Господарський суд
Житомирської області
----------------------------------------* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
від "27" січня 2011 р. Справа № 18/1461
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Соловей Л.А.,
за участю представників сторін:
від позивача: Шалашова В.І., довіреність від 16.06.2010р.;
від відповідача: не з'явився;
розглянув справу за позовом Публічного Акціонерного Товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" (м.Київ)
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (м.Коростень)
про стягнення 355574,36грн. (згідно заяви про збільшення позовних вимог, а.с.71-72)
Спір розглянуто в більш тривалий строк, ніж передбачено ч.1ст.69 ГПК України, відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України (а.с.100).
Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 326629,11грн. заборгованості за кредитним договором №1/2 від 14.03.2008р., з яких: 240000,00грн. - основного боргу, 77633,15грн. - заборгованість за процентами, 5668,26грн. - пені, 3327,70грн. - інфляційних.
Під час розгляду справи позивач в порядку ст.22 ГПК України збільшив позовні вимоги (а.с.71-72). Ухвалою від 11.01.2011р. господарський суд прийняв заяву позивача про збільшення позовних вимог та вважає заявленим до розгляду спір про стягнення з відповідача 355574,36грн. (а.с.102-103). Таким чином, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача 355574,36грн., з яких: 240000,00грн. - основного боргу, 99129,60грн. - заборгованості за процентами, 517,81грн. - строкові нараховані проценти, 6564,66грн. - пені, 1919,87грн. - 3% річних, 7442,42грн. - інфляційних.
Спір розглядається в межах збільшених позовних вимог.
Представник позивача в судове засідання 27.01.2011р. на виконання вимог ухвали суду від 11.01.2011р. подав уточнений розрахунок інфляційних нарахувань, який складає 5669,77грн.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судових засіданнях: повноважного представника в судові засідання не направляв. В адресованому господарському суду клопотанні від 25.01.2011р. відповідач просить суд відкласти розгляд справи, посилаючись на неможливість з'явитись в судове засідання у зв'язку із перебуванням за межами України.
Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, враховуючи те, що неявка представника відповідача не перешкоджає повному та всебічному розгляду справи, а також той факт, що відповідач не був позбавлений права направити в судове засідання свого представника, приймаючи до уваги закінчення строку розгляду справи (про що відповідача було попереджено в ухвалах господарського суду від 09.12.2010р. та 11.01.2011р.), та те, ще розгляд справи з часу порушення провадження у справі неодноразово відкладався (ухвали від 09.12.2010р., 11.01.2011р., а.с.64, 102-103), чим учасникам судового процесу забезпечувалась можливість подати або надіслати суду додаткові докази в обґрунтування своїх доводів, а відповідачу, зокрема, - надати суду письмовий відзив на позовну заяву, перевірити розрахунок позовних вимог, наявні заперечення обґрунтувати документально з посиланням на конкретні норми закону, суд відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки вважає, що відповідач мав процесуальну можливість довести ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог і заперечень, та вважає за можливе здійснювати розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд
Як вбачається з матеріалів справи, 14 березня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк", (кредитодавець, позивач), та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (позичальник, відповідач) укладено кредитний договір №1/2 (а.с.7-9), за умовами якого кредитодавець зобов'язався надати позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, що складають невід'ємну частину договору (п.1.1 договору).
Пунктом 1.1.3 договору сторони погодили, що процентна ставка за користування кредитом 18 процентів річних.
11.06.2008р. між сторонами укладено Додаткову угоду №4 (а.с.113) до кредитного договору №1/2 від 14.03.2008р., відповідно до якої розмір процентної ставки за кредитним договором встановлено у розмірі 22,5 процентів річних.
Пунктом 2.10 договору сторони погодили, що у разі зміни процентних ставок на кредитному ринку України, у тому числі внаслідок прийняття компетентними державними органами України законів або підзаконних нормативних актів, що прямо або опосередковано впливають на стан кредитного ринку України, а також за рішенням Правління або Комітету управління активами та пасивами кредитодавця, останній має право ініціювати зміну розміру процентної ставки за користування кредитом.
Пунктом 2.10.3 Кредитного договору сторони встановили порядок зміни розміру процентної ставки за користування кредитом. Позичальник, отримавши повідомлення кредитодавця про зміну розміру процентної ставки за користування кредитом підписує додаткову угоду до кредитного договору та направляє її на адресу кредитодавця. У випадку, якщо позичальник протягом 10 банківських днів з дати відправлення кредитодавцем повідомлення про зміну процентної ставки за користування кредитом не здійснив дій, передбачених підпунктом 2.10.2 цього пункту, новий розмір процентної ставки за користування кредитом вважається таким, що погоджений із позичальником. Новий розмір процентної ставки нараховується з дня, наступного за днем закінчення десятиденного строку після відправлення кредитодавцем відповідного повідомлення позичальнику. Кредитодавець зберігає в кредитній справі позичальника копію повідомлення про зміну процентної ставки за користування кредитом та оригінал документу, що підтверджує факт відправлення повідомлення позичальнику.
24.11.2008р. відповідно до п.2.10.3 договору позивачем збільшено розмір процентної ставки в односторонньому порядку до 27 процентів річних, про що відповідачу направлено відповідну додаткову угоду №5 разом з повідомленням (а.с.92, 94, 114).
Проценти, нараховані за місяць, позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця, не пізніше 01 календарного числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані (п.2.8.1 договору).
Відповідно до п.3.3.1 кредитного договору позичальник зобов'язався повернути кредит відповідно до умов п.п.1.1.2, 2.3 цього договору зі сплатою процентів за фактичне користування та сплатою штрафних санкцій при порушенні умов договору.
Однак, відповідач в порушення умов кредитного договору не сплатив відсотки за користування кредитом, чим спонукав позивача звернутись з позовом до суду.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд визнає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:
Згідно положень статей 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема з договору.
Відповідно до ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як встановлено судом, внаслідок укладання між сторонами кредитного договору №1/2 від 14.03.2008р., позивач та відповідач набули відповідних прав та обов'язків.
Зокрема, у позивача виникло зобов'язання надати відповідачу кредит в сумі 243500,00грн. строком до 13.03.2011р. із сплатою 27 процентів річних, а у відповідача виникло зобов'язання використати отримані кредитні кошти відповідно до умов договору, вчасно їх повернути та сплатити проценти та інші платежі, які передбачені або випливають з договору.
Відповідно до умов кредитного договору Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3, було видано кредит в загальній сумі 240000,00грн., що підтверджується меморіальними ордерами (а.с.53-55).
Таким чином, зазначеними матеріалами справи підтверджується, що позивачем було виконано зобов'язання за кредитним договором №1/2 від 14.03.2008р.
При цьому, п.2.11 кредитного договору встановлено, що кредитодавець має право вимагати дострокового погашення заборгованості за цим договором у повному обсязі у разі наявності простроченої більше 5 банківських днів заборгованості за траншем/кредитом, нарахованими процентами та комісіями, передбаченими цим договором.
Таким чином, кредитним договором встановлений обов'язок позичальника у випадку неналежного виконання зобов'язань - достроково повернути кредит.
Враховуючи, що відповідач в порушення умов кредитного договору №1/2 від 14.03.2008р. не здійснював відповідних платежів, позивач направив на адресу відповідача лист від 03.12.2010р. з вимогою про дострокове повернення коштів (а.с.89-91).
Позичальник на вимогу кредитодавця зобов'язаний достроково повернути наявну заборгованість за кредитом та сплатити проценти за його користування, комісії, можливі штрафні санкції (п.6.3 договору).
За таких обставин позивач правомірно заявив вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом в сумі 240000,00грн.
На підставі кредитного договору №1/2 від 14.03.2008р. позивачем нараховано відповідачу відсотки за користування кредитними коштами на загальну суму 164933,81грн., в свою чергу відповідачем сплачено 65286,40грн. (а.с.73 зв.).
В порушення умов кредитного договору відповідач не здійснив погашення відсотків за користування кредитом, у зв'язку із чим за останнім виникла заборгованість у розмірі 99647,41грн. по відсоткам.
Зазначені обставини свідчать, що відповідач допустив порушення строків сплати відсотків за кредит, визначених кредитним договором №1/2 від 14.03.2008р., внаслідок чого за останнім виникла заборгованість по основній сумі кредиту в сумі 240000,00грн., заборгованість по несплачених відсотках у розмірі 99647,41грн.
У відповідності до ст.1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Статтею 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Водночас, статтею 1049 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок позичальника повернути позику у строк та в порядку, що встановлені договором; якщо договором строк повернення позики визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.3 ст.1049 ЦК України).
Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 240000,00грн. заборгованості по основній сумі кредиту, 99647,41грн. несплачених відсотків такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивач за порушення строків погашення заборгованості по кредиту нарахував відповідачу пеню по простроченим відсоткам в сумі 6564,66грн.
Відповідно до п.4.3 кредитного договору сторони погодили, що у разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів та комісій, визначених цим договором, позичальник сплачує кредитодавцю штраф у національній валюті України в розмірі подвійної процентної ставки, визначеної п.1.1.3 договору, від суми відповідного непогашеного платежу, за кожний день прострочення виконання.
Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною 3 ст.549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити неустойку (штраф, пеню).
Згідно п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши розрахунок пені (а.с.73, зв.), суд вважає його обґрунтованим, оскільки пеня в сумі 6564,66грн. нарахована відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства України.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача, згідно заяви про уточнення (збільшення) позовних вимог за прострочення виконання грошового зобов'язання 7442,42грн. інфляційних нарахувань та 1919,87грн. 3% річних.
Приписами частини 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції.
Згідно уточненого розрахунку позивача (а.с.74;111-112), перевіреного господарським судом, розмір інфляційних в сумі 5669,77грн. та розмір 3% річних в сумі 1919,87грн. нараховано позивачем обґрунтовано, тому суд задовольняє позовні вимоги в цій частині.
Однак, у заяві про збільшення позовних вимог позивач необґрунтовано просить стягнути з відповідача 7442,42грн. інфляційних, тому суд відмовляє позивачу в позові в частині стягнення 1772,65грн. (7442,42грн. - 5669,77грн.) інфляційних за необґрунтованістю.
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач заперечень проти позову та доказів сплати заборгованості станом на час розгляду справи не надав, розрахунок пені, річних, інфляційних не спростував.
Згідно з вимогами ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню частково на суму 353801,71грн., з яких: 240000,00грн. - основного боргу, 99647,41грн. - заборгованості за процентами, 6564,66грн. - пені, 1919,87грн. - 3% річних, 5669,77грн. - інфляційних. В позові відмовити в частині стягнення 1772,65грн. інфляційних.
Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки відповідач спонукав позивача звернутись з позовом до суду.
Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82 -85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (11500, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1)
на користь Публічного Акціонерного Товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" (04119, м. Київ, вул.Зоологічна, 5, код ЄДРПОУ 19017842)
- 240000,00грн. заборгованість за кредитом;
- 99647,41грн. - заборгованість за процентами;
- 6564,66грн. - пеня;
- 1919,87грн. - 3% річні;
- 5669,77грн. - інфляційні;
- 3538,02грн. - витрати по сплаті державного мита;
- 234,82грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В позові відмовити в частині стягнення 1772,65грн. інфляційних.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання мотивованого рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.
Суддя Соловей Л.А.
Повне рішення складено 31.01.2011р.
Віддрукувати: 3 прим.
1 - в справу
2- позивачу;
3- відповідачу (рекомендованим з повідомленням).