Справа № 569/2327/26
27 березня 2026 року м. Рівне
Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Наумов С.В., з участю представника Рівненської митниці Державної митної служби України Пастушенко Н.А., розглянувши матеріали про порушення митних правил, які надійшли з Рівненської митниці Державної митної служби України відносно громадянки України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , директора ТОВ «Торлін» за ст. 485 МК України,
З протоколу про порушення митних правил № 0011/UA204000/2026 від 20.01.2026 встановлено, що 11.08.2025 в Рівненську митницю надійшов лист Департаменту контролю та адміністрування митних платежів №15/15-03-01/7/4686, яким повідомлено що 07.08.2025 на адресу Державної митної служби України від уповноваженого митного органу Словацької Республіки листом від 25.07.2025 №394591/2025-2000801/44, надійшла інформація про результати перевірки 99 сертифікатів з перевезення товару EUR.1 (далі - сертифікати EUR.1). ( вх. Держмитслужби № 22035/11/15 від 07.08.2025) (далі - Відповідь).
У Відповіді зазначено, що сертифікати з перевезення EUR.1 видані експортеру «Onicsauto OU» в тому числі сертифікат з перевезення товару D391630 від 20.07.2023 не є автентичними, не видавалися та не завірялися Митною адміністрацією у Михайлівцях та вважаються підробкою.
Згідно з наявною інформацією, що міститься в АСМО «Інспектор», з метою митного оформлення товару за митною декларацією типу ІМ40ДЕ № 23UA204080013140U0 від 02.08.2023 подано сертифікат з перевезення товару EUR.1 № D391630 від 20.07.2023, на якому наявна печатка та підпис уповноваженого митного органу.
Отримувачем товару за сертифікатом з перевезення товару EUR.1 № D391630 від 20.07.2023 є Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРЛІН" (код ЄДРПОУ 42614226, 54020, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Мала Морська, буд. 108, оф. 605), де керівником в період з 08.09.2021 по 06.08.2024 є громадянка України ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .
Директором Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРЛІН" та декларантом в особі ОСОБА_1 на м/п «Рівне» Рівненської митниці до митного оформлення було подано електронну митну декларацію типу ІМ40ДЕ № 23UA204080013140U0 від 02.08.2023, товаросупровідні документи та сертифікати з перевезення (походження) товару EUR.1 № D391630 від 20.07.2023, відповідно до яких в митному режимі імпорт на підставі контракту від 01.10.2021 № 12/21-BIO/OL від компанії «Onicsauto OU» (ЕЕ) в адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРЛІН" (код ЄДРПОУ 42614226) слідував товар «Вантажний автомобіль, марки "RENAULT", модель "MASTER", ідентифікаційний номер шасі(кузова) - НОМЕР_2 ...».
На підставі сертифікату з перевезення товару EUR.1 № D391630 від 20.07.2023 в графі 36 митних декларацій ІМ40ДЕ № 23UA204080013140U0 від 02.08.2023 заявлена преференція при сплаті мита за митне оформлення такого товару за кодом 410 (Товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС).
Згідно з ч. 1 ст. 41 Митного кодексу України, документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару або засвідчена декларація про походження товару, або декларація про походження товару, або сертифікат про регіональне найменування товару.
Відповідно до ч.4 та 5 ст. 280 Митного кодексу України, ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.
Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі.
У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.
До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.
До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. Згідно зі ст. 272 Митного кодексу України, ввізне мито встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України.
Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України.
Статтею 26 Глави 1 розділу IV «Торгівля та питання, пов'язані з торгівлею» Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони встановлено, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін.
Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди («Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва») (далі - Протокол І).
Згідно з ч. 1 ст. 16 Протоколу І Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів:(a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або (b) у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься "декларацією інвойс", надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.
Відповідно до відомостей наданих уповноваженим митним органом Словацької Республіки встановлено, що сертифікат з перевезення товару EUR.1 не було видано та схвалено митницею Міхаловце, а згідно з наявною інформацією, що міститься в АСМО «Інспектор», до митного оформлення поданий сертифікат з перевезення товару EUR.1, на якому наявна печатка та підпис уповноваженого митного органу.
Службовою запискою управління контролю та адміністрування митних платежів Рівненської митниці № 15/15-01/563 від 19.01.2026 розраховано, що за результатом подання сертифікату з перевезення товару EUR.1 № D391630 від 20.07.2023 до декларації ІМ40ДЕ № 23UA204080013140U0 від 02.08.2023, неправомірно застосовано преференцію по сплаті мита, яка призвела до зменшення сплати митних платежів на загальну суму 52976,88 грн., у тому числі: - декларація 23UA204080013140U0 від 02.08.2023 - ввізне мито - 44147,40 гривень; ПДВ - 8829,48 гривень.
Відповідно до ч. 2 ст. 459 та ч. 1 пп. 7, 43 ст. 4 Митного кодексу України, суб'єктами відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а при вчиненні порушень митних правил підприємства - керівники та інші працівники підприємств (резиденти та нерезиденти), які в силу постійно або тимчасово виконуваних ними трудових (службових) обов'язків відповідають за виконання вимог, встановлених Митним кодексом України, законами та іншими нормативно-правовими актами України, а також міжнародними договорами України, укладеними у встановленому законом порядку.
Таким чином, громадянка України ОСОБА_1 , яка в період митного оформлення перебувала на посаді директора Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРЛІН" (код ЄДРПОУ 42614226) під час митного оформлення товарів зазначених у декларації ІМ40ДЕ № 23UA204080013140U0 від 02.08.2023, вчинила дії, спрямовані на неправомірне зменшення розміру митних платежів в загальній сумі 52976,88 грн, шляхом подання митному органу сертифікату з перевезення товару EUR.1 № D391630 від 20.07.2023, які згідно Відповіді є підроблені так як не були видані та схвалені митницею Міхаловце але став підставою для неправомірного застосування преференційного режиму, заявленого в митній декларації типу ІМ40ДЕ № 23UA204080013140U0 від 02.08.2023.
Представник Рівненської митниці Пастушенко Н.А. в судовому засіданні підтримала протокол про порушення митних правил № 0011/UA204000/2026 від 20.01.2026, просила суд притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил та застосувати стягнення, передбачене санкцією ст. 485 МК України, а саме 150 відсотків несплаченої суми митних платежів.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи, повідомлялась належним чином, що стверджується рекомендованим листом з повідомленням «Укрпошта», причини неявки суду не повідомила, заяв чи клопотань не подала.
Практика Європейського Суду з прав людини (зокрема рішення «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008) наголошує, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Вказаним рішенням закріплено принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за її відсутності.
Суд, заслухавши думку представника митниці, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.
Відповідно до вимог ст. 489 МК України, при розгляді справи про порушення митних правил, суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 458 МК України визначено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.
Статтею 74 Митного кодексу України визначено, що імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.
Відповідно до п. 3.2. Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 р. №651, відомості, заявлені у митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою, є відомостями, необхідними для митних цілей.
Статтею 257 Митного кодексу України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Частиною 8 статті 264 Митного кодексу України встановлено, що з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
Підпунктом г, п. 1, ч. 1 ст. 335 Митного кодексу України визначено, що під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають митному органу в паперовій або електронній формі такі документи та відомості: комерційні документи на товари, що перевозяться, які містять відомості, зокрема, про найменування та адресу перевізника, найменування країни відправлення та країни призначення товарів, найменування та адреси відправника (або продавця) та отримувача товарів.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 03.06.2005 року №8 «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» (із змінами і доповненнями) визнано, що підробленими треба вважати як фальшиві документи, так і справжні, до яких внесено неправдиві відомості чи окремі зміни, що перекручують зміст інформації щодо фактів, які ними посвідчуються, а також документи з підробленими підписами, відбитками печаток та штампів.
Статтею 485 МК України передбачено відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.
За положеннями ст. 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у їх вчиненні, які встановлюються протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до них, поясненнями особи, яка притягується до відповідальності, свідків, висновком експерта та іншими документами.
Відповідно до положень ст.ст. 252, 254, 255, 256 КУпАП, ст. 494 МК України, протокол про адміністративне правопорушення (протокол про порушення митних правил) - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння (діянь), яке (які) містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП (МК України), є найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення (про порушення митних правил). У ньому, крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до відповідальності; місце, час вчинення і суть правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Згідно ст. 280 КУпАП - орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясували інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту вказаної статті вбачається, що обов'язком суду під час розгляду справи про адміністративне правопорушення є встановлення факту вчинення особою щодо якої розглядаються матеріали діяння, що підпадає під кваліфікацію адміністративного правопорушення та встановлення вини в діях даної особи.
Вказані в сукупності зібрані матеріали свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 ознак складу правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, тобто вчинення дій спрямованих на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом подання органу, як підстави до для переміщення документу, що містить неправдиві відомості.
У відповідності до ст. 487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами по справі, зокрема протоколом про порушення митних правил № 0011/UA204000/2026 від 20.01.2026, службовою запискою головного державного інспектора оперативного відділу Управління боротьби з контрабандою та порушення митних правил, відповіддю митних органів Словацької Республіки та іншими матеріалами справи.
Зазначені вище докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі і сумніву у своїй належності та допустимості не викликають, тому вони є належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування.
Протилежного доказам, з'ясованим в судовому засіданні, не встановлено, ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась та доказів відсутності вини не надала.
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП).
Відповідно до ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини, майнового стану, обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Згідно санкції ст. 485 МК України за вчинення даного правопорушення, передбачено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі від 50 до 150 відсотків несплаченої суми митних платежів.
Враховуючи наведені докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення, передбачене санкцією ст. 485 МК України у виді штрафу в розмірі 100% несплаченої суми митних платежів, що становить 52976,88 (п'ятдесят дві тисячі дев'ятсот сімдесят шість) грн., (вісімдесят вісім) коп.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Згідно п. 5 ч. 2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" до стягнення з порушника підлягає судовий збір.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 467, 485 МК України, ст.ст. 33, 283, 284 КУпАП, суд
ОСОБА_1 визнати винною в порушенні митних правил, передбачених ст. 485 МК України та накласти на неї штраф в розмірі 100 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 52976,88 (п'ятдесят дві тисячі дев'ятсот сімдесят шість) гривень, (вісімдесят вісім) копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п'ять) гривень 60 копійок.
Реквізити для оплати судового збору: Отримувач коштів: ГУК у Рівн. Обл./ Рівнен.міс.тг/22030101. Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП). Код отримувача: (код за ЄДРПОУ): 38012494. Рахунок отримувача: UA458999980313191206000017527. Код класифікації доходів бюджету: 22030101.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд Рівненської області.
Суддя Рівненського міського суду С.В. Наумов