18 січня 2011 року Справа № 2а-6791/10/2370
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Руденко А.В.,
при секретарі -Чемерин І.В.,
за участю:
представника позивача -Чепурної С.А. (за довіреністю від 18.06.2010р. №16-01/16),
представника відповідача -Павленко М.В. (за довіреністю від 28.07.2010р. №19866/10-017),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Темп»до державної податкової інспекції у м. Черкаси про часткове скасування податкових повідомлень-рішень,-
29.12.2010р. відкрите акціонерне товариство «Темп»звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у м. Черкаси, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0004101504/0 від 15.12.2010р. повністю, а податкові повідомлення-рішення №0004111504/0 від 15.12.2010р., №0004121504/0 від 15.12.2010р., №230/17-2207/14308948 від 20.12.2010р.; №0004062301/0 від 16.12.2010р. -частково, в частині нарахування пені та штрафних санкцій.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ті обставини, що штрафні (фінансові) санкції за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями нараховані позивачу з порушенням вимог законодавства, а саме: штрафні (фінансові) санкції застосовані під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, тому відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»нарахуванню не підлягають; при нарахуванні штрафних (фінансових) санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями №0004062301/0 від 16.12.2010р. та №0004111504/0 від 15.12.2010р. відповідачем завищено їх розмір, чим порушено п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»; штрафні (фінансові) санкції за порушення Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»за податковим повідомленням-рішенням №230/17-2207/14308948 від 20.12.2010р. застосовані безпідставно, оскільки позивач вказані види діяльності не здійснює.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, позов просив задовольнити, при цьому зазначив, що порушення п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»в частині завищення штрафних (фінансових) санкцій за податковим повідомленням-рішенням №0004111504/0 від 15.12.2010р. відсутнє.
Представник відповідача надав письмові заперечення проти позову, у яких з посиланням на ст.ст. 1, 12 та 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»зазначив, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів штрафні (фінансові) санкції не нараховуються тільки на зобов'язання, які виникли до введення мораторію. Оскільки податкові зобов'язання донараховані позивачу за період 2007-201р.р., тобто після введення мораторію, штрафні (фінансові) санкції застосовані до позивача правомірно. Крім цього, податковим повідомленням-рішенням №230/17-2207/14308948 від 20.12.2010р. нараховані штрафні санкції за порушення Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», тому твердження позивача про те, що штрафні (фінансові) санкції застосовані за порушення Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»є безпідставним.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях, у задоволенні позову просив відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відкрите акціонерне товариство «Темп»зареєстроване як юридична особа 14.07.1997р. виконавчим комітетом Черкаської міської ради Черкаської області, ідентифікаційний код 14308948, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 150102 від 14.07.1997р.
Відповідачем була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007р. по 30.06.2010р., за результатами якої складено акт №2780/23-2/14308948 від 13.12.2010р.
За висновками акта перевірки (п. 4 акта) встановлено порушення позивачем:
- п. 4.1 ст. 4 та п.п. 7.3.1, п.п. 7.3.6 п. 7.3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР, в результаті чого податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, занижено на загальну суму 47 412 грн. та завищено на загальну суму 13 211 грн.;
- ст. 5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»від 11.12.1991р. №1963-Х11, а саме: порушення строку подання до ДПІ у м. Черкаси податкового розрахунку за придбаний та зареєстрований в органах ДАІ (06.03.2010р.) автомобіль марки Hundaj Matrix;
- п. 15 Порядку справляння збору за спеціальне водокористування водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.1999р. №1494, та п. 6.1, п. 6.2, п. 7.2 Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженої наказом Мінфіну України, ДПА України, Мінекономіки України, Мінохорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 01.10.1999р. за №231/539/1/118/219, зареєстрованої в Міністерстві Юстиції України 19.10.1999р. за №711/4004, а саме: у податковому розрахунку збору за спеціальне використання водних ресурсів за 2007 рік занижено збір за 4-й квартал 2007 року на суму 159 грн. 05 коп.;
- п. 4 та п. 8 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999р. №303, а саме: у податкових розрахунках збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2007, 2008, 2009 роки та за перше півріччя 2010р. занижено податкове зобов'язання на загальну суму 18 082 грн.;
- ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003р. №889-1Y, в результаті чого позивачу донараховано податок у сумі 2 372 грн. 41 коп.
- ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003р. №889-1Y, а саме несвоєчасне перерахування податку з доходів фізичних осіб.
На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті такі податкові повідомлення-рішення:
- №0004062301/0 від 16.12.2010р., яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 34 003 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 23 607 грн.;
- №0004111504/0 від 15.12.2010р., яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з плати за спеціальне користування водними ресурсами державного значення у сумі 150 грн. 05 коп. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 170 грн.;
- №0004121504/0 від 15.12.2010р., яким позивачу донараховано податкове зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у сумі 18 082 грн. 11 коп. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 9 041 грн. 06 коп.;
- №230/17-2207/14308948 від 20.12.2010р., яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 2 372 грн. 41 коп., застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 4 744 грн. 82 коп. та нараховано пеню у сумі 59 136 грн. 27 коп.;
- №0004101504/0 від 15.12.2010р., яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 170 грн.
Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями акта перевірки та податкових повідомлень-рішень, поясненнями представників позивача та відповідача.
Як встановлено судом, предметом спору є правомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій та пені.
Зі змісту податкових повідомлень-рішень вбачається, що штрафні (фінансові) санкції та пеня застосовані відповідно до ст. 16, п.п. 17.1.1, п.п. 17.1.3 п. 17 ст. 17 Закону № 2181.
Відповідно до п.п. 8.1.2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003р. №889-1Y податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом; якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується, платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.
Розрахунком пені за неповне та несвоєчасне перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету по ВАТ «Темп»(а.с. 86) підтверджується порушення позивачем строків перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету.
Відповідно до ст. 16 Закону № 2181 після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
П.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 передбачає, що платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або затримку.
П.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 передбачає, що у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у п.п. «б»п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду , на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти відсотків неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Беручи до уваги ту обставину, що позивач визнає допущені ним та встановлені при перевірці факти порушень податкового законодавства і не заперечує проти донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 34 003 грн., податку з доходів фізичних осіб у сумі 2 372 грн. 41 коп., збору за забруднення навколишнього природного середовища у сумі 18 082 грн. 11 коп. та плати за спеціальне користування водними ресурсами державного значення у сумі 159 грн. 05 коп., суд приходить до висновку про те, що штрафні (фінансові) санкції з податку на додану вартість у сумі 23 607 грн., з податку на доходи фізичних осіб у сумі 4 744 грн. 82 коп., з податку з юридичних осіб -власників транспортних засобів у сумі 170 грн., зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у сумі 9 041 грн. 06 коп., плати за спеціальне користування водними ресурсами державного значення у сумі 170 грн. та пеня за несвоєчасне перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб у сумі 59 136 грн. 27 коп. нараховані позивачем обґрунтовано та на законних підставах.
Відповідно до ст. 1 Закону України ««Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»від 14.05.1992р. №2343-Х11 (у подальшому -Закон № 2343) мораторій на задоволення вимог кредиторів -це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Конкурсними кредиторами відповідно до ст. 1 вказаного Закону є кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника.
Поточними кредиторами відповідно до ст. 1 вказаного Закону є кредитори за вимогами боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.
Ст. 12 вказаного Закону встановлює, зокрема, заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші санкції (економічні санкції) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Системний аналіз змісту вищезазначених норм права свідчить про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, а отже і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.
З огляду на наведене суд приходить до висновку про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.
Що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями, згідно із загальними правилами, нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання, неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Цей висновок кореспондує зі змістом ч. 1 ст. 23 Закону № 2343, відповідно до якої нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості за зобов'язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Черкаської області від 18.10.2004р. у справі №01/3365 порушено провадження у справі про банкрутство відкритого акціонерного товариства «Темп», введено процедуру розпорядження майном та мораторій на задоволення вимог кредиторів; ухвалою господарського суду Черкаської області від 08.06.2010р. у справі №01/3365 процедура розпорядження майном продовжена на шість місяців.
Враховуючи те, що податкові зобов'язання донараховані позивачу за наслідками планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007р. по 30.06.2010р., тобто виникли після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, вони є поточною заборгованістю позивача, на яку дія мораторію не розповсюджується.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції (254 к/96-ВР) та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
З огляду на зазначене суд при вирішенні питання про застосування мораторію керується нормами ст.ст. 1, 12 та 23 Закону №2343 та вважає, що посилання позивача на дію мораторію як на підставу звільнення від нарахування штрафних (фінансових) санкцій та пені ґрунтується на неправильному застосуванні ч. 4 ст. 12 вказаного Закону.
Також позивач вважає, що відповідач завищив розмір штрафної (фінансової) санкції за податковим повідомленням-рішенням №0004062301/0 від 16.12.2010р., граничний розмір якої відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 повинен становити 50 відсотків від суми донарахованого податкового зобов'язання, сума якого дорівнює 17 001 грн. 50 коп. (розрахунок: 34 003 грн. основного платежу х 50% = 17 001 грн. 50 коп.). Натомість відповідачем застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 23 607 грн.
Зі змісту розрахунку розміру штрафних санкцій за несплату податку на додану вартість (а.с. 87) вбачається, що сума недоплати податку на додану вартість становить 47 214 грн., розрахункова сума штрафних санкцій за всі податкові періоди, у яких виявлена недоплата, складає 137 769 грн. 50 коп., сума штрафних санкцій, що підлягає застосуванню, складає 23 607 грн., тобто 50 відсотків від суми недоплати (розрахунок: 47 214 грн. х 50% = 23 607 грн.).
При цьому донарахований податок за результатами перевірки складає 34 003 грн. і визначений як різниця між сумою недоплати та сумою завищення податкового зобов'язання (47 214 грн. -13 211 грн. = 34 003 грн.).
Згідно з приписами п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 нарахування штрафної (фінансової) санкції здійснюється на суму недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми, тобто не залежить від суми донарахованого податкового зобов'язання.
Суд вважає висновок позивача про те, що розмір штрафної (фінансової) санкції не повинен перевищувати 50 відсотків суми донарахованого податкового зобов'язання, хибним, оскільки він суперечить п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 7 Закону № 2181.
Посилання позивача на безпідставне притягнення до відповідальності за порушення Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»спростовується змістом податкового повідомлення-рішення №230/17-2207/14308948 від 20.12.2010р., з якого вбачається, що підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 4 744 грн. 82 коп. та пені у сумі 59 136 грн. 27 коп. є ст. 8, п. 2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 20.05.2003р. №889-1Y та ст. 16 Закону № 2181.
У вказаному податковому повідомленні-рішенні дійсно зазначено, що у разі несплати суб'єктом підприємницької діяльності фінансових санкцій за порушення вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» сума санкцій стягується за рішенням суду.
Суд бере до уваги, що посилання на вказаний Закон зазначене в частині наслідків несплати санкцій у добровільному порядку, а не як правова підстава для застосування штрафних (фінансових) санкцій, наявність доведених відповідачем та визнаних позивачем порушень вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 20.05.2003р. №889-1Y, тому вважає, що вказане порушення є формальним і не може бути підставою для скасування податкового повідомлення-рішення.
На підставі викладеного суд приходить до висновку про відсутність законних підстав для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 14, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у порядку письмового провадження -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду виготовлена у повному обсязі 23 січня 2011р.
Суддя А.В. Руденко