Справа № 369/13449/21
Провадження № 2-др/369/25/26
22.04.2026 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Фінагеєвій І.О.,
за участю секретаря Херенкової К.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Лисенка Олександра Миколайовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 369/13449/21 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Гостомельська селищна рада Бучанського району Київської області, про усунення порушень права власності на земельну ділянку, не пов'язаних із позбавленням володіння, та зобов'язання відновити межі суміжного користування між земельними ділянками, -
У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебувала цивільна справа № 369/13449/21 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Гостомельська селищна рада Бучанського району Київської області, про усунення порушень права власності на земельну ділянку, не пов'язаних із позбавленням володіння, та зобов'язання відновити межі суміжного користування між земельними ділянками.
18 липня 2025 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Лисенко Олександр Миколайович звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення.
Свої вимоги мотивує тим, що рішенням Києво-Святошинського суду Київської області від 03 липня 2025 року по справі № 369/13449/21 у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Гостомельська селищна рада Бучанського району Київської області, про усунення порушень права власності на земельну ділянку, не пов'язаних із позбавленням володіння, та зобов'язання відновити межі суміжного користування між земельними ділянками було відмовлено.
При розгляді справи Адвокатське об'єднання «Правнича колегія» надавало Галиченко Вірі Олександрівні правову допомогу на підставі Договору про надання правової допомоги від 10 листопада 2021 року, Додатку № 1 до договору від 10 листопада 2021 року, а також Договору від 05 березня 2024 року про внесення змін до додатку № 1 до договору про надання правової допомоги від 10 листопада 2021 року.
Представник відповідача в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України у додаткових поясненнях надав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, що складає 40 000,00 грн. та повідомив, що докази понесених судових витрат будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
На підставі викладеного, представник відповідача просив суд ухвалити додаткове рішення у справі № 369/13449/21 та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 35 000,00 грн. та 265,00 грн. витрат на відправлення поштовоїкорепонденції.
Згідно з ч. 3 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, подану заяву про стягнення витрат на правову допомогу, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
З матеріалів справи встановлено, що рішенням Києво-Святошинського суду Київської області від 03 липня 2025 року по справі № 369/13449/21 у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Гостомельська селищна рада Бучанського району Київської області, про усунення порушень права власності на земельну ділянку, не пов'язаних із позбавленням володіння, та зобов'язання відновити межі суміжного користування між земельними ділянками було відмовлено.
В порядку п. 8 ст. 141 ЦПК України представник відповідача до закінчення судових дебатів у справі зробив відповідну письмову заяву про те, що протягом 5 днів від дати ухвалення рішення ним будуть подані відповідні докази на підтвердження понесених витрат.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником відповідача надано наступні докази: копію Договору про надання правової допомоги, укладеного 10 листопада 2021 року між Адвокатським об'єднанням «Правнича колегія» в особі партнера Лисенка Олександра Миколайовича та ОСОБА_1 ; копію Додатку № 1 від 10 листопада 2021 року до договору про надання правової допомоги від 10 листопада 2021 року; копію Договору про внесення змін від 05 березня 2024 року до додатку № 1 до договору про надання правової допомоги від 10 листопада 2021 року; копію Акту приймання-передачі наданих послуг з правової допомоги № 1 від 14 липня 2025 року на загальну суму наданих послуг у розмірі 36 000,00 грн.
Відповідно до п. 2 Акту приймання-передачі наданих послуг з правової допомоги № 1 від 14 липня 2025 року, сторони підтвердили, що Адвокатське об'єднання надало Клієнту наступні послуги: надання комплексу послуг із супроводу судової справи № 369/13449/21 в суді першої інстанції, який включав наступні складові: - надання усної консультації (до 60 хвилин), - підготовка письмового юридичного висновку у справ, - підготовка та подача відзиву на позовну заяву, - підготовка та подача додаткових пояснень, - підготовка адвокатських запитів (в кількості 6), - участь адвоката в судових засіданнях (до участі в судовому засідання також прирівнюється прибуття адвоката на заплановане судове засідання, в незалежності від фактичного його проведення), - ознайомлення з матеріалами справи в суді на загальну суму 30 000,00 грн; підготовка та подання заперечення проти клопотання про призначення експертизи на суму 500,00 грн.; підготовка та подача клопотання про проведення повторної земельно-технічної експертизи на суму 500,00 грн.; гонорар успіху (винагорода за здійснення захисту, представництва в разі позитивного вирішення справи на користь клієнта) на суму 5 000,00 грн.
Відповідно до п. 2 цього Акту, вартість послуг, вказаних у п. 2 Акту становить 36 000,00 грн.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14- 382цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що вимога ч. 8 ст. 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні. Така практика запроваджена у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, зокрема у постанові від 16 квітня 2019 року у справі №817/1889/17.
Велика Палата Верховного Суду, приймаючи додаткову постанову від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, залишила без розгляду заяву відповідачки про стягнення понесених нею витрат на професійну правничу допомогу з огляду на пропуск нею строку для подання доказів понесених витрат. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у своєму клопотанні відповідачка не просила поновити пропущений процесуальний строк та не вказала про поважність причин його пропуску, що є підставою для застосування ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Відповідно до ст. 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ст. 126, ч. 1 ст. 127 ЦПК України).
Отже, нормами ЦПК України визначений порядок звернення до суду із відповідною заявою про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, який передбачає умову подання до суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, а також відповідних доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п'яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.
Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до ст. 270 ЦПК України й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення.
Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 753/7130/20.
При цьому про необхідність дотримання вказаного ч. 8 ст. 141 ЦПК України порядку подання доказів неодноразово вказував Верховний Суд.
У постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 520/8662/19 зазначено, що сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.
У додатковій постанові Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 910/9111/17 вказано, що відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, а в суді касаційної (апеляційної) інстанції - до прийняття постанови у справі. Відповідно, якщо учасник справи до закінчення судових дебатів не заявив клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, суд не має підстав для розгляду питання про розподіл здійснених учасником витрат на професійну правничу допомогу (постанова Верховного Суду від 14 січня 2019 року у справі № 927/26/18).
Так, розгляд справи № 369/13449/21 здійснювався за правилами загального позовного провадження, представник відповідача безпосередньо з'являвся до суду, заявляв клопотання та подавав докази, що стосувалися суті спору.
Рішення суду ухвалено 03 липня 2025 року в порядку письмового провадження, у судовому засіданні (30 червня 2025 року), яким завершився розгляд справи і у яке з'явились учасники справи, зокрема і представник відповідача, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, що відображено у протоколі судового засідання від 30 червня 2025 року.
Із заявою про ухвалення додаткового рішення представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Лисенко Олександр Миколайович звернувся 15 липня 2025 року (з урахуванням направлення заяви про ухвалення додаткового рішення у паперовій формі листом з описом вкладення).
Таким чином, в порядку п. 8 ст. 141 ЦПК України представник відповідача, який до закінчення судових дебатів у справі зробив відповідну письмову заяву про те, що протягом 5 днів від дати ухвалення рішення ним будуть подані відповідні докази на підтвердження понесених витрат, у строк з 30 червня 2025 року по 07 липня 2025 року такі докази не надав, з огляду на що, стороною відповідача пропущено строк для подання докази на підтвердження понесених витрат.
Відповідно до приписів ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і практику Європейського суду з прав людини як джерела права.
Так згідно п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий … розгляд його справи упродовж розумного строку … судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Право на справедливий судовий розгляд, закріплене в п. 1 ст. 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя, в тому числі щодо виконання судового рішення, як завершальній стадії судового розгляду. При цьому Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Водночас ЄСПЛ у своїх рішеннях, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, неодноразово наголошував, що право на доступ до правосуддя, закріплене у ст. 6 Конвенції, не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути розумний ступінь пропорційності між застосованими засобами та поставленою метою (рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашінгдейн проти Великої Британії», рішення від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України»).
Аналіз наведених рішень ЄСПЛ свідчить про те, що п. 1 ст. 6 Конвенції гарантує справедливий судовий розгляд не тільки позивачу, а й іншій стороні - відповідачу, в тому числі при вирішенні питання про поновлення строків для вчинення процесуальних дій.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Аналогічні висновки містяться в ухвалах Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 753/17563/19 та від 23 грудня 2020 року у справі № 557/94/19.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Наслідки пропуску процесуальних строків на вчинення процесуальних дій передбачені у ст. 126 ЦПК України. Відповідно до ч. 1 цієї статті із закінченням встановленого законом або судом строку втрачається право на вчинення процесуальних дій. Таке право втрачається в силу закону, тому не потребує додаткового визнання судом. Суд лише констатує пропуск процесуального строку та відсутність поважних причин для його поновлення, якщо була подана заява про поновлення такого строку.
Окремо ЦПК України встановлює наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, суд зобов'язаний залишити без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 126 ЦПК України).
За загальним правилом пропуск процесуальних строків має наслідком втрату права на вчинення процесуальної дії, а для суду настає обов'язок застосувати передбачені ЦПК України наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Під залишенням документів без розгляду треба розуміти відмову суду давати правову оцінку поданому з пропуском строку документу.
Зі змісту абзацу 3 ч. 8 ст. 141 ЦПК України вбачається, що у разі неподання стороною доказів на підтвердження понесених судових витрат протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За таких обставин, зважаючи на те, що стороною відповідача не було подано клопотання про поновлення пропущеного строку, суд дійшов висновку про необхідність залишити заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Лисенка Олександра Миколайовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 369/13449/21 без розгляду, у зв'язку з пропуском строків звернення до суду із такою заявою.
Керуючись ст. ст. 133, 135, 137, 141, 258-261, 270 ЦПК України, суд,-
Заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Лисенка Олександра Миколайовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 369/13449/21 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Гостомельська селищна рада Бучанського району Київської області, про усунення порушень права власності на земельну ділянку, не пов'язаних із позбавленням володіння, та зобов'язання відновити межі суміжного користування між земельними ділянками, - залишити без розгляду.
Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Інна ФІНАГЕЄВА