22 квітня 2026 року
м. Київ
справа №320/31103/24
адміністративне провадження № К/990/10106/26
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Загороднюка А.Г.,
суддів: Соколова В.М., Єресько Л.О.,
перевіривши касаційну скаргу Верховного Суду України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Верховного Суду, Верховного Суду України про визнання дій та бездіяльності протиправними, скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Верховного Суду в якій просила:
-визнати протиправною відмову ОСОБА_1 у переведенні на посаду державної служби в апараті Верховного Суду, оформлену листом Верховного Суду від 01 лютого 2024 року № 567/0/2-24;
-зобов'язати Верховний Суд перевести ОСОБА_1 з посади Начальника управління забезпечення діяльності Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України (посада державної служби категорії «Б») на рівнозначну посаду державної служби в апараті Верховного Суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року вирішено здійснювати розгляд провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2026 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Верховного Суду України № 109-к від 11 липня 2018 року про звільнення ОСОБА_1 , начальника управління забезпечення діяльності Судової палати в адміністративних справах, 12 липня 2018 року із займаної посади у зв'язку з ліквідацією Верховного Суду України та поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника управління забезпечення діяльності Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України з 12 липня 2018 року.
Визнано протиправною відмову Верховного Суду у формі листа № 567/0/2-24 від 01 лютого 2024 року щодо переведення ОСОБА_1 на посаду державної служби до апарату Верховного Суду.
Зобов'язано Верховний Суд повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23 січня 2024 року про переведення її на рівнозначну посаду в Апарат Верховного Суду з урахуванням висновків суду в даній справі.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
05 березня 2026 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Верховного Суду України
Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2025 року визнано неповажними, зазначені Верховним Судом України, підстави для поновлення строку на касаційне оскарження. Касаційну скаргу Верховного Суду України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Верховного Суду, Верховного Суду України про визнання дій та бездіяльності протиправними, скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху. Надано скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, шляхом подання до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України; заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням поважних підстав для його поновлення, а також надання відповідних доказів на підтвердження викладених у заяві обставин.
Роз'яснено, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині виконання вимог частини третьої статті 332 КАС України у відкритті касаційної скарги буде відмовлено.
Роз'яснено, що у разі невиконання вимог ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху в частині виконання вимог статті 330 КАС України, касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.
27 березня 2026 року до Верховного Суду на виконання вимог ухвали від 19 березня 2026 року від відповідача надійшла уточнена касаційна скарга та заява про поновлення строку на касаційне оскарження.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку скаржник зазначає, що відсутність у складі комісії з припинення ВСУ відповідальної особи за ведення претензійно-позовної роботи, зокрема, й юридичного супроводу в справі № 320/31103/24 стало основною причиною необізнаності Голови комісії з припинення Верховного Суду України Романківа І.П. щодо наявності постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2026 року. Поряд із цим, стверджує, що під час підготовки касаційної скарги було встановлено, що заявник позбавлений можливості оформити її відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, виконати обов'язок зі сплати судового збору, передбачений частиною четвертою статті 330 КАС України з тих підстав, що в період з 02 лютого по 05 березня 2026 року операції з бюджетними коштами за всіма рахунками Верховного Суду України були зупинені з метою забезпечення виконання судового рішення в іншій справі. Зазначає, що після відновлення проведення операцій за рахунками Верховного Суду України Державна казначейська служба України 05 березня 2026 року здійснила платіж по сплаті судового збору за подачу касаційної скарги в справі № 320/31103/24, в цей же було ініційовано звернення до суду касаційної інстанції.
Оцінюючи наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску процесуального строку, колегія суддів виходить з того, що сам по собі факт відсутності бюджетних коштів для сплати судового збору при зверненні до суду касаційної інстанції не є непереборною обставиною, яка унеможливлює своєчасне подання касаційної скарги, позаяк, скаржник не був позбавлений можливості разом із касаційною скаргою скерувати до суду клопотання про відстрочення сплати судового спору у порядку, передбаченому положеннями КАС України та Закону України «Про судовий збір».
Щодо посилання скаржника на відсутність у складі комісії з припинення ВСУ відповідальної особи за ведення претензійно-позовної роботи, колегія суддів зазначає, що указаному доводу Верховним Судом вже було надано оцінку ухвалою від 19 березня 2026 року.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Тобто особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, цілком використовувати наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Отже, учасники процесу мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не мають допускати затримки та невиправданого зволікання під час виконання своїх процесуальних обов'язків.
Також згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслений характер процесуальної поведінки учасників справи, відповідно до якого особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить діяти сумлінно, тобто виявляти добросовісне ставлення до наявних у неї прав і здійснювати їхню реалізацію в такий спосіб, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без невиправданих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, передусім щодо дотримання строку на касаційне оскарження. Для цього учасник справи повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати цілком наявні засоби та можливості, передбачені законодавством
Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.
Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов'язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов'язаний з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Водночас Суд звертає увагу, що та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов'язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Cуд зазначає, що невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги, не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Слід зазначити, що право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Водночас, частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Водночас навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» визначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання («Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» № 11681/85).
У контексті наведеного, зважаючи на приписи вказаних правових норм законодавства, невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчать про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Ураховуючи зазначене, зважаючи на те, що з моменту прийняття оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції до моменту подання повторної касаційної скарги пройшло понад два місяці, доводи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження є необґрунтованими та не можуть бути визнані судом поважною причиною пропуску строку, встановленого КАС України.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
З огляду на викладене, зважаючи на те, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними, наявні підстави для відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 248, 329, 333 КАС України,
Визнати неповажними, зазначені Верховним Судом України, підстави для поновлення пропущеного процесуального строку.
Відмовити у задоволенні клопотання Верховного Суду України про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Верховного Суду України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Верховного Суду, Верховного Суду України про визнання дій та бездіяльності протиправними, скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіА.Г. Загороднюк Л.О. Єресько В.М. Соколов