22 квітня 2026 року
м. Київ
справа №200/7624/23
адміністративне провадження №Зі/990/55/26
Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В. Е.,
розглянувши заяву Матвійчук Наталії Євгеніївни про відвід колегії суддів Верховного Суду у складі: головуючої судді (судді-доповідача) Єресько Людмили Олександрівни, суддів Загороднюка Андрія Григоровича та Соколова Володимира Миколайовича від розгляду справи № 200/7624/23 за позовом ОСОБА_1 до Некомерційної професійної організації «Асоціація приватних виконавців України» в особі Ради приватних виконавців України про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду із позовом до Некомерційної професійної організації «Асоціація приватних виконавців України» в особі Ради приватних виконавців України, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Некомерційної професійної організації «Асоціація приватних виконавців України» в особі Ради приватних виконавців України, яка полягає у ненаданні відповіді на пропозицію приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 від 28.08.2023;
- зобов'язати Некомерційну професійну організацію «Асоціація приватних виконавців України» в особі Ради приватних виконавців України надати відповідь на пропозицію приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 від 28.08.2023.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04.03.24 закрито провадження в адміністративній справі № 200/7624/23 за позовом ОСОБА_1 до Некомерційної організації «Асоціація приватних виконавців України» в особі Ради приватних виконавців України про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою суду першої інстанції про закриття провадження в адміністративній справі, ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу до Першого апеляційного адміністративного суду, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу на продовження розгляду.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2024, апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 04.03.2024 залишено без змін.
Не погодившись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернулася через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду із касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 10.12.2024 відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, відстрочено сплату судового збору за подання касаційної до закінчення розгляду справи № 200/7624/23 в касаційній інстанції. Відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 04.03.2024 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2024 у справі за позовом ОСОБА_1 до Некомерційної професійної організації «Асоціація приватних виконавців України» в особі Ради приватних виконавців України про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
15.04.2026 через підсистему «Електронний суд» до Суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду в складі: головуючої судді (судді-доповідача) Єресько Л.О., суддів Загороднюка А. Г. та Соколова В. М. від розгляду справи № 200/7624/23.
Ухвалою Верховного Суду від 21 квітня 2026 року визнано необґрунтованим заявлений ОСОБА_1 відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Єресько Л.О., Загороднюка А.Г., Соколова В. М. у цій справі та на підставі положень частини четвертої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України заяву про відвід передано на розгляд судді, який не входить до складу суду у цій справі.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 квітня 2026 року заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г., Соколова В. М. у справі № 200/7624/23 передано для вирішення судді Мацедонській В. Е.
Згідно з частиною восьмою статті 40 КАС України, суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.
За текстом частин одинадцятої, дванадцятої статті 40 КАС України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Заявлений відвід скаржниця обґрунтовує наступним.
Так у провадженні Верховного Суду перебуває касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року у справі № 200/7624/23 за позовом ОСОБА_1 до Некомерційної професійної організації "Асоціація приватних виконавців України" в особі Ради приватних виконавців України про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Станом на 15.04.2026 рішення не ухвалене.
З урахуванням того, що справа є нескладною і не потребує багато часу на дослідження матеріалів, як вважає заявниця, тривалий час розгляду справи може бути пов'язаний з якимось іншими обставинами, наприклад, із впливом на розгляд справи відповідача або Міністерства юстиції України, яке також може бути зацікавленою особою у тривалому розгляді даної скарги. Безпідставне затягування розгляду рішень, які перешкоджають подальшому розгляду справи порушує право позивачки на розгляд справи безстороннім і об'єктивним судом у розумні строки. У зв'язку з чим у позивачки виникли сумніви у безсторонності суду.
Вирішуючи питання про наявність підстав для відводу колегії суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г., Соколова В. М. від участі у розгляді справи № 200/7624/23, Суд виходить з такого.
Підстави для відводу судді встановлені статтями 36 та 37 КАС України.
Зокрема, положення статті 36 КАС України передбачають випадки, коли суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме:
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Метою запровадження інституту відводу судді (суддів) є гарантування безсторонності суду, зокрема, запобігання упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з частиною третьою статті 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
У цьому випадку очевидним є те, що для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості існує необхідність довести стороною наявність відповідних суб'єктивних та об'єктивних критеріїв.
При об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду.
Водночас Верховний Суд зазначає, що суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Особа, яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи. Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів і доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Отже, не може бути підставою для відводу суддів заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами.
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Проаналізувавши аргументи, якими заявниця обґрунтовує заявлений відвід колегії суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г., Соколова В. М. у справі № 200/7624/23, вважаю, що доводи скаржниці про необ'єктивність та упередженість є безпідставними, адже в заяві не наведено будь-яких фактів прояву суддями поведінки, яка б свідчила про їх упередженість чи зацікавленість у результаті розгляду цієї справи, або доказів про дійсний вплив інших осіб на хід розгляду справи.
Отже, такі доводи заявниці не можуть бути визнані обґрунтованими підставами для відводу та не можуть свідчити про необ'єктивність колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Єресько Л.О., Загороднюка А.Г., Соколова В. М. під час розгляду цієї справи.
У той же час Верховний Суд наголошує, що не можуть бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Проаналізувавши доводи, наведені позивачкою у заяві про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Єресько Л.О., Загороднюка А.Г., Соколова В. М. доходжу висновку, що заява ОСОБА_1 не містить будь-яких об'єктивних доказів та доводів, які б підтверджували наявність обставин, що обґрунтовано викликають сумнів у неупередженості або необ'єктивності суддів, зокрема таких, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості судді як з погляду «суб'єктивного критерію», так і з погляду «об'єктивного критерію».
При цьому інші підстави, передбачені статтями 36, 37 КАС України, які б унеможливлювали участь у розгляді справи суддів Єресько Л.О., Загороднюка А.Г., Соколова В. М. і викликали необхідність їх відводу, відсутні.
З урахуванням зазначеного, заява ОСОБА_1 про відвід суддів Єресько Л.О., Загороднюка А.Г., Соколова В. М. задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 36, 39, 40 КАС України,
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Єресько Л.О., Загороднюка А.Г., Соколова В. М. у розгляді справи № 200/7624/23 за позовом ОСОБА_1 до Некомерційної професійної організації «Асоціація приватних виконавців України» в особі Ради приватних виконавців України про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя В. Е. Мацедонська