24 січня 2011 р. Справа № 17624/10
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
Головуючого судді Каралюса В.М.,
суддів Олендера І.Я., Ліщинського А.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Локачинському районі Волинської області на постанову Локачинського районного суду Волинської області від 17 лютого 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Локачинському районі Волинської області про визнання протиправними дій та нарахування підвищення до пенсії як особі, якій надано статус дитини війни,-
В лютому 2010 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Локачинському районі Волинської області (далі УПФУ), в визнати незаконними дії відповідача щодо невиплати та обмеження їй виплати державної соціальної допомоги як дитині війни; відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за 2007 рік 1442 грн. 70 коп., за 2008 рік 1158 грн. 60 коп., всього 2601 грн. 30 коп.
Постановою Локачинського районного суду Волинської області від 17 лютого 2010 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Локачинському районі Волинської області щодо невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Локачинському районі Волинської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по 31.12.2009 р. з урахуванням виплачених сум. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Зазначена постанова мотивована тим, що відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком, вимоги позивача є законними, а тому судом першої інстанції відновлено порушене право останнього.
Не погоджуючись з прийнятою постановою УПФУ подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в позові в повному обсязі.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що Закон України «Про соціальний захист дітей війни» передбачає, що фінансування виплат по даному Закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджується Верховною радою України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, тому будь-яких порушень законодавства з боку відповідача не вбачається.
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.1 п.2 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних міркувань.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». У зв'язку з тим, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. №6-рп/2007 та від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 було визнано неконституційними окремі положення Законів України про Державний бюджет України на 2007-2008 роки, якими було зупинено і обмежено право на отримання спірних доплат, то суд першої інстанції прийшов до переконання, що відмова УПФУ у проведенні нарахування і виплати позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22 травня 2008 року по 31.12.2008 року є протиправною.
Такі висновки суду першої інстанції на думку колегії суддів частково відповідають обставинам справи та є вірними.
Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач ОСОБА_1 є дитиною війни та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин та вирішення даного спору судом, мала право на підвищення виплачуваної їй УПФУ пенсії за віком.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п.12 ст.71, ст.111 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими було зупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» визнані неконституційними, втрачають чинність лише з дня ухвалення Конституційним судом України цього рішення. Таким чином, враховуючи норми ч. 2 ст. 152 Конституції України, відповідно до якої закони, інші правові акти або їхні окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність, рішення Конституційного Суду України № б-рп/2007 від 09.07.2007р. зворотної дії в часі не мас, і на період до 09 липня 2007 року не поширюється.
Рішенням Конституційного суду №10-рп/2008 від 22.05.2008 р. нова редакція ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, визнана неконституційною, а тому з 22.05.2008 р. почала діяти колишня редакція ст.6 вищенаведеного Закону. Таким чином з 22.05.2008 р. до позовні вимоги щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії як дітям війни підлягають до задоволення.
Проте, у відповідності до ст.ст.99, 100 КАС України в редакції до 07.07.2010 р. для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судом першої інстанції не враховано, що позивач пропустила строк звернення до адміністративного суду, оскільки звернулася з позовом лише 05.02.2010 р., а відповідачем заявлено клопотання про застосування річного строку звернення до суду /а.с.13/.
Колегія суддів зазначає, що оскільки стосовно не нарахованих пенсій ніякими нормативно-правовими актами, крім КАС України, не визначено строк звернення до суду, то під час вирішення спорів, які виникають із вказаних правовідносин слід застосовувати річний строк звернення до суду.
Колегія суддів приходить до висновку про необхідність застосування строку звернення до суду, визначеного ст.99 КАС України та відмови у задоволенні позовних вимог позивача в частині нарахування та виплати підвищення до пенсії як дитині війни за 2007-2008 роки.
За таких обставин оскаржувана постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України є підставою для її скасування та прийняття нової постанови.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 160, ст. 195, 197, п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Локачинському районі Волинської області задовольнити.
Постанову Локачинського районного суду Волинської області від 17 лютого 2010 року у справі № 2а-49/10 - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Локачинському районі Волинської області про визнання протиправними дій та нарахування підвищення до пенсії як особі, якій надано статус дитини війни відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя В.М. Каралюс
суддя І.Я. Олендер
суддя А.М. Ліщинський