Справа № 523/24965/25
Провадження №2/523/2866/26
"02" квітня 2026 р. м.Одеса
Пересипський районний суд м.Одеси у складі:
головуючого судді Бокова О.М.,
за участю: секретаря судового засідання Шаріпової Ю.М.,
відповідача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі в залі суду № 7 в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплачених коштів,
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в інтересах якого діє представник Кузьменко В.П., звернувся до Пересипського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення надмірно виплачених коштів, яким просив стягнути з відповідача кошти в розмірі 2725,12 грн. та судові витрати по справі.
Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 30.06.2024 року.
27.02.2025 року ОСОБА_1 звернувся до установи позивача із заявою про призначення пенсії по інвалідності ІІ групи з 30.06.2024 року по 31.07.2025 року. Згідно Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 28.07.2025 року № 10474/25/2557 ОСОБА_1 була змінена група інвалідності з ІІ на ІІІ з 28.07.2025 року. У зв'язку з цим виникла переплата пенсії в сумі 4170,27 грн за період з 01.08.2025 року по 31.08.2025 року.
ОСОБА_1 було надіслано листа від 14.08.2025 року № 1500-0404-8/138288, в якому повідомлено про виявлену переплату з проханням надати заяву щодо згоди на утримання переплати з пенсії або повернути кошти самостійно на рахунок Пенсійного фонду України. Враховуючи, що до теперішнього часу зазначена сума відповідачем не повернута, а порушені права Головного управління залишилися невідновленими, виникла необхідність вжити заходи для вирішення спірного питання саме в судовому порядку.
Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 10.12.2025 року відкрито провадження у вищенаведеній справі та призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву, згідно якої просив розгляд справи проводити без його участі.
Представник відповідача адвокат Хрульова В.Б. надала відзив на позов та вказала, що відповідно до п.1 ч.1 ст.1215 ЦК України, не підлягають поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. Законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі наявності недобросовісності з боку набувача виплати.
На думку представника відповідача позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин зловживання та недобросовісності з боку відповідача ОСОБА_1 при призначенні йому пенсії, як особі з інвалідністю. Відповідач не був ознайомлений з обов'язком повідомляти пенсійний фонд про обставини та зміну умов, що впливають на виплату пенсії та не знав про це і не був обізнаний взагалі, про які саме умови треба повідомляти управління Пенсійного фонду України в Одеській області. Також, позивачем не доведено факту наявності рахункової помилки, наприклад, з неналежним виконанням обов'язків службовими особами, відповідальними за обчислення та нарахування державної соціальної допомоги. Будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про рахункову помилку з боку фонду так і зловживань (недобросовісності) саме ОСОБА_1 , що призвели до безпідставної виплати йому пенсії позивач суду не надав.
З урахуванням викладеного, представник відповідача просила суд у задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення надмірної виплаченої пенсії відмовити.
У судовому засіданні відповідач позов не визнав, підтримав свого представника.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження, з'ясувавши позицію сторін та всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни, посвідчення безтермінове, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 06.10.2025 року.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 30.06.2024 року, особовий рахунок № НОМЕР_2 .
На підставі довідки МСЕК від 18.09.2024 року серії 12ААГ № 974760, 27.02.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності ІІ групи з 30.06.2024 року по 31.07.2025 року.
Згідно Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 28.07.2025 № 10474/25/2557 ОСОБА_1 була змінена група інвалідності з ІІ на ІІІ з 28.07.2025 року.
Як вбачається з Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 26.09.2025 № 128/25/2491/Р, ОСОБА_1 з 26.09.2025 року встановлено ІІ групу інвалідності.
Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 , серії НОМЕР_4 виданого 12.11.2025 року, ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності 2 групи, інвалідність внаслідок війни, термін дії - довічно.
Позивачем надано суду розрахунок на доплату (виплату, утримання) пенсії від 05.08.2025 року, згідно якого за серпень 2025 року ОСОБА_1 підлягало до сплати 8970,78 грн, фактично було сплачено 13141,05 грн, переплата склала 4170,27 грн.
Листом № 1500-0404-8/138288 від 14.08.2025 року позивачем було повідомлено ОСОБА_1 про виявлену переплату за період з 01.08.2025 року по 31.08.2025 року з проханням надати заяву щодо згоди на утримання переплати з пенсії або повернути кошти самостійно на рахунок Пенсійного фонду України.
Згідно до ст.1 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до ст.50 вищевказаного Закону, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Статтею 1212 ЦК України визначені загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави. Так, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Як визначено положеннями ст. 1215 ч.1 п.1 ЦК України, не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Таким чином, законодавцем передбачені два винятки із цього правила: якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила таку виплату та у разі наявності недобросовісності з боку пенсіонера.
Отже, обов'язковою умовою для стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера та в жодному випадку вказані суми не можуть бути стягнуті у випадку призначення пенсії на підставі недостовірних даних, формування яких не залежить від пенсіонера. В такому разі суми зайво виплаченої пенсії стягуються зі страхувальника.
Порядок утримання (стягнення) надміру виплачених сум пенсій визначений статтею 50 Закону №1058-IV та статтею 103 Закону №1788-ХІІ, за правилами яких суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів ПФУ чи в судовому порядку (не більше як 20 % пенсії).
Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини першої статті 103 Закону №1788-ХІІ є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями, про які йому було достовірно відомо.
Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 25 жовтня 2016 року у справі №686/26486/14-а та постановах Верховного Суду від 25 вересня 2018 року у справі №340/644/15-а та від 21 лютого 2020 року у справі №173/424/17(2-а/173/41/2017).
Верховний Суд у постанові від 16.06.2020 року по справі №756/6984/16-а вказав, що обов'язковою умовою для стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера та в жодному випадку вказані суми не можуть бути стягнуті у випадку призначення пенсії на підставі недостовірних даних, формування яких не залежить від пенсіонера. В такому разі суми зайво виплаченої пенсії стягуються зі страхувальника.
Відповідальність за достовірність даних, що враховуються при виплаті пенсії, а також обов'язок відшкодовувати надміру виплачені суми соціальних виплат, несуть пенсіонери - внаслідок зловживань з їх боку, а також страхувальники - внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів.
Отже, для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має достеменно встановити, що факт переплати пенсії, що враховуються при її обчисленні, відбувся у зв'язку із поданням пенсіонером завідомо недостовірних відомостей.
Оцінюючи докази, що свідчать про можливе зловживання, судам слід виходити з презумпції дійсності документів, наданих для призначення/перерахунку пенсії, та презумпції добросовісності заявника. Ці презумпції може бути спростовано на підставі доказів, що доводять умисел заявника на отримання пенсії без законних для цього підстав.
Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
У частині третій статті 12, частинах першій, п'ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначив предмет та підстави позову саме як стягнення надмірно переплаченої пенсії, тож суд приймає рішення в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів.
Даючи правову оцінку дослідженим судом доказам, суд доходить до висновку, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що відповідач отримав пенсію внаслідок зловживань з його боку або через надання недостовірних даних чи документів. Матеріалами справи не доведено наявність умислу ОСОБА_1 на отримання пенсії без законних для цього підстав.
Даних про те, що виплата пенсії була здійснена Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області добровільно, за відсутності рахункової помилки з його боку, позивачем не зазначено.
За таких обставин вимога позивача про стягнення з ОСОБА_1 переплати пенсії в розмірі 2725,12 грн. є не обґрунтованою та не доведеною належними доказами, що дає підстави для відмови в задоволенні позову.
Керуючись ст. 7, 12, 81, 141, 258, 265, 268 ЦПК України, ст. 1212, 1215 ЦК України, суд,
У задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 00035323, адреса: 65609, Одеська область, м. Одеса, вул. Канатна, 83) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) про стягнення надмірно виплачених коштів - відмовити повністю.
Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складений 02.04.2026 року.
Суддя О.М. Боков