справа 278/1913/26
21 квітня 2026 року м. Житомир
Суддя Житомирського районного суду Житомирської області Віктор Мокрецький, розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - приватний нотаріус Житомирського районного нотаріального округу Кулініч Наталія Адамівна про встановлення факту, що має юридичне значення,
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою згідно якої просила встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт того, що земельна ділянка з кадастровим номером 1822083800:1:000:0066 площею 2,7243 га та земельна ділянка з кадастровим номером 1822083800:01:000:0234 площею 0,1971 га, які розташовані в с. Катеринівка Житомирського району Житомирської області та належать на праві власності матері заявниці - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У обґрунтування заявленого ОСОБА_1 повідомила, шо у березні 2008 року померла її матір - ОСОБА_2 . Разом із тим, за життя остання набула право власності на указані земельні ділянки, проте у державних актах по батькові ОСОБА_2 зазначено із помилкою у зв'язку із чим існує необхідність у встановленні факту належності зазначених актів саме матері заявниці.
Оглянувши матеріали зазначеної заяви суд доходить висновку про необхідність її залишення без руху із огляду на настакетупне.
За правилами ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Нормою п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно із ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
У частині другій статті 315 ЦПК України зазначено, що в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо за законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Водночас, Пленум Верховного Суду України у пункті 17 постанови «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31 березня 1995 року (зі змінами), суди повинні мати на увазі, що факт володіння громадянином нерухомим майном на праві власності встановлюється судом, якщо у заявника був правовстановлюючий документ на цей об'єкт, але його втрачено і немає можливості підтвердити наявність права власності не в судовому порядку. В таких справах заявник має подати докази про відсутність можливості одержання чи відновлення відповідного документу про право власності та про те, що на підставі цього документа об'єкт нерухомості належав йому на праві власності.
Разом з тим, з матеріалів справи убачається, що документи, які підтверджують право власності спадкодавиці ОСОБА_2 на вищевказане нерухоме майно, не втрачені, але у них міститься описка у написанні її по батькові.
Водночас, у обґрунтування заяви ОСОБА_1 вказує на те, що вона бажає встановити факт належності правовстановлюючих документів на земельні ділянки ОСОБА_3 , проте у прохальній частині заявниця просить встановити факт належності спадкового майна (об'єктів нерухомості) останній.
За таких обставин, ОСОБА_1 слід визначитися який саме факт, що має юридичне вона бажає встановити за наслідками розгляду цієї справи: факт належності правовстановлюючих документів ОСОБА_3 чи факт належності останній земельних ділянок на праві приватної власності. У подальшому обраний заявницею спосіб захисту її права слід відобразити у прохальній частині заяви.
Окрім цього, суд звертає увагу ОСОБА_1 на те, що виправлений примірник заяви слід подавати до суду в кількості, яка відповідає кількості учасників цієї справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду заяви постановляє ухвалу про залишення заяви без руху.
Отже, недотримання заявницею наведених норм процесуального законодавства перешкоджають суду вирішити питання стосовно відкриття провадження у цій справі, а тому суд вимушений залишити вказану заяву без руху із наданням ОСОБА_1 строку на усунення недоліків, вказаних у цій ухвалі.
На підставі вищевикладеного, керуючись ч. 1 ст. 185 ЦПК України,
Заяву залишити без руху з наданням п'ятиденного строку для усунення недоліків зазначених в даному рішенні з дня отримання його копії.
Роз'яснити заявниці, що у випадку неусунення зазначених недоліків заява вважається неподаною та повертається авторові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Віктор Мокрецький