печерський районний суд міста києва
Справа № 757/15179/26-ц
пр. № 2-ві-35/26
22 квітня 2026 року суддя Печерського районного суду м. Києва Литвинова І. В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Остапчук Тетяни Володимирівни від розгляду справи № 757/15179/26-ц за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» про захист прав споживачів,-
20 квітня 2026 року у провадження судді, для розгляду, надійшла заява ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Остапчук Т.В. від розгляду вказаної справи, посилаючись на те, що під час розгляду його заяви про забезпечення позову головуючим суддею було допущено низку процесуальних порушень, які в сукупності створюють об'єктивно обґрунтований сумнів у її неупередженості при розгляді вказаної справи.
Зокрема, заявник вказує на відсутність чіткої ідентифікації процесуального документа, який фактично був предметом розгляду при постановленні ухвали від 23 березня 2026 року, якою було розглянуто питання про забезпечення позову. Існує невизначеність між документом, поданим 16 березня 2026 року, та належно оформленою і зареєстрованою заявою від 25 березня 2026 року, що унеможливлює встановлення, який саме документ був розглянутий судом. Крім того, у тексті ухвали зазначено іншого суддю (Соколова О.М.) при тому, що справа перебуває у провадженні судді Остапчук Т.В., а також неправильно вказано особу заявника. На думку заявника, ці помилки не є технічними описками, а свідчать про відсутність належної ідентифікації суб'єкта здійснення правосуддя. Заявник також зазначає, що ухвала не містить відповіді на ключові правові доводи, наведені у заяві про забезпечення позову, зокрема щодо застосування норм та правових висновків Верховного Суду. Це, у поєднанні з іншими дефектами, посилює сумнів у тому, що заява була індивідуально розглянута. Додатково заявник звертає увагу на невизначеність процесуального статусу заяви, зареєстрованої 25 березня 2026 року, яка або не була розглянута взагалі, або була ототожнена з іншим документом без належного процесуального оформлення. Також копія ухвали була направлена до електронного кабінету заявника із суттєвою затримкою, що ускладнило своєчасне реагування. На переконання заявника, кожна з цих обставин окремо могла б розцінюватися як технічний або процесуальний недолік, однак їх сукупність свідчить про системну проблему з ідентифікацією суб'єкта розгляду, предмета розгляду та змісту судового акта.
У зв'язку з цим заявник вважає, що наявні обставини об'єктивно викликають сумнів у неупередженості судді та в здатності забезпечити належний розгляд справи, що є підставою для відводу.
На підставі частини восьмої статті 40 ЦПК України, заява про відвід судді розглядається без повідомлення учасників справи.
Згідно з положеннями пунктів 1-5 частини першої статті 36 ЦПК України, суддя не може брати участі у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи, а також якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Тобто, суддя не може брати участі у розгляді справи і підлягає відводу за наявності на те підстав (обставин), вичерпний перелік яких визначений у статті 36 ЦПК України, що виключає можливість їх розширеного тлумачення.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи.
Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.
Європейський суд з прав людини у рішеннях зазначає, що найголовнішою є існування довіри, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, № 11/1987/134/188, § 48).
Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (Hauschildt Case, № 11/1987/134/188, пункт 46).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» зазначено, що у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Суд, розглянувши заяву про відвід, дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, оскільки наведені заявником обставини не свідчать про упередженість судді.
Зокрема стосовно доводів про невизначеність процесуального документа, який був предметом розгляду 23 березня 2026 року, суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається наявність заяви про забезпечення позову, поданої заявником 15 березня 2026 року через Електронний суд, яка надійшла до суду та була належним чином зареєстрована судом 16 березня 2026 року (вх. № 34690), була предметом розгляду при постановленні ухвали. Таким чином, твердження про відсутність ідентифікації документа не відповідають фактичним обставинам справи.
Щодо зазначення у тексті ухвали іншого судді, суд зазначає, що така неточність має характер технічної описки і не змінює змісту ухвали, не впливає на її законність та не свідчить про розгляд справи іншим складом суду. Належність ухвали конкретному судді підтверджується її підписом та матеріалами справи. Аналогічно, неправильне зазначення імені заявника в тексті ухвали розцінюється судом як технічна помилка, яка не впливає на ідентифікацію сторони у справі, оскільки інші реквізити дозволяють однозначно встановити особу заявника.
Щодо доводів заявника про відсутність відповіді на окремі правові аргументи заявника, суд зазначає, в ухвалі наведені достатні мотиви для прийняття рішення, а незгода заявника з їх повнотою чи змістом є підставою для подачі апеляційної скарги, проте не є підставою для відводу.
Щодо часу направлення копії ухвали до електронного кабінету заявника, суд вказує, що технічні аспекти доставки процесуальних документів не можуть бути критерієм оцінки упередженості суду.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що у сукупності наведені заявником обставини не підтверджують наявності підстав для відводу головуючого судді від розгляду справи, а зводяться до незгоди із процесуальними діями та змістом судового рішення.
У зв'язку з цим суд відмовляє у задоволенні заяви про відвід.
Керуючись ст.ст. 1-19, 36-40, 352-353 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Остапчук Тетяни Володимирівни від розгляду справи № 757/15179/26-ц за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» про захист прав споживачів.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя І. В. Литвинова