Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
"27" січня 2011 р. № 2-а-14968/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі
Головуючого судді Спірідонов М.О.
за участю секретаря судового засідання М'ясникова Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Власівський Мірошник"
до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області
про визнання недійсним правового акту індивідуальної дії ,
Позивач, ТОВ "Власівський Мірошник" звернувся до адміністративного суду з позовом до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області, в якому просив суд визнати податкове повідомлення-рішення суб'єкта владних повноважень Нововодолазької міжрайонної Державної податкової інспекції у Харківській області від 11 листопада 2010 року № 0000542310/0 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 192357,00 гривень, в тому числі за основним платежем 128238 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 64119 грн. платнику податку Товариству з обмеженою відповідальністю «Власівський Мірошник»(код ЄДРПОУ 34895482) недійсним.
В обґрунтування позову вказано, що з вказаним рішенням позивач частково не погоджується, вважає його в цій частині неправомірним та таким, що прийняте на підставі висновку з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема Закону України від 03.04.1997 року 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», надалі «Закон», в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 192357 гривень, в тому числі за основним платежем 128238 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 64119 грн.
Представник позивача у судове засідання з'явився позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання з'явився, щодо задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що вони спростовуються фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача та суперечать вимогам чинного законодавства.
Судом встановлено, що працівниками Нововодолазької МДПІ була проведена виїзна планова документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «Власівський Мірошник»за період з 01.04.2009р. по 30.06.2010р., за результатами якої складено акт від 29.10.2010р. № 2420/23-0-33/34895482, яким встановлено, що ТОВ «Власівський Мірошник»порушено абз. 1 п.4.9 ст. 4, п.п. 7.2.1 п.п. 7.2.6 п.7.2. ст. 7, п.п.7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97ВР" (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено чисту сум зобов'язань по податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 173095 грн., у тому числі за червень 2010 року в сумі 173095 грн.
На підставі вище зазначеного акту перевірки керівником Нововодолазької МДПІ Харківської області було винесено податкове повідомлення рішення від 11.11.2010 року № 0000542310/0
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Також судом встановлено, що позивачем порушення абз.1 п.4.9 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»платником податку в періоді, що перевіряється, не включено до податкових зобов'язань суму податку на додану вартість в квітні 2009 року в розмірі 88238 грн., а саме по ліквідованим за рішенням власника основних засобів першої групи відповідно до зазначених актів списання основних засобів, з вказаними висновками суд погодитись не може, оскільки порядок відображення в податковому обліку результатів ліквідації основних фондів регламентований пп. 8.4.8 п. 8.4 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п. 4.9 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакціях Законів України, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пп. 8.4.8 п. 8.4 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у разі вимушеної заміни основних фондів, якщо з не залежних від платника податку обставин вони (чи їх частина) зруйновані, вкрадені чи підлягають знесенню або платник податку змушений відмовлятись від використання таких основних фондів з обставин загрози чи неминучої заміни, зруйнування або знесення (за умови підтвердження наявності такої загрози або неминучості у порядку, визначеному законодавством), платник податку в звітному періоді, на який припадає така заміна:
а) збільшує валові витрати на суму балансової вартості окремого об'єкта основних фондів групи 1, який підлягає вимушеній заміні, а вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля;
б) не змінює балансову вартість груп 2 і 3 для таких обставин стосовно основних фондів цих груп.
Зі змісту наведеної правової норми та з урахуванням того, що норми пп. 8.4.8 п. 8.4 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" кореспондуються з нормами частини 2 п. 4.9 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", випливає, що єдиною передумовою збільшення валових витрат на суму балансової вартості основного фонду є неможливість подальшого використання основного фонду. При цьому наявність документа, що засвідчує знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами ніж його знищення або зруйнування внаслідок дії обставин непереборної сили, або в разі викрадення основного фонду тощо, є обов'язковою умовою підтвердження неможливості використання основного фонду у майбутньому за первісним призначенням.
Як встановлено судом вимушений демонтаж основних фондів та оприбуткування на господарський склад матеріальних цінностей, одержаних в результаті демонтажу, підтверджується первинними документами позивача та відповідачем не заперечується.
Суд зазначає, що вимушена причина ліквідації основного фонду та її документальне підтвердження також має значення з огляду на підстави виникнення податкових зобов'язань з ПДВ.
Згідно із частиною 2 п. 4.9 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", правила цього пункту не поширюються на випадки, коли основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, в тому числі в разі викрадення основних фондів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням.
Як було встановлено судом обставинами внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням були ті, що ліквідація (знесення) основних засобів полягала в тому, що платником податку в періоді 2009 - 2010 p.p. побудовано сучасний великий комплекс будівель (основних фондів) під загальною назвою «Пункт приймання та переробки зерна на 53 тис. тон». Оскільки згідно затвердженого проекту будівництва комплекс будівель надвеликий, займав більшу частину земельної ділянки підприємства, та передбачав влаштування прилеглої території, то будівництво спричинило проведення реконструкції більшої частини території підприємства.
Виходячи з вище викладеного аналізу положень частиною 2 п. 4.9 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" суд приходить до висновку якщо є документ, який підтверджує, що ліквідований об'єкт не може бути використаний за його первісним призначенням, податкові зобов'язання з ПДВ не виникають. Таким чином, наявність у позивача зазначених вище первинних документів, що засвідчують вимушену причину ліквідації основних засобів /непридатність до нормальної експлуатації, аварійність об'єктів/, виключають обов'язок позивача на нарахування податкових зобов'язань або коригування (у бік зменшення) податкового кредиту на суму ПДВ, що відноситься до недоамортизованої частини балансової вартості об'єкта.
Крім того, на користь вищенаведеного свідчить те, що особливістю основних фондів, що амортизуються, є поступове віднесення витрат на їх придбання на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань у зв'язку з їх зносом. У випадку дострокового вибуття основних фондів з експлуатації, іншого порядку зменшення бази оподаткування на суму понесених платником податку витрат на придбання основних фондів, які не компенсовані за рахунок амортизаційних відрахувань, ніж того, що встановлений пп. 8.4.8 Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", не передбачено, у зв'язку з чим збільшення валових витрат на недоамортизовану частину вартості ліквідованого основного фонду є цілком закономірним.
Що стосується, твердження відповідача викладеного в вище зазначеному акті перевірки щодо завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 10.1 Декларацій, в тому числі за жовтень 2009 року в сумі 24000 грн., за грудень 2009 року в сумі 16000 грн., начебто в зв'язку з тим, що в порушення п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»підприємством включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по послугах, які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства в сумі 40000 грн. (24000 + 16000) то з вказаним твердженням відповідача суд погоджується.
Як було встановлено судом податкові накладні на зазначену загальну суму 40000 грн. позивачем отримано від контрагента ДП «НДВТА «Стратегія регіонального розвитку» на підставі виконання та оплати по договору № 29 від 01 липня 2009 року. Згідно цього договору контрагент виконував окремі функції замовника включаючи технічний нагляд за будівництвом «Пункту первинної обробки та зберігання зерна на 53 тис. тон».
Суд зазначає, що пов'язаність договору № 29 від 01 липня 2009 року з господарською діяльністю полягає в тому, що в зв'язку з будівництвом «Пункту первинної обробки та зберігання зерна на 53 тис. "тон»укладання цього договору з боку підприємства було обов'язковим у відповідності Постанови КМУ № 903 від 11.07.2007 р. «Про авторський та технічний нагляд під час будівництва об'єкта архітектури». Згідно п.2 Порядку здійснення технічного нагляду під час будівництва об'єкта архітектури, затвердженого ПКМУ № 903 від 11.07.2007 p., технічний нагляд забезпечує замовник протягом усього періоду будівництва об'єкта з метою здійснення контролю за дотриманням проектних рішень та вимог державних стандартів, будівельних норм і правил, а також контролю за якістю та обсягами робіт, виконаних під час будівництва або зміни (зокрема шляхом знесення) такого об'єкта.
Згідно п. 3 цього ж Порядку технічний нагляд здійснюють особи, що мають виданий відповідно до законодавства архітектурно-будівельною атестаційною комісією кваліфікаційний сертифікат.
Суд зазначає, що факт виконання вище зазначеного договору підтверджується актами приймання виконаних робіт, а також детальним звітом про технічний нагляд за об'єктом «Пункту первинної обробки та зберігання зерна на території ТОВ «Власівський Мірошник».
Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що твердження в вкті перевірки про те, що роботи, виконані ДП «НДВТА «Стратегія регіонального розвитку»на підставі договору № 29 від 01 липня 2009 року, не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, не відповідає дійсності, а отже позивачем не було порушено вимоги п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»щодо включення до складу податкового кредиту ПДВ по послугах в сумі 40000 грн. (24000 + 16000) та завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 10.1 Деклараційне .
Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст. 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Власівський Мірошник" до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області про визнання недійсним правового акту індивідуальної дії - задовольнити у повному обсязі.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області від 11.11.2010 року № 0000542310/0 в частині визначення суми податкового зобов'язання у розмірі 192 357,00 грн. в тому числі за основним платежем 128238 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 64119 грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.
Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова у повному обсязі виготовлена 31.01.2011 року.
Суддя (підпис) Спірідонов М.О.
З оригіналом згідно. Оригінал знаходиться в матеріалах справи. Постанова не набрала законної сили.
Суддя