про відмову у відкритті касаційного провадження
22 квітня 2026 року
м. Київ
справа №500/3053/25
адміністративне провадження № К/990/9565/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Берназюка Я.О., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року (суддя Грицюк Р.П.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 січня 2026 року (колегія у складі суддів Бруновської Н.В., Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.)
у справі № 500/3053/25
за позовом ОСОБА_1
до Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
У травні 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернувся до суду з позовом до Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати лист від 19.03.2025 № 363.
- зобов'язати внести зміни у витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень згідно рішення Лановецького районного суду від 04.10.2024.
Тернопільський окружний адміністративний суд рішенням від 18.08.2025, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.01.2026, відмовив у задоволенні позову.
03.02.2026 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача, в якій останній з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними приписів процесуального права просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.01.2026, а справу направити на новий розгляд.
Верховний Суд ухвалою від 19.03.2026 залишив касаційну скаргу без руху відповідно до ч. 2 і 3 ст. 332 КАС України, надавши при цьому скаржнику десятиденний строк для усунення недоліків касаційної скарги.
На виконання вимог ухвали від 19.03.2026 від позивача надійшла заява про усунення недоліків, яка містить пояснення щодо поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, а також додаткові пояснення щодо заявленої підстави касаційного оскарження, разом із доказами сплати судового збору.
Вирішуючи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, Суд виходить з такого.
Скаржник пояснив, що пропуск строку зумовлений тим, що копію оскаржуваної постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.01.2026 (яка ухвалена в порядку письмового провадження) була вручена йому в лютому 2026 року, за наслідком надіслання ним відповідного запиту.
Відповідно до ч. 3 ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
Ураховуючи наведену процесуальну норму та виходячи з того, що пропуск скаржником строку на касаційне оскарження є незначним за тривалістю, Суд дійшов висновку про поважність причин пропуску позивачем строку касаційного оскарження судових рішень та, як наслідок, можливість його поновлення.
При вирішенні питання щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою Суд виходить з такого.
Перевіркою поданої касаційної скарги (в редакції з урахуванням заяви про усунення недоліків) встановлено, що підставами для касаційного оскарження рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.01.2026 скаржник визначив п. 2 ч. 4 ст. 328, п. 3 ч. 3 ст. 353 КАС України.
Заявлені підстави касаційного оскарження позивач мотивує тим, що суд апеляційної інстанції відступив від висновку Великої Палати Верховного Суду з питання застосування норм Цивільного процесуального кодексу України, наведеного у постанові від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (а саме про те, що «пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо неналежного відповідача… Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є предметом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обгрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження»).
Також зауважив, що суд першої інстанції вирішив розглядати справу № 500/3053/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). У подальшому суд апеляційної інстанції розглянув цю справу відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України без повідомлення сторін (в порядку письмового провадження).
У контексті наведеного Суд звертає увагу скаржника на те, що посилання у касаційній скарзі на той чи інший пункт ч. 4 ст. 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження судових рішень прийнятих у малозначній справі, не виключає застосування положень п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Скаржник в тексті касаційної скарги посилається на пп. «в» і «г» п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, цитуючи при цьому норми п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Так, за правилами норм п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) можуть бути оскарженні в касаційному порядку виключно у наступних випадках:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Частиною шостою ст. 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.
Згідно з п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є також інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
У спрощеному позовному провадженні не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (ч. 4 ст. 12 КАС України), а також через складність та інші обставини.
При цьому згідно з положеннями ч. 4 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.
Тернопільський окружний адміністративний суд в ухвалі від 09.06.2025 про відкриття провадження вирішив питання про розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Суд погоджується з такою позицією суду першої інстанції, оскільки з огляду на предмет спору, ця адміністративна справа підпадає під критерій, встановлений п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України, для визначення справи незначної складності та відповідно до ст. 257 цього Кодексу могла бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.
Одночасно позивач не навів обставин, за наявності яких можливо дійти висновку про те, що суд першої інстанції відніс справу № 500/3053/25 до категорії справ незначної складності помилково.
У такому разі ухвалені у цій справі судові рішення відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених цим пунктом ч. 5 названої статті Кодексу.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
У контексті наведеного Суд звертає увагу скаржника на те, що вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
У той же час оцінка «значного суспільного інтересу» до розгляду справи та її винятковості може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має таке значення. Тому особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
Разом з тим, скаржник не виклав аргументів щодо наявності значного суспільного інтересу безпосередньо до цієї справи; не зазначив обставин, які б вирізняли цю справу з-поміж інших справ даної категорії спорів.
Що ж до покликання позивача на відступ судів першої та апеляційної інстанції від певних висновків, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, під час розгляду по суті справи № 500/3053/25, то такі спростовуються змістом оскаржуваних рішень судів. До того ж Тернопільський окружний адміністративний суд, відмовляючи позивачу рішенням від 18.08.2025 у задоволенні позову (з чим погодився Восьмий апеляційний адміністративний суд у постанові від 05.01.2026), виходив з того, що ОСОБА_2 заявив позовні вимоги не лише до неналежного відповідача (Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області), але й без урахування відповідних суті спірних правовідносин способу захисту, предмету та підстав позову.
При цьому суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції від 23.05.2025, правильно дійшов висновку, що у справі № 500/3053/25 суд був позбавлений права вийти за межі позовних вимог, оскільки обрання замість позивача належного способу захисту призведе не тільки до зміни суб'єктного складу учасників, а й до зміни предмету і підстав позову.
Такий висновок кореспондується із позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 13.04.2023 у справі №757/30991/18-а, про те, що вихід суду за межі позовних вимог можливий у тому разі, якщо позивач вказавши у заяві одну конкретну вимогу, не зазначив іншу, яка має послідовний зв'язок із попередньою та випливає із фактично спірної ситуації, викладеної у позовній заяві, не допускаючи зміни її предмету.
Більш того з метою реалізації позивачем права на судовий захист своїх прав та інтересів Тернопільський окружний адміністративний суд ухвалою від 23.05.2025 залишав позов ОСОБА_1 без руху для усунення ним встановленим судом недоліків позовної заяви, зокрема з метою уточнення останнім змісту позовної заяви у зазначених частинах. Проте позивач такою можливістю не скористався, з огляду на що суд першої інстанції вирішив позов у межах заявлених позовних вимог.
Таким чином, скаржник після залишення касаційної скарги без руху не обгрунтував наявність у цьому випадку наявність обставин, визначених у п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, які могли б слугувати підставою для відкриття касаційного провадження у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Що ж до вказівки скаржника на положення п. 3 ч. 3 ст. 353 КАС України (відповідно до якого порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, у випадку якщо справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою), то така не умотивована іншими доводами, ніж тими, яким вже була надана правова оцінка в ухвалі Верховного Суду від 19.03.2026.
За викладених обставин ОСОБА_1 слід відмовити у відкритті касаційного провадження.
Керуючись ст.ст. 328, 329, 333, 359 КАС України, Верховний Суд,-
1. Задовольнити заяву ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження та поновити йому зазначений строк.
2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 січня 2026 року у у справі № 500/3053/25.
3. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя Я.О. Берназюк
Суддя О.П. Стародуб