Справа №572/5987/25
20 квітня 2026 року м.Дубровиця
Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого - судді Оборонової І.В.,
за участю секретаря: Волкодав А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» Усенко М.І. звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 та просить стягнути з нього на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 8736755 від 16 вересня 2022 року в розмірі 7410,00 грн. Одночасно позивач просить стягнути з відповідача судові витрати з оплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 16 вересня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (надалі первісний кредитор ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 (надалі відповідач) укладено договір про споживчий кредит № 8736755 (індивідуальна частина), відповідно до умов якого, відповідач отримав у борг кредитні грошові кошти в розмірі 1900,00 грн та зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором. Вказаний кредитний договір був укладений в електронній формі та підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Первісний кредитор свої зобов'язання за умовами кредитного договору виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти. В подальшому, на підставі укладеного договору відступлення прав вимоги № 87-МЛ від 27 грудня 2022 року, Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло належне первісному кредитору право грошової вимоги до боржників, вказане у реєстрі боржників, у тому числі до боргів відповідача за договором про споживчий кредит № 8736755 від 16 вересня 2022 року. Через неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про споживчий кредит № 8736755 утворилася заборгованість у розмірі 7410,00 грн, яка складається з: 1900,00 грн - заборгованості за тілом кредиту; 5320,00 грн - заборгованості по процентам та 190,00 грн - заборгованості за комісією. У зв'язку з чим представник позивача просить задовольнити позов, стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості та судові витрати.
До початку розгляду справи від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги просить задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач, будучи належним чином двічі повідомленим про дату, час і місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення про його виклик (а.с. 55, 57) в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Суд, на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи згоду позивача та наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає за можливе провести заочний розгляд справи.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що 16 вересня 2022 року між первісним кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачем було укладено договір про споживчий кредит № 8736755 (індивідуальна частина), відповідно до умов якого відповідач отримав у борг кредитні грошові кошти в розмірі 1900,00 грн та зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором.
Згідно з умовами договору сума кредиту становить 1900,00 грн, кредит надається загальним строком на 100 днів з 16.09.2022 року та складається з пільгового і поточного періодів. Пільговий період складає 10 днів та завершується 26.09.2022 року, а поточний період складає 90 днів і закінчується 25.12.2022 року. Позичальник має повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у рекомендовану дату платежу не пізніше 26.09.2022 року, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 25.12.2022 року.
Із змісту договору вбачається, що комісія за надання кредиту становить 190,00 грн, проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду становлять 190,00 грн та нараховуються за ставкою 1,00 відсоток від фактичного залишку кредиту за кожен день користування, а проценти за користування кредитом протягом поточного періоду становлять 5130,00 грн та нараховуються за стандартною процентною ставкою 3,00 відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день користування. Тип процентної ставки за договором є фіксованим.
Відповідно до п. 2.1 договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням картки НОМЕР_1 .
Також судом установлено, що відповідач для отримання кредиту зареєструвався в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця, створив особистий кабінет, подав анкету-заяву на кредит № 8736755, у якій зазначив свої персональні дані, номер мобільного телефону НОМЕР_2 , адресу реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , а також дані документа, що посвідчує особу. В анкеті-заяві відображено, що підписання договору відбулося 16.09.2022 року в проміжок часу з 10:08:51 до 10:14:21.
З довідки про ідентифікацію вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , був ідентифікований Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан», а акцепт договору підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором J62330, який було відправлено 16.09.2022 року о 11:14 на номер телефону НОМЕР_2 .
Отже, судом встановлено, що даний кредитний договір було укладено в електронному вигляді, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», а відповідач підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування, орієнтовну загальну вартість кредиту та погодився на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується платіжним дорученням № 82753678 від 16 вересня 2022 року, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» перерахувало ОСОБА_1 1900,00 грн на картковий рахунок НОМЕР_1 із призначенням платежу: «Кошти згідно договору 8736755».
Крім того, відомістю про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 8736755 підтверджується нарахування комісії за оформлення кредиту у розмірі 190,00 грн, надання кредиту у сумі 1900,00 грн та щоденне нарахування процентів згідно з умовами договору.
З виписки з особового рахунка за кредитним договором № 8736755 від 16.09.2022 року вбачається, що заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» станом на 22.10.2025 року становить 7410,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 1900,00 грн, прострочена заборгованість за комісією - 190,00 грн, прострочена заборгованість за відсотками - 5320,00 грн. У цій же виписці зазначено, що дата вимоги про погашення заборгованості - 16.10.2025 року.
Позивачем проведено роботу щодо досудового врегулювання спору, а саме відповідачу було надіслано письмову претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 22205170/168 від 16.10.2025 року, однак спір вирішено не було.
Відповідно до умов кредитного договору, 27 грудня 2022 року між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 87-МЛ від 27.12.2022 року.
Відповідно до умов даного договору відбулося відступлення права вимоги, а позивач у відповідності до статті 512 Цивільного кодексу України набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, визначених у реєстрі боржників, у тому числі право вимоги за кредитним договором № 8736755 від 16.09.2022 року, що укладений між первісним кредитором та відповідачем.
На підтвердження переходу права вимоги до матеріалів справи долучено договір відступлення прав вимоги № 87-МЛ від 27.12.2022 року, акт приймання-передачі реєстру боржників до вказаного договору, платіжну інструкцію за договором відступлення прав вимоги та витяг з реєстру боржників, який містить дані саме щодо відповідача.
Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а використання електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч.ч. 3, 6, 8, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом оферти та її акцепту, вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію, відповіді про її прийняття, а електронний договір, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного правочину є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Таким чином, укладення договору про споживчий кредит № 8736755 від 16.09.2022 року в електронній формі та його підписання відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора відповідає вимогам чинного законодавства.
Подібні правові висновки щодо електронної форми договору викладено Верховним Судом у постановах від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20, від 20 червня 2022 року у справі № 757/40396/20, від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Відповідно до ст.ст. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу або іншим договором про відступлення права вимоги новий кредитор набуває права грошової вимоги до боржника в тому обсязі, який існував на момент переходу права.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач узяв на себе зобов'язання за кредитним договором, належним чином їх не виконав, у передбачений договором строк кредитні кошти, проценти та комісію не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість.
Згідно з розрахунком заборгованості та випискою з особового рахунку, за відповідачем обліковується заборгованість у загальному розмірі 7410,00 грн, яка складається з: 1900,00 грн - заборгованості за тілом кредиту; 5320,00 грн - заборгованості по процентам та 190,00 грн - заборгованості за комісією.
За відсутності доказів, які б спростовували подані позивачем розрахунки заборгованості, суд не має підстав піддавати їх сумніву. Також відповідачем не надано доказів на підтвердження належного виконання умов договору.
Верховний Суд у постанові від 07 квітня 2021 року у справі № 478/300/19 зауважив, що під схваленням правочину можуть розумітися будь-які дії, спрямовані на виконання укладеного правочину, в тому числі приймання майна для використання, реалізація інших прав та обов'язків відповідно до укладеного правочину.
Крім того, на час розгляду справи зазначений договір, за яким відповідач отримав кредитні кошти, є чинним та недійсним у судовому порядку не визнавався.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.
Що стосується позовних вимог щодо розподілу між сторонами судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, повязаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
При цьому, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 визначено, що склад та розмір витрат, повязаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, повязаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Рішення Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі "East\West Alliance Limited проти України" (заява №19336/04, п. 269) вказує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
19 лютого 2020 року Великою Палатою Верховного Суду прийнято додаткову постанову у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19), де зазначено наступне.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом з тим, чинне цивільне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1)розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у звязку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом пяти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що Цивільним процесуальним кодексом України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді позивачем надано: договір про надання правової допомоги №0107 від 01 липня 2025 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» та Адвокатським об'єднанням «АПОЛОГЕТ», ордер на надання правничої допомоги №1408806 від 20 жовтня 2025 року, акт наданих послуг №Д/6000 від 22 жовтня 2025 року, детальний опис наданих послуг до вказаного акту, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2093, а також витяг з ЄДР щодо Адвокатського об'єднання «АПОЛОГЕТ». Із зазначених документів убачається, що правнича допомога надавалася саме у справі про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , а Адвокатське об'єднання «АПОЛОГЕТ» є зареєстрованою юридичною особою, керівником якої є Усенко Михайло Ігорович.
Із змісту акту наданих послуг №Д/6000 від 22 жовтня 2025 року та детального опису наданих послуг убачається, що позивачем заявлено до відшкодування 8000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за комплексний супровід справи про стягнення заборгованості щодо відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №8736755. Детальний опис наданих послуг містить конкретний перелік виконаних адвокатом робіт, а саме: усна консультація щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором, ознайомлення з матеріалами справи, погодження правової позиції, складання позовної заяви та подання заяви до суду. Загальний час, витрачений на виконання відповідних робіт, становить 6 годин 30 хвилин. Отже, наданими документами підтверджено як сам факт надання правничої допомоги, так і її обсяг, зміст та заявлену вартість.
Разом з тим, вирішуючи питання про розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача, суд враховує не лише факт їх документального підтвердження, але й критерії співмірності, розумності та необхідності таких витрат. При цьому суд бере до уваги, що дана справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, не є складною за характером спірних правовідносин, не потребувала значного обсягу додаткових процесуальних дій, подання великої кількості заяв по суті спору, участі представника у судових засіданнях чи формування нової або складної правової позиції, оскільки спір стосується типових правовідносин щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, а судова практика з даної категорії справ є усталеною. Крім того, предмет спору та ціна позову не є значними порівняно із заявленим до стягнення розміром витрат на професійну правничу допомогу.
Аналізуючи докази, надані представником позивача на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, їх відповідність критерію реальності адвокатських послуг та співмірності складності справи, враховуючи характер спору, обсяг фактично наданих послуг, витрачений адвокатом час, а також принцип розумності та пропорційності судових витрат, суд приходить до висновку, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8000,00 грн є завищеним і не відповідає критерію співмірності. За таких обставин суд вважає, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу частково, а саме у розмірі 3000,00 грн.
Крім того, позивачем були понесені також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн за подання позовної заяви, що підтверджується платіжною інструкцією №29005 від 31 жовтня 2025 року.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову, - на відповідача.
Враховуючи вищенаведене, у відповідності до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути 3000,00 грн витрат на правничу допомогу, а також 2422,40 грн судового збору.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 205, 207, 512, 514, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 626, 628, 629, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055, 1077, 1078 Цивільного кодексу України, ст.ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 133, 137, 141, 247, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 8736755 від 16 вересня 2022 року в розмірі 7410,00 грн (сім тисяч чотириста десять гривень 00 копійок), яка складається з: 1900,00 грн - заборгованості за тілом кредиту; 5320,00 грн - заборгованості по процентам та 190,00 грн - заборгованості за комісією.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок).
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто Дубровицьким районним судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи, згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, м. Львів, код ЄДРПОУ 35234236.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 .
Суддя: підпис.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Суддя Дубровицького
районного суду Оборонова І.В.