Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
11 січня 2011 р. Справа № 2-а- 4632/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді- Шевченко О.В.,
при секретарі-Нікітенко Л.Ю,,
за участю: представників: позивача -Маслієвої С.І., відповідача -Байбак О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чугуївський завод паливної апаратури»до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Чугуївський завод паливної апаратури”, звернувся до суду з адміністративним позовом до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області, в якому з урахуванням уточнень, просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.12.2009 року №00001861522/0, від 23.12.2009 р. №00001861522/1, від 02.02.2010 року № 00001861522/2, від 13.04.2010 року №00001861522/3.
Свій позов позивач обґрунтував тим, що 26.11.2009 року Чугуївською ОДПІ було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларацію з податку на додану вартість ТОВ «ЧЗПА»за вересень 2009 року, за результатами якої було складено Акт перевірки № 1364/1522/34567376. У висновках акту перевірки вказується про порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 473149,00 грн. та занижено ПДВ за вересень 2009 р. у сумі 102721,00 грн. На підставі акту перевірки Чугуївською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №00001861522/0 від 08.12.2010 р., яким підприємству донараховано 102721,00 грн. податку на додану вартість і 30816,30 грн. штрафних санкцій.
Позивач не погоджується з винесеним рішенням та просить суд скасувати його, вказуючи, що воно прийнято з порушенням діючого законодавства.
В судовому засіданні представник позивача просив позов задовольнити у повному обсязі поклавшись на обставини викладені в позовній заяві.
Відповідач в письмових запереченнях та представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували, посилаючись на той факт, що рішення Чугуївської ОДПІ у Харківській області, ДПА у Харківській області та ДПА України правомірні, законні, відповідають вимогам податкового законодавства, просили у позові відмовити у повному обсязі.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
26.11.2009 року Чугуївською об'єднаною державною податковою інспекцією у Харківській області було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларацію з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Чугуївський завод паливної апаратури»за вересень 2009 року, за результатами якої було складено Акт перевірки № 1364/1522/34567376.
У висновках акту перевірки вказується про порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 «Про податок на додану вартість», в результаті чого зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 473149,00 грн. та занижено ПДВ за вересень 2009 р. у сумі 102721,00 грн.
На підставі акту перевірки Чугуївською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №00001861522/0 від 08.12.2010 р., яким підприємству донараховано донараховано 102721,00 грн. податку на додану вартість і 30816,30 грн. штрафних санкцій.
Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено ТОВ «ЧЗПА»в порядку ст. 5 Закону України від 21.12.2000 р. М2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»з направленням скарги від 18.12.2009р. до Чугуївської ОДПІ.
За результатами розгляду первинної скарги податкове повідомлення-рішення від 08.12.2009р. №00001861522/0 залишено без змін, а скарга підприємства - без задоволення, крім того оформлено нове податкове повідомлення-рішення від 23.12.2009р. №00001861522/1.
Підприємство направило повторну скаргу від 29.12.2010р. до Державної податкової адміністрації у Харківській області.
ДПА у Харківській області рішенням від 26.01.2010 №283/10/25-103, залишило без змін податкові повідомлення-рішення від 08.12.2009 року №00001861522/0, від 23.12.2009 р. №00001861522/1, а повторну скаргу -без задоволення. До того ж, відповідачем було прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 02.02.2010 р. №00001861522/2.
05.02.2010 р. була направлена скарга на податкові повідомлення-рішення до Державної податкової адміністрації України.
Рішенням від 09.04.2010 (з урахуванням рішення від 19.02.2010 про продовження строку розгляду повторної скарги до 10.04.2010р.) ДПА України, залишило без змін податкові повідомлення-рішення, а скаргу підприємства -без задоволення. Відповідачем було прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 13.04.2010 р. №00001861522/3.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 11 Закону України від 04.12.1990 р. "Про державну податкову службу України" органи державної податкової служби у випадках, в межах та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.
Також суд вважає за необхідне відмітити, що дана норма, яка вказана підставою для проведення камеральної перевірки в вступній частині акту, встановлює загальні права органу державної податкової служби на проведення всіх видів перевірок. При цьому конкретні підставі, форма та процедура проведення перевірок врегульовані ст. 11-1 Закону України від 04.12.1990 р. "Про державну податкову службу України", п. 7.7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", пп. 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України від 21.12.2000 р. №2181 "Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Зокрема, пп. 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України від 21.12.2000 р. №2181 "Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", передбачено, що контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.
Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення інших видів перевірок платника податків.
Відповідно до правил п. 7.7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", протягом тридцяти днів, наступних за днем отримання податкової декларації , податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних.
Таким чином законодавець передбачив, що камеральна перевірка проводиться в момент подачі податкової звітності платником податків і не розповсюджується на інші податкові звітні періоди та звітність, яка передувала поданню такої декларації.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В акті перевірки вказано, що перевіряючими було використано данні, викладені в акті перевірки № 56/2311/34567376 від 26.01.2009 р., яким було встановлено порушення п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 931426,00грн., що стало підставою для здійснення камеральної перевірки 26.11.2009р. та включення цієї суми в обґрунтування розрахунків даного виду податку у наступні податкові періоди.
Проте, суд наголошує, що підставою для проведення камеральної перевірки податкової звітності Закон не передбачає будь-які акти про результати попередніх перевірок.
Як свідчать матеріали акту від 26.11.2009р., перевірці підлягали показники податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2009 року, що подавалися платником податків до контролюючого органу. У порівнянні з даними камеральної перевірки, не спостерігається розбіжностей між показниками платника податку та податковою інспекцією за розділами першим "податкові зобов'язання" та другим "податковий кредит".
За даними третього розділу "розрахунки з бюджетом за звітний період" показники рядків 23 (залишок від'ємного значення попереднього звітного податкового періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду), 24 (залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду), 26 (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) вказані позивачем суми у податкових деклараціях відрізняються від даних перевірки мінусовим знаком.
Дані розбіжності обґрунтовуються відповідачем тим, що підприємством не враховано зменшення від'ємного значення в сумі 931426,00 грн. встановленого актом документальної перевірки від 26.01.2009 р. №56/2311/34567376.
Проте суд вважає необхідним відмітити, що вимоги перевіряючих щодо врахування підприємством відомостей, вказаних в інших актах перевірок без прийняття органом державної податкової служби відповідного податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість або про визначення податкового зобов'язання по даному податку, є безпідставним, оскільки такий порядок не передбачений жодним законом України з питань оподаткування.
Відповідно до п.1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08. 2005 р. №327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25.08.2005 р. за №925/11205, акт перевірки -це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта господарювання, тому за своєю юридичною природою він не є актом індивідуальної дії, висновки якого є обов'язковими для платника податків, які повинні впливати на показники при оформлені декларацій (звітності) наступних податкових періодів.
Слід зазначити, що інформація акту перевірки служить підставою для прийняття керівником податкового органу рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, податкових повідомлень-рішень з зазначенням розміру самостійно розрахованих контролюючим органом податкових зобов'язань встановлених відповідно до підпункту 4.2.2 пункту 4.2 ст.4 Закону України від 21.12.2000 р. №2181 "Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". При цьому даним Законом передбачено (пп. 4.2.1 п. 4.2 ст.4 цього Закону), якщо податкове зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахованої такої суми і має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.
Даних про те, що за результатами перевірки від 26.01.09 р. №56/2311/34567376 податковим органом були прийняті відповідні податкові повідомлення-рішення до суду не надано і ці обставини не заперечуються представником відповідача в судовому засіданні. Позивачем також підтверджується факт відсутності прийнятих рішень.
З врахуванням приписів ч. 3 ст. 72 КАС України, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доводитися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання, суд зазначає, що твердження відповідача про те, що підприємством не було враховано зменшення від'ємного значення ПДВ в сумі 931426,00 грн., відображене виключно в акті перевірки від 26.01.09р., в наступних звітних періодах, є неправомірним, оскільки не відповідає положенням чинного законодавства.
Відповідно п.п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до п.п. 7.7.2. п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Крім того, п. 7.4.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" встановлено положення, згідно якого не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
З матеріалів справи не вбачається, що при проведенні перевірки були відсутні будь-які податкові накладні перелічені в реєстрі отриманих податкових накладних за відповідні періоди та що податковий кредит був сформований не у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Тобто взагалі відсутні підстави стверджувати про порушення позивачем п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
У зв'язку з тим, що відсутній об'єкт донарахування податку на додану вартість, суд приходить до висновку про відсутність підстав застосування штрафної (фінансової) санкції передбаченої п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості відповідачем прийнятих податкових повідомлень-рішень до суду не надано.
При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.
Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 185, 186 КАС України, суд -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Чугуївський завод паливної апаратури»до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.
Скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.12.2009року №0001831522/0, від 23.12.2009року №0001861522/1, від 02.02.2010року № 0001861522/2, від 13.04.2010року № 0001861522/3, винесені Чугуївською об'єднаною державною податковою інспекцію у Харківській області.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чугуївський завод паливної апаратури»03,40 грн. сплаченого судового збору.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.
Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.
Постанову у повному обсязі виготовлено 14 січня 2010 р.
Суддя Шевченко О.В.