22.04.2026 Справа № 756/17342/25
Номер справи 756/17342/25
Номер провадження 2/756/2088/26
22 квітня 2026 року Оболонський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Белоконної І.В.,
за участю секретаря - Погорелової В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
Позивач Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 під'єднано до внутрішньо будинкової системи тепло - та водопостачання, а отже відповідачі є споживачами послуг централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води, проте відповідачі належним чином не сплачували за отримані послуги, допустили заборгованість з їх оплати, яка станом на 31.08.2025 становить заборгованість у розмірі 187867,30 грн, яка складається з наступного: заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги централізованого опалення у розмірі 15070,38 грн, інфляційна складова боргу у розмірі 2607,17 грн, три відсотки річних у розмірі 715,96 грн; заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 17312,76 грн, інфляційна складова боргу у розмірі 2995,11 грн, три відсотки річних у розмірі 822,46 грн; заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 15583,09 грн, інфляційна складова боргу у розмірі 2695,89 грн, три відсотки річних у розмірі 740,22 грн; заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 38647,14 грн, інфляційна складова боргу у розмірі 6685,97 грн, три відсотки річних у розмірі 1835,97 грн; заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 22786,30 грн, інфляційна складова боргу у розмірі 3152,51 грн, три відсотки річних у розмірі 876,73 грн, пеня у розмірі 1066,68 грн; заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 42814,39 грн, інфляційна складова боргу у розмірі 5584,54 грн, три відсотки річних у розмірі 1539,99 грн, пеня у розмірі 1873,66 грн; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1557,02 грн; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 831,05 грн; заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 72,31 грн.
З огляду на викладене, позивач просить стягнути солідарно з відповідачів вказану заборгованість, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн.
Ухвалою Оболонського районного суд м. Києва від 31.10.2025 відкрито спрощене провадження по справі та призначено до судового розгляду.
27.11.2025 до суду від представника відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, у якому заперечив щодо заявлених вимог, з підстав викладених у відзиві. Крім того, просив застосувати строки позовної давності.
09.03.2026 відповідач ОСОБА_1 надіслала до суду заяву про припинення повноважень її представника.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та дату судового засідання повідомлявся. Надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечувала щодо заявлених позовних вимог. Просила суд не брати до уваги відзив на позовну заяву поданий представником.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечувала щодо заявлених позовних вимог.
Разом з тим, відповідачами заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.
Вислухавши пояснення відповідачів та дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають істотне для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 11.10.2018 між ПАТ «Київенерго» та КП (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» укладено Договір про відступлення права вимоги (цесії) № 602-18, за умовами якого ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, та КП (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до
юридичних, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01.08.2018 з урахуванням оплати.
Відповідно до Додатку № 1 та/або додатку № 2 до Договору цесії позивач набув право вимоги заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води, за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Частиною 1 ст. 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV (у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) та Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII (введений в дію з 01.05.2019, крім: ст. 1, ч. 1 ст. 2, ст. ст. 3-7, 9, 11, 12, ч. 2 ст. 26, ст. 27 та 29 (в частині регулювання послуги з управління багатоквартирним будинком), ч. 2 ст. 2, ч. ч. 3 та 4 ст. 8, ч. ч. 2 та 3 ст. 10, ст. 15, ч. ч. 1, 3 та 5 ст. 16, ст. 18, ч. 5 ст. 28, які введені в дію 10.06.2018).
Суб'єктами Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень, будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд (ст. 1, ч. 2 ст. 3, ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Частиною 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV та ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Проте відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Водночас такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV та п. 5 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Отже, згідно з наведеними законодавчими нормами споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 року № 34 (5085).
Отже, з 01.05.2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго». Мешканцям будинку, в якому розташована зазначена квартира, послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води надаються КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго».
Підключення будинку до мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води свідчить про надання послуг позивачем. Відповідачі в свою чергу від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленим чинним законодавством не відмовлялися, не відключалися.
Крім того, постановою судової палати у цивільних та господарських справах Верховного суду України від 20.04.2016 справа 6-2951цс15 містить висновок про те, що факт відсутності договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг.
За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Будинок за адресою: АДРЕСА_2 , в цілому під'єднаний до мереж тепло- та водопостачання. Як наслідок, квартира АДРЕСА_3 , за зазначеною адресою під'єднана до внутрішньо-будинкової системи тепло- та водопостачання, а отже, відповідачі є споживачами послуг з ЦО/ЦПГВ, а з 01.11.2021 споживачами послуг з ТЕ/ПГВ.
Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Реєстру територіальної громади м. Києва, а отже є споживачами послуг, які надає позивач.
Відповідно до п. п. 1, 6, 9 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV, п. п. 1, 5, 8 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.201 № 2189-VIII виконавець зобов'язаний: забезпечувати своєчасність, безперервність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; розглядати у визначений законодавством термін претензії та скарги споживачів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; вести облік вимог (претензій) споживачів у зв'язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг, зміною їх споживчих властивостей та перевищенням термінів проведення аварійно-відновлювальних робіт.
Водночас факт ненадання послуги або зниження якості наданої послуги (що є порушенням умов договору у розумінні ст. ст. 526, 530 ЦК України) повинен бути зафіксований належним чином (на це звертає увагу Верховний Суд у постанові від 20.11.2019 у справі № 640/18143/16-ц).
У своїй постанові від 07.02.2018 у справі № 521/6969/15-ц Верховний Суд зазначив, що належним доказом ненадання житлово-комунальної послуги або зниження якості наданої послуги є звернення споживача до надавача послуг та складання сторонами акту-претензії.
Оскільки КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» надавались послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води споживачам, які отримували вказані послуги і користувалися ними за адресою: АДРЕСА_1 , відповідачі ними користуються та жодних претензій з цього питання до позивача не заявляли, у спірний період відповідачі не укладали самостійно договори з іншими постачальниками житлово-комунальних послуг для себе особисто, у відповідачів виник обов'язок оплатити ці послуги.
Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу (ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання виконує належним чином, здійснює надання житлово-комунальних послуг.
Свої зобов'язання відповідачі виконують неналежно, внаслідок чого виникла заборгованість, та доказів зворотному з боку відповідачами суду надано не було.
На підтвердження своїх доводів щодо заборгованості відповідачів, позивач надав суду у тому числі, розрахунки заборгованості за надані послуги, з яких вбачається, що станом на 31.08.2025 за особовим рахунком НОМЕР_1 (адреса споживача: АДРЕСА_1 ) наявна заборгованість у загальному розмірі 187867,30 грн.
Наведений розрахунок відповідачами в ході розгляду справи спростовано не було, заборгованість не сплачена. Крім того, своїх контррозрахунків відповідачами не надано.
Відповідачами було заявлено про застосування строку позовної давності до вимог щодо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частини першої, п'ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.
У частині першій статті 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважаться, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України), а за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).
Оскільки договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідача - сплату коштів частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового місячного платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором про надання послуг з центрального постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), платежі вносяться споживачем не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, виконавець в свою чергу має право вимагати сплату прострочених щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.
Правовий висновок щодо застосування строків позовної давності до щомісячних платежів викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження 14-10цс18).
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України).
02.04.2020 набув чинності Закон України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з подальшими змінами, з 12.03.2020 на всій території України встановлений карантин.
Дію карантину неодноразово було продовжено на всій території України, востаннє постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 383 до 30.06.2023.
Беручи до уваги вищевказані положення постанов Кабінету Міністрів України, встановлений на території України карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), діяв з 12.03.2020 до 30.06.2023.
Також, слід зазначити, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.
Законом України від 15.03.2022 (набув чинності 17.03.2022) «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 такого змісту: «19. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».
Окрім того, Законом України від 08.11.2023 № 3450-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» було внесені зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України: пункт 19 викладено у наступній редакції: «19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану». Закон набрав чинності 30.01.2024.
Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності від 14.05.2025 № 4434-IX, який набрав чинності 04.09.2025 пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено.
Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку було зупинено до 04.09.2025.
З урахуванням наведеного, слід визнати таким, що пропущений позивачем трирічний строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за період з липня 2015 року до квітня 2017 року. Доказів на підтвердження переривання перебігу позовної давності
по кожному з щомісячних платежів суду не надано.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення на його користь із відповідачів заборгованості за період з липня 2015 року до квітня 2017 року задоволенню не підлягають.
Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості за період з квітня 2017 року до серпня 2025 року трирічний строк позовної давності не пропущений на час подання позовної заяви.
Таким чином, з урахуванням заявлених позивачем вимог та із застосуванням наслідків пропуску позивачем строку позовної давності до частини заявлених вимог, солідарно стягненню з відповідачів підлягає: заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 4913,18 грн, інфляційні втрати - 694,10 грн; три відсотки річних - 159,91 грн; заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого постачання гарячої води - 9596,79 грн, інфляційні втрати - 1355,77 грн, три відсотки річних - 312,36 грн.
Судом перевірено правильність розрахунку заборгованості, який наданий позивачем за період з 01.05.2018 по 31.08.2025, суд погоджується із ним, відповідачі не спростували правильність наданого розрахунку заборгованості.
На підставі викладеного, суд приходить до переконання, що позивачем доведено належними та достатніми доказами обґрунтованість заявленої до стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 165375,57 грн, яка складається з заборгованості за спожиті послуги, інфляційних збитків, 3% річних за порушення грошового зобов'язання та пені.
Матеріали справи не містять, та відповідачами не надано у спростування зазначеного будь-яких доказів, які б могли спростувати наведені у позовній заяві доводи позивача.
Інші доводи учасників справи не впливають на висновки суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв'язку з чим з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2665,48 грн, по 1332,74 грн з кожного.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-265, 279 ЦПК України, суд
Позов - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (код ЄДРПОУ 40538421; адреса місцезнаходження: м. Київ, пл. І. Франка, 5) заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги станом на 31.08.2025 у розмірі 165375 (сто шістдесят п'ять тисяч триста сімдесят п'ять) гривень 57 копійок, з яких:
-заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги централізованого опалення - 4913, 18 грн, інфляційна складова боргу - 694,10 грн, три відсотки річних - 159,91 грн;
-заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого гарячого водопостачання - 9596,79 грн, інфляційна складова боргу - 1355,77 грн, три відсотки річних - 312,36 грн;
-заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення - 15583,09 грн, інфляційна складова боргу - 2695,89 грн, три відсотки річних - 740,22 грн;
-заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги централізованого постачання гарячої води - 38647,14 грн, інфляційна складова боргу - 6685,97 грн, три відсотки річних - 1835,97 грн;
-заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії - 22786,30 грн, інфляційна складова боргу - 3152,51 грн, три відсотки річних - 876,73 грн, пеня - 1066,68 грн;
-заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води - 42814,39 грн, інфляційна складова боргу - 5584,54 грн, три відсотки річних - 1539,99 грн, пеня - 1873,66 грн;
-заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії - 1557,02 грн;
-заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води - 831,05 грн;
-заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення - 72,31 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судовий збір у розмірі 1332 (одна тисяча триста тридцять дві) гривні 74 копійки.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судовий збір у розмірі 1332 (одна тисяча триста тридцять дві) гривні 74 копійки.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Белоконна