитині медичної допомоги, що знаходиться поруч з місцем проживання позивача; 3) дитина зарахована та навчається в 5-ому класі приватного закладу «Київська гімназія «СПІЛЬНОШКОЛА», яка знаходиться за адресою м. Київ, вул. Родини Крістерів, буд. 20-Г, поруч з місцем проживання позивача; 4) у дитини сформовано надійну прив'язаність, як до позивача так і до своєї рідної сестри ОСОБА_7 , які проживають разом; 5) починаючи з липня 2025 року дитина постійно проживає разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності бабі дитини. Умови для проживання ОСОБА_6 створені належним чином; 6) відповідач не виконує рішення суду № 760/15147/20, що набрало законної сили 30 листопада 2022 року, відповідно до якого було визначено способи участі позивача у спілкуванні з дитиною, та вимоги державного виконавця в межах виконавчого провадження, чим фактично позбавила не тільки позивача, але й рідну сестру на спілкування з дитиною; 7) згідно з витягом від 09 вересня 2025 року фізична-особа підприємець ОСОБА_3 з 20 січня 2025 року припинила підприємницьку діяльність на підставі власного рішення, таким чином, у відповідача відсутні докази які підтверджують наявність у неї будь-яких джерел доходів; 8) завдяки своєчасним діям позивача було виявлене захворювання у дитини, і вже другий місяць він забезпечує не тільки проведення її обстеження, але й слідкує за її лікуванням. При цьому, зі слів відповідача, за майже 3 роки, що дитина перебувала з нею, вона жодного разу не здавала аналізів для перевірки стану здоров'я дитини.
Крім того, наприкінці листопада 2022 року відповідач таємно та без будь-якого інформування позивача здійснила виїзд з дитиною за межі України, внаслідок чого більш ніж 1,5 року дитина була позбавлена можливості бачитись та спілкуватись як з позивачем, так і зі своєю рідною сестрою. Також весь цей час відповідач приховувала від позивача місце проживання дитини.
При цьому, як під час перебування в Республіці Австрія, так і після приїзду в Україну дитина спілкуючись з позивачем весь час висловлювала своє невдоволення своїм перебуванням в Республіці Австрія (умовами проживання, навчанням, колом друзів, точніше їх майже повною відсутності та ін.) та весь час порушувала питання про повернення її на Батьківщину. Протягом серпня 2025 року дитина більш активно та обґрунтовано інформувала позивача про своє бажання залишитись на Батьківщині, відповідне бачення також збігалось з власною думкою позивача.
У зв'язку з викладеним, наприкінці серпня 2025 року позивач вкотре поспілкувавшись з дитиною, зателефонував відповідачу та запропонував розглянути питання щодо можливого проживання та навчання дитини в Україні. На що отримав від відповідача категоричну відмову, та вимогу привезти дитину в Республіку Австрія в незалежності від її побажань.
Разом з тим, враховуючи норми чинного законодавства, висловлену думку дитиною та власну позицію з цього питання, позивач не мав правових підстав застосовувати до дитини примусові заходи для виконання протиправних вимог відповідача. Натомість, позивач вирішив направити свої зусилля на створення належних умов для подальшого розвитку, навчання та виховання дитини на Батьківщині.
З урахуванням вищевикладеного, істотною зміною обставин, що були підставами для задоволення позову ОСОБА_3 та визначення місця проживання дитини з нею, позивач звернувся до суду з указаним позовом та просив його задовольнити.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 вересня 2025 року для розгляду зазначеної позовної заяви визначено головуючого суддю Ішуніну Л. М.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2025 року у вказаній справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.
10 листопада 2025 року до суду надійшла заява відповідача про закриття провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, а саме, що позов (справа № 758/3734/21) між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав вже розглядався у період з 31 березня 2021 року (ухвала про відкриття судового провадження) по 28 лютого 2024 року (дата ухвалення постанови Верховного Суду).
Зокрема, рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 31 жовтня 2022 року по справі № 758/3734/21, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року та постановою Верховного Суду від 28 лютого 2024 року, позовні вимоги за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини - ОСОБА_6 , задоволено. Визначено місце проживання дитини з матір'ю, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини з батьком відмовлено.
Зі змісту вказаного рішення вбачається, що сторонами за позовом є ОСОБА_3 (позивач) та ОСОБА_4 (відповідач), а за зустрічним позовом - ОСОБА_4 (позивач) та ОСОБА_3 (відповідач).
Предметом позову по справі № 758/3734/21 стала вимога про визначення місця проживання дитини - ОСОБА_6 з матір'ю та за зустрічним позовом - про визначення місця проживання дитини з батьком.
Підстави, якими батько обґрунтовував визначення з ним місця проживання малолітньої дочки при розгляді справи № 758/3734/21 тотожні підставам, визначеним у цій позовній заяві.
Зокрема, щодо: зміни віку дитини та виникнення права бути вислуханою, то при розгляді справи № 758/3734/21 дитина висловлювала свою думку, що відображено у висновку психологічного обстеження від 30 листопада 2021 року № 112, зазначеного у рішенні суду; зміни медичного та шкільного закладу, то батько протиправно, всупереч рішення суду, вивіз дитину з тимчасового місця проживання з Республіки Австрія, тому зміна цих закладів відбулася за ініціативою самого ОСОБА_4 ; надійної прив'язаності у дитини до батька та членів його родини, то зазначена обставина була визначена, як підстава для позову у справі № 758/3734/21; постійного проживання дитини з липня 2025 року з ОСОБА_4 , то дитина була вивезена з Республіки Австрія без погодження з матір'ю і на час подання цієї заяви у Дарницькому районному суді міста Києва здійснюється розгляд справи № 753/18421/25 про відібрання дитини; невиконання рішення суду відповідно до якого було визначено способи участі батька у спілкуванні з дитиною, то такі твердження ОСОБА_4 не відповідають дійсності, а всі постанови про накладання штрафів державним виконавцем скасовано в адміністративних справах № 320/13233/24, № 320/43864/23, № 320/2133/24, № 320/25094/24, які перебували на розгляді Київського окружного адміністративного суду, крім однієї постанови, оскарження якої досі відбувається в цьому суді; відсутності доходів у матері дитини, то таке твердження ОСОБА_4 є також неправдивим, оскільки мати як забезпечувала дитину в період розгляду справи № 758/3734/21, так і продовжувала її забезпечувати в Республіці Австрії, має офіційну роботу у австрійській компанії та отримує дохід; зміни стану здоров'я дитини, то дитина з 14 липня 2025 року перебуває з батьком, тому саме батько несе відповідальність за зміну стану її здоров'я.
Таким чином, ухвалене Дарницьким районним судом м. Києва рішення від 31 жовтня 2022 року по справі № 758/3734/21 стосувалось тих самих учасників (сторін по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ), того ж самого предмета - визнання місця проживання малолітньої дитини, ОСОБА_6 , з батьком, та обґрунтовувалось наявністю тих самих підстав проживання малолітньої доньки, що відповідає інтересам дитини.
Крім цього, зазначена справа розглядалася в судах всіх інстанцій по 28 лютого 2024 року та з цього часу змін підстав, крім самовільного вивезення ОСОБА_4 дитини (фактично - викрадення дитини) без погодження з матір'ю і всупереч рішення цього суду, які б стали б підставами для розгляду справи та ухвалення нового рішення про визначення місця проживання дитини не відбулося.
Враховуючи вищевикладене, відповідач просила закрити провадження у справі.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримала клопотання про закриття провадження з підстав, викладених у ньому та просила його задовольнити.
Представник позивача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання, посилаючись на обставини викладені у позові, а саме, що підстави для звернення до суду з цим позовом не є тотожними підставам, що були дослідженні при ухваленні рішення Дарницьким районним судом міста Києва у справі № 758/3734/21.
Третя особа явку свого представника у судове засідання не забезпечила, про дату, час та місце судового засідання повідомлялася належним чином, про поважність причин неявки суду невідомо.
За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутність третьої особи.
Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд виходить з такого.
Судом установлено, що рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 31 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року та постановою Верховного Суду від 28 лютого 2024 року, позовні вимоги за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини задоволено. Визначено місце проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір'ю ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 . У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини з батьком відмовлено.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановленні з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.
Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір.
Аналогічний за змістом висновок зазначений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 червня 2018 року у справі №761/7978/15-ц.
Як зазначала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року, справа №908/299/18, підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.
Так, зі змісту позову ОСОБА_4 вбачається, що ним заперечується тотожність підстав цього позову та позову у справі № 758/3734/21.
Разом з тим, суд не може погодитися з таким твердження позивача, з огляду на таке.
Зокрема, з рішення Дарницького районного суду міста Києва у справі № 758/3734/21 вбачається, що воно ґрунтується, в тому числі, на висновку психологічного обстеження малолітньої ОСОБА_6 від 30 листопада 2021 року № 112, під час якого остання висловлювала свою думку щодо відносин з батьками.
При цьому, суд зауважує, що рішення про визначення місця проживання дитини ухвалюється на основі забезпечення найкращих інтересів дитини, а не лише її віку. Простого досягнення дитиною певного віку (у цьому випадку 10 років) недостатньо для зміни підстав позову, якщо це не супроводжується зміною обставин, які впливають на її благополуччя.
Крім того, факт надійної прив'язаності у дитини до батька та членів його родини був взятий до уваги Дарницьким районним судом міста Києва у справі № 758/3734/21 та з урахуванням зазначеної обставини було ухвалено рішення про визначення місця проживання дитини.
Також, у сукупності з іншими факторами Дарницьким районним судом міста Києва у справі № 758/3734/21 були враховані відомості щодо навчання та медичного обслуговування дитини. Зміна навчального закладу, де навчається дитина та медичного закладу, де вона отримує медичну допомогу є організаційними питаннями, та самі по собі не можуть вважатися новими підставами для позову. При цьому, зміна таких закладів відбулась позивачем без згоди матері дитини, що суперечить частині першій статті 157 СК України, якою визначено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно, тому може свідчити про навмисне здійснення позивачем таких дій з метою ініціювання перегляду питання щодо визначення місця проживання дитини.
Посилання позивача на фактичне проживання дитини з ним з липня 2025 року не може бути підставою позову, оскільки таке проживання є наслідком самовільних дій батька, вчинених без згоди матері та в порушення чинного судового рішення. При цьому, факт створення належних умова батьком для проживання з ним дитини вже був досліджений Дарницьким районним судом міста Києва при ухваленні рішення про визначення місця проживання дитини.
Твердження позивача щодо невиконання відповідачем рішення суду про способи участі батька у вихованні дитини не утворює нової підстави позову, а є лише додатковим аргументом на обґрунтування тих самих вимог щодо визначення місця проживання дитини з батьком, що вже були предметом судового розгляду. Крім того, факт невиконання відповідачем судового рішення у встановленому законом порядку не підтверджений, оскільки постанови державного виконавця про накладення штрафів скасовані судом, що додатково свідчить про відсутність нових підстав для повторного розгляду спору.
Щодо припинення підприємницької діяльності відповідачем, що, на думку позивача, свідчить про відсутність у неї доходу, то дана обставина не може свідчити про нетотожність позовів, оскільки не є новою підставою, так як не змінює ні предмета, ні правової підстави вимог, що вже були вирішені судом. При цьому, зазначене не свідчить про нездатність відповідача належно виховувати дитину та забезпечувати її потреби, матеріальний стан батьків не є вирішальним критерієм при визначенні місця проживання дитини, та матір'ю зазначено, що вона працює в австрійській компанії і має стабільний дохід.
Що стосується посилань позивача на те, що ним були здійснені заходи щодо проведення медичних досліджень з метою встановлення стану здоров'я дитини. Внаслідок чого, було виявлено захворювання, яке потребує лікування та систематичного огляду лікарів, що ним забезпечується протягом періоду проживання дитини з ним. Суд вважає, що такі підстави не є новими, оскільки позивачем не наведено причинно-наслідкового зв'язку, що хвороба виникла у період проживання з матір'ю, а також, неспроможність матері забезпечити діагностику та лікування, у тому числі, неможливість забезпечення лікування дитини за місцем проживання матері. Крім того, забезпечення лікування дитини є обов'язком обох батьків та не залежить від місця проживання дитини. З урахуванням того, що дитина з липня 2025 року проживає з батьком логічним є забезпечення ним належного лікування дитини.
Враховуючи зазначене вище, жодна з обставин, на які посилається позивач не утворюють нових підстав для позову у розумінні процесуального законодавства, а є лише спробою переглянути рішення суду, що набрало законної сили, шляхом наведення додаткових аргументів на обґрунтування тих самих вимог між тими самими сторонами.
На підставі вищевикладеного, судом встановлено, що позови у справі № 758/3734/21 та № 760/26418/25 є тотожними, так як в них одночасно співпадають сторони, підстави та предмет спору, рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 31 жовтня 2022 року, що набрало законної сили, вже визначено місце проживання дитини, ОСОБА_6 , з матір'ю та відмовлено у задоволені зустрічного позову ОСОБА_4 про визначення місця проживання з батьком, тому провадження у справі підлягає закриттю.
Відповідно до частини другої статті 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 19, 255, 260, 353-355 ЦПК України, суд
Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини з батьком.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Л. М. Ішуніна