вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,
e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699
2/381/1430/26
381/1204/26
16 квітня 2026 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді Ковалевської Л.М.,
за участю секретаря: Омельчук С.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання,-
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Фастівського міськрайонного суду Київської області з вказаним позовом до відповідача ОСОБА_2 і просить стягнути на її користь аліменти на навчання сина ОСОБА_4 , який продовжує навчатися в розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з дати подання позову та до закінчення навчання чи до досягнення 23-річного віку.
Позовні вимоги мотивує тим, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 2007 по 2011 рік. Після розірвання шлюбу позивачка змінила прізвище не дошлюбне « ОСОБА_5 ». У зв'язку з укладенням шлюбу 10.08.2019 р. прізвище позивачки змінено з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 ». Від даного шлюбу мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час дитина є повнолітньою, однак продовжує навчатися у Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка на денній формі навчання, тому не має можливості працювати, та потребує постійної матеріальної підтримки, яку відповідач добровільно не надає.
Ухвалою судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 09.03.2026 року справу призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
17 березня 2026 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову або, у разі наявності підстав, визначити аліменти у справедливому розмірі, витребувати докази, викликати повнолітню дитину до суду та визначити сплату аліментів безпосередньо дитині і лише на період навчання. Обґрунтовує позицію тим, що позивач не довела наявність обов'язкових умов для стягнення аліментів, зокрема реальної потреби повнолітньої дитини у матеріальній допомозі та відсутності у неї власних доходів; не надала належних доказів щодо навчання, доходів і витрат дитини; при цьому відповідач має обмежені матеріальні можливості у зв'язку зі станом здоров'я (інвалідність, необхідність лікування), що має враховуватися судом; крім того, для правильного вирішення справи необхідно витребувати додаткові докази та отримати особисті пояснення повнолітньої дитини.
06 квітня 2026 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та долучити додаткові докази. Обґрунтовує свою позицію тим, що відзив відповідача є безпідставним та не спростовує обставини позову; повнолітній син продовжує навчання на денній формі, проживає з позивачем, не має доходів (окрім стипендії) та потребує матеріальної допомоги; відповідач працює, отримує стабільний дохід і має можливість сплачувати аліменти, а наявність інвалідності ІІІ групи не позбавляє його такого обов'язку; при цьому відповідач не надав належних доказів неможливості утримання дитини; позивач самостійно утримує сина та інших членів сім'ї і має скрутне матеріальне становище, тому стягнення аліментів є необхідним для забезпечення інтересів дитини.
10 квітня 2026 року від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог або визначити розмір аліментів у зменшеному розмірі (1/10 доходу), встановити їх сплату безпосередньо повнолітній дитині та лише на період фактичного навчання.
Обґрунтовує це тим, що доводи позивача є необґрунтованими та не підтверджені належними доказами; позивач не довела факту актуального навчання дитини станом на 2026 рік, реальної потреби у матеріальній допомозі та відсутності інших джерел доходу; наявність стипендії свідчить про дохід дитини; відповідач частково брав участь у матеріальному забезпеченні дитини; його фінансові можливості є обмеженими через стан здоров'я та необхідність постійного лікування; вимога про стягнення 1/4 доходу є непропорційною; крім того, відсутня сукупність умов, передбачених законом для стягнення аліментів, а обов'язок утримання дитини покладається на обох батьків.
В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні не заперечував щодо стягнення з нього аліментів в розмірі 1/4 частини. Проте, просив суд стягувати аліменти саме на картковий рахунок дитини.
Третя особа в судове засідання не з'явився, 14 квітня 2026 року направив до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити без його участі.
Після закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами, суд перейшов на стадію ухвалення судового рішення. У відповідності до приписів статті 244 ЦПК України, ухвалення та проголошення судового рішення було відкладеним до 21 квітня 2026 року.
Вивчивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 18 серпня 2007 року по 10 лютого 2011 року, що підтверджується копією рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 10 лютого 2011 року (а.с.10).
Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 та його батьками зазначені: ОСОБА_2 , мати ОСОБА_7 (а.с.11).
Відповідно до довідки голови КСОН мікрорайону Снігурівка №98 від 24.02.2026 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрована та фактично проживає разом з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.13).
Згідно довідки №011/218 виданої Київським національним університетом імені Тараса Шевченка від 26.09.2025 встановлено, що ОСОБА_3 є здобувачем першого (бакалаврського) рівня 1 курсу денної форми навчання (а.с.14).
Відповідно до п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини ООН від 20.11.1989р. (далі Конвенція), яку було ратифіковано Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27.02.1991р. та яка набула чинності для України 27.09.1991р., в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Згідно зі ст. 18 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
За змістом ст. 199 СК України, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Відповідно до ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до положень ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За вимогами ст. 182 ч. 1 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ що батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Таким чином, у зазначеній нормі права законодавець пов'язує обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років із можливістю батьків надавати таку матеріальну допомогу.
Відповідач по справі працює інженером з охорони праці у КП ФМР «Фастівська керуюча компанія» та має дохід у вигляді заробітної плати (а.с.39.40).
Також, ОСОБА_2 є пенсіонером, що підтверджується копією посвідчення, має третю группу інвалідності - загальне захворювання (а.с.41).
З огляду на викладене, враховуючи стан здоров'я та матеріальне становище повнолітньої дитини і платника аліментів, інші обставини, що мають істотне значення, суд вбачає за необхідність стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої дитини, саме у розмірі 1/4 частини заробітку. Беручи до уваги рівність обов'язків обох з батьків щодо утримання повнолітньої дитини, такий розмір аліментів цілком відповідатиме об'єктивній спроможності відповідача надавати допомогу на утримання повнолітньої дитини на період навчання останнього.
Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць (п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України).
Таким чином, суд приходить до висновку про звернення до негайного виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору при подачі позову до суду з підстав, передбачених статтею 5 Закону України ''Про судовий збір'', та з урахуванням положень статті 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 1331 грн. 20 копійок згідно ставок, передбачених вказаним Законом станом на дату ухвалення рішення.
Керуючись п.20 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», ст. 6, 141, 166, 182, 183, 185, 191, 199, 200 СК України, ст. 10, 12, 13, 76, 81, 82, 141, 223, 258, 263, 264, 265, 273, 354, 430 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , аліменти на навчання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходів) відповідача, щомісячно, починаючи з дня подачі позову до суду (02.03.2026) і до закінчення навчання або до досягнення ним 23-х років - у зв'язку з тим, яка з цих обставин настане першою.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , в дохід держави 1 331 грн. 20 коп. судового збору.
Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах суми стягнення за один місяць.
Перерахування аліментів здійснювати на особистий рахунок дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , відкритий у «Монобанк», емітент АТ "Універсал Банк" (04082, місто Київ, вулиця Автозаводська, будинок, 54/19).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 21.04.2026.
Суддя Леся КОВАЛЕВСЬКА