Справа №567/335/26
Провадження №2/567/444/26
14 квітня 2026 року м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя - Назарук В.А.
при секретарі - Пономаренко Р.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
в Острозький районний суд Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором звернулось ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА".
В обґрунтування позову зазначає, що 01.02.2025 між ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" та ОСОБА_1 було укладено електронний договір про надання кредиту №519691-КС-002.
Зазначає, що вказаний договір було укладено в електронному вигляді, шляхом подання відповідачем заяви на отримання кредиту і виконання дій, які свідчать про укладення договору.
Вказує, що враховуючи вимоги Закону України "Про споживче кредитування" та Закону України "Про електронну комерцію", ст.639 ЦК України, договір від 01.02.2025 є письмовим правочином та відповідає формі, визначеній ст.207, 208, 1047, 1055 ЦК України, оскільки укладений в письмовій формі, підписаний уповноваженими особами, що підтверджує досягнення сторонами всіх істотних умов договору.
Позивач зазначає, що умовами договору визначено, що позикодавець на умовах цього договору надає позичальнику грошові кошти у розмірі 6000 грн., на засадах строковості (16 тижнів), поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правилами про надання грошових коштів у кредит. Згідно з умовами кредитного договору, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1% за кожен день користування кредитом.
Вказує, що позикодавець виконав зобов'язання за даним договором, перерахувавши на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 6000 грн., а відповідач не виконує належним чином свої зобов'язання, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 15.02.2026 становила 16980 грн. та складалась з 6000 грн. простроченої заборгованості за тілом кредиту, 6780 грн. простроченої заборгованості за нарахованими процентам, 3000 грн. заборгованості по відсотках відповідно до ст.625 ЦК України та 1200 грн. прострочених платежів за комісією.
Просить стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості.
Ухвалою Острозького районного суду Рівненської області від 10.03.2026 відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, сторонам було встановлено строки для подання заяв по суті справи. Вказаною ухвалою витребувано докази отримання відповідачем кредитних коштів
Відповідач правом подати відзив на позовну заяву не скористався.
Суд, розглянувши справу відповідно до ст.274-279 ЦПК України за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Вимоги ст.264 ЦПК України зобов'язують суд під час ухвалення рішення вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог.
Суд, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до наступного висновку.
Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
В судовому засіданні з договору про надання кредиту №519691-КС-002 встановлено, що 01.02.2025 між ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту.
Порядок укладання договорів в електронній формі визначено Законом України "Про споживче кредитування" та Законом України "Про електронну комерцію".
Зокрема, в ст.13 Закону України "Про споживче кредитування" зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
З аналізу положень ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" вбачається, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 цього Закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч.1 ст.12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до п.12 ч.1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію", одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Водночас, ст.202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до норм ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. При цьому, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ст.207 ЦК України).
Статтею 639 ЦК України визначено, що якщо сторони домовились укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що договір №519691-КС-002 про надання кредиту від 01.02.2025 є письмовим правочином, який відповідає формі визначеній ст.207, 208, 1047, 1055 ЦК України.
Даний договір відповідає вимогам ст.1054 ЦК України.
Відповідно до умов договору №519691-КС-002 про надання кредиту від 01.02.2025 кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 6000 грн. строком на 16 тижнів з кінцевою датою повернення 24.05.2025 зі сплатою відсотків за користування кредитом (стандартна процентна ставка 1% в день, фіксована, фіксована), яка є незмінною протягом усього строку користування кредитом. Зазначеним договором було визначено і розмір комісії за надання кредиту - 1200 грн. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту - 12136,48 грн. Загальні витрати за кредитом - 6136,48 грн.
Відповідно до повідомлення АТ "ПУМБ" від 11.03.2026, на ім'я ОСОБА_1 випущено банківська платіжна картка № НОМЕР_1 та 01.02.2025 о 10:48:04 на вказану картку було здійснено зарахування коштів в розмірі 6000 грн.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, тобто норми про договір позики.
Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ст.610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настало після прострочення.
Згідно ст.617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 отримав кредит в ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА", але належним чином не виконав свої обов'язки за договором.
Оскільки ОСОБА_1 у визначений строк кошти не повернув, то з нього на користь ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" слід стягнути заборгованість за основною сумою боргу.
Статтею 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики.
Договором №519691-КС-002 про надання кредиту від 01.02.2025 визначено, що позикодавець надав позичальнику в кредит грошові кошти зі сплатою відсотків за користування кредитом (стандартна процентна ставка 1% в день, фіксована).
Оскільки розмір відсотків, встановлених умовами вказаного договору становить 1%, що не перевищує максимальний розмір денної процентної ставки (п.17 прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування"), то договір про надання коштів у кредит №519691-КС-002 про надання кредиту від 01.02.2025 відповідає вимогам Закону.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, відповідачем умови договору не виконано, тіло кредиту в розмірі 6000 грн., проценти за користування кредитом в розмірі 6780 грн. та платежі за комісією в розмірі 1200 грн. не сплачено.
Перевіривши наведені розрахунки суми заборгованості, суд погоджується з ними, при цьому враховує, що позивачем у період з 25.05.2025 відсотки за користування кредитом не нараховувалися.
Оскільки борг по процентам на даний час ОСОБА_1 не сплачений, то і в цій частині позовні вимоги слід задовольнити.
Відповідно до умов кредитного договору ОСОБА_1 отримав в кредит грошові кошти зі сплатою комісії, пов'язаної з наданням кредиту в розмірі 1200 грн.
Оскільки на даний час комісія, пов'язана з наданням кредиту ОСОБА_1 не сплачена, то і в цій частині позовні вимоги слід задовольнити.
При цьому судом береться до уваги і те, що розрахунок заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1 не оспорювався та те, що відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, та при цьому суд враховує, що фактично отримані та використані позичальником грошові кошти у добровільному порядку не повернуті, та згідно ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення прав позивача, а відтак суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав у судовому порядку шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, відсотків за їх користування, а також комісії за видачу кредиту.
Враховуючи встановлені судом обставини, оскільки ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором не виконав, при цьому розмір заборгованості, заявлений позивачем до стягнення, не спростований жодними належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку, що позивачем доведено порушення позичальником умов кредитного договору, а тому з врахуванням заявлених позовних вимог, з ОСОБА_1 на користь ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" слід стягнути заборгованість за кредитним договором в розмірі 13980 грн.
Крім того, звертаючись до суду, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 3000 грн. відсотків, нарахованих у відповідності до ст.625 ЦК України.
Вирішуючи спір в даній частині судом взято до уваги те, що відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану" з 24.02.2022 в Україні введено режим воєнного стану.
15.03.2022 Верховна Рада України прийняла Закон України №2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України, щодо дії норм на період дії воєнного стану", яким розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено новим п.18, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
З матеріалів справи встановлено, що впродовж дії воєнного стану позивачем здійснювалось нарахування відсотків у відповідності до ст.625 ЦК України, розмір яких станом на день звернення до суду (25.02.2025) становив 3000 грн.
Таким чином, на підставі Закону України №2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України, щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15.03.2022 з ОСОБА_1 відсотки, які нараховувалися у відповідності до ст.625 ЦК України, в розмірі 3000 грн. стягненню не підлягають, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Окрім того, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених вимог, що становить 2183,17 грн.
Керуючись ст.5, 12, 13, 141, 211, 258, 263-265, 273 ЦПК України, суд, -
позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" 13980 грн. заборгованості за кредитним договором та 2183 грн. 17 коп. витрат на сплату судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" (місцезнаходження: м.Київ, вул.Лесі Українки, 26 офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239)
відповідач - ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Повне рішення складено 22.04.2026.
Суддя Острозького районного судуНазарук В.А.