Справа № 369/4318/25
Провадження № 2-др/369/105/26
Іменем України
21.04.2026 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі головуючого судді Янченка А.В., за участю секретаря судового засідання Лисяк К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду заяву представника відповідача, адвоката Пронякіна Є.В., про ухвалення додаткового рішення суду по справі № 369/4318/25 за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебувала цивільна справа за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30.03.2026 року по справі № 369/4318/25 було вирішено: у задоволенні позову Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити повністю.
03 квітня 2026 року ОСОБА_1 в особі представника адвоката Пронякіна Єгора Вадимовича через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» подав заяву про розподіл судових витрат. Згідно вимог вказаної заяви відповідач просив суд стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати пов'язані із наданням професійної правничої допомоги у розмірі 30 000 грн.
10 квітня 2025 року представником позивача - адвокатом Дворською Альоною Русланівною через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» було подано заперечення на клопотання про стягнення судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу на користь відповідача). Згідно поданих заперечень представник позивача зазначив, що у випадку встановлення підстав для задоволення клопотання про стягнення судових витрат, витрат відповідача на професійну правничу допомогу - зменшити до 2 000 грн.
Сторони в судове засідання не викликались з огляду на норми ч. 3 ст. 270 ЦПК України.
Відповідно до частин другої, третьої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30.03.2026 року по справі № 369/4318/25 було вирішено: у задоволенні позову Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити повністю.
Питання стягнення вартості витрат на професійну правничу допомогу понесених ОСОБА_1 судом не вирішувалось.
У відповідності до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпечення доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частина 1 статті 137 ЦПК України вказує, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.
У рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п.п. 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Крім цього, пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
З матеріалів справи вбачається, що у відзиві від 24 квітня 2025 року представником відповідача було зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на момент направлення даного відзиву, які відповідач поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції - 30 000,00 грн. Докази судових витрат будуть подані до суду подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Враховуючи викладене, суд вважає, що строк на подання доказів понесених судових витрат відповідачем не порушено.
За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 ЦК України.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. (ч. 1 ст. 632 ЦК України)
Так, 21.04.2025 року між адвокатом Винокуровим О.В. та ОСОБА_1 укладено договір про надання правничої допомоги № 284-25 ЦС.
Згідно з п. 13 розмір гонорару адвоката та порядок його оплати визначається у додатковій угоді до цього Договору.
Відповідно до п. 14 гонорар за цим договором оплачується на підставі підписаних сторонами актів виконаних робіт.
30.03.2026 року між адвокатом Винокуровим О.В. та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги № 284-25 ЦС від 21.04.2025 р..
Відповідно до умов якої розмір фіксованого гонорару становить 20 000 грн., котрий має бути оплаченим не пізніше 30 календарних днів після набрання судовим рішенням законної сили.
Згідно з детальним розрахунком робіт (наданих послуг) виконаних для надання правової допомоги по судовій справі № 369/4318/25 від 30.03.2026 року загальна вартість наданих послуг становить 20 000 грн.
15.08.2025 року між адвокатом Пронякіним Є.В. та ОСОБА_1 укладено договір про надання правничої допомоги № 13/2025.
Згідно з п. 4.1 розмір гонорару адвоката за юридичне супроводження справ Клієнта визначається у Додаткових угодах до цього Договору.
30.03.2026 року між адвокатом Пронякіним Є.В. та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги № 13/2025 від 15.08.2025 р.
Відповідно до умов якої розмір фіксованого гонорару становить 10 000 грн., котрий має бути оплаченим не пізніше 30 календарних днів після набрання судовим рішенням законної сили.
Згідно з детальним розрахунком робіт (наданих послуг) виконаних для надання правової допомоги по судовій справі № 369/4318/25 від 30.03.2026 року загальна вартість наданих послуг становить 10 000 грн.
З урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами незалежно від того, чи були вони фактично сплачені стороною, чи лише підлягають сплаті відповідно до умов договору, за умови підтвердження їх обсягу та вартості. У матеріалах справи наявні договори про надання правничої допомоги, додаткові угоди із визначеним розміром гонорару та детальними розрахунками робіт (наданих послуг) виконаних для надання правової допомоги по судовій справі № 369/4318/25, що свідчить про належне підтвердження як обсягу, так і вартості наданих послуг.
Відтак доводи позивача викладені у запереченнях на клопотання про стягнення судових витрат щодо підстав для відмови у задоволенні клопотання про розподіл судових витрат пов'язаних із наданням професійної правової допомоги з підстав відсутності документального підтвердження понесених витрат (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення тощо) не заслуговують на увагу.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 20 листопада 2018 року у справі № 910/23210/17, витрати на оплату послуг адвоката повинні відповідати умовам договору про надання правничої допомоги, бути документально підтвердженими та пов'язаними з розглядом конкретної справи. Досліджені судом докази свідчать про те, що заявлені витрати прямо випливають із умов укладених договорів, підтверджені належними доказами та безпосередньо пов'язані з розглядом справи №369/4318/25.
Крім того, з урахуванням правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу суд виходить із умов договору, укладеного між клієнтом та адвокатами. Оскільки сторонами погоджено фіксований розмір гонорару у сумі 30 000 гривень, який підтверджений належними доказами та відповідає обсягу наданих послуг, підстав для відступу від умов договору або коригування визначеного сторонами розміру винагороди суд не вбачає.
Суд, здійснюючи оцінку заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу крізь призму критеріїв, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України, встановив, що така сума є співмірною зі складністю даної справи та характером виконаних адвокатами робіт, а тому заява про розподіл судових витрат підлягає задоволенню у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 246, 268, 270 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ 23494714, місце знаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) понесені судові витрати пов'язані із наданням професійної правничої допомоги у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень 00 коп.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне додаткове рішення складено: 21.04.2026 року.
Суддя А.В. Янченко