печерський районний суд міста києва
Справа № 757/46607/25-ц
пр. 2-5485/26
16 квітня 2026 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Остапчук Т.В.,
при секретарі судового засідання - Погребняк В.Д.
за участю позивача ОСОБА_1
представник позивача ОСОБА_2
представника відповідача Килівник Р.С. ,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування матеріальної шкоди у вигляді невиплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні
В вересні 2025р. позивачка звернулась до суду з позовом про відшкодування матеріальної шкоди у вигляді невиплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Позивач перебувала у трудових відносинах з Акціонерним товариством «Українська залізниця», працюючи на посаді менеджера - начальника відділу організації проведення засідань правління та аналітичного забезпечення діяльності правління Департаменту адміністративного забезпечення. 27.06.2025 року (останній день роботи) її було звільнено на підставі наказу від 23.06.2025 № 1605/ос за власним бажанням. Протягом усього періоду роботи позивач мала право на щорічну матеріальну допомогу на оздоровлення при виході у щорічну відпустку (тривалість якої не менше 14 календарних днів), яка до 2022 року включно виплачувалася у розмірі 100 % посадового окладу. Такий порядок відповідав умовам колективного договору між керівництвом Державної адміністрації залізничного транспорту Україна і профспілковим комітетом апарату Укрзалізниці. Починаючи з березня 2022 року АТ «Укрзалізниця» в односторонньому порядку припинила виплату матеріальної допомоги на оздоровлення посилаючись на рішення правління та воєнний стан. З 2024 року АТ «Укрзалізниця» повернуло виплати, але в односторонньому порядку зменшило їх розмір до 30 % посадового окладу, посилаючись на рішення правління та воєнний стан. Це значно відрізняється від попередньої практики та погіршує становище працівників. Крім того, наприкінці 2024 року правлінням АТ «Укрзалізниця» було прийняло рішення про нарахування та виплату матеріальної допомоги за 2022 рік всім працівникам АТ «Укрзалізниця». З Повідомлення про нараховані та виплачені суми працівнику при звільненні від 27.06.2025 року вбачається, що позивачці було здійснено певні виплати, але не в повному обсязі. Зокрема:- оплата почасовиків - 64 837,68 грн (заробітна плата за відпрацьований час);- компенсація звільн. понад 1 рік до 31.12.2023 р. - 40 291,35 грн;- оплата щоріч. відп. за мин. період роботи - 6 164,02 грн;- матеріальна допомога, що має систематичний характер - 129,87 грн;- компенсація звільн. до 1 року з 01.01.2024 року - 64 722, 21 грн;- компенсація звільн. понад 1 рік з 01.01.2024 року - 9 246,03 грн .Просить стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» не виплачені суми одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022, 2024, 2025 роки у розмірі 170 482,11 грн, з яких 65 250,00 грн - за 2022 рік; 52 477,31 грн - за 2024 рік; 52 754,80 грн - за 2025 рік.- середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільнені але не більше, як за шість місяців в сумі 720 450,87 грн.- судовий збір у розмірі 3 915, 29 грн. Надали відповідь на відзив. В судовому засіданні представник позивача, позивачка позов підтримали, просили задовольнити.
Представник відповідача надав Відзив, вказував що позов є передчасним, що пов'язано із введенням правового режиму воєнного стану, у квітні 2025 року було призупинено виплати працівникам, які звільнилися, та надано роз'яснення, що такі виплати будуть відновлені у разі закінчення воєнного стану або фінансового оздоровлення товариства. В судовому засіданні всі доводи та заперечення, викладені у відзиві на позовну заяву та поданих раніше заявах, підтримує. У випадку ухвалення рішення про задоволення позовних вимог, при вирішенні питання щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, просить суд врахувати заперечення та доводи відповідача, наведені у відзиві, а також той факт, що матеріальний стан відповідача значно погіршився навіть з моменту подання відзиву. Так, загальновідомим є факт, що за останні 2 місяці ворог посилив обстріли об'єктів саме залізничної інфраструктури, значно пошкоджено та/або знищено велику кількість рухомого складу, як під час руху так і на місцях базування, зруйновано будівлі та приміщення виробничих підрозділів, в тому числі й підрозділу, в якому працював позивач. Покладення на відповідача додаткових матеріальних витрат значного розміру може призвести до унеможливлення виконання відповідачем покладених на нього безпосередніх завдань із забезпечення безпеки руху та процесу перевезення вантажів та пасажирів.
Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 27.10.2025р. відкрито провадження в порядку спрощеного з викликом сторін.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Позивач ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з Акціонерним товариством «Українська залізниця», обіймаючи посаду менеджера - начальника відділу організації проведення засідань правління та аналітичного забезпечення діяльності правління Департаменту адміністративного забезпечення.
Наказом № 1605/ос від 27.06.2025 ОСОБА_1 звільнена 27.0562025 з посади менеджера - начальника відділу організації проведення засідань правління та аналітичного забезпечення діяльності правління департаменту адміністративного забезпечення за угодою сторін, відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України, з виплатою компенсації за невикористані 54 днів відпустки.
Наказом № 2331 від 18.11.2022 ОСОБА_1 надана щорічна відпустка за період роботи з 01.12.2022 по 04.12.2022 включно на 4 календарних днів з 01.12.2022 по 04.12.2022 включно. Наказом № 2332 від 18.11.2022 ОСОБА_1 надана щорічна відпустка за період роботи з 25.06.2022 по 24.06.2022 включно на 10 календарних днів з 25.06.2022 по 24.06.2023 включно з наданням матеріальної допомоги на оздоровлення, виплату якої провести після окремого рішення правління .
Наказом № 1802 від 13.06.2024 ОСОБА_1 надана щорічна відпустка за період роботи з 25.06.2022 по 24.06.2023 включно на 16 календарних днів з 24.06.2024 по 07.07.2024 включно з наданням матеріальної допомоги на оздоровлення, відповідно до рішення правління від 27.06.2024 (Протокол № Ц-82/39 Ком.т.)
Наказом № 798 від 26.02.2025 ОСОБА_1 надана щорічна відпустка за період роботи з 25.06.2023 по 24.06.2024 включно на 14 календарних днів з 14.03.2025 по 27.03.2025 включно з наданням матеріальної допомоги на оздоровлення, виплату якої провести після окремого рішення правління .
Наказом № 798 від 26.02.2025 ОСОБА_1 надана щорічна відпустка за період роботи з 25.06.2023 по 24.06.2024 включно на 14 календарних днів з 14.03.2025 по 27.03.2025 включно з наданням матеріальної допомоги на оздоровлення, виплату якої провести після окремого рішення правління , відповідно до рішення правління від 27.06.2024 (Протокол № Ц-82/39 Ком.т.) та виплачено 30% місячної тарифної ставки (посадового окладу), що становило 22609,20 грн . Наступним рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024 (протокол № Ц-82/39 Ком.т.), починаючи з 01.07.2024 зупинено дію окремих положень колективних договорів АТ «Укрзалізниця», регіональних філій, філій та їхніх структурних (виробничих) підрозділів, якими передбачено надання матеріальної допомоги на оздоровлення.
Нарахування та виплата матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам АТ «Укрзалізниця» здійснюється в єдиному розмірі мінімальної норми, передбаченої Галузевою угодою - 30% місячної тарифної ставки (посадового окладу).
Відповідно до наказу АТ «Укрзалізниця» № 2919 від 29.07.2024 ОСОБА_1 про надання відпустки, ОСОБА_1 виплачена матеріальна допомога у розмірі 30% місячної тарифної ставки. Як вбачається з розрахунку заробітної плати ОСОБА_1 Позивачеві в березні 2025 виплачена матеріальна допомога на оздоровлення у розмірі 30% місячної тарифної ставки на суму 22609,20 грн грн. За період 2022 -2025 року ОСОБА_1 матеріальна допомога не виплачувалась.
Пунктом 2.2.10. Колективного договору укладеного між керівництвом Державної адміністрації залізничного транспорту України і профспілковим комітетом апарату Укрзалізниці на 2002 - 2006 року, з наступними змінами і доповненнями, передбачено «надавати працівникам апарату Укрзалізниці при виході у щорічну відпустку (тривалість якої не менше 14 календарних днів) матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі посадового окладу (місячної тарифної ставки). Протоколом № Ц-54/31 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022, прийнято рішення, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні призупинено виплати, передбачені Галузевою угодою, колективними договорами, зокрема у пункті 1.1.4 вказано: «….. додаткові виплати передбачені Галузевою угодою, колективними договорами підрозділів, зокрема матеріальної допомоги, призупинити. , що структурних Виняток складає матеріальна допомога на лікування та на поховання, а також інші види матеріальної допомоги згідно рішень правління, роз'яснення щодо нарахування та виплата яких буде надано додатково директором з управління персоналом та соціальної політики»
Згідно зі ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частинами 1, 4 статті 127 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.
Представник позивача навела причини пропуску звернення до суду із позовом та враховуючи той факт, що позивач протягом тривалого часу не отримував довідки про заборгованість, суд вважає причини пропуску обґрунтованими.
Приписами статті 43 Конституції України передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно зі статтею 14 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою.
Частиною першою статті 9 цього Закону встановлено, що положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов'язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства.
Згідно зі статтею 10 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.
Відповідно до статті 13 КЗпП України та статті 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміст колективного договору визначається сторонами.
Статтею 13 КЗпП України визначено, що у колективному договорі встановлюються взаємні обов'язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати і інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій і т. д.) Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.
Згідно зі статтею 18 КЗпП України положення колективного договору розповсюджуються на всіх працівників підприємства, установи, організації та є обов'язковими для роботодавця та працівника.
Відповідно до частини другої статті 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
Відповідно до статті 9 КЗпП України умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оплату праці» до структури заробітної плати входить: - основна заробітна плата. Це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців - додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій, - інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Відповідно до вимог ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України.
Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17 (провадження № 11-1329апп18) зазначила, що належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими ЦК України, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, який спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.
Подібні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17 (провадження № 11-1210апп19).
Згідно частини 1 статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2136-IX на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.
Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Постановою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі № 211/7338/23 про залишення в силі рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, яким визнано незаконним та скасовано пункт 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ "Українська залізниця" від 14.03.2022 року у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги (https://reyestr.court.gov.ua/Review/125099054).
Згідно з п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню; оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
За таких обставин, з відповідача на користь позивача, в межах заявлених вимог слід стягнути невиплачену одноразову матеріальну допомогу у зв'язку з виходом на пенсію на оздоровлення за 2022, 2024, 2025 роки у розмірі 170 482,11 грн, з яких 65 250,00 грн - за 2022 рік; 52 477,31 грн - за 2024 рік; 52 754,80 грн. - за 2025 рік. Дані суми відповідачем не заперечуються.
Також постановою Верховного Суду України у справі №6-2807цс16 від 01.03.2017 року роз'яснено, що при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні, виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку. Механізм здійснення відповідного розрахунку визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100. При обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку, якщо іншого непередбачено чинним законодавством.
Разом із тим, враховуючи задоволення позовних вимог, складний фінансовий стан відповідача, що обумовлений значними витратами на відновлення інфраструктури після обстрілів збройними силами країни-агресора та втрати виробничих приміщень і рухомого складу внаслідок часткової окупації території України (ці обставини є загальновідомими в силу частини 3 статті 82 ЦПК України), співмірність розміру не виплачених під час звільнення позивачки сум, порівняно із розміром нарахованого середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, вважає за необхідне зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені до 170 482,11 гривень, що відповідає розміру не виплаченої позивачці допомоги на оздоровлення за 2022, 2024,2025 роки.
Вирішуючи питання про зменшення розміру середнього заробітку за час затримки виплат при звільненні, суд враховує правову позицію, висловлену в Постанові ВП ВС від 08 жовтня 2025 року по справі № 489/6074/23.
Відповідно до ст..141 ЦПК України , з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір в розмірі 3409,64 грн.
Враховуючи наведене вище, керуючись приписами статті 116, 117 КЗпП України, статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах дії воєнного стану», статті 4, 12, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування матеріальної шкоди у вигляді невиплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.
Стягнути з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 одноразову матеріальну допомогу у розмірі 170 482,11 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 170 482,11 грн.,
судовий збір у розмірі 3409,64 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
Відповідач АТ «Українська залізниця» 03150, м. Київ, вул.. Єжи Гедройця, 5
Суддя Т.В.Остапчук