Справа № 276/266/26
Провадження по справі №2/276/400/26
21 квітня 2026 року селище Хорошів
Хорошівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Бобра Д.О.
за участю секретаря судового засідання Свиридок А.В.,
розглянувши в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, -
Позивач ТОВ «Свеа Фінанс» звернулось до суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором №1877483 від 05.11.2024 року у розмірі 33834,99 грн. та судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 2662,40 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 05.11.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та відповідачем було укладено Договір №1877483 про надання споживчого кредиту, згідно з умовами якого ТОВ «Селфі Кредит» надало відповідачу грошові кошти в загальній сумі 10100,00 грн, строком на 350 днів із встановленням стандартної процентної ставки в розмірі 1% на день у межах строку кредиту. Вказаний договір укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Через неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань (здійснення платежів не в повному обсязі або не здійснення платежів взагалі) утворилась прострочена заборгованість за кредитом в розмірі 33834,99 грн, яка складається з: 10099,99 грн - заборгованість за тілом кредиту; 20806,00 грн - заборгованість за процентами; 2929,00 грн. - пеня.
30.06.2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» було укладено Договір факторингу №01.02-18/25, відповідно до умов якого право вимоги до боржників, у тому числі до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №1877483 на суму забборгованості 33834,99 грн., перейшло до позивача. З метою захисту своїх прав та інтересів позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Хорошівського районного суду Житомирської області від 19.02.2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
В судове засідання представник позивача не з'явився, в позовній заяві просить здійснювати розгляд справи без участі представника позивача, не заперечує щодо винесення заочного рішення у справі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, відзив до суду не подав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, зокрема, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання відповідача, яка повернута до суду з відміткою Укрпошти про причини повернення «Адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно із ч. 10 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Відповідач, будучи повідомленим відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України про відкриття провадження у цивільній справі за позовом до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором, відзив на позов у встановлений судом строк не надав.
Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З огляду на це та враховуючи одночасне існування умов, перелічених у частині першій статті 280 ЦПК України, визнавши достатніми наявні в справі матеріали для встановлення прав і взаємовідносин сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, який належним чином повідомлявся про судове засідання, у порядку заочного провадження і постановити заочне рішення.
З огляду на викладене, керуючись положеннями ст.ст. 280, 281 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд даної справи.
Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи, розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 05.11.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та відповідачем укладено договір №1877483 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort», згідно з умовами якого позивач надав відповідачу кредит в розмірі 10100,00 грн. строком на 350 днів. Стандартна процентна ставка встановлена у розмірі 1% в день та застосовується у межах строку кредиту. Тип процентної ставки - фіксована.
Вказаний договір укладено між сторонами шляхом обміну електронними повідомленнями та підписано у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».
Із матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання за кредитним договором №1877483 виконав у повному обсязі, перерахувавши кошти в сумі 10100,00 грн на платіжну картку клієнта, маска картки НОМЕР_1 , що підтверджується листом ТОВ «Пейтек» від 01.07.2025 р. за №20250701-799.
Разом з тим, відповідач всупереч договірним зобов'язанням, в установлені терміни грошові кошти в повному обсязі не повернув, внаслідок чого згідно проведеного розрахунку заборгованості за позичальником ОСОБА_1 станом на 30.06.2025 утворилась заборгованість за договором №1877483 від 05.11.2024 в загальному розмірі 33834,99 грн, яка складається з: 10099,99 грн - заборгованість за тілом кредиту; 20806,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами; 2929,00 грн. - пеня (штраф).
30.06.2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» було укладено Договір факторингу №01.02-18/25, відповідно до умов якого право вимоги до боржників, в тому числі до боржника за кредитним договором №1877483 від 05.11.2024, перейшло до позивача.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.
Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.
Згідно ч. 3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк. При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», «так і строк (термін) виконання зобов'язання» (ст. 530 ЦК України).
Статтею 525 ЦК України заборонено односторонню відмову від зобов'язання або односторонню зміну його умов.
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження належного виконання ним зобов'язань та спростування суми заборгованості перед позивачем.
З огляду на вказане, враховуючи часткову сплату відповідачем заборгованості за тілом кредиту в розмірі 0,01 грн., суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 10099,99 грн. підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем також нараховано проценти за період з 05.11.2024 року по 30.06.2025 року в межах строку дії кредитного договору, розмір яких згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №1877483 від 05.11.2024 становить 20806,00 грн., які позивач просить стягнути з відповідача. Згідно розрахунку заборгованості відповідач платежі за нарахованими відсотками у повному обсязі не здійснював та лише частково оплатив заборгованість за нарахованими відсотками в розмірі 3131,00 грн.
Наявний у справі розрахунок заборгованості відповідач в силу принципу змагальності учасників судового процесу не спростував, свій контррозрахунок не надав.
Як встановлено судом зі змісту розрахунку заборгованості по нарахованим процентам за кредитом, позивач при нарахування процентів за користування кредитом встановлену кредитним договором процентну ставку не перевищував.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач надав належні докази, які підтверджують право вимоги позивача до відповідача, а також наявність у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем по кредитній заборгованості за тілом кредиту в сумі 10099,99 грн. та нарахованими процентами в сумі 20806,00 грн.
Разом з тим, щодо вимог позивача про стягнення пені за договором в розмірі 2929,00 грн, суд дійшов такого висновку.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, дія якого триває до теперішнього часу.
Згідно з п. 18 розділу “Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Загальновизнаним є факт, що Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово був продовжений та продовжує діяти на час розгляду справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Отже, ч. 2 ст. 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів, а положення Цивільного кодексу покращують становище споживача та є пріоритетним у застосуванні.
Крім того, Закон України "Про правотворчу діяльність", який набрав чинності 20.09.2023, визначає правові та організаційні засади правотворчої діяльності, принципи і порядок її здійснення, учасників правотворчої діяльності, правила техніки нормопроектування, порядок здійснення обліку нормативно-правових актів, а також правила дії нормативно-правових актів, усунення прогалин, подолання колізій у нормативно-правових актах та здійснення контролю за реалізацією нормативно-правових актів.
Так, ч.2 ст. 66 вказаного Закону передбачено, що у разі виявлення колізії між кодексом і первинним законом пріоритет у застосуванні має норма права, що міститься у кодексі, якщо інше не передбачено таким кодексом.
Частиною 3 ст. 66 вказаного закону визначено, що у разі виявлення колізії між нормативно-правовими актами різної юридичної сили пріоритет у застосуванні мають норми, що містяться у нормативно-правовому акті вищої юридичної сили. У разі виявлення колізії між нормативно-правовими актами рівної юридичної сили пріоритет у застосуванні мають:
1) норми, що містяться в нормативно-правових актах спеціального законодавства України (крім випадку, визначеного частиною другою цієї статті);
2) норми, що містяться у нормативно-правових актах, що вступили в дію пізніше.
Нормами пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України не передбачено винятків щодо його застосування, зокрема, у сфері споживчого кредитування.
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 22.06.2021 у справі №334/3161/17, зазначення у ЦК України про необхідність прийняття інших законів відповідно до цього Кодексу є достатньою підставою вважати, що норма ЦК України превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України. Спеціальні норми закону можуть містити уточнюючі положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України (пункти 17-18 постанови).
Таким чином, оскільки кредитний договір №1877483 був укладений сторонами 05.11.2024 року та діяв в період дії в Україні воєнного стану, то нарахована Товариством неустойка (пеня) у розмірі 2929,00 грн. не може бути стягнута із відповідача, оскільки відповідач нормою ЦК України звільнений від обов'язку такої сплати. Нарахована неустойка підлягає списанню позивачем.
Враховуючи викладене, позов у частині стягнення з відповідача пені, нарахованої за кредитним договором, задоволенню не підлягає.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
З огляду вищезазначене, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №1877483 від 05.11.2024 року у загальному розмірі 30905,99 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 10099,99 грн., заборгованість за відсотками - 20806,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити за безпідставністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позивачем при поданні до суду позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн., то, враховуючи часткове задоволення позову (91%), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2422,78 грн (2662,4 х 91%) судового збору.
Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 598-599, 610-612, 614, 615, 623, 625-629, 651, 1049, 1050, 1054 ЦК України, 2, 12, 13, 76-79, 81, 82, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 277-279, 280, 281, 352, 354 ЦПК України, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за кредитним договором №1877483 від 05.11.2024 року в розмірі 30905 (тридцять тисяч дев'ятсот п'ять) гривень 99 копійок, з яких: 10099 (десять тисяч дев'яносто дев'ять) гривень 99 копійок - заборгованість за тілом кредитом, 20806 (двадцять тисяч вісімсот шість) гривень 00 копійок - заборгованість за процентами.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 78 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право на оскарження заочного рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул.Іллінська, буд. 8, код ЄДРПОУ 37616221.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 .
Суддя Д.О. Бобер