Справа № 285/353/26
провадження № 1-кп/0285/414/26
Іменем України
21 квітня 2026 року м. Звягель
Звягельський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
головуючої судді………….............................. ОСОБА_1 ,
секретаря…………..............…........................ ОСОБА_2 ,
з участю:
прокурора……………………......................... ОСОБА_3
захисника.……………………......................... ОСОБА_4 ,
обвинуваченого................................................ ОСОБА_5 ,
потерпілої......................................................... ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні,
кримінальне провадження, внесене 21.08.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025060530000685, в межах якого висунуте обвинувачення:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженцю с Липине Новоград-Волинського (Звягельського) району Житомирської області,
українцю, громадянину України,
який зареєстрований в АДРЕСА_1 ,
проживає в АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.152 КК України, -
В судовому зсіданні прокурором було подано клопотання про продовження обвинуваченому раніше обраного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час доби, оскільки його строк спливає, підстави, за яких він обраний у такому вигляді не відпали, а ризики не зменшились. Вважає, що більш м'які запобіжні заходи, ніж домашній арешт, не здатні забезпечити досягнення мети, визначеної ст.177 КПК.
Обвинувачений не заперечив щодо продовження запобіжного заходу, його захисник підтримала думку свого підзахисного.
Розглянувши подане клопотання, вислухавши присутніх, суд приходить такого висновку.
Право особи на свободу та особисту недоторканність гарантується Конституцією України та міжнародними договорами, однак воно не має необмеженого характеру. Обмеження цього права допускається виключно у випадках, з підстав та у спосіб, передбачених законом, за умови дотримання принципів необхідності, пропорційності та належного судового контролю.
Запобіжні заходи, пов'язані з обмеженням свободи пересування особи, можуть застосовуватися лише тоді, коли цього потребує належне здійснення кримінального провадження та захист суспільного інтересу. Європейський суд з прав людини у своїй практиці звертав увагу, що домашній арешт, з огляду на характер і ступінь встановлених обмежень, може розцінюватися як позбавлення волі у розумінні ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому потребує особливо ретельного обґрунтування.
Продовження дії запобіжного заходу є допустимим лише за наявності обставин, які свідчать про існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, або якщо такі ризики не зменшилися.
23.10.2025 до підозрюваного ОСОБА_5 ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який ухвалою від 25.02.2026 було продовжено до 25.04.2026 включно.
Ризики, на які посилається прокурор та які передбачені ст.177 КПК України, з урахуванням висновків, викладених в ухвалі Корольовського районного суду м. Житомира при обранні ОСОБА_5 запобіжного заходу, з плином часу певною мірою знизилися. Водночас на даному етапі кримінального провадження вони не втратили своєї актуальності та залишаються достатньо значущими. За таких обставин суд доходить висновку, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж нічний домашній арешт, не забезпечить належного запобігання наявним ризикам та не гарантуватиме досягнення завдань кримінального провадження, визначених статтею 2 КПК України.
Під час вирішення питання щодо обрання чи продовження строку дії запобіжного заходу суд оцінює сукупність даних, які свідчать не про фактичне вчинення відповідних дій, а про реальну можливість їх вчинення у майбутньому. Метою застосування запобіжного заходу є упередження поведінки підозрюваного чи обвинуваченого, яка може перешкодити кримінальному провадженню, а також недопущення негативного впливу на його перебіг та результати. Отже, у такій категорії питань суд здійснює прогностичну оцінку обставин, виходячи з фактичних даних, що дають підстави вважати наявною достатню ймовірність настання відповідних ризиків.
З огляду на встановлені обставини, застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді нічного домашнього арешту є співмірним, необхідним та таким, що відповідає меті забезпечення належної процесуальної поведінки. Втручання у право на свободу у цьому випадку обумовлене суспільним інтересом, є пропорційним та узгоджується з вимогами національного законодавства і практикою Європейського суду з прав людини.
Враховуючи наведене, суд вважає наявними правові підстави для продовження ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та не вбачає на цей час можливості застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу.
За таких підстав клопотання прокурора є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.177, 178, 331, 369-372 КПК України, -
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити дію раніше обраного обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком на 2 місяці.
Заборонити обвинуваченому ОСОБА_5 залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , у період часу з 22:00 до 06:00 год.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 наступні обов'язки: повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; прибувати до суду на першу вимогу.
Визначити строк дії даної ухвали - по 21.06.2026 включно.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Житомирського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її проголошення. Подання апеляційної скарги на ухвалу зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Головуюча суддя ОСОБА_1