Справа № 747/76/26
Провадження № 2/747/114/26
іменем України
22.04.2026 року селище Талалаївка
Талалаївський районний суд Чернігівської області в складі головуючої судді Тіщенко Л.В. за участю секретаря Зірки В.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Представник позивача Мишевська Н.М. звернулась до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором № 550262-КС-001 про від 091.08.2025 у розмірі 22 640, 00 грн та судовий збір у розмірі 2662, 40 грн. Позов обґрунтовано тим, що 01.08.2025 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 550262-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». 01.08.2025 року ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 550262-КС-001 про надання кредиту. 01.08.2025 року ОСОБА_1 прийняв прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 550262-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» направило ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор на номер телефону НОМЕР_1 , який був зазначений позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті. Таким чином, 01.08.2025 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено договір № 550262-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у прядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». На підставі укладеного договору, відповідач отримав кредит в розмірі 8 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, шляхом перерахування на банківську картку. ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов'язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 8 000, 0 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 , яку позичальником вказано при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті. Відповідно до пункту 2 Договору протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів. Відповідно до п.5.1. Правил, які у відповідності до пункту 10 Кредитного договору є його невід'ємною частиною, обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за користування кредитом за договором про надання кредиту здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом з урахуванням умов Кредитного договору. Таким чином, проценти за користування кредитом щоденно нараховуються на неповернену суму кредиту, станом на початок доби, з першого дня перерахування суми кредиту Позичальнику до закінчення терміну дії Договору про надання кредиту (включно), тобто, протягом всього строку кредитування. Представник позивача зазначає, що не слід ототожнювати проценти, які нараховуються протягом строку кредитування у відповідності до норм ЦК України в якості правомірної плати за користування кредитними коштами, наданими йому Позивачем у відповідності до умов Кредитного договору (статті 1048 та 1056-1 ЦК України) та проценти, які нараховуються за порушення грошового зобов'язання, тобто у випадку, коли сума кредиту за Кредитним договором не повертається Позичальником у визначений ним строк (частина друга статті 625 ЦК України). ТОВ «Бізнес Позика» не нараховувало жодних процентів після закінчення строку дії кредитного договору. Як вбачається з розрахунку заборгованості за Кредитним договором, заборгованість Відповідача за Кредитним договором після закінчення строку дії Кредитного договору не змінювалася (тобто проценти за Кредитним договором після закінчення строку дії Кредитного договору не нараховувалися). Зважаючи на те, що ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов'язання за Кредитним договором, у Боржника станом на 15.02.2026 року утворилась заборгованість за Договором № 550262-КС-001 про надання кредиту, в розмірі 22 640, 00 грн, яка складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту - 8 000, грн, суми прострочених платежів по процентах - 9040, 0 грн, суми заборгованості по відсотках відповідно до ст 625 ЦК України - 4 000, 0 грн, суми прострочених платежів за комісією - 1600, 0 грн. Тому представник позивача просить суд стягнути з відповідача заборгованість за Договором № 550262-КС-001 про надання кредиту в сумі 22 640, 0 грн та понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662, 40 грн.
Ухвалою від 02 березня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання на 23 березня 2026 року. Ухвалою від 23 березня 2026 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, ухвалою суду витребувано в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформацію про випуск банківської картки на ім'я відповідача та виписку про рух коштів по рахунку, розгляд справи відкладено на 22 квітня 2026 року, про що учасники справи повідомлені належним чином.
В судове засідання представник позивача не з'явився, в позовній заяві просили суд розглянути справу без участі представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечують. Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з'явився, не повідомивши суд про причину неявки, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями, відзив на позов, заяви про розгляд справи за його відсутності або відкладення розгляду справи до суду не надходили. Згідно ч.1 ст 223 ЦПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи не перешкоджає розгляду справи по суті, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
З копії пропозиції укласти договір (оферта) № 550262-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 31.07.2025 судом встановлено, що ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» запропонувало ОСОБА_1 укласти договір про надання кредиту з використанням інформаційно-комунікаційних систем (а.с.30) Із копії паспорта споживчого кредиту встановлено, що ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» надало ОСОБА_1 кредит у сумі 8 000,00 грн., строком на 16 тижнів, безготівковим шляхом, протягом трьох робочих днів на задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Комісія за надання кредиту - 1600 грн (а.с.16-19) 31.07.2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір № 550262-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Згідно даного договору, кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 8 000 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором. Строк дії договору - до 20.11.2025 року. Стандартна процентна ставка в день 1 % фіксована. Комісія за видачу кредиту - 1 200 грн. денна процент на ставка - 0, 91%. В п.4.2.2. договору встановлений графік платежів, які має здійснити позичальник для належного виконання умов Кредитного договору (а.с. 20-29) ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов'язання за договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 8 000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника (котрий позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ПрофітГід» (а.с. 53). Переказ грошових коштів на рахунок позичальника ОСОБА_1 підтверджується також і наданою на виконання ухвали суду інформацією АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с. 96-97) ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов'язання за кредитним договором. Згідно розрахунку заборгованості у боржника станом на 13.01.2026 року утворилась заборгованість за Договором № 550262-КС-001 про надання кредиту, в розмірі 22 640, 00 грн, яка складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту - 8 000, грн, суми прострочених платежів по процентах - 9040, 0 грн, суми заборгованості по відсотках відповідно до ст 625 ЦК України - 4 000, 0 грн, суми прострочених платежів за комісією - 1600, 0 грн. (а.с.15) На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.
Суд, дослідивши умови та зміст кредитного договору, прийшов до висновку, що за своєю правовою природою правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі є кредитними, а тому вони підпадають під правове регулювання норм §2 глави 71 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Позичальник згідно з ч.1 ст. 1049 ЦК України зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, стаття 1050 ЦК України зобов'язує його сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги. Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ч.1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.ч.1, 3, 4, 7 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України У «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, як це передбачає ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Судом встановлено, що сторони узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Також, приписами ст. 12 цього Закону, передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, встановленому ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків. Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У відповідності до положень ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи встановлені в ході судового розгляду обставини, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно із ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Відповідно до ч.3 ст.1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. За положеннями статей 1046, 1049 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
За умовами укладеного сторонами договору позики № 550262-КС-001 від 31.07.2025 року ТОВ «Бізнес Позика» надало позичальнику суму позики, а позичальник зобов'язався повернути надану позику у повному обсязі протягом 16 тижнів, до 20.11.2025 року. Сторони досягли згоди у тому, що повернення позики та сплата процентів за користування позикою здійснюватиметься у відповідності до умов цього договору. Таким чином, позикодавець відповідно до статті 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти. Розрахунок заборгованості, наданий позивачем, свідчить про те, що визначена позивачем до стягнення заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування позикою за кредитним договором № 550262-КС-001 від 31.07.2025 в розмірі 9040, 0 грн включає період з 31.07.2025 по 20.11.2025 року, проте з розрахунку вбачається, що з 20.11.2025 року сума нарахованих відсотків не збільшувалась та залишалась незмінною, що свідчить про те що нарахування відсотків проведено в межах строку кредитування визначеного договором. А тому суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором яка складається з тіла кредиту в розмірі 8 000, 0 грн та пред'явленої до стягнення суми прострочених платежів по процентах - 9040, 0 грн.
Що стосується пред'явленої до стягнення суми прострочених платежів за комісією 1 200 грн, то суд вважає за необхідне.
Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначені Законом України «Про споживче кредитування», який набув чинності 10 червня 2017 року. Відповідно до п. 4 ч.1 ст 1 даного Закону загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Згідно з ч.2 ст 8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо). До загальних витрат за споживчим кредитом не включаються: 1) платежі, що підлягають сплаті споживачем у разі невиконання його обов'язків, передбачених договором про споживчий кредит; 2) платежі з оплати товарів (робіт, послуг), які споживач зобов'язаний здійснити незалежно від того, чи правочин укладено з оплатою за рахунок власних коштів споживача чи за рахунок споживчого кредиту. З положення ст. 8 даного Закону вбачається, що комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо включаються до реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки. Окреме стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення є порушенням закону, в зв'язку з чим умова Договору яка передбачає таке стягнення є нікчемною на підставі ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування». Таким чином заявлена позивачем до стягнення сума комісії у розмірі 1 600 грн. не підлягає стягненню.
Що стосується пред'явленої до стягнення суми заборгованості за процентами річних на підставі ст 625 ЦК України в суму 14 400 грн, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч.1 ст 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства. Критерії правомірності примусу суб'єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов'язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов'язковими для такого суб'єкта, як про це було зазначено в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати КЦС від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року в справі № 910/8349/22); - на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23.
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Суд вважає за необхідне зазначити, що на укладених договір про відкриття кредитної лінії № 1552-4206 від 13.05.2025 року розповсюджується дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постанові від 31 січня 2024 року у справі № 183/7850/22.
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і діє до цього часу. З урахуванням викладеного, нарахування ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованості за відсотками річних на підставі ст. 625 ЦК України відповідно до кредитного договору у сумі 4 000 грн є безпідставним.
З урахуванням викладеного та беручи до уваги, що відповідач ОСОБА_1 не виконав належним чином зобов'язання щодо погашення заборгованості за договором № 550262-КС-001 про надання кредиту від 31.07.2025, який ним був укладений з ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» в обумовлені договором строки, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» підлягають частковому задоволенню та з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за вказаним договором у розмірі 17 040, 0 грн, з яких 8 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 9040, 0 грн - заборгованість за нарахованими процентами. В задоволенні іншої частини позовних вимог необхідно відмовити.
Крім того, ч.5 ст. 265 ЦПК України передбачено, що у резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат. За змістом статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно платіжної інструкції № 5244 від 24.02.2026 року (а.с. 1) позивачем було сплачено 2662 грн 40 коп. судового збору. Оскільки позовні вимоги позивача задоволено частково, що складає 75 % від пред'явленої до стягнення суми, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму сплаченого судового збору, пропорційно задоволеній частині позову, що складає 1996, 80 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 133, 141, 258-259, 263- 265, 280-282 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за кредитним договором № 550262-КС-001 від 01.08.2025 року 17 040 (сімнадцять тисяч сорок) грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» судовий збір у розмірі 1996 (одну тисячу дев'ятсот дев'яносто шість) грн 80 коп.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня отримання копії рішення.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» 01133, м. Київ, бул Лесі Українки, 26 офіс 411, код ЄДРПОУ - 41084239.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації - АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 )
Суддя Л.В.Тіщенко