Справа № 161/8539/26
Провадження № 1-кс/161/2759/26
м. Луцьк 22 квітня 2026 року
Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 , при секретарі судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_3 , про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, -
Слідчий СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_3 , за погодженням із прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Луцької окружної прокуратури ОСОБА_4 , звернулася до слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області з клопотанням про накладення арешту на майно, яке було вилучено 18.04.2026 року в ході огляд місця події, а саме на грошові кошти в розмірі три купюри номіналом 20 грн, одну купюра номіналом 500 гривень, дві купюри номіналом 1000 гривень, одну купюру номіналом 100 грн, одну купюру номіналом 50 доларів США, які належать ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Клопотання вмотивоване тим, що СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області розслідується кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026030580000643 від 19.04.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що 19.04.2026 року близько 20 години 05 хвилин за адресою Луцький район с. Підгайці вул. Колгоспна 15, працівниками поліції в складі ГРПП Ескадра-15 було зупинено транспортний засіб марки "ТОЙОТА" моделі "ЛАН КРУЗЕР ПРАДО" сірого кольору під керуванням ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який в подальшому запропонував неправомірну вигоду в розмірі 50 доларів США за не складання уповноваженими особами відносно останнього протокол про вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 130 КУпАП.
З метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення вказаного кримінального правопорушення, 18.04.2026 було проведено огляд місця події, а саме: на відкритій ділянці дороги що розташована поблизу житлового будинків за адресою Волинська область, Луцький район, с. Підгайцях вул. Надстирна буд. 10А за координатами 50.71225 Пн, 25,39098Сх, в ході якого з шкіряного гаманця, який належить ОСОБА_5 було виявлено та вилучено вказані грошові кошти.
Враховуючи вищевказане, для встановлення всіх обставин кримінального провадження, виникла необхідність в накладенні арешту на вилучені речі, тобто заборону на використання та розпорядження, відчуження вказаним речами, тому слідчий просить клопотання задовольнити та накласти запитуваний арешт.
В судове засідання не з'явилися прокурор та слідчий, однак попередньо подали заяву про розгляд клопотання у їхній відсутності, а тому слідчий суддя приходить до висновку про розгляд клопотання на підставі наявних у ньому матеріалів із кримінального провадження. Відповідно до положень, передбачених ч.4 ст.107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів не здійснюється.
Дослідивши клопотання, долучені до нього матеріали із кримінального провадження, в їх сукупності, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підставне і підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до положень ст.167 КПК України якими передбачено, що тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у ч.2 цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
Ч.3 ст.170 КПК України встановлено, що з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Слідчим суддею встановлено, що наданими до клопотання доказами частково підтверджується наявність підстав для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, передбачених ст.131 КПК України.
Відсутні підстави вважати, що майно вилучено з порушенням процесуальних норм.
Окрім того, вивченням матеріалів клопотання, встановлено, що потреби досудового розслідування частково виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться у клопотанні слідчого.
За результатами розгляду клопотання, слідчий суддя приходить до переконання, що стороною обвинувачення доведено існування на даний час розумних підозр вважати, що частина майна, яке було вилучено під час огляду місця події та щодо якого подано дане клопотання про арешт, містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, та відповідає вимогам ст. 98 КПК України. З метою повного, всебічного та неупередженого проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, враховуючи характер та обставини розслідуваного кримінального правопорушення, наявні у матеріалах клопотання фактичні дані, які дають достатні підстави вважати, що це майно відповідає критеріям, зазначеним у ч.2 ст.167 КПК України, а тому з метою збереження речових доказів, попередження можливого його знищення, відчуження, забезпечення їх правомірного утримання та дослідження органами досудового розслідування, проведення необхідних слідчих дій, клопотання в частині накладення арешту на одну купюру номіналом 50 доларів США, слід задовольнити та накласти запитуваний арешт.
Разом з тим, стороною обвинувачення у даному випадку не доведено, що існує легітимна мета накладення арешту на грошові кошти в розмірі три купюри номіналом 20 грн, одну купюра номіналом 500 гривень, дві купюри номіналом 1000 гривень, одну купюру номіналом 100 грн, які належать ОСОБА_5 , оскільки не доведено, що вказане майно відповідає критеріям, визначеним ч.2 ст.167 КПК України, тобто використане як засіб чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, в тому числі є речовими доказами і містять в собі будь яку слідову інформацію щодо вчинення кримінального правопорушення, що не підтверджується матеріалами клопотання, а також, що накладення арешту є необхідним для його збереження, що свідчить про відсутність правових підстав у накладенні арешту на майно. Відтак, відсутня потреба в застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, що і є підставою для відмови у задоволенні клопотання слідчого у цій частині згідно ч.1 ст.173 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.167; 170-173 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_3 про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, задовольнити частково.
Накласти арешт у кримінальному провадженні, що внесено до ЄРДР за №12026030580000643 від 19.04.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України на тимчасово вилучене майно, яке було вилучено 18.04.2026 року в ході огляд місця події, а саме на одну купюру номіналом 50 доларів США.
В частині клопотання про накладення арешту на грошові кошти в розмірі три купюри номіналом 20 гривень, одну купюра номіналом 500 гривень, дві купюри номіналом 1000 гривень, одну купюру номіналом 100 гривень, відмовити.
Відповідно до частини третьої статті 173 КПК України відмова у задоволенні клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі всього тимчасово вилученого майна.
Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Копію ухвали вручити учасникам судового провадження.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1