17.01.11 № 31952/10/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Ліщинського А.М. та Носа С.П.,
при секретарі судового засідання - Романишин О.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державного департаменту з питань банкрутства Міністерства економіки України на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.07.2010р. в частині вжиття заходів забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 до Державного департаменту з питань банкрутства Міністерства економіки України та Сектору з питань банкрутства у Хмельницькій обл. Державного департаменту з питань банкрутства Міністерства економіки України про скасування наказу про анулювання ліцензії та розпорядження,-
Оскаржуваною ухвалою суду від 07.07.2010р. в порядку забезпечення позову зупинено дію наказу Державного департаменту з питань банкрутства № 82 від 29.06.2010р. про анулювання ліцензії на право провадження господарської діяльності арбітражних керуючих, виданої ОСОБА_1 03.03.2006р. Міністерством економіки України (а.с.6-7).
В апеляційній скарзі відповідач Державний департамент з питань банкрутства Міністерства економіки України просить ухвалу суду в частині вжиття заходів забезпечення позову скасувати, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про забезпечення позову (а.с.9-10).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що клопотання про забезпечення позову розглянуто неповноважним складом суду; спірна ухвала була винесена судом без виклику відповідача, при цьому копія останньої не була у встановлені строки скерована на адресу сторони по справі; також спірна ухвала не містить будь-якого обґрунтування висновків суду про доцільність вжиття заходів забезпечення позову.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності згідно із ч.4 ст.196 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.117 КАС України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Як слідує із матеріалів справи, 21.06.2010р. Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа /СПД/ ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, із врахуванням поданих під час розгляду справи доповнень, просив визнати протиправним та скасувати розпорядження Сектору з питань банкрутства у Хмельницькій обл. Державного департаменту з питань банкрутства Міністерства економіки України № 6 від 29.04.2010р. та наказ Державного департаменту з питань банкрутства Міністерства економіки України № 82 від 29.06.2010р. (а.с.2-5).
Одночасно позивачем було подано 07.07.2010р. до суду клопотання про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії наказу Державного департаменту з питань банкрутства Міністерства економіки України № 82 від 29.06.2010р. про анулювання ліцензії (текст вказаного клопотання в матеріалах справи є відсутнім).
Згідно оскаржуваної ухвали мотивами задоволення вищевказаного клопотання і вжиття судом заходів забезпечення позову є те, що невжиття судом за наведених обставин заходів забезпечення позову може призвести до негативних наслідків, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Враховуючи в сукупності обставини справи, колегія суддів приходить до переконливого висновку про необґрунтованість вжитих заходів забезпечення позову і недотримання судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали вимог ст.117 КАС України.
Наведений висновок обґрунтовується наступним.
Із змісту вимог ст.117 КАС України слідує, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співрозмірними заявленим позовним вимогам, повинні бути безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
Також при розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу;
- наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення;
- імовірності виникнення утруднень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів;
- необхідності у зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.
Із змісту оскаржуваної ухвали убачається, що під час розгляду клопотання СПД ОСОБА_1 суд прийшов до висновку про те, що захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття вказаних заходів, для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Разом з тим, переписавши диспозицію ст.117 КАС України, суд не мотивув вказаний висновок будь-якими фактичними обставинами справи, не навів доказів існування тих фактів, якими позивач обгрунтував свою заяву про забезпечення позову.
Також визнаючи обґрунтованим і терміновим клопотання позивача про забезпечення позову, в оскаржуваній ухвалі судом не вказано, які саме права та інтереси позивача порушені суб'єктом владних повноважень спірним наказом, не зазначено в чому існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або з яких причин захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також про очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Виходячи з наведеного, в суду першої інстанції у розглядуваному випадку не було правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову у вигляді зупинення дії наказу Державного департаменту з питань банкрутства № 82 від 29.06.2010р. про анулювання ліцензії на право провадження господарської діяльності арбітражних керуючих.
Окрім цього, відсутність в оскаржуваній ухвалі обгрунтування вжитих заходів забезпечення позову вказує на фактичне вирішення спору без розгляду по суті, що не узгоджується з метою застосування правового інституту забезпечення позову.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду і постановити нову ухвалу.
Даючи оцінку вказаним обставинам в сукупності, колегія суддів приходить до переконання про безпідставність і необґрунтованість винесення ухвали в частині вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а тому вважає, що ухвала судом в цій частині постановлена з порушенням норм процесуального права, що привело до неправильного вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову, а відтак вона підлягає в частині вжитих заходів забезпечення позову скасуванню з винесенням в цій частині нової ухвали про відмову в задоволенні клопотання про забезпечення адміністративного позову.
Керуючись ст.ст.117, 118, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст.199, п.4 ч.1 ст.202, п.3 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 211, 254 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Державного департаменту з питань банкрутства Міністерства економіки України задоволити частково.
Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.07.2010р. у справі № 2а-4557/10/2270 в частині вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії наказу Державного департаменту з питань банкрутства Міністерства економіки України № 82 від 29.06.2010р. про анулювання ліцензії на провадження господарської діяльності арбітражних керуючих, виданої Міністерством економіки України ОСОБА_1 03.03.2006р., - скасувати.
В цій частині винести нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, - відмовити.
В решті ухвалу суду від 07.07.2010р. залишити без змін.
Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи по суті.
Ухвала апеляційного суду є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: Р.М.Шавель
Судді: А.М.Ліщинський
С.П.Нос