печерський районний суд міста києва
Справа № 757/52637/24-ц
пр. № 2-2686/26
15 квітня 2026 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Литвинової І. В.,
за участю секретаря судового засідання - Когут Н. В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа: Служба у справах дітей Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,
І. Позиція сторін у справі.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вк0азаними позовами, які згдодом були об'єднані в одне провадження, в яких просив позбавити ОСОБА_4 батьківських прав щодо їх спільного сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути з ОСОБА_4 аліменти на утримання сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 25% усіх видів заробітку відповідача до набуття дитиною повноліття.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням суду місце проживання дитини було визначено з батьком. З березня 2022 року, у зв'язку із російською агресією проти України, дитина змушена тимчасово проживати з рідними бабусею та дідусем, батьками ОСОБА_1 , у Європі. У зв'язку із професійною діяльністю, відповідач перебуває у довготривалому дипломатичному відрядженні до Посольства України в ОАЕ, а ОСОБА_1 з травня 2023 року перебуває у довготермінованому дипломатичному відрядженні до Посольства України в Казахстані. Як зазначає позивач, відповідач свідомо не надає дозволу на оформлення дитині дипломатичного паспорту, чим перешкоджає відрядженню дитини за місцем роботи батька. Під час обстеження психоемоційного стану дитини фахівцем психологом було встановлено, що до складу свої родини хлопчик включає батька, дідуся і бабусю. Позивач зазначає, що з жовтня 2022 року ОСОБА_4 не підтримує контакт з дитиною, не цікавиться його здоров'ям та добробутом, не долучається до утримання власної дитини. Відповідач свідомо відкидає всі запропоновані позивачем формати участі у вихованні сина, зокрема такі як пропозиції укласти нотаріально посвідчений договір про участь відповідача у вихованні сина. Крім того, позивач вказав, що відповідач заперечує свій обов'язок утримувати сина до набуття ним повноліття, посилаючись на те, що дитина проживає із його батьками.
Таким чином, на думку позивача, нехтування відповідачем батьківськими правами унеможливлює зростання дитини у сім'ї, яка є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, що є підставою для позбавлення останньої батьківських прав та стягнення аліментів на утримання малолітнього сина.
Представник відповідача ОСОБА_4 , ОСОБА_3 подав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що ОСОБА_1 , без дозволу та відома матері, вивіз сина зі своїми батьками з території України, де останні проживають в одній із європейській країн та не повідомляє відповідачу про країну перебування сина, у зв'язку із чим вона не може бачитись та спілкуватися із сином. Зазначає, що нею неодноразово здійснювалися спроби поспілкуватися та побачитися із сином, проте вона не може виконувати свої батьківські обов'язки: спілкуватися, піклуватися про здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток сина не зі своєї вини, а з вини ОСОБА_1 . Крім того, відповідач звертала увагу на те, що оскільки позивач не дає їй бачитись та спілкуватись з сином, не звертається до неї по допомогу в утриманні сина, та враховуючи те, що фактично дитина з ним не проживає, позовні вимоги про стягнення аліментів не підлягають задоволенню. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог та врахувати те, що на її утриманні перебуває непрацездатна мати - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У відповідь на відзив представник позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заперечила стосовно позиції відповідача, зазначивши, що відхилення його позову призведе до ситуації, коли дитина буде позбавлена можливості зростати в родині і постійно проживати з батьком, до якого в хлопчика сформована безпечна первинна психоемоційна прихильність.
Представник третьої особи Печерської районної в місті Києві державної адміністрації направив на адресу суду висновок як органу опіки та піклування, відповідно якого зазначив, що третя особа не має правових підстав для прийняття рішення щодо зазначеного спору та просить прийняти рішення на підставі наявних у справі доказів та в інтересах дитини в межах чинного законодавства.
ІІ. Процесуальні дії і рішення суду.
07 листопада 2024 року вказана позовна заява надійшла до Печерського районного суду м. Києва, для розгляду якої визначено суддю та передано 12 листопада 2024 року, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
09 грудня 2024 року судом отримано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру з інформацією про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача фізичної особи.
05 грудня 2024 року ОСОБА_1 подав позов з вимогами про стягнення аліментів з ОСОБА_4 , провадження для розгляду якого відкрито ухвалою судді Головко Ю. Г. у справі № 757/57862/24-ц 17 січня 2025 року.
13 грудня 2024 року ухвалою судді у справі відкрито провадження для розгляду у загальному позовному провадженні.
27 січня 2025 року до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_4 на позов ОСОБА_1
05 лютого 2025 року засобами поштового зв'язку до суду надійшла відповідь позивача ОСОБА_1 на відзив.
25 лютого 2025 року засобами поштового зв'язку до суду надійшов висновок третьої особи у справі Печерської районної в м. Києві державної адміністрації.
06 березня 2025 року до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_4 на позов у справі № 757/57862/24-ц.
31 березня 2025 року за допомогою Електронного суду позивач подав додаткові пояснення.
10 квітня 2025 року через Електронний суд представник відповідача подав клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи - декларації за 2024 рік ОСОБА_1 , роз'яснення НАЗК.
18 квітня 2025 року, 01 травня 2025 року і 13 травня 2025 року представник позивача через Електронний суд подала клопотання про долучення доказів.
18 березня 2025 року ухвалою суду під головуванням судді Головко Ю. Г. об'єднано в одне провадження з цивільною справою № 757/52637/24-ц матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання малолітнього сина.
21 травня 2025 року ухвалою суду закрито підготовче провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа Служба у справах дітей Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та за об'єднаним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів.
04 серпня 2025 року через Електронний суд представник позивача подав додаткові пояснення у справі.
11 серпня 2025 року через Електронний суд представник відповідача подав клопотання про долучення доказів.
13 серпня 2025 року ухвалою суду, постановленою на місці, без виходу до нарадчої кімнати, після заслуховування думки позивача, представника позивача, представника відповідача, задоволено клопотання представника відповідача про долучення доказів.
17 жовтня 2025 року через Електронний суд представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи.
15 січня 2026 року, 17 лютого 2026 року через Електронний суд представник позивача подала клопотання про прискорення розгляду справи.
14 квітня 2026 року представник позивача подала до суду письмову промову позивача в судових дебатах.
Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 у судовому засіданні позовну заяву підтримували в повному обсязі, просили її задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість.
Представник третьої особи Служби у справах дітей Печерської районної в м. Києві державної адміністрації в судове засідання не з'явився, направив на адресу суду письмовий висновок.
Суд, заслухавши обґрунтування і заперечення представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.
ІІІ. Фактичні обставини справи.
ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб 16 травня 2014 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 658, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .
За час перебування у шлюбі у ОСОБА_1 та ОСОБА_4 народився син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
27 березня 2021 року ОСОБА_4 звернулася із заявою до Печерського УП ГУ НП у м. Києві про викрадення ОСОБА_1 їх сина /т.І., а.с. 102/.
31 березня 2021 року ОСОБА_4 звернулася до Служби у справах дітей та сім'ї Печерської районної у м. Києві державної адміністрації із заявою про викрадення дитини батьком, повернення дитини за її місцем проживання та відновлення прав матері на спілкування з дитиною /т.І, а.с. 104-108/.
14 квітня 2021 року Служба у справах дітей та сім'ї Печерської районної у м. Києві державної адміністрації листом вх. 105/78/К-28/1 повідомила ОСОБА_4 про те, що ними було направлено лист до Печерського УП ГУ НП України в м. Києві з проханням перевірити інформацію вчинення домашнього насильства та в разі необхідності вжити заходи в межах повноважень. Крім того, 07 квітня 2021 року в телефонному режимі з ОСОБА_1 була проведена профілактична бесіда щодо неприпустимості вчинення перешкод у спілкуванні матері з малолітньою дитиною, роз'яснено права та обов'язки батьків /т.І, а.с 109-110/.
08 квітня 2021 року ОСОБА_4 звернулася із заявою до Органу опіки та піклування Печерської районної у м. Києві державної адміністрації про визначення порядку спілкування з дитиною /т.І, а.с. 115-117/.
25 травня 2021 року на підставі протоколу Комісії № 8 було видане Розпорядження Печерської районної в місті Києві державної адміністрації №325, у п.1 якого було визначено участь ОСОБА_4 у вихованні малолітнього сина, наступним чином: 1 та 3 вихідні з 10:00 год. суботи до 18:00 год. наступної за нею неділі без присутності батька за фактичним місцем проживання матері до набрання рішенням законної сили по судовій справі №757/13109/21-ц (позов ОСОБА_1 ) Печерського районного суду міста Києва про визначення місця проживання малолітньої дитини /т.І, а.с. 120-121/.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/29839/21-ц від 30 серпня 2022 року позов ОСОБА_1 до Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування розпорядження, залишено без задоволення.
21 лютого 2023 року постановою Київського апеляційного суду у справі № 757/29839/21-ц рішення суду першої інстанції було змінено шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови /т.І, а.с. 124-130/.
Відповідно до висновку № 16 від 01 липня 2022 року, складеного Міським центром дитини Служби у справах дітей та сім'ї виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) встановлено сформовану надійну форму емоційної прив'язаності дитини до батька та незадоволення потреб у материнській любові, увазі, визнанні та присутності /т. І, а.с. 17/.
Наказом Міністерства закордонних справ № 2337-ос від 19 грудня 2022 року, ОСОБА_4 переведено на посаду радника з економічних питань Посольства України в Об'єднаних Арабських Еміратах на час довготермінового відрядження /т.І, а.с. 19/.
Відповідно до наказу Міністерства закордонних справ № 667-ос від 14 квітня 2023 року, ОСОБА_1 переведено на посаду першого секретаря Посольства України в Республіці Казахстан на час довготермінованого відрядження /т.І, а.с. 18/.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 01 травня 2023 року у справі № 757/13109/21-ц визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком - ОСОБА_1 . Розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 /т.І, а.с. 31-37/.
Постановою Київського апеляційного суду від 30 січня 2024 року у справі № 757/13109/21-ц рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 травня 2023 року в частині визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком, а також в частині розподілу судових витрат - скасовано, ухвалено по справі нове судове рішення про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову по справі. Визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з ОСОБА_4 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 2 270,00 грн. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 757/13109/21-ц постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2024 року скасовано, рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 травня 2023 року в частині вирішення питання про визначення місця проживання дитини залишено в силі /т.І, а.с 20-30/.
Поряд з цим, 15 листопада 2024 року рішенням Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/30584/21-ц позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів було задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/5 частки з усіх видів заробітку (доходів), але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 24 травня 2021 року і до 22 травня 2024 року /т.І, а.с. 133-137/.
29 квітня 2025 року постановою Київського апеляційного суду, рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 листопада 2024 року залишено без змін.
18 лютого 2025 року Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією як органом опіки та піклування був складений висновок на виконання вимог ст. 19 СК України, яким було встановлено, що на час його складення малолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає в одній із країн Європейського союзу з дідом та бабою по лінії батька. Точної адреси місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_1 не повідомив та не забезпечив проведення онлайн-бесіди з дитиною. Відомо, що з березня 2022 року, у зв'язку з російською агресією проти України, дитина змушена тимчасово проживати з рідними дідусем та бабусею у Європі. Батьки дитини є дипломатами M3С України, у зв'язку з чим їх професійна діяльність невід'ємно пов'язана з довготривалими дипломатичними відрядженнями до іноземних держав. З лютого 2023 року ОСОБА_4 перебуває у довготривалому відрядженні в Об'єднаних Арабських Еміратах, а гр. ОСОБА_1 з травня 2023 року - у дипломатичному відрядженні Посольства України в Республіці Казахстан. З пояснень гр. ОСОБА_1 - гр. ОСОБА_4 не приймає участі у вихованні та утриманні сина, не цікавиться його життям, успіхами, навіть не телефонує дитині. Матір не надає дозволу на оформлення сину дипломатичного паспорту, чим перешкоджає проживати дитині за місцем роботи батька в Республіці Казахстан. ОСОБА_1 зазначає, що місце проживання дитини визначено з ним.
В письмових поясненнях ОСОБА_4 , крім іншого зазначила, що в 2022 році ОСОБА_1 вивіз сина без її згоди до однієї з європейських країн разом з дідом та бабою. З дати вивезення дитини за межі України - вона не може бачитись та спілкуватись з сином, оскільки останній не має особистих засобів зв'язку, а ОСОБА_1 не сприяє та не забезпечує такого спілкування. Окрім того, повідомила, що розпорядження Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 25 травня 2021 року № 325 «Про визначена участі матері у вихованні малолітньої дитини» не виконувалось, так як ОСОБА_1 оскаржує його в судовому порядку (справи № 757/29839/21-ц та №757/9457/23-ц). ОСОБА_4 зазначила, що не надання згоди на отримання дитиною дипломатичного паспорта не може бути підставою для позбавлення її батьківських прав, так як ОСОБА_1 створює їй перешкоди у побаченнях та спілкуванні з сином з березня місяця 2021 року і по теперішній час, просила не позбавляти її батьківських прав відносно сина.
Зважаючи на фактичну відсутність батьків та дитини на території Печерського району міста Києва - Печерська районна в місті Києві державна адміністрація не встановила правових підстав для прийняття рішення щодо зазначено спору та просила прийняти рішення на підставі наявних у справі доказів та в інтересах дитини в межах чинного законодавства України. Одночасно звертали увагу, що ОСОБА_1 не виконує постанову Верховного суду України суду від 22 травня 2024 року, справа № 757/13109/21-ц, за яким місце проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначено з ним /т.І, а.с. 186-189/.
ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду.
Відповідно до ратифікованої Постановою Верховної ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, держава докладає всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18 Конвенції).
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі ст. 18 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Виходячи зі змісту частини першої ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя.
Згідно частиною другою ст. 155 Сімейного кодексу України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
У відповідності до частини першої статті 165 Сімейного кодексу України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Відповідно до ст. 164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявили щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засудженні за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківський прав» від 30 березня 2007 року зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Пунктом 15 Постанови передбачено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» зазначається, що «хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини».
У рішенні по справі «Хант проти України» п. 54 зазначено, що суд нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden») і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.
Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Виходячи з наведеного, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який застосовується при наявності негативного впливу батьків (одного з батьків) на розвиток дітей.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів прийшов до висновку, що ОСОБА_4 не ухиляється від виконання батьківських обов'язків, натомість неможливість частого спілкування із дитиною значною мірою пов'язана з тим, що позивач не сприяє та не забезпечує такого спілкування.
Крім того, судом встановлено та не заперечується сторонами, що, починаючи з 2022 року і на час розгляду справи, дитина проживає з дідусем та бабусею, а не з батьками, чи одним із них.
Поряд з цим, неможливість відповідача бачитися та спілкуватися з сином зумовлена також особливістю професійної діяльності, яка пов'язана із віддаленістю від місця проживання дитини. Однак така ситуація не свідчить про ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, а зумовлена особливостями її професійної діяльності. Разом з тим, відмова відповідача надати згоду на отримання дитиною дипломатичного паспорта не може бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки така відмова не свідчить про невиконання матір'ю своїх обов'язків щодо дитини.
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 26 грудня 2024 року у справі № 561/474/24 зробив наступний правовий висновок: «Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків».
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову про позбавлення відповідача батьківських прав на тих підставах, що позивачем не доведено наявності підстав, передбачених ст. 164 Сімейного кодексу України.
Стосовно позовної вимоги про стягнення аліментів, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Обов'язок батьків утримувати своїх дітей виникає з моменту їх народження та зберігається до досягнення дітьми повноліття. До того ж, обов'язок утримувати дитину у рівній мірі покладається як на матір, так і батька, причому, обов'язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.
Батьки зобов'язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні (у випадку народження дитини під час фактичних шлюбних відносин), або чи розірвано їх шлюб.
За приписами частини третьої ст. 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з частиною другою ст. 182 Сімейного кодексу України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) батька дитини визначається судом.
В судовому засіданні встановлено, що місце проживання дитини визначено разом із позивачем, відповідач свого обов'язку щодо утримання дитини не виконує, є здоровою жінкою та працевлаштована, отримує стабільний дохід.
Враховуючи те, що у відповідача на утриманні перебуває непрацездатна мати, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача аліментів у розмірі 1/5 частки з усіх її видів заробітку (доходів).
У відповідності до ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Дотримуючись принципу диспозитивності, суд стягує аліменти від дня пред'явлення позову, 05 грудня 2024 року, до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до ст. 430 ЦПК України рішення про стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.
Таким чином, суд, на підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись
ст. ст. 3, 8, 21, 32, 48, 51, 55, 129, 129-1 Конституції України,
ст.ст. 150, 155, 164-166, 170, 180 Сімейного кодексу України,
ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»,
ст.ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 351-355, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа: Служба у справах дітей Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, задовольнити частково.
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав.
Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/5 частки з усіх видів заробітку (доходів), але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 05 грудня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліментів у розмірі 1/5 частки з усіх видів заробітку (доходів), але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, у межах суми платежу за один місяць.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Суддя І. В. Литвинова