Іменем України
Справа № 285/533/26
провадження у справі № 2/0285/1044/26
21 квітня 2026 року м. Звягель
Звягельський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
головуючої судді………………..........Літвин О. О.,
секретаря…………………………......Клечковської М. М.,
розглянувши цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження
без повідомлення сторін
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості, -
У січні 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до суду через систему «Електронний суд» з позовом до відповідача про стягнення кредитної заборгованості на суму 5646 грн.
Заявлені вимоги мотивовано тим, що у липні 2023 року товариством укладено з відповідачем кредитний договір (оферти), за умовами якого йому було надано кредит у розмірі 3000 грн, які він зобов'язався повернути у розмірі та на умовах, встановлених договором.
Кредитодавець виконав свої зобов'язання та надав кошти відповідачу, який, в свою чергу, належним чином договірні зобов'язання не виконує та має заборгованість по тілу кредиту 3000 грн та 2646 грн по процентам.
Ухвалою суду від 16.02.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін, заперечення проти чого від них не надійшло.
Відзиву на позов або будь-яких заперечень щодо змісту і вимог позовної заяви, а також жодних заяв чи клопотань щодо розгляду справи, відповідачем не подано.
Повідомлення про розгляд справи здійснювалися як рекомендованим листом за місцем реєстрації відповідача, так і через оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України. Крім того, вказана інформація була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, доступ до якого є вільним, цілодобовим і безкоштовним.
Згідно з постановою Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 надіслання листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб говорити про належне повідомлення, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю суду.
Правова позиція Європейського суду з прав людини виходить із принципу належної процесуальної обачності (due diligence): сторона, яка знає або повинна знати про існування судового провадження відносно неї, зобов'язана виявляти розумну уважність до його перебігу та вживати заходів для участі в ньому.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, судом встановлено наступне.
Однією із засад цивільного судочинства є свобода договору (ст.3 ЦК), яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).
Положення ч.1 ст.205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст.ст.1048, 1054 ЦК України).
За змістом ст.1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Пунктом 5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Нормою ст.639 ЦК передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
З матеріалів справи вбачається, що 22.07.2023 між ТОВ «Споживчий центр» та позичальником ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір №22.07.2023-100001910 шляхом акцепту оферти з використанням одноразового ідентифікатора (SMS-коду) відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
За договором кредитодавець надав позичальнику кредит у сумі 3000 грн строком на 42 дні.
Договором передбачено первинний період користування кредитом тривалістю 14 днів та подальші чергові періоди по 14 днів кожний. При цьому продовження строку кредитування або строку повернення кредиту не передбачалося, а сторони не мали права змінювати такі строки.
Процентна ставка за договором є фіксованою та становить 2,1 % за кожний день користування кредитом, застосовується протягом усього строку кредитування та не може бути збільшена кредитодавцем в односторонньому порядку.
Приймаючи умови договору, відповідач підтвердив, що ознайомлений з усіма його умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується їх дотримуватись.
В договорі вказані реквізити належного позичальнику платіжного засобу для надання коштів.
Згідно зі ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Суд вважає, що пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), що розміщена у вільному доступі на веб-сайті «ШвидкоГроші» https://sgroshi.com.ua/, є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст.641,644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначає порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Отже, між відповідачем та товариством правовідносини виникли внаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої. Із запропонованими умовами позичальник ОСОБА_1 ознайомився, погодився та не сприймав їх, як невигідні для себе.
Кредитодавець виконав своє зобов'язання за кредитним договором та надав відповідачу 22.07.2023 кредитні кошти в сумі 3000 грн через платіжний сервіс LiqPay (системи онлайн-оплат) від ПриватБанк, що підтверджується відповідною квитанцією.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України). Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).
Ураховуючи викладені обставини, суд вважає, що спірний договір укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису, що відповідає вимогам ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». При укладенні цього договору його сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у них, відповідно до приписів ст.11 ЦК України, виникли права та обов'язки, які витікають із кредитного договору.
При цьому, без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету спірний кредитний договір не був би укладений.
Відповідач, підписавши договір, не лише погодив його умови, зокрема розмір кредиту, грошову одиницю, відсотки, строк та умови кредитування, але й скористався кредитом.
Укладення кредитних договорів онлайн знаходиться в рамках правового поля України. Сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов'язань у порядку визначеному законодавством України або укладеним договором. Повернення кредиту за електронним договором є обов'язковим.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст.129 Конституції України).
За правилами ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.78 ЦПК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК). За правилами ст.ст.525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватись відповідно до умов договору та вимог закону.
З долученого розрахунку слідує, що заборгованість відповідача по кредиту становить: 3000 грн основного боргу та 2646 грн процентів.
Суду не було надано доказів, які б підтверджували належне виконання позичальником своїх зобов'язань та які б спростовували суму заборгованості, оскільки вказаний договір є дійсним та ніким не оспорений.
У ст.629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати.
Відповідач самостійно обрав кредитну пропозицію, свідомо погодився з її умовами, підтвердив акцепт умов шляхом вчинення передбачених електронних дій та отримав грошові кошти і користувався ними. Отже, зобов'язання щодо повернення кредиту виникло у результаті свідомого волевиявлення відповідача.
За відсутності будь-яких заперечень проти позову з боку відповідача, суд дійшов висновку, що наданими позивачем доказами підтверджується обґрунтованість заявлених вимог, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
У силу приписів ст.141 ЦПК України судові витрати стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При подачі позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2662,4 грн. Оскільки судом задоволено позовні вимоги повністю, тому слід стягнути з відповідача на користь позивача усю суму сплаченого ним судового збору.
Керуючись статтями 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833)
заборгованість за кредитним договором №22.07.2023-100001910 від 22.07.2023 в розмірі 5646 грн та 2662,4 грн судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку оскарження, рішення набирає законної сили за результатом апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги на нього безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Головуюча суддя О. О. Літвин