Справа 556/1095/26
Номер провадження 2-з/556/1/2026
про забезпечення позову
21.04.2026 . Володимирецький районний суд Рівненської області в особі - судді Котик Л.О., розглянувши заяву представника позивача - адвоката Крестинської Л.А. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про забезпечення позову до подачі позовної заяви,-
21 квітня 2026 року від представника позивача - адвоката Крестинської Л.А. в інтересах ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, де просить суд вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на житловий будинок АДРЕСА_1 до подачі позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання права власності на частку у спільному майні.
В заяві вказує, що ОСОБА_1 має намір подати позов про встановлення факту проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та визнання права власності на 1/2 (одну другу) частку в спільному майні, а саме будинку та земельної ділянки АДРЕСА_1 , у зв'язку з чим на даний час подають заяву про забезпечення позову.
Так, зазначає, що позивач з ОСОБА_2 проживав без реєстрації шлюбу з середини 2012 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 , в них народився син ОСОБА_3 та він записаний його батьком. В 2017 році вони оформили купівлю житлового будинку АДРЕСА_1 . 15.03.2023 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб. 19.12.2025 шлюб був розірваний. В період з 06.03.2023 по 17.04.2026 позивач був зареєстрований у вказаному будинку, після чого відповідачка зняла його з реєстрації у вказаному будинку.
Забезпечення позову необхідно тому, що відповідачка може намагатися продати будинок, який буде предметом судового розгляду, оскільки вона вже як титульний власник вжила активних заходів щодо зняття ОСОБА_1 з реєстрації місця проживання, таким чином стверджуючи про відсутність його прав на нього. Шлюб є розірваним та вони не проживають разом. У відповідачки є у власності і інше майно - квартира, в якій вона зареєстрована, що вбачається із моніторингу об'єктів власності за податковим номером власника, що також свідчить про можливість продажу нею даної власності, оскільки вона не є єдиним її житлом.
Вважає, що лише такий вид забезпечення позову, як накладення арешту на майно, що буде предметом позову, є адекватним до позовних вимог, та унеможливить відчуження майна відповідачкою до моменту вирішення спору. В інакшому випадку захист його майнових прав шляхом витребування майна в нових добросовісних власників буде ускладненим або неможливим, а стягнення компенсації з відповідачки утрудненим через відсутність в неї достатніх коштів.
Суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову без виклику сторін.
Розгляд справи здійснюється за відсутності сторін, без фіксування судового засідання технічними засобами, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 , суд вважає, що клопотання про забезпечення позову підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити заходи забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Цивільно-процесуальним законодавством України передбачено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Поруч із цим, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до ч. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Згідно частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суд від 09.09.2020 у справі № 509/2765/19 (провадження № 4-21904св19) викладено правову позицію згідно з якою: «Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.».
Разом з тим закон вказує, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.150 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
При цьому, як зазначає Верховний Суд, обов'якового з'ясування при вжитті заходів забезпечення позову вартості майна, на яке судом накладається ( в порядку вжиття таких заходів) арешт, процесуальним законом не передбачено (постанова Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №911/1695/18).
Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Виходячи з обставин, встановлених судом, встановивши, що між сторонами дійсно існує спір щодо майнових прав, вимоги про забезпечення позову є співмірними з заявленими позовними вимогами, а тому суд вважає, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, доводи позивача про необхідність і доцільність забезпечення позову заслуговують на увагу, а тому заяву про забезпечення позову слід задовольнити.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті (ч. 10 ст. 158 ЦПК України).
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.150, 153, 157, 353 ЦПК України, суд, -
Постановив:
Заяву представника позивача - адвоката Крестинської Л.А. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про забезпечення позову до подачі позовної заяви, задовольнити.
Накласти арешт нажитловий будинок АДРЕСА_1 , титульним власником якого є - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.
Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.На ухвалу суду першої інстанції апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Котик Л.О.