Справа №949/2743/25
20 квітня 2026 року м.Дубровиця
Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого - судді Оборонової І.В.,
за участю секретаря: Волкодав А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» Романенко Михайло Едуардович звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_1 та просить стягнути з неї на користь позивача заборгованість за кредитним договором №1400468043796 від 05 січня 2024 року у загальному розмірі 15 194,72 грн. Одночасно просить стягнути з відповідачки судові витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 05 січня 2024 року між первісним кредитором - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва капітал» та ОСОБА_1 (надалі відповідачка) було укладено кредитний договір №1400468043796, відповідно до умов якого відповідачка отримала грошові кошти у розмірі 4 500,00 грн та зобов'язалася повернути отримані грошові кошти, сплатити проценти за користування кредитом, а також виконати інші зобов'язання у строки та на умовах, визначених зазначеним договором.
Вказаний кредитний договір укладено в електронній формі шляхом приєднання відповідачки до умов публічної оферти первісного кредитора та підписано нею із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Перед укладенням договору відповідачка самостійно заповнила анкету-заяву на отримання грошових коштів, у якій зазначила свої персональні дані, реквізити банківської картки та підтвердила ознайомлення і згоду з істотними умовами надання кредиту.
Первісний кредитор свої зобов'язання за кредитним договором виконав належним чином та у повному обсязі, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на банківську картку, зазначену відповідачкою при оформленні заявки, що підтверджується відповідними платіжними документами.
У подальшому, на підставі договору факторингу, право грошової вимоги за вказаним кредитним договором було відступлено первісним кредитором на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс», яке набуло статусу нового кредитора та, відповідно, права грошової вимоги до відповідачки за вказаним зобов'язанням у повному обсязі.
Внаслідок неналежного виконання відповідачкою зобов'язань за кредитним договором, що полягало у порушенні обов'язку щодо своєчасного та повного повернення грошових коштів і сплати процентів за користування кредитом, станом на дату звернення до суду утворилася заборгованість у загальному розмірі 15 194,72 грн.
У позовній заяві представник позивача просить розглянути справу за його відсутності. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі. У разі неявки відповідачки у судове засідання не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідачка, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судового засідання, про що свідчить розміщене оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с. 21), у судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Дослідивши письмові докази у справі та оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за внутрішнім переконанням на підставі їх всебічного, повного та об'єктивного дослідження.
Судом встановлено, що 05 січня 2024 року між первісним кредитором - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва капітал» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1400468043796.
Із анкети-заяви на отримання кредиту вбачається, що відповідачка зазначила свої персональні дані, а саме прізвище, ім'я, по батькові, дату народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані, адресу реєстрації, контактний номер телефону, адресу електронної пошти, розмір бажаного кредиту, строк кредитування та реквізити банківської картки для зарахування кредитних коштів. Анкета-заява містить електронний підпис одноразовим ідентифікатором F5G1Y8, що узгоджується з іншими матеріалами справи.
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 1.3 кредитного договору Кредитодавець надає Позичальнику кредит у національній валюті на умовах строковості, зворотності та платності, а Позичальник зобов'язується одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором, при цьому сума кредитного ліміту становить 4 500 грн 00 коп., а строк кредитування становить 120 днів - з 05 січня 2024 року по 04 травня 2024 року, із обов'язком повернення кредиту не пізніше визначеного строку.
Згідно з пунктом 1.3.1 договору Позичальник зобов'язаний сплачувати проценти у рекомендовану дату, визначену графіком платежів. Із графіка платежів вбачається, що першою рекомендованою датою платежу визначено 24 січня 2024 року.
Відповідно до пунктів 1.4, 1.4.1, 1.4.2 кредитного договору тип процентної ставки є фіксованим, при цьому проценти за користування кредитом нараховуються щоденно: за дисконтною процентною ставкою у розмірі 2,25 % від суми кредиту протягом перших 20 днів користування кредитом, а починаючи з 21 дня - за базовою процентною ставкою у розмірі 2,5 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом і до моменту повного повернення кредиту. Крім того, відповідно до пунктів 1.6, 1.7 договору орієнтовна реальна річна процентна ставка становить 146642,74 %, а орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору становить 17 775,00 грн.
Крім того, у матеріалах справи наявна довідка про ідентифікацію клієнта, відповідно до якої 05 січня 2024 року ОСОБА_1 була ідентифікована в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва капітал», а акцепт оферти здійснено шляхом укладення договору №1400468043796 з використанням одноразового ідентифікатора. У довідці також зазначено номер телефону позичальниці, її електронну пошту, дату та час підписання паролем, а також маску банківської картки НОМЕР_1 .
Зазначені докази у своїй сукупності підтверджують, що саме відповідачка здійснила дії, спрямовані на отримання кредитних коштів, у тому числі зазначила свої персональні дані, контактні відомості та реквізити банківської картки.
Таким чином, судом встановлено, що кредитний договір №1400468043796 від 05 січня 2024 року укладено в електронному вигляді відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію», при цьому відповідачка підтвердила отримання та ознайомлення з інформацією про умови надання кредиту, його загальну вартість, розмір процентної ставки, строки та порядок виконання грошових зобов'язань, а також погодилася на укладення договору саме такого змісту.
Відповідно до ч.2 ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, такий договір вважається укладеним у письмовій формі.
Статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний одноразовим ідентифікатором, за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Такий висновок узгоджується і з правовими позиціями Верховного Суду, наведеними у поданій позовній заяві.
При цьому встановлено, що сторонами погоджено всі істотні умови кредитного договору, зокрема суму кредиту, строк кредитування, розмір процентної ставки, порядок повернення кредиту, а також наслідки порушення зобов'язання, що свідчить про досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору.
Також встановлено, що первісний кредитор належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором, що полягало у перерахуванні відповідачці грошових коштів у визначеному договором розмірі, у зв'язку з чим у відповідачки виник обов'язок щодо їх повернення та сплати процентів відповідно до умов договору.
Зазначена обставина підтверджується листом про підтвердження успішної оплати, виданим Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Контрактовий дім», відповідно до якого за транзакцією №1347783634 від 05.01.2024 року о 13:53 було здійснено платіж у сумі 4 500,00 грн, статус операції визначено як «Виконано», платником зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва капітал», а призначенням платежу - «Видача кредитних коштів». При цьому номер картки, на яку здійснено переказ, відповідає масці картки, зазначеній відповідачкою при укладенні договору та проходженні ідентифікації.
Суд звертає увагу, що надані платіжні документи є належними письмовими доказами, які підтверджують реальність здійснення фінансової операції з перерахування кредитних коштів, а відтак і факт належного виконання первісним кредитором свого обов'язку з видачі кредиту.
Надані у справі докази узгоджуються між собою за змістом, датами, номером кредитного договору, особою боржника, реквізитами платіжної картки та розміром заборгованості, що виключає обґрунтовані сумніви у їх достовірності та належності.
Разом із тим матеріалами справи встановлено, що відповідачка належним чином умови кредитного договору не виконала, у передбачений договором строк грошові кошти та нараховані проценти за користування кредитом у повному обсязі не повернула, у зв'язку з чим допустила порушення строків виконання грошових зобов'язань, передбачених умовами договору.
Як вбачається з поданого представником позивача розрахунку заборгованості та витягу з додатку до договору факторингу, станом на дату звернення до суду за відповідачкою обліковується заборгованість у загальному розмірі 15 194,72 грн, яка складається з 4 398,75 грн - заборгованості за тілом кредиту та 10 795,97 грн - заборгованості за процентами за користування кредитними коштами. Заборгованість за штрафними санкціями, комісіями та пенею відсутня.
Поданий розрахунок заборгованості відповідачкою не спростований, альтернативного розрахунку суду не надано, а доказів неправильності визначення розміру заборгованості матеріали справи не містять, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав сумніватися у достовірності та обґрунтованості заявленої до стягнення суми.
При цьому, відповідачкою не надано суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували повне або часткове погашення заборгованості за кредитним договором, припинення зобов'язання з інших передбачених законом підстав або спростовували факт отримання грошових коштів.
Крім того, позивачем на адресу відповідачки направлялася досудова вимога про погашення заборгованості, складена в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс», у якій останній повідомлено про перехід права вимоги за кредитним договором №1400468043796 та запропоновано сплатити заборгованість у розмірі 15 194,72 грн у строк до 20.10.2025 року. Однак зазначена вимога залишена без виконання.
Відповідно до частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Відповідно до частини першої статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання.
Одним із передбачених законом випадків відступлення права вимоги є факторинг.
Відповідно до статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи.
Згідно зі статтею 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути як наявна, так і майбутня грошова вимога.
Судом встановлено, що 18 жовтня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва капітал» як клієнтом та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» як фактором укладено договір факторингу №18102024. Відповідно до умов зазначеного договору клієнт зобов'язався відступити фактору права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, а фактор - набувати такі права та здійснювати фінансування клієнта на умовах, визначених договором.
Матеріалами справи підтверджується, що договір факторингу укладено у письмовій формі, підписано уповноваженими представниками сторін, що відповідає вимогам статті 513 Цивільного кодексу України.
Факт відступлення права грошової вимоги за кредитним договором №1400468043796 підтверджується актом приймання-передачі реєстру прав вимог до договору факторингу №18102024 від 18.10.2024 року та витягом з додатку до договору факторингу, в яких містяться відомості про відповідачку, її реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер і дату кредитного договору, а також розмір заборгованості за тілом кредиту і відсотками.
Крім того, факт реального виконання договору факторингу підтверджується платіжною інструкцією №10386 від 18 жовтня 2024 року, відповідно до якої Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» сплачено на користь первісного кредитора грошові кошти у сумі 109 295,30 грн із призначенням платежу: «Оплата за відступлення права вимоги, зг. Договору факторингу №18102024 від 18.10.2024р. Без ПДВ».
Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що відступлення права грошової вимоги за зобов'язаннями відповідачки здійснено у порядку та на умовах, визначених договором факторингу та вимогами цивільного законодавства України.
Таким чином, до позивача перейшло право вимоги у повному обсязі, включаючи право на стягнення основного боргу та нарахованих процентів.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Згідно зі статтями 525, 629 Цивільного кодексу України зобов'язання є обов'язковим для виконання сторонами, а одностороння відмова від зобов'язання або зміна його умов не допускається.
Відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Встановлені судом обставини свідчать про те, що відповідачка, отримавши кредитні кошти, взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконала, у визначений договором строк грошові кошти та нараховані проценти не повернула, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.
Суд також зазначає, що презумпція правомірності правочину, передбачена статтею 204 Цивільного кодексу України, відповідачкою не спростована, кредитний договір є чинним, недійсним у судовому порядку не визнавався, а відтак підлягає виконанню сторонами.
Таким чином, на підставі всебічного, повного та об'єктивного дослідження наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором є законними, обґрунтованими та підтвердженими належними і допустимими доказами, у зв'язку з чим заявлена до стягнення заборгованість підлягає стягненню у повному обсязі.
Що стосується позовних вимог щодо розподілу між сторонами судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
При цьому, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 визначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару або про обов'язок його сплати, а також інші документи, які підтверджують обсяг та вартість наданих послуг.
Рішення Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited проти України" (заява №19336/04, п.269) вказує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
19 лютого 2020 року Великою Палатою Верховного Суду прийнято додаткову постанову у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19), де зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, однак при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має оцінити їх дійсність, необхідність та розумність.
За змістом ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, а також значення справи для сторін. Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.
Як вбачається з матеріалів справи, 01 січня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» та адвокатом Лівак Іванною Миколаївною було укладено договір №42649746 про надання правової допомоги.
17 листопада 2025 року до вказаного договору укладено додаткову угоду №1400468043796, відповідно до якої адвокат зобов'язалася здійснити представництво та захист інтересів клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 , а клієнт - виплатити адвокату гонорар у розмірі, визначеному договором та додатковою угодою.
До вказаного договору долучено детальний опис робіт, виконаних адвокатом Лівак Іванною Миколаївною, у якому зазначено перелік конкретних дій, здійснених адвокатом у межах надання правничої допомоги у даній справі, а саме: правовий аналіз обставин спірних правовідносин, надання правових рекомендацій щодо захисту інтересів позивача, складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній розрахунок суми судових витрат, а також формування додатків до позовної заяви. Загальна вартість наданих послуг визначена у сумі 6 000,00 грн.
Крім того, у матеріалах справи міститься акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги, укладений 17 листопада 2025 року між адвокатом та позивачем, відповідно до якого сторони підтвердили факт надання адвокатом правничої допомоги та її прийняття клієнтом на загальну суму 6 000,00 грн. Зазначеним актом підтверджено, що до складу наданих послуг увійшли: правовий аналіз обставин справи та надання консультацій, складання позовної заяви, а також формування додатків до неї.
Аналізуючи зазначені докази, суд враховує характер спірних правовідносин, обсяг виконаних адвокатом робіт, а також те, що розгляд даної справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.
Суд також бере до уваги, що дана справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, не відзначається підвищеною складністю, не потребувала проведення значного обсягу процесуальних дій, витребування додаткових доказів чи дослідження великого обсягу доказової бази, а спірні правовідносини, що виникли між сторонами, є типовими для даної категорії справ, пов'язаних зі стягненням заборгованості за кредитними договорами, та неодноразово були предметом розгляду судами, у зв'язку з чим з цього питання сформована усталена та послідовна судова практика.
При цьому суд враховує, що надані адвокатом послуги полягали у здійсненні правового аналізу обставин справи, підготовці позовної заяви, формуванні додатків до неї, що за своїм характером є типовими юридичними діями, які не потребують значних часових затрат або складних юридичних досліджень.
Оцінюючи заявлений розмір витрат на правничу допомогу у сукупності з обсягом виконаних адвокатом робіт, витраченим часом на їх виконання, складністю справи, ціною позову та значенням справи для сторін, суд приходить до висновку, що заявлена до стягнення сума у розмірі 6 000,00 грн не в повній мірі відповідає критеріям розумності та співмірності.
Суд також враховує, що розмір витрат на правничу допомогу повинен бути обґрунтованим, реальним та співмірним із характером наданих послуг, а їх розмір не може бути надмірним з огляду на обставини конкретної справи.
З урахуванням викладеного, керуючись принципом співмірності витрат на правничу допомогу, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача, до 3 000,00 грн, що відповідає критеріям розумності, необхідності та пропорційності.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги в частині стягнення заборгованості підлягають задоволенню, суд приходить до висновку, що понесені позивачем витрати зі сплати судового збору слід стягнути з відповідачки.
Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 17 грудня 2025 року №17121516.
Тому з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн, а також судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтями 9, 12 Закону України «Про споживче кредитування», статтями 204, 207, 512, 513, 514, 525, 526, 530, 611, 612, 625, 629, 639, 1048, 1049, 1054, 1077, 1078, 1082 Цивільного кодексу України, статтями 4, 13, 76, 81, 89, 133, 137, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 273, 280-284, 287-289, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» заборгованість за кредитним договором №1400468043796 від 05 січня 2024 року у загальному розмірі 15 194,72 грн (п'ятнадцять тисяч сто дев'яносто чотири гривні 72 копійки), яка складається з: 4 398,75 грн - заборгованості за тілом кредиту; 10 795,97 грн - заборгованості за процентами за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) та витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок).
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто Дубровицьким районним судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи, згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс», місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, м. Бровари Київської області, код ЄДРПОУ 42649746.
Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , паспорт громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_3 .
Суддя: підпис.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Суддя Дубровицького
районного суду
Рівненської області Оборонова І.В.