73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
"28" січня 2011 р. Справа № 2-а-6131/10/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бездрабка О.І.,
при секретарі - Кусик Г.С.,
за участю:
позивачів - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представника позивачів - ОСОБА_3,
представника третьої особи - Сторожевої В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Контрольно-ревізійного управління в Харківській області, третя особа: Харківський національний університет внутрішніх справ про визнання висновків акту ревізії № 031-11/49 від 19.07.2010 р. та листа № 031-21/9717 від 13.10.2010 р. нечинними, зобов"язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1, ОСОБА_2 (далі - позивачі) звернулися з позовом до Контрольно-ревізійного управління в Харківській області (далі - відповідач), третя особа: Харківський національний університет внутрішніх справ, в якому просять визнати нечинними висновки акту відповідача в частині дотримання законодавства по відшкодуванню витрат на відрядження, визнати нечинним висновки листа відповідача № 031-21/9717 від 13.10.2010 р. про стягнення зайво виплачених коштів, отриманих безпідставно з ОСОБА_1 в сумі 22317 грн., з ОСОБА_2 в сумі 74123,63 грн., зобов"язати відповідача виключити з акту ревізії пункти стосовно дотримання законодавства в частині відшкодування витрат на відрядження, зобов"язати відповідача відкликати з Харківського національного університету внутрішніх справ лист № 031-21/9717 від 13.10.2010 р. "Про відшкодування коштів".
У судовому засіданні позивачі та представник позивачів підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити, вказавши на те, що відповідачем необгрунтовано зроблено висновок про повернення безпідставно отриманих коштів по відшкодуванню витрат на відрядження, оскільки дане твердження не відповідає вимогам нормативних актів. Витрати на відрядження відшкодовувалися на підставі посвідчень про відрядження та документів, які підтверджують вказані у звітах суми витрат. Відсутність наказів про відрядження не впливає на правомірність відшкодування витрат. Зазначають, що у акті ревізії відповідачем вказано, що відшкодування витрат на відрядження здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон" і в той же час направлено вимогу про стягнення зайво виплачених коштів, отриманих безпідставно з ОСОБА_1 в сумі 22317 грн., з ОСОБА_2 в сумі 74123,63 грн. Суми відшкодування витрат на відрядження підтверджені документально та відповідають нормам витрат, визначених постановою Кабінету Міністрів України "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон". Просять задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з"явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, заперечень на позов не надав.
Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб"єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Представник третьої особи у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, оскільки жодних порушень відповідачем при проведенні ревізії та направленні вимоги не допущено, а тому немає підстав для задоволення позовних вимог.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, дослідивши наявні у справі докази суд приходить до наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.3 ст.19 Господарського кодексу України однією з сфер державного фінансового контролю за господарською діяльністю суб'єктів господарювання є збереження та витрачання коштів і матеріальних цінностей суб'єктами господарських відносин - за станом і достовірністю бухгалтерського обліку та звітності. Частиною 4 зазначеної статті визначено, що органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами.
Статтею 2 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в України" визначено, що головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Частинами 2, 5 ст.2 даного Закону передбачено, що державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування. Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи.
Службовими особами Контрольно-ревізійного управління у Харківській області проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності у Харківському національному університеті внутрішніх справ за 2008-2009 роки та завершений звітний період 2010 року, за наслідками якої складено акт від 19.07.2010 р. № 031-11/49.
Згідно акту ревізії встановлено непоодинокі випадки виїзду у відрядження працівників Університету та оплати авансових звітів по відрядження без належно оформлених документів, а саме: відсутність наказів на відрядження, підстави для відрядження при виданні наказу, відсутність номеру, дати та підстави на посвідченнях про відрядження або невідповідність зазначених реквізитів в реєстрації посвідчень, яка ведеться у відділі документального забезпечення та режиму, що є порушеням п.1.1 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон.
Зокрема, у акті ревізії зазначено про необгрунтовано проведені витрати на відрядження при відсутності належного документального оформлення ректору Університету ОСОБА_1 в сумі 22317 грн., помічнику ректора ОСОБА_2 в сумі 74123,63 грн.
За висновками ревізії КРУ ректору Харківського національного університету внутрішніх справ надіслано вимогу від 13.10.2010 № 031-21/9717 про відшкодування збитків, в тому числі стягнення зайво виплачених коштів з ОСОБА_1 в сумі 22317 грн., з ОСОБА_2 в сумі 74123,63 грн.
Однак суд не погоджується з даними висновками відповідача виходячи з наступного.
Як вбачається з висновків акту ревізії від 19.07.2010 р. № 031-11/49 та вимоги про відшкодування збитків від 13.10.2010 р. № 031-21/9717 відповідачем встановлено необгрунтовану виплату ОСОБА_1 коштів у сумі 22317 грн., ОСОБА_2 - в сумі 74123,63 грн., внаслідок чого направлено вимогу про повернення вказаних коштів.
Тобто, фактично відповідачем зазначається про безпідставну виплату позивачам коштів за відрядження.
Відповідно до п.6.1 Інструкції з організації відряджень у структурі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України № 1666 від 31.12.2004 р. (далі - Інструкція № 1666), працівникові, який направляється у відрядження, видається грошовий аванс у межах сум, призначених на оплату вартості проїзду, витрат на наймання житла та добових, а також посвідчення про відрядження встановленого зразка.
Пунктом 6.2 Інструкції № 1666 визначено, що обов"язки щодо видачі посвідчення про відрядження та ведення журналу обліку відряджень покладаються у вищих навчальних закладах на підрозділи по роботі з персоналом.
Відповідно до п.6.5 Інструкції № 1666 працівник, який виїжджає у відрядження, зобов"язаний отримати посвідчення про відрядження з талоном посвідчення та карткою АІС "Відрядження" (тільки для працівників центрального апарату МВС та апаратів ГУМВС, УМВС, УМВСТ), а також заповнити всі їх реквізити, після чого передати талон посвідчення до фінансово-економічного підрозділу для отримання відповідного авансу.
Згідно з п.6.7 Інструкції № 1666 з метою підтвердження факту вибуття у відрядження і перебування в пунктах відрядження, а також прибуття до місця служби працівник повинен зробити в посвідченні про відрядження необхідні відмітки, завірені підписами та печатками керівників ОВС.
Після повернення із відрядження працівник у триденний термін зобов"язаний подати завізовані в безпосереднього керівника до штабного підрозділу - копію підсумкового документа про роботу у відрядженні; до фінансово-економічного підрозділу - картку АІС "Відрядження", посвідчення про відрядження або довідку про час перебування у відрядженні та авансовий звіт про витрачені кошти (п.6.12 Інструкції № 1666).
Відповідно до п.6.13 Інструкції № 1666 порядок відшкодування витрат, пов"язаних з відрядженнями, здійснюється на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.1999 р. № 663 "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон".
Положеннями п.6 Постанови Кабінету Міністрів України "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах міста та за кордон" установлено, що державним службовцям, а також іншим особам, які направляються у відрядження в межах України і за кордон підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок коштів бюджетів, за наявності оригіналів підтвердних документів відшкодовуються витрати: на проїзд (включаючи перевезення багажу) до місця відрядження і назад, а також за місцем відрядження; на побутові послуги, що включені до рахунків на оплату вартості проживання у готелях (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), але не більш як 10 відсотків норм добових витрат для країни, куди відряджається працівник, визначених у додатку до цієї постанови, за всі дні проживання; на бронювання місць у готелях у розмірах не більш як 50 відсотків вартості місця за добу; на користування постільними речами в поїздах; на комісійні у разі обміну валюти. Відшкодування витрат на службові телефонні переговори проводиться в розмірах, погоджених з керівником.
Також згідно п.2 даної Постанови працівникові виплачуються добові відповідно до додатку.
З системного аналізу вказаних правових норм слідує, що правомірність відшкодування коштів за відрядження визначається на підставі посвідчення про відрядження, оригіналів підтверджуючих фінансових документів та авансових звітів і саме наявність цих документів та достовірність відображення у них даних є підставою для відшкодування витрат на відрядження.
Як вбачається з акту ревізії від 19.07.2010 р. № 031-11/49 (а.с.18) ревізорами зазначено, що ревізією дотримання законодавства в частині відшкодування витрат на відрядження та інших витрат, проведених за рахунок підзвітних коштів, встановлено, що відшкодування витрат на відрядження здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон".
Тобто, самим відповідачем при проведені ревізії на підставі первинних фінансових документів та авансових звітів підтверджено обгрунтованість та правильність суми відшкодування витрат на відрядження ОСОБА_1, ОСОБА_2
Суд зазначає, що порушення порядку оформлення виїзду у відрядження не свідчить про неправомірність відшкодування витрат на відрядження, оскільки підставою для відшкодування витрат на підрядження є посвідчення про відрядження, фінансові документи та авансові звіти, а не накази про відрядження.
При цьому суд акцентує увагу на тому, що у вимозі № 031-21/9717 від 13.10.2010 р. відповідачем ставиться питання про стягнення зайво виплачених коштів з позивачів, які отримали їх безпідставно, однак у акті ревізії № 031-11/49 від 19.07.2010 р. не зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримано коши у більшому розмірі, ніж це передбачено постановою Кабінету Міністрів України "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон", або суми виплачених їм коштів не підтверджені документально.
Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з доводами позивачів в частині визнання неправомірними висновків акту ревізії № 031-11/49 від 19.07.2010 р. в частині необгрунтовано проведених витрат на відрядження при відсутності належного документального підтвердження ректору університету ОСОБА_1, помічнику ректора ОСОБА_2 та вимоги Контрольно-ревізійного управління в Харківській області № 031-21/9717 від 13.10.2010 р. про стягнення зайво виплачених коштів, отриманих безпідставно з ОСОБА_1 в сумі 22317 грн., з ОСОБА_2 в сумі 74123,63 грн.
Що стосується позовних вимог в частині зобов"язання відповідача виключити з акту ревізії пункти стосовно дотримання законодавства в частині відшкодування витрат на відрядження та відкликати з Харківського національного унівверситету внутрішніх справ лист № 031-21/9717 від 13.10.2010 р. "Про відшкодування коштів", то вони не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до п.3 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 р. № 550, акт ревізії - документ, який складається особами, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати.
Повноваження суду при вирішенні справи визначено ст.162 КАС України, згідно якої у разі задоволення адміністративного позову суд може зобов"язати відповідача вчинити певні дії. При цьому зобов"язання відповідача вчинити певні дії повинно кореспондуватися з його повноваженнями на вчинення цих дій.
Суд зазначає, що ні Законом України "Про державну контрольно-ревізійну службу України", ні Порядком проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою не передбачено повноваження керівника Контрольно-ревізійного управління на виключення окремих пунктів з акту ревізії після його підписання та надання одного примірника посадовій особі підприємства, установи, організації, яка перевірялася.
Крім того, судом визнано неправомірною вимогу Контрольно-ревізійного управління в Харківській області № 031-21/9717 від 13.10.2010 р., а тому немає підстав для зобов"язання відповідача її відкликати, оскільки внаслідок визнання вимоги неправомірною вона немає юридичних наслідків для позивачів.
Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 158-163, 167 КАС України, суд -
постановив:
Позов задовольнити частково.
Визнати неправомірними висновки акту ревізії № 031-11/49 від 19.07.2010 р. в частині необгрунтовано проведених витрат на відрядження при відсутності належного документального підтвердження ректору університету ОСОБА_1, помічнику ректора ОСОБА_2
Визнати неправомірною вимогу Контрольно-ревізійного управління в Харківській області № 031-21/9717 від 13.10.2010 р. про стягнення зайво виплачених коштів, отриманих безпідставно з ОСОБА_1 в сумі 22317 грн., з ОСОБА_2 в сумі 74123,63 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 31 січня 2011 р.
Суддя Бездрабко О.І.
кат. 5.1.2