Справа № 564/276/26
21 квітня 2026 року
Костопільський районний суд Рівненської області в складі:
головуючого слідчого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Костопіль, в режимі відеоконференції, клопотання слідчого СВ ВП №2 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_4 про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12026186150000013 від 22.01.2026 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 5 ст. 407 КК України,
за участю сторін кримінального провадження: прокурора - ОСОБА_4 , слідчого - ОСОБА_6 , підозрюваного - ОСОБА_5 , захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
Слідчий СВ ВП №2 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12026186150000013 від 22.01.2026 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 5 ст. 407 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначає, що досудовим розслідуванням встановлено, що на виконання Указу Президента України №69/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію» громадянин ОСОБА_5 19 вересня 2025 року призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 до лав Збройних Сил України під час мобілізації на особливий період.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 262 від 19 вересня 2025 року солдата ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу вказаної військової частини на всі види забезпечення, у зв'язку із цим він вважається таким, що посаду оператора другого відділення другого взводу ПТРК першої роти ПТРК військової частини НОМЕР_1 прийняв і приступив до виконання службових обов'язків.
Згідно ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, солдат ОСОБА_5 відповідно до вимог ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», зобов'язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, а також твердо знати та зразково виконувати свої службові обов'язки, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, дотримуватись правил забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, внутрішнього порядку, у службовий час постійно знаходитись у розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Частиною 2 статті 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що у разі прийняття рішення щодо необхідності введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях Президент України видає указ про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях і негайно звертається до Верховної Ради України щодо його затвердження та подає одночасно відповідний проект закону.
24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, введено воєнний стан на всій території України строком на 30 діб, який в передбаченому законом порядку неодноразово продовжено та діє на час вчинення.
Разом із тим, солдат ОСОБА_5 достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання свідомо допустив їх порушення та вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби за наступних обставин.
Так, солдат ОСОБА_5 будучи військовослужбовцем Збройних Сил України військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період та проходячи військову службу на посаді оператора другого відділення другого взводу ПТРК першої роти ПТРК військової частини НОМЕР_1 , у порушення вимог вищевказаного законодавства, з метою ухилитися від військової служби, діючи із прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, порушуючи військову дисципліну, за відсутності законних підстав та поважних причин не пізніше 08 години 00 хвилин 20.09.2025 (в цей час виявлено його відсутність на військовій службі), самовільно залишив місце тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 , що знаходилось у АДРЕСА_1 , та відправився у невідомому напрямку, у зв'язку із цим проводить час на власний розсуд та обов'язки військової служби не виконує.
Разом з тим, під час проходження військової служби солдат ОСОБА_5 у відповідності до вимог ст. ст. 11, 16, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які затверджені Законом України N 548-XIV від 24 березня 1999 року зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції та Законів України, виконувати свої службові обов'язки, що визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, сумлінно вивчати військову справу, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно, бути дисциплінованим, пильним, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців.
Згідно ч.1, ч.3 ст. 7, ч.2 ст. 8 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», діяльність з обігу наркотичних засобів і психотропних речовин на території України дозволяється лише в цілях і в порядку, встановлених цим Законом, а в передбачених ним випадках - у порядку, що встановлюється нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України та відповідних центральних органів виконавчої влади.
Діяльність з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, включених до таблиць II і III Переліку, та прекурсорів, включених до таблиці IV Переліку, здійснюється суб'єктами господарювання за наявності в них ліцензії на здійснення відповідних видів діяльності
Ліцензуванню підлягають такі види діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів: культивування рослин, розроблення, виробництво, виготовлення, зберігання, перевезення, придбання, реалізація (відпуск), ввезення на територію України, вивезення з території України, використання, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, включених до вищевказаного переліку.
Статтею 25 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» визначено, що зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у спеціально обладнаних приміщеннях здійснюється суб'єктами господарювання за наявності в них ліцензії на цей вид діяльності. Зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у будь-яких кількостях в цілях, не передбачених цим Законом, забороняється.
Згідно ст. ст. 6, 10, 11 Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів», діяльність, пов'язана з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин (за винятком психотропних речовин, включених до списку №2 таблиці III Переліку) і прекурсорів, включених до списку №1 таблиці IV Переліку, здійснюється підприємствами державної та комунальної форми власності за наявності у них ліцензії на здійснення відповідних видів діяльності, якщо інше не передбачено цим Законом.
Діяльність, пов'язана з використанням наркотичних засобів і психотропних речовин, включених до таблиць II, III Переліку, допускається лише з метою застосування у медичній практиці або для науково-дослідної роботи чи в навчальних цілях та інших цілях, передбачених цим Законом.
Правила виробництва, виготовлення, зберігання, ввезення та вивезення наркотичних засобів і психотропних речовин, включених до таблиць II і III Переліку, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до списку №2 таблиці IІ «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06 травня 2000 року, - PVP, відноситься до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено.
Так, солдат ОСОБА_5 будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період Збройних Сил України та обіймаючи посаду оператора другого відділення другого взводу ПТРК першої роти ПТРК військової частини НОМЕР_1 , у порушення вимог ст. ст. 11, 16, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які затверджені Законом України N 548-XIV від 24 березня 1999 року, ч.1, ч.2 ст. 7, ст. 12, ч.1 ст. 27 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», діючи із прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не маючи відповідного дозволу (ліцензії) на придбання та зберігання психотропних речовин, 17.01.2026 близько 16 год., маючи умисел на незаконний збут особливо небезпечної психотропної речовини, від невстановленої досудовим розслідуванням особи придбав шляхом отримання посилки у поштоматі № НОМЕР_2 ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », що по АДРЕСА_2 , з особливо небезпечною психотропною речовиною - PVP, обіг якої заборонено відповідно до списку 2 таблиці 1 Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000, яку переніс до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_3 , розфасував у полімерні пакетики та зберігав з метою збуту шляхом розміщення у заздалегідь прихованому місці знаходження у різних частинах м. Костопіль Рівненського району Рівненської області.
21.01.2026 у вечірню пору, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на незаконний збут психотропної речовини шляхом розміщення у заздалегідь прихованому місці знаходження, вийшов з місця свого проживання та переніс до залізничного вокзалу, що по АДРЕСА_4 , 5 полімерних пакетиків із заздалегідь незаконно придбаною особливо небезпечною психотропною речовиною - PVP, обіг якої заборонено відповідно до списку 2 таблиці 1 Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000, загальною масою згідно висновку експерта 7,5978 г., що є великим розміром, де 22.01.2026 близько 00 год. його зупинили поліцейські і вилучили вказану психотропну речовину.
Окрім того, 22.01.2026 ОСОБА_5 добровільно вказав місце на АДРЕСА_5 , куди він, в порушення вимог ст. ст. 6, 7, 8, 12, 13, 27, 36 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та вимог Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними», 18.01.2026 переніс заздалегідь незаконно придбану і розфасовану у полімерний пакетик особливо небезпечну психотропну речовину - PVP, обіг якої заборонено відповідно до списку 2 таблиці 1 Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000, масою згідно висновку експерта 0,803 г., та розмістив з метою незаконного збуту у заздалегідь прихованому місці знаходження - на узбіччі біля паркану. В ході огляду місця події вказану психотропну речовину поліцейськими вилучено до відділення поліції №2 Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області.
Вказує, що 24.02.2026 ОСОБА_5 затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, в порядку ст. 615 КПК України.
24 лютого 2026 року ОСОБА_5 у порядку
ст. ст. 276, 277, 278 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 5 ст. 407 КК України.
20 березня 2026 року ОСОБА_5 у порядку
ст. ст. 276, 277, 278, 279 КПК України повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 5 ст. 407 КК України.
25 березня 2026 року ОСОБА_5 у порядку
ст. ст. 276, 277, 278, 279 КПК України повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 5 ст. 407 КК України.
Слідчий в клопотанні зазначає, що у разі незастосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою існує ймовірність настання ризику того, що останній може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Таким чином, слідчий вказує, що обставини в цілому свідчать про те, що заявлені ризики при попередньому рішенні суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 не зменшились, кваліфікація інкримінованого йому кримінального правопорушення органом досудового розслідування не змінилась, а тому просить суд задоволити клопотання.
Прокурор в судовому засіданні підтримав подане клопотання в повному обсязі та просив його задоволити з підстав викладених у ньому та вказав на наявні ризики передбачені ст. 177 КПК України.
Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник в судовому засіданні вказали, що подане клопотання слідчого є передчасним, оскільки на цей час проводиться експертиза, щодо психічного стану ОСОБА_5 .
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Встановлено, що ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 26 лютого 2026 року застосовано до підозрюваного ОСОБА_5 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 24 квітня 2026 року, без визначення розміру застави. .
Відповідно до ч. 1 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно з ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Відповідно до п.3 ст.5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування.
Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Згідно ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Слідчий, звертаючись з клопотанням про продовження строку застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а прокурор при розгляді клопотання довели наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачено ч. 2 ст. 307, ч. 5 ст. 407 КК України, що підтверджується такими матеріалами провадження: протоколом огляду місця події від 22.01.2026, в ході якого у ОСОБА_5 вилучено 5 пакунків з розфасованою особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено - PVP; висновком експерта № СЕ-19/118-26/1111-НЗПРАП від 22.01.2026, згідно якого у вилучених 5 пакунках міститься особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено - PVP, загальною масою 7,5978 г.; протоколом огляду місця події від 22.01.2026, в ході якого ОСОБА_5 вказав місце, де він приховано розмітив 1 пакунок з розфасованою особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено - PVP; висновком експерта №СЕ-19/118-26/1356-НЗПРАП від 03.02.2026, згідно якого у вилученому пакунку міститься особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено - PVP, масою 0,803 г.; доповіддю командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_8 від 20.09.2025 за вих. № 198 про факт самовільного залишення солдатом ОСОБА_5 військової частини НОМЕР_1 ; актом службового розслідування за фактом самовільного залишення солдатом ОСОБА_5 розташування військової частини НОМЕР_1 ; протоколом допитів свідків ОСОБА_9 від 10.02.2026; ОСОБА_10 від 10.02.2026, а також іншими матеріалами кримінального провадження.
Вказані докази у своїй сукупності підтверджують обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, оскільки інформація, яка міститься у вищевказаних доказах, які здобуті при проведенні слідчих дій, переконує об'єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_5 міг вчинити кримінальні правопорушення при викладених обставинах.
Слідчим та прокурором також належно обґрунтовано та доведено наявність достатніх даних, що у разі незастосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою існує ймовірність настання ризиків того, що останній може:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Так, прокурором доведено, що ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду підтверджується тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжких злочинів та будучи на волі може переховуватись задля уникнення від відповідальності, так як санкція ч. 2 ст. 307 КК України передбачає безальтернативну міру покарання - позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, а ч. 5 ст. 407 КК України, також, передбачає безальтернативну міру покарання - позбавлення волі строком від 5 до 10 років.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення хоча не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Зокрема, у справі «Ілійко проти Болгарії», Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Ризик того, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, доведений тим, що підозрюваний ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, розуміючи тяжкість вчинення кримінальних правопорушень, з метою ухилитися від кримінальної відповідальності за вчинені злочини, в якому підозрюється, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хвороби, підробивши для цього відповідні документи, оформлювати документи щодо набуття ним інвалідності або опікунства над непрацездатними особами, щоб не перебувати в умовах ізоляції від суспільства.
Прокурором в судовому засіданні доведено, що у разі не застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою існує ризик того, що останній може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 неодноразово проводив збут психотропної речовини. Місце знаходження значної кількості розфасованої психотропної речовини у пакунки, які ОСОБА_5 приховано розмістив у м. Костопіль, не встановлене, що дасть можливість останньому продовжити свою злочинну діяльність.
Також, слідчим суддею встановлено, що завершити досудове розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою неможливо, оскільки, запобіжний захід до ОСОБА_5 було застосовано до 24.04.2026 року (включно). Строк досудового розслідування у кримінальному провадженні керівником Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону продовжено до трьох місяців, тобто до 24.05.2026.
Закінчити досудове розслідування у встановлений Законом строк не представляється можливим, оскільки на даний час необхідно виконати ряд процесуальних та слідчих дій, зокрема необхідно долучити до матеріалів кримінального провадження висновки призначеної 20.03.2026 судової біологічної експертизи з генетико-молекулярних досліджень, провести тимчасовий доступ до медичної карти №3640 стаціонарного хворого ОСОБА_5 , яка перебуває у володінні КП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » Рівненської обласної ради (код за ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), що за адресою: АДРЕСА_6 , долучити до матеріалів кримінального провадження висновок призначеної 26.03.2026 амбулаторної судово-психіатричної експертизи, провести інші слідчі та процесуальні дії, необхідність в яких може виникнути в ході розслідування, надати доступ до матеріалів провадження та ознайомити з матеріалами провадження підозрюваного та його захисника, скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування. Здійсненню вищевказаних слідчих та процесуальних дій перешкоджали об'єктивні обставини, а саме тривале проведення судових експертиз.
Вказані слідчі та процесуальні дії мають важливе значення для встановлення об'єктивної істини у провадженні, повноти та всебічності досудового розслідування, судового розгляду, будуть використані у провадженні як належні та допустимі докази.
Враховуючи, що обставини по справі з часу обрання запобіжного заходу не змінились, та наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, та те, що ОСОБА_5 підозрюється у скоєнні тяжких злочинів, з огляду на спосіб життя підозрюваного, обставини вчинення кримінальних правопорушень, суд вважає за доцільне продовжити підозрюваному запобіжний захід у виді тримання під вартою, вважаючи його таким, що відповідає характеру та тяжкості діяння, у якому підозрюється ОСОБА_5 , та запобіганню можливості перешкоджати інтересам правосуддя, зокрема і ухиленню від органів досудового слідства та суду.
Будь-яких даних про відсутність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено. Перелічені вище обставини обумовлюють висновок суду про необхідність продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Окрім того, відповідно до ч.8 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч.7 ст.182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Враховуючи обставини справи, тяжкість кримінальних правопорушень у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 , суд вважає за необхідне відповідно до ч. 5 ст.182 КПК України визначити заставу у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки внесення застави в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Відповідно до норм ч.3 ст.183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави необхідно покласти на підозрюваного такі обов'язки:
- прибувати до слідчих СВ ВП №2 Рівненського РУП Головного управління Національної поліції в Рівненській області, прокурорів Рівненської спеціальзованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, за першою вимогою;
- повідомляти слідчих СВ ВП №2 Рівненського РУП Головного управління Національної поліції в Рівненській області, прокурорів Рівненської спеціальзованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону про зміну місця проживання чи фактичного перебування;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Згідно з ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати:
1) шести місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину;
2) дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 21, 31, 35, 75, 80-82, 177, 197, 199, 208-211, 309 КПК України, суд,
Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Костопіль Рівненської області, українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , військовослужбовця Збройних Сил України за призовом під час мобілізації на особливий період, рядового, оператора другого відділення другого взводу ПТРК першої роти ПТРК військової частини НОМЕР_1 , раніше не судимого, в межах строку досудового розслідування, а саме до 24.05.2026, з можливістю внесення застави.
Визначити підозрюваному ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що ставить 199 680 грн. 00 коп.
Сума застави може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок НОМЕР_4 , код отримувача за ЄДРПОУ НОМЕР_5 , банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) НОМЕР_6 .
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом строку дії ухвали.
У разі внесення застави заставодавцем роз'яснити заставодавцю, що: ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушеннь, передбачених: ч. 2 ст. 307 КК України, яке карається позбавленням волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна; ч. 5 ст. 407 КК України, яке карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.
Заставодавець зобов'язаний забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_5 та його явку за викликом.
За умови внесення застави зобов'язати підозрюваного ОСОБА_5 :
- прибувати до слідчих СВ ВП №2 Рівненського РУП Головного управління Національної поліції в Рівненській області, прокурорів Рівненської спеціальзованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, за першою вимогою;
- повідомляти слідчих СВ ВП №2 Рівненського РУП Головного управління Національної поліції в Рівненській області, прокурорів Рівненської спеціальзованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону про зміну місця проживання чи фактичного перебування;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії покладених у разі внесення застави на підозрюваного ОСОБА_5 обов'язків визначити до 24 травня 2026 року.
Роз'яснити підозрюваному та заставодавцю - що, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню і подання апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.
Слідчий суддяОСОБА_1