Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
"27" січня 2011 р. № 2а- 14747/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Піскун В.О.,
при секретарі судового засідання - Мараєвій О.В.,
за участі: представника позивача - Рощупкіної В.Г.,
представника відповідача - Горлач О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Підприємство Качанівської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області (№54)" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням уточнень просить суд визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова, щодо невизнання своєчасності - та у повному обсязі сплати Державним підприємством «Підприємство Качанівської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області (№54)»податку на додану вартість за періоди: липень 2010 року в сумі 38876,00 грн. згідно платіжного доручення № 718 від 26 серпня 2010 року; серпень 2010 року на загальну суму 95296,00 грн. згідно платіжних доручень № 814 від 27 вересня 2010 року на суму 45000,00 грн. та № 816 від 29 вересня 2010 року на суму 50296,00 грн.; вересень 2010 року в сумі 185248,00 грн. згідно платіжного доручення №904 від 27 жовтня 2010 року; зобов'язати Державну податкову інспекцію у Комінтернівському районі м. Харкова у картці особового рахунку Державного підприємства "Підприємство Качанівської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області (№ 54)" відобразити сплаченими у повному обсязі узгоджене податкове зобов'язання з податку на додану вартість за періоди: липень 2010 року в сумі 38876,00 грн. згідно платіжного доручення №718 від 26 серпня 2010 року; серпень 2010 року на загальну суму 95296,00 грн. згідно платіжних доручень № 814 від 27 вересня 2010 року на суму 45000,00 грн. та № 816 від 29 вересня 2010 року на суму 50296,00 грн.; вересень 2010 року в сумі 185248,00 грн. згідно платіжного доручення № 904 від 27 жовтня 2010 року. Всього у сумі 319420,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Державне підприємство "Підприємство Качанівської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області (№54)" було засновано Державним департаментом України з питань виконання покарань і зареєстровано як юридична особа, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію. Позивач з 15.09.1995 року за № 64 узятий на облік в органах держаної податкової служби та перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова. Позивач сплачує поточні платежі з податку на додану вартість у повному обсязі вказуючи призначення платежу. Податкове законодавство передбачає тільки одну форму сплати податкових зобов'язань - грошові кошти. Як зазначає ст. 4 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" для проведення переказу можуть використовуватися кошти як у готівковий, так і в безготівковій формі. Види безготівкових розрахунків визначаються законами та прийнятими на їх основі нормативно - правовими актами Національного банку України. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 6 ст. 7 Закону України від 20.05.99р. "Про Національний банк України". Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів. Виконуючи власні повноваження, Національний Банк України постановою Правління від 21 січня 2004 року № 22 затвердив „Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004р. за № 377/89/76. Згідно п. 3.8 Інструкції реквізит „Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Тобто, тільки платник має право визначати призначення власного платежу. Позивач постійно вказує призначення платежу у платіжних дорученнях, але Державна податкова інспекція у Комінтернівському районі м. Харкова самостійно змінює призначення платежу, зараховуючи перераховані кошти не за призначенням.
Представник позивача в судовому засіданні вимоги адміністративного позову підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти адміністративного позову та просив відмовити у його задоволенні. Зазначив, що згідно з приписами п.п.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків. Відповідно до п.п.7.7 ст.7 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Таким чином, відповідач зазначив, що ДПІ у Комінтернівського районі м. Харкова діяло на законних підставах при перераховані грошових коштів, які були зараховані в обліковій картці платника податку у порядку календарної черговості.
Суд, вислухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Повідомленням від 27.08.2010р. № 120320020432232 ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова повідомило підприємство Качанівську виправну колонію (№54) про здійснення розподілу сплаченої 26.08.2010р. згідно з платіжним документом від 26.08.2010р. № 718 суми податкового боргу за платежем з податку на додану вартість та сума податкового боргу, що залишилась несплаченою станом на 26.08.2010р. в результаті розподілу сплаченої суми податкового боргу за платежем з податку на додану вартість складає 3320222,54 грн., пеня 626633,46 грн.
Повідомленням від 28.09.2010р. № 120320020479265 ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова повідомило підприємство Качанівську виправну колонію (№54) про здійснення розподілу сплаченої 27.09.2010р. згідно з платіжним документом від 27.09.2010р. № 814 суми податкового боргу за платежем з податку на додану вартість та сума податкового боргу, що залишилась несплаченою станом на 27.09.2010р. в результаті розподілу сплаченої суми податкового боргу за платежем з податку на додану вартість складає 3321173,40 грн., пеня 631632,47 грн.
Повідомленням від 30.09.2010р. № 120320020480470 ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова повідомило підприємство Качанівську виправну колонію (№54) про здійснення розподілу сплаченої 29.09.2010р. згідно з платіжним документом від 29.09.2010р. № 816 суми податкового боргу за платежем з податку на додану вартість та сума податкового боргу, що залишилась несплаченою станом на 29.09.2010р. в результаті розподілу сплаченої суми податкового боргу за платежем з податку на додану вартість складає 3278914,37 грн., пеня 637076,82 грн.
Повідомленням від 28.10.2010р. № 120320020510288 ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова повідомило підприємство Качанівську виправну колонію (№54) про здійснення розподілу сплаченої 27.10.2010р. згідно з платіжним документом від 27.10.2010р. № 904 суми податкового боргу за платежем з податку на додану вартість та сума податкового боргу, що залишилась несплаченою станом на 27.10.2010р. в результаті розподілу сплаченої суми податкового боргу за платежем з податку на додану вартість складає 3218383,65 грн., пеня 657996,84 грн.
31.12.2007р., 31.12.2008р., 31.12.2009р. та 31.12.2010р. ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова було проведено звірення розрахунків суми з податку на додану вартість. Відповідно до зазначених повідомлень та звірених розрахунків позивачу стало відомо, що за обліковою карткою платника податків лічиться заборгованість з податку на додану вартість.
Решта заборгованості виникла у зв'язку з тим, що кошти сплачені позивачем по узгодженим податковим зобов'язаням, самостійно визначеного в податкових розрахунках з податку на додану вартість шляхом виставлення платіжних доручень з призначенням конкретного платежу, було перераховано ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова на сплату боргу, який виник в минулих роках.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що відповідно до податкових декларацій з податку на додану вартість за липень місяць 2010 року отриманого Державного податковою інспекцією у Комінтернівському районі м. Харкова 19.08.2010 року вх. № 46340, за серпень 2010 року реєстраційний номер 9003846717, за вересень 2010 року реєстраційний номер 9004453957 позивачем було задекларовано розмір податку на додану вартість.
Відповідно до п. п. 4.1.1. п. 4.1. ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (далі - Закон 2181), платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.
Згідно п. 5.1. ст. 5 Закону № 2181, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
За правилами п.1.2 ст.1 Закону № 2181, податкове зобов'язання це - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Строки сплати узгодженого податкового зобов'язання встановлені у п.5.3. ст.5 наведеного Закону.
Відповідно до п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
З оглянутих у судовому засіданні та долучених до матеріалів справи платіжних доручень встановлено, що суми з податку на додану вартість були сплачені позивачем шляхом виставлення платіжних доручень № 718 від 26.08.2010 р. у розмірі 38876 грн., з призначенням платежу: *;08680891;;101*; перерах. ПДВ за липень 2010р. по стр. 26.08.2010р. Параграф 14010100; № 814 від 27.09.2010 р. у розмірі 45000 грн., з призначенням платежу: *;08680891;;101*; перерах. ПДВ за серпень 2010р. по стр. 30.09.2010р. Параграф 14010100; № 816 від 29.09.2010 р. у розмірі 50296 грн., з призначенням платежу: *;08680891;;101*; перерах. ПДВ за серпень 2010р. по стр. 30.09.2010р. Параграф 14010100; № 904 від 27.10.2010 р. у розмірі 185248 грн., з призначенням платежу: *;08680891;;101*; перерах. ПДВ за вересень 2010р. по стр. 31.10.2010р. Параграф 14010100. Позивач сплатив податок на додану вартість за липень - вересень 2010 року у повному обсязі. (а. с. 7, 9, 11, 13).
В судовому засіданні встановлено, що кошти перераховані позивачем вищезазначеними платіжними дорученнями з призначенням конкретного платежу, були спрямовані відповідачем на погашення податкового боргу та нарахованої на нього пені, який виник, за даними облікової картки платника Качанівської виправної колонії (№ 54) з податку на додану вартість, в минулих періодах.
Відповідач, в обґрунтування правомірності своїх дій щодо перерахування сплачених сум на сплату боргу, що виник в минулих роках посилається на п.п.7.7 ст.7 Закону України № 2181, відповідно до якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення.
Суд, зазначає наступне, як визначено п. п. 7.1.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 2181, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу. Згідно з п. 6 ст. 7 Закону України від 20.05.99 № 679-XIV "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.
Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 N 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за N 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з п. 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.
Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням п. п. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону № 2181 слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" , який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п. 7.7 ст. 7 Закону № 2181, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.
За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є не правомірним.
Таким чином, зазначене свідчить про те, що податковий орган не мав права розділяти суму, яка призначалась позивачем на погашення визначеного податкового зобов'язання, на погашення боргу попереднього періоду, оскільки підприємством у платіжних дорученнях вказані конкретні призначення платежу.
Суд зазначає, що жодною нормою Закону не передбачено направлення податковими органами за власною ініціативою (примусово та без згоди на те платника податку) коштів такого платника податків, сплачених ним для погашення податкових зобов'язань (про що зазначається платником податків у відповідному платіжному дорученні), для погашення за відповідним податком нарахованого та встановленого платнику податку відповідним податковим органом податкового боргу.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскільки позивачем було виконано всі необхідні дії, спрямовані на своєчасну та в повному обсязі сплату податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, то дії відповідача щодо визнання податковим боргом та відображення в обліковій картці позивача податкового боргу з податку на додану вартість є неправомірними, такими, що суперечать діючому законодавству та дійсним обставинам справи.
Виходячи з вищевикладеного суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними та таким, що підлягають задоволенню.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 КАС України.
Керуючись ст. ст. 94, 157, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -
Адміністративний позов Державного підприємства "Підприємство Качанівської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області (№54)" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.
Визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова, щодо невизнання своєчасності - та у повному обсязі сплати Державним підприємством «Підприємство Качанівської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області (№54)»податку на додану вартість за періоди: липень 2010 року в сумі 38876,00 грн. згідно платіжного доручення № 718 від 26 серпня 2010 року; серпень 2010 року на загальну суму 95296,00 грн. згідно платіжних доручень № 814 від 27 вересня 2010 року на суму 45000,00 грн. та № 816 від 29 вересня 2010 року на суму 50296,00 грн.; вересень 2010 року в сумі 185248,00 грн. згідно платіжного доручення №904 від 27 жовтня 2010 року.
Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Комінтернівському районі м. Харкова у картці особового рахунку Державного підприємства "Підприємство Качанівської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області (№ 54)" відобразити сплаченими у повному обсязі узгоджене податкове зобов'язання з податку на додану вартість за періоди: липень 2010 року в сумі 38876,00 грн. згідно платіжного доручення №718 від 26 серпня 2010 року; серпень 2010 року на загальну суму 95296,00 грн. згідно платіжних доручень № 814 від 27 вересня 2010 року на суму 45000,00 грн. та № 816 від 29 вересня 2010 року на суму 50296,00 грн.; вересень 2010 року в сумі 185248,00 грн. згідно платіжного доручення № 904 від 27 жовтня 2010 року. Всього у сумі 319420,00 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 31.01.2011 року.
Суддя Піскун В.О.