Справа № 496/2684/26
Провадження № 6/496/148/26
22 квітня 2026 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючої судді - Пасечник М.Л.
за участю секретаря - Кабанової К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Біляївський ВДВС в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України,
ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, в якій просить суд скасувати їй тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, яке встановлене ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 14.07.2011 року по справі №6-52/11.
В обґрунтування заяви зазначено, що ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 14.07.2011 року задоволено подання Біляївського міськрайонного ВДВС ГТУЮ в Одеській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 та встановлено тимчасове обмеження їй у виїзді з території України. При прийняті рішення щодо обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України Біляївський районний суд Одеської області виходив з того, що на примусовому виконанні перебували виконавчі листи №6-2444 від 23.12.2009 року та №6-2230 від 31.12.2029 року, видані Новозаводським судом м. Чернігова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа Банк» грошової суми. Будь-яких доказів того, що ОСОБА_1 вчиняє дії, спрямовані на невиконання рішення суду (приховування доходів, майна, зміну місця проживання чи місця роботи, перешкоджання в реалізації арештованого майна тощо), державний виконавець не надав та на наявність таких не вказав. Згідно вимог ст. 12 ЦПК України наявність умислу та обставин, які є предметом посилання державного виконавця у поданні про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Виконавче провадження №45403733 про примусове виконання виконавчого листа №6-2444 від 23.12.2009 року, виданого Новозаводським судом м. Чернігова про стягнення з Балтян НЯ на користь ПАТ «Альфа Банк» грошової суми 279855,65 грн. завершено 27.03.2015 року на підставі п.4 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». Виконавче провадження №45403510 про примусове виконання виконавчого листа № 6-2230 від 31.12.2009 року, виданого Новозаводським судом м. Чернігова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа Банк» грошової суми 187146,44 грн. завершено 27.03.2015 року на підставі п.4 ч.1 ст. 47 Закону України про виконавче провадження.
У зв'язку з викладеним, заявник звернулася до суду з вказаною заявою.
Представник Біляївського ВДВС в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України - Крюков В.С. через систему «Електронний суд» надіслав пояснення, в яких зазначив, що на виконанні у Біляївському відділі державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження ВП №45403733 з примусового виконання виконавчого листа №6-2444, виданого 23.12.2009 року Новозаводським районним судом м. Чернігова про стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості у розмірі 279855,65 грн., яке 27.03.2015 року було завершено на підставі п.4 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (стягувач перешкоджає провадженню або не здійснює авансування). На виконанні у Біляївському відділі державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження ВП 45403510 з примусового виконання виконавчого листа №6-2230, виданого 31.12.2009 року Новозаводським районним судом м. Чернігова про стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості у розмірі 187146,44 грн., яке 27.03.2015 року було завершено на підставі п.4 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (стягувач перешкоджає провадженню або не здійснює авансування). Надати більш детальної інформації та зробити будь які дії відносно матеріалів виконавчого провадження немає можливості, оскільки згідно «Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби затвердженого Міністерством юстиції України від 25.12.2008 року №2274/5», термін зберігання завершених виконавчих проваджень становить три роки.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, надала заяву, в якій просила справу розглянути за її відсутності, заяву задовольнити, оскільки виконавче провадження завершено у 2015 році. З 2015 року банк не пред'явив жодної вимоги до ОСОБА_1 .
Представник Біляївського ВДВС в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України - Крюков В.С. у судове засідання не з'явився, у поданих письмових поясненнях просив справу розглянути за її відсутності.
Судом, на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що на виконанні у Біляївському відділі державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження №45403733 з примусового виконання виконавчого листа №6-2444, виданого 23.12.2009 року Новозаводським районним судом м. Чернігова про стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості у розмірі 279855,65 грн., яке 27.03.2015 року було завершено на підставі п.4 ч.1 ст.47 ЗаконуУкраїни «Про виконавче провадження» (стягувач перешкоджає провадженню або не здійснює авансування).
На виконанні у Біляївському відділі державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження №45403510 з примусового виконання виконавчого листа №6-2230, виданого 31.12.2009 року Новозаводським районним судом м. Чернігова про стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості у розмірі 187146,44 грн., яке 27.03.2015 року було завершено на підставі п.4 ч.1 ст.47 ЗаконуУкраїни «Про виконавче провадження» (стягувач перешкоджає провадженню або не здійснює авансування).
Повторно вищевказані документи на примусове виконання до відділу не надходили, що підтверджується листом Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України №5373/19.12-26 від 06.02.2026 року.
Станом на 21.08.2025 року у Державній прикордонній службі України виконується ухвала Біляївського районного суду Одеської області від 14.07.2011 року у цивільній справі №6-52/11, якою суд за поданням старшого державного виконавця ДВС Біляївського РУЮ Кольца О.О. тимчасово обмежив у праві виїзду за межу України боржника ОСОБА_1 , до повного погашення заборгованості за виконавчими листами №6-2444 та №6-2230, що видані 23.12.2009 року та 31.12.2009 року Новозаводським районним судом м. Чернігова, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» грошової суми 279 855,65 грн. та 187 146,44 грн., що підтверджується листом Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України №19/Б-19565/21128 від 21.08.2025 року.
Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 14.07.2011 року по справі №6-52/11 ОСОБА_1 тимчасово обмежено у праві виїзду за межу України до виконання нею боргових зобов'язань за виконавчими провадженнями від 01.04.2011 року ВП №25566858 та ВП №25565516. В ухвалі суду вказано, що у відділі державної виконавчої служби Біляївського РУЮ на виконанні знаходиться два виконавчих провадження за №В-12/244 з примусового виконання за виконавчими листами №6-2444 та №6-2230, виданих Новозаводським районним судом м. Чернігова 23.12.2009 року та 31.12.2009 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» грошових коштів у сумі 279855,65 грн. та 187146,44 грн.
Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 19.07.2011 року по справі №6-55/11 тимчасово обмежено ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до виконання ним зобов'язань за виконавчим листом №6-2444, виданого 23.12.2009 року Новозаводським районним судом м. Чернігова про стягнення з ОСОБА_2 та користь ПАТ «Альфа-Банк» грошових коштів у сумі 384 111,64 грн.
Відповідно до ч.5 ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно вимог п.9 ст. 129 Конституції України, обов'язковість рішень суду є одною із основних засад судочинства, отже невиконання судового рішення є порушенням норм Конституції України, які є нормами прямої дії.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Частиною 5 ст. 440 ЦПК України передбачено, що суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України регулює Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».
Відповідно до п.5 ч.1 ст. 6 зазначеного закону, право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, зокрема, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Відтак, враховуючи положення ст. 33 Конституції України, Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише при наявності достатніх на це підстав.
Протоколом №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, який ратифіковано Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, у статті 2 передбачено, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Законом встановлено можливість тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а при ухиленні боржника від їх виконання. Право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань.
З погляду на значення словосполучення «ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», вжите у п.5 ч.1 ст. 6 Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.
Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим, з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Суд наділений правом скасувати обмеження у праві виїзду за кордон лише за умови, коли відпали підстави, з якими закон пов'язує можливість застосування такого обмеження.
Судом встановлено, що виконавчі провадження з примусового виконання виконавчого листа №6-2230, виданого 31.12.2009 року Новозаводським районним судом м. Чернігова, виконавчого листа №6-2444, виданого 23.12.2009 року Новозаводським районним судом м. Чернігова, в рамках яких ОСОБА_1 була боржником, завершені ще у 2015 році, повторно вищевказані документи на примусове виконання до відділу не надходили, що підтверджується листом Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України №5373/19.12-26 від 06.02.2026 року.
ОСОБА_1 стверджує, що стягувач з 2015 року не пред'явив жодної вимоги до неї, що суд вважає доведеним в ході судового розгляду.
При цьому, суд не встановив злісного ухилення ОСОБА_1 від виконання зобов'язань, покладених на неї судовим рішенням. Водночас слід зазначити, що сама по собі наявність невиконаного судового рішення не може бути підставою для обмеження особи у праві виїзду за межі своєї країни.
Також, суд приймає до уваги, що виконавчі листи видані у 2009 році, ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 14.07.2011 року ОСОБА_1 обмежено у праві виїзду за межі України, тобто більше 14 років остання позбавлена права перетину державного кордону.
Будь-яке тимчасове обмеження у гарантованих Конституцією України прав особи, яке в момент його застосування мало легітимну мету, не може тривати постійно.
Відповідно до висновку Верховного суду, викладеного у постанові №331/8536/17 від 28.10.2020 року, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконания зобов'язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.
Зокрема, у справі «Гочев проти Болгарії» Європейський Суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином: у відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв'язку із неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (див. рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга N 66485/01, §§ 78-82).
Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (див. рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії « (Luordo v. Italy), скарга N 32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини"» (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга N 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою "Рінер проти Болгарії", § 121).
Надалі у п. 50 вказаного рішення Європейський Суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов'язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.
Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості (див. вказане вище рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», §124 і вказане вище рішення Європейського Суду «Фельдеши Фельдешне Хайлик против Венгрии», §35).
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов'язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.
Виходячи з аналізу практики висловленої Верховним Судом, ЄСПЛ, суд зазначає, що застосований обмежувальний захід відносно ОСОБА_1 поряд з встановленими фактичним обставинами по справі не можна визнати співмірним з переслідуваною легітимною метою, таке обмеження на теперішній час не створює передумов для належного виконання рішення суду.
Згідно положень ст.5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 , оскільки виконавчі провадження, в рамках яких вона була боржником, завершені ще у 2015 році, тривалий час (з 2015 року) стягувач повторно не звернувся з заявою про примусове виконання виконавчих листів, суд не встановив злісного ухилення ОСОБА_1 від виконання судового рішення.
Відповідно до п.4 розділу 1У Порядку взаємодії органів та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, та органів Державної прикордонної служби України піл час здійснення виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 30.01.2018 року №256/5/65 інформацію про встановлення тимчасового обмеження боржника фізичної особи у праві виїзду з України уповноважений орган Державної прикордонної служби України вилучає з бази даних на підставі отриманої засвідченої судом копії судового рішення про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду з України, що набрало законної сили та має відповідну відмітку суду про дату набрання законної сили.
Керуючись ст.ст. 12-13, 76-81, 89, 258-260, 352, 354, 440 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Біляївський ВДВС в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України - задовольнити.
Скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України громадянці України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 03.11.1995 року Біляївським РВ УМВС України в Одеській області, РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) яке встановлене ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 14.07.2011 року по справі №6-52/11.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області. У разі якщо ухвала була постановлена без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя М.Л. Пасечник