21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
27 січня 2011 р. Справа 7/211-10
за позовом: Прокурора Калинівського району Вінницької області, в інтересах держави, в особі Калинівської рійонної державної адміністрації. м. Калинівка
до: Сільськогосподарського виробничого кооперативу "РОДИНА", с. Глинськ, Калинівський район
про стягнення 49180,16 грн. боргу за надану допомогу
Головуючий суддя Банасько О.О.
Cекретар судового засідання Кислиця Л. С.
Представники:
прокуратури: Олексюк В.І. - службове посвідчення № 82-2004 від 06.10.2004 року.
позивача: Дмуховський О. В. - представник, доручення № 01-19-2860 від 28.10.2010 року, паспорт серія АА № 925940 виданий 12.01.1999 року (присутній в судовому засіданні 09.12.2010 року).
відповідача: не з'явився.
Прокурор Калинівського району Вінницької області звернувся з позовом в інтересах держави в особі Калинівської державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "РОДИНА" (правонаступника СВК "Родина") про стягнення 49180,16 грн., з яких 30000,00 грн. боргу та 19180,16 грн. пені за надану допомогу для проведення останнім комплексу осінньо-польових робіт відповідно до умов угоди від 15.11.2007 року.
Ухвалою від 29.11.2010 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 7/211-10 та призначено до розгляду на 09.12.2010 року.
09.12.2010 року в судовому засіданні з метою повного, всебічного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи оголошувалась перерва до 13.12.2010 року, а 13.12.2010 року до 27.12.2010 року.
16.12.2010 року до суду надійшло клопотання прокурора про заміну первісного відповідача СВК "Родина" - належним відповідачем - ПП "Родина-Глинськ", яке є правонаступником СВК "Родина".
В зв'язку з необхідністю витребування додаткових документів розгляд справи відкладено до 26.01.2011 року.
Відповідач в судове засідання 26.01.2011 року не з'явився, документів витребуваних ухвалою від 27.12.2010 року не надав, причин неявки та неподання документів не повідомив, при тому, що про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином - ухвалою від 27.12.2010 року, яка надсилалась рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Слід вказати, що під час розгляду даної справи судом встановлено, що після порушення провадження у справі відбулась реорганізація відповідача - з СВК "Родина" на приватне підприємство "Родина-Глинськ", що вбачається із наданих суду витягів із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Із преамбули статуту приватного підприємства "Родина-Глинськ" зареєстрованого 03.12.2010 року вбачається, що останнє створене шляхом перетворення СВК "Родина" та є повним (універсальним) правонаступником прав та обов'язків СВК "Родина".
Із витягів та п.1.2 Статуту приватного підприємства "Родина-Глинськ" вбачається, що місцезнаходженням останнього, є адреса ідентична адресі СВК "Родина" - вул.Леніна, 6, с.Глинськ Калинівського району Вінницької області по якій і надсилалась ухвала від 27.12.2010 року.
Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
На першому примірнику ухвали від 27.12.2010 року, яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.
Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
Також суд зауважує, що про поінформованість відповідача стосовно наявності в провадженні суду даної справи свідчить факт отримання останнім ухвали про порушення провадження у справі, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 20424820 наявним в матеріалах справи.
За викладених вище обставин справу, із врахуванням вимог ч.1 ст.69 ГПК України, розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.
В судовому засіданні 26.01.2011 року оголошено перерву до 27.01.2011 року на 11 год. 15 хв. з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи.
За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
15.11.2007 року між Калинівською районною державною адміністрацією (Калинівська РДА) та СВК "Родина" була укладена угода про зворотню фінансову підтримку № 126, згідно п.1.1 якої РДА надає підприємству зворотню фінансову допомогу на підтримку сільськогосподарського підприємства СВК "Родина" в сумі 120000,00 грн. з строком повернення до 25.12.2007 року.
Згідно з п. 2.1 Угоди зворотня фінансова підтримка підприємству надається шляхом перерахування з особового рахунку РДА № 35417026002096 на реєстраційний рахунок Підприємства № 26009109056900 в АКІБ "Укрсіббанк" м. Харків МФО 351005.
Зворотня фінансова підтримка повертається Підприємством на рахунок місцевого бюджету до 25.12.2007 року (п.2.2 Угоди).
Пунктом 4.3 Угоди передбачено, що Підприємство повертає кошти в строк обумовлений п.2.2 Угоди.
За посиланням позивача за угодою від 15.11.2007 року відповідачу було перераховано 120 000 грн., а останній в свою чергу не повернув надану суму в строк обумовлений Угодою.
В підтвердження викладених обставин щодо надання коштів та проведення розрахунків суду надано акт звірки проведення розрахунків станом на 13.12.2010 року, розпорядження на здійснення видатків з рахунку № 314228000700222 Державним казначейством у м. Калинівка, реєстр фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів № 1 від 16.11.2007 року, платіжне доручення № 74 від 16.11.2007 року тощо.
При дослідженні обставин спору судом встановлено, що 09.09.2009 року СВК "Родина" сплачено 90 000 грн. в рахунок погашення боргу в підтвердження чого є платіжне доручення про сплату останнім боргу від 09.09.2010 року.
Таким чином розмір боргу відповідача становить 30000,00 грн. (120 000,00 грн. - 90 000,00 грн.).
Непроведення відповідачем розрахунків за отримані кошти спонукало прокурора звернутись за захистом порушеного права до суду.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші право чини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Беручи до уваги зміст правовідносин, які склались між сторонами та характер взятих ними зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору позики, регулювання яких здійснюється в параграфі 1 "Позика" глави 71 "ПОЗИКА. КРЕДИТ. БАНКІВСЬКИЙ ВКЛАД", ст.ст.1046-1053 ЦК України.
Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).
Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як було зазначено в договорі сторони передбачили, що підприємство зобов'язано провести розрахунок до 25.12.2007 року.
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу про стягнення боргу в розмірі 30 000,00 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.
Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 19 180,00 грн. пені за результатами чого суд дійшов наступних висновків.
Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.
Частиною 2 ст.217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.
Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У п.5.2 Угоди сторонами погоджено, що якщо після припинення Угоди, підприємство не повертає кошти, виділені з резервного фонду, то воно повинно сплатити на рахунок районної державної адміністрації пеню в розмірі ставки Національного банку України, яка діє на момент закінчення терміну повернення коштів із резервного фонду, за кожний прострочений день до повного повернення виділених коштів.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених вище приписів законодавства позовні вимоги про стягнення з відповідача пені є правомірними, оскільки відповідають умовам чинного законодавства та умовам договору.
Провівши перевірку правильності наданих позивачем розрахунків судом виявлено помилки, які полягають в наступному.
Так, позивач розраховував пеню на прострочену заборгованість за період з 25.12.2007 року по 01.11.2010 року.
При цьому у розрахунку визначено ставку НБУ у розмірі 8 % за весь період прострочення.
Разом з тим, суд вважає вказаний розрахунок пені частково невірним виходячи з наступного.
Так, згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вбачається із змісту угоди від 15.11.2007 року в останньому сторонами не обумовлено продовження періоду нарахування штрафних санкцій.
Виходячи з наведеного в даному випадку вірним є визначення розміру пені за період з 25.12.2007 року по 25.06.2008 року, враховуючи при цьому приписи ч.6 ст.232 ГК України.
Окрім того суд зауважує, що згідно постанов правління НБУ від 29.12.2007 року № 492 та від 21.04.2008 року № 107 розмір облікової ставки НБУ встановлювався з 01.01.2008 року в розмірі 10,0 % річних, а з 30.04.2008 року в розмірі 12 % річних, що не було враховано позивачем при обрахуванні пені.
Разом з тим, суд здійснюючи перерахунок пені взяв для розрахунку ставку НБУ у розмірі 8 % річних, яку зазначив позивач, оскільки перерахунок пені із обліковими ставками, які змінювались призвело б до збільшення розміру заявленої до стягнення пені (тобто збільшення розміру позовних вимог), що є виключною прерогативою сторони в господарському процесі.
За результатами проведеного перерахунку із врахуванням виявлених помилок судом отримано 4826,73 грн. пені.
Як вбачається позивачем заявлено до стягнення 19 180,16 грн. пені, що є більшим ніж отримав суд в результаті перерахунку в зв'язку з чим в стягненні 14 353,43 грн. пені слід відмовити, як заявленій безпідставно.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) за винятком згаданих раніше.
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.
При розподілі державного мита суд враховує вказівки, які містяться в абз.2 п.4.2 та п.6.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається. Приймаючи рішення зі справи, провадження у якій порушено за заявою прокурора або його заступника, а також у випадках, коли позивач звільнений від сплати державного мита, господарський суд повинен виходити з такого. Якщо позов залишено без задоволення, державне мито не стягується. У разі задоволення позову повністю або частково державне мито стягується до державного бюджету України з відповідача, якщо він не звільнений від його сплати.
Приймаючи рішення, суд із врахуванням встановленого факту правонаступництва СВК "Родина" шляхом перетворення в ПП "Родина-Глинськ", дійшов висновку про необхідність заміни відповідача до якого було заявлено позов (СВК "Родина") його правонаступником (ПП "Родина-Глинськ") виходячи з наступного.
Згідно ст.25 ГПК України у разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив.
Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.
Єдиною підставою процесуального правонаступництва є реорганізація підприємства чи організації.
Відповідно до ст. 104 ЦК юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення).
Стаття 59 ГК визначає, що реорганізація може проводитися шляхом: злиття; приєднання; поділу; перетворення.
У разі перетворення одного суб'єкта господарювання в інший до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права і обов'язки попереднього суб'єкта господарювання.
Розрізняють універсальне та сингулярне правонаступництво.
За універсальним правонаступництвом має місце перехід усієї сукупності прав та обов'язків певної особи. При цьому майно особи як сукупність прав і обов'язків, які їй належать, переходить до правонаступника (правонаступників) як єдине ціле, причому в цій сукупності єдиним актом переходять усі окремі права та обов'язки, які належали на момент правонаступництва праводателю, незалежно від того, виявлені вони на момент правонаступництва чи ні.
Заміна сторони її правонаступником у порядку процесуального правонаступництва можлива у випадку, коли сторона вибула із спірного правовідношення після порушення провадження у справі.
Як вказувалось вище, в даному випадку відбулась реорганізація СВК "Родина" шляхом його перетворення в ПП "Родина-Глинськ" і даний факт мав місце після порушення провадження у справі, що в сукупності дає підстави для заміни сторони (відповідача) його правонаступником в порядку ст.25 ГПК України.
27.01.2011 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 25, 29, 32, 33, 34, 35, 36, 43, 44, 45, 46, ч.ч.1, 2, 5 ст. 49, ст.ст.75, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд-
1. Замінити відповідача - Сільськогосподарський виробничий кооператив "Родина" - його правонаступником - Приватним підприємством "Родина-Глинськ".
2. Позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Приватного підприємства "Родина-Глинськ", вул.Леніна, 6, с.Глинськ, Калинівський район, Вінницька область, 22425 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 03732181) на користь Калинівської районної державної адміністрації, пл. Леніна, 1, м. Калинівка, Вінницька область, 22400 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 04051170) - 30000 грн. 00 коп. боргу, 4826 грн. 73 коп. пені.
4. Стягнути з Приватного підприємства "Родина-Глинськ", вул. Леніна, 6, с.Глинськ, Калинівський район, Вінницька область, 22425 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 03732181) в доход Державного бюджету України - 348 грн. 27 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 167 грн. 12 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. Видати накази в день набрання рішенням законної сили.
6. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Суддя Банасько О.О.
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 01 лютого 2011 р.
віддрук. 2 прим.
1 - до справи
2 - відповідачу - вул. Леніна, 6, с. Глинськ, Калинівський район, Вінницька область, 22425.