Справа № 587/226/26
22 квітня 2026 року Сумський районний суд Сумської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого ОСОБА_4 , потерпілого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025200600001466 від 20 грудня 2025 року за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Донецької області, м. Донецьк, українця, громадянина України, військовозобов'язаного, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого, пенсіонера, РНОКПП: НОМЕР_1 ,раніше не судимого
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України,
20 грудня 2025 року відповідно до розстановки особового складу зведеного загону при ГУНП в Сумській області старший лейтенант поліції ОСОБА_5 заступив на чергування на блок пост «1424», що розташований на трасі «Т-19-09» 8 кілометр «Суми-Лебедин» на території Нижньосироватської ОТГ Сумського району Сумської області з 08 години 00 хвилин 20 грудня 2025 року по 20 годину 00 хвилин 20 грудня 2025 року.
Поліцейський перебував у форменому одязі з табельною вогнепальною зброєю, на службі виконував службові обов'язки на території обслуговування Сумського району Сумської області.
Згідно з ч. 2 ст. 18 Закону поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій, зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.
Поліція для виконання покладених на неї завдань вживає заходів реагування на правопорушення, визначених Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним кодексом України, на підставі та в порядку, визначених Законом.
З метою виконання покладених на поліцію завдань 20 грудня 2025 року близько 08 години 15 хвилин старшим лейтенантом поліції ОСОБА_5 на блок посту «1424» зупинено автомобіль марки «Toyota Rav 4», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході бесіди з останнім поліцейський ОСОБА_5 попрохав пред'явити посвідчення водія та в подальшій бесіді з ОСОБА_6 помітив, що він перебуває з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах з ротової порожнини, млява мова, почервоніння обличчя та очей, у зв'язку із чим запропонував ОСОБА_6 пройти перевірку на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора алкотестера Drager, на що останній погодився та чекав в автомобілі.
У подальшому 20 грудня 2025 року близько 08 години 17 хвилин під час очікування проходження перевірки на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_6 , усвідомлюючи, що перед ним знаходяться працівник правоохоронного органу, який виконує обов'язки, покладені на нього ЗУ «Про Національну поліцію», та при цьому був одягнутий у формений одяг з відповідними розпізнавальними знаками та висловив йому законні вимоги, не бажаючи виконувати законні вимоги працівника правоохоронного органу, маючи намір на здійснення опору працівнику правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки, і бажаючи їх настання, не реагуючи на законну вимогу поліцейського, в категоричній формі відмовившись пред'являти посвідчення водія, та продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, з метою уникнення відповідальності, раптово розпочав рух на автомобілі вперед.
В цей час інспектор взводу №1 роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області ОСОБА_5 знаходився поруч з автомобілем та вимагав від водія ОСОБА_6 зупинитися та залишатися на місці, однак ОСОБА_6 в категоричній формі не реагував на зауваження працівника поліції та продовжив рух на автомобілі вперед, а інспектор взводу №1 роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області ОСОБА_5 підбіг до передніх водійських дверцят вищевказаного автомобіля, схопившись за ручку дверцят автомобіля, висловив ОСОБА_6 вимогу про зупинку автомобіля та намагався таким чином зупинити рух автомобіля, однак ОСОБА_6 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним своїх службових обов'язків, продовжив з прискоренням рух на транспортному засобі в бік м. Суми, тим самим створюючи загрозу життю та здоров'ю ОСОБА_5 , після чого зник з місця події.
Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України, а саме в опорі працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків.
Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України, за обставин, викладених вище, визнав повністю та суду пояснив, що 20 грудня 2025 рокуна блок посту «1424» його було зупинено працівником поліції та запропоновано надати посвідчення водія. В ході спілкування у поліцейського виникла підозра про те, що він начебто перебуває з ознаками алкогольного сп'яніння, у зв'язку із чим запропонував йому пройти перевірку на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора алкотестера Drager, на що він погодився та чекав в автомобілі. Після цього з метою уникнення відповідальності раптово розпочав рух на автомобілі вперед, поліцейський вимагав зупинитися та залишатися на місці, але він не реагував на зауваження працівника поліції, та продовжив далі рух на автомобілі. Після чого працівник поліції підбіг до передніх водійських дверей автомобіля, схопився за ручку та намагався таким чином зупинити рух автомобіля, однак він продовжував рух, після чого зник з місця події. У вчиненому щиро розкаявся, жалкує, що так вчинив, попросив вибачення у потерпілого. Визнав, що спричинив потерпілому моральну шкоду, проте цивільний позов визнав частково в сумі 2000,00 грн, оскільки, окрім пенсії, інших доходів не має.
Потерпілий ОСОБА_5 у судовому засіданні просив цивільний позов задовольнити в повному обсязі, зазначив, що обвинувачений на момент подання позову жодного разу не намагався просити вибачення, не відшкодував моральну шкоду.
Оскільки учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і судом встановлено, що обвинувачений вірно розуміє зміст цих обставин, у суду немає сумнівів у добровільності його позиції, зважаючи на те, що обвинуваченому було роз'яснено те, що він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, про що останній не заперечував, а тому судовий розгляд кримінального провадження було проведено відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_6 , яка полягала в опорі працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків, доведена та знайшла своє підтвердження в судовому засіданні поза розумним сумнівом, у зв'язку з чим його дії вірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 342 КК України.
Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушеннях при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
При призначенні покарання ОСОБА_6 суд бере до уваги і визнає обставинами, які пом'якшують покарання, його щире каяття та визнання вини.
Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
Суд зауважує, що згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
У правовій державі покарання передусім є виправним та превентивним засобом, в якій має використовуватись не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи.
На реалізацію принципу, встановленого частиною другою статті 61 Конституції України, згідно з яким юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, спрямовані положення статті 65 КК України. Зазначений принцип, зокрема, конкретизовано у положеннях Кримінального кодексу України щодо системи покарань, звільнення від кримінальної відповідальності, звільнення від покарання та його відбування, у тому числі призначення більш суворого покарання.
Керуючись загальними засадами призначення покарання (ст. 65 КК України), суд має призначати покарання конкретній особі за конкретний злочин, максимально індивідуалізуючи покарання.
Призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки кримінального правопорушення, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.
Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину та передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.
Виходячи з мети покарання й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Тобто, кримінально-правовий зміст принципу справедливості полягає в тому, що покарання, яке застосоване до особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути справедливим, тобто таким, що відповідає як тяжкості вчиненого кримінального правопорушення так і конкретним обставинам його вчинення, а також особливостям особистості злочинця.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 342 КК України, відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України є нетяжким злочином.
Обираючи обвинуваченому ОСОБА_6 вид та міру покарання, суд виходить із характеру діяння, обстановки, способу, місця і часу вчинення кримінального правопорушення, з урахуванням форми, виду, ступеня вини, мотивів і мети, обставин, що характеризують поведінку обвинуваченого до вчинення кримінального правопорушення і обставин, що безпосередньо пов'язані із його вчиненням, та характеризують поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, а також враховує дані про особу обвинуваченого, який в силу ст. 89 КК України не судимий, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, пенсіонера, щиро розкаявся у вчиненому, скарги, заяви та компрометуючі матеріали на нього відсутні, а також відомості та висновки, що містяться в досудовій доповіді про обвинуваченого у кримінальному провадженні, складеній Сумським міським відділом державної установи «Центр пробації» в Сумській області, згідно з якими до обвинуваченого доцільно застосувати покарання, не пов'язане з позбавленням волі, а тому, на переконання суду, необхідним для виправлення та запобіганню вчиненню ним нових кримінальних правопорушень буде призначення покарання у межах санкції інкримінованої статті, а саме у виді пробаційного нагляду з покладенням обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 59-1 КК України.
Таке покарання, на переконання суду, має бути справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_6 , попереджати вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідати його меті, гуманності, справедливості і не потягнути за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
Під час досудового розслідування обвинувачений ОСОБА_6 в період з 20 грудня 2025 року по 22 грудня 2025 року був затриманий та в подальшому ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 грудня 2025 року до нього було застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Беручи до уваги призначення обвинуваченому ОСОБА_6 покарання у виді пробаційного нагляду, суд вважає за необхідне на підставі ст. 72 КК України у строк відбуття покарання зарахувати останньому строк попереднього ув'язнення з розрахунку: один день попереднього ув'язнення за два дні пробаційного нагляду.
Вирішуючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди в сумі 20000,00 грн, суд приходить до таких висновків.
Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода, окрім іншого, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я, в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
За приписами п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (Постанова) за № 4 від 31 березня 1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
За вимогами ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Таким чином, внаслідок вчинення обвинуваченим протиправних дій потерпілому були заподіяні моральні страждання, розмір відшкодування яких, враховуючи характер та обсяг фізичних, душевних, психічних страждань, характеру його немайнових втрат, суд з урахуванням принципу розумності, виваженості та справедливості визначає в розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень, яка підлягає відшкодуванню (компенсації) обвинуваченим.
Накладений в межах кримінального провадження арешт майна слід скасувати відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України.
Долю речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Запобіжний захід не обирався.
Судові витрати у справі відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 370, 373-374 КПК України, суд
ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України, та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду строком на 2 (два) роки.
Покласти на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки, визначені ч. 2 ст. 59-1 КК України, а саме:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Відповідно до ч. 1 ст. 49-2 КВК України строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислювати з дня постановки ОСОБА_6 на облік уповноваженим органом з питань пробації.
На підставі ст. 72 КК України зарахувати в строк призначеного покарання строк попереднього ув'язнення із 20 грудня 2025 року по 22 грудня 2025 року включно з розрахунку один день позбавлення волі за два дні пробаційного нагляду.
Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 грудня 2025 року у справі №592/20714/25, скасувати.
Речові докази у справі:
- оптичні диски DVD-R з відеозаписами із нагрудних відеореєстраторів поліцейських УПП в Сумській області з назвою «clip-0», «clip-1», які долучені до матеріалів кримінального провадження, залишити в матеріалах кримінального провадження;
- пошкоджена формена зимова куртка з надписом «Поліція» та пошкоджена пістолетна кобура, які передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів ВП №4 (м. Суми) Сумського РУП ГУНП в Сумській області, - після набрання вироком законної сили повернути потерпілому.
Стягнути із ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , моральну шкоду у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
Вирок може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду через Сумський районний суд Сумської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку, звернувшись до суду із відповідною заявою.
Суддя ОСОБА_1